Справа № 466/756/21 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Провадження № 22-ц/811/1582/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
04 жовтня 2021 року м.Львів
Справа № 466/756/21
Провадження № 22ц/811/1582/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м.Львова, ухвалене у м.Львові 5 квітня 2021 року у складі судді Едера П.Т., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
3 лютого 2021 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 21 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 21 лютого 2014 року. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які містяться на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Стверджує, що відповідач зобов'язання за договором не виконав. У зв'язку з цим ОСОБА_1 станом на 12 січня 2021 року має заборгованість перед банком у розмірі 58 203,34 грн., яка складається з наступного: 50 614,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 50 614,17 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 589,17 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21 лютого 2014 року в сумі 58 203,34 грн., яка станом на 12 січня 2021 року складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 50 614,17 грн., заборгованості за простроченими відсотками у сумі 7 589,17 грн., а також судовий збір в розмірі 2 270 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 5 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21 лютого 2014 року у розмірі 50 614,17 грн. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржує позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку, в решті - рішення залишити без змін. Посилається на доводи позовної заяви.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4 і 5 статті 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
До правовідносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 цього Кодексу).
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статей 1054 і 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі.
Відтак, кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків.
Статтями 525-527, 530, 536, 610, 612, 615, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договором. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, у якому одна сторона взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 і 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановлено, що 21 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 21 лютого 2014 року, згідно якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку із строком дії до лютого 2016 року. Надалі йому було перевипущено 7 кредитних карт із строком дії у загальному до листопада 2023 року. Такими відповідач користувався.
Із наданої позивачем виписки за договором вбачається, що відповідач активно користувався послугами банку (а.с.63-129).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідач станом на 12 січня 2021 року має заборгованість перед банком у розмірі 58 203,34 грн., яка складається з: 50 614,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 589,17 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.
Оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами мотивоване тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву - анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що ці документи містили умови щодо сплати процентів. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржене і не переглядається.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором з урахуванням наступного.
Підписавши заяву, фізична особа приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що стверджує особистим підписом. У заяві зазначено, що відповідач проінформований про умови кредитування.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.
З Анкети-заяви вбачається, що відповідач висловив згоду на укладення договору та особистим підписом підтвердив, що ця заява, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відповідачем отримано кредитну картку, відкрито картрахунок.
У разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, який неодноразово змінювався.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів. їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідач не брав участі у справі, не заперечував проти позову, не спростував доводи позивача. Схваленням правочину можуть бути будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі панв або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину; зокрема, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Таку позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у справі № 724/970/20 (постанова від 7 квітня 2021 року), у справі № 284/157/20 (постанова від 2 грудня 2020 року), у справі № 753/10779/16-ц (постанова від 29 липня 2020 року), у справі № 204/2972/20 (постанова від 26 травня 2021 року).
Кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору.
Оскільки відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, з урахуванням встановленого та вимог ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, належить зробити висновок про невиконання ним умов кредитного договору та порушення прав банку, які підлягають судовому захисту.
Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог, які відхилив суд першої інстанції, зокрема, - стягнення відсотків за користування кредитними коштами.
З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу банку належить задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відсотках станом на 12 січня 2021 року в розмірі 7 589, 17 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 2 270 грн. сплаченого судового збору при зверненні з позовом до суду та 3 405 грн. сплаченого судового збору у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку, всього:5 675 грн. В частині розподілу судових витрат у зв'язку з наведеним оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 квітня 2021 року в частині відмови у стягненні відсотків та розподілу судових витрат скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №3052990) заборгованість по відсотках станом на 12 січня 2021 року в розмірі 7 589, 17 грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 17 коп.) та 5 675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено і підписано 4 жовтня 2021 року.
Головуючий
Судді