Справа № 465/5138/20 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/1694/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
04 жовтня 2021 року м.Львів
Справа № 465/5138/20
Провадження № 22ц/811/1694/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Франківського районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 10 лютого 2021 року у складі судді Ванівського Ю.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
17 серпня 2020 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом змінювався та збільшився до 27 000 грн. Зазначає, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Зазначає, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту, не сплачує відсотки у розмірах і у строки, передбачені договором, у зв'язку з чим станом на 15 липня 2020 року у нього виникла заборгованість перед банком у розмірі 10 605,43 грн. з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 8 078,10 грн., 2 527,33 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит. Просить позов задовольнити.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2021 року в позові відмовлено.
Рішення суду оскаржує позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючи на доводи, наведені у позовній заяві.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4 і 5 статті 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Д атою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що в Анкеті-заяві ОСОБА_1 містяться лише його анкетні дані та контактна інформація. Заява не містить даних про те, яку саме картку було видано банком відповідачу, її вид, строк дії та умови кредитування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).
Згідно із ст.638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Суд першої інстанції посилається на висновки Верховного Суду, відображені у постанові Великої Палати від 3 липня 2019 року.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка витягу з Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст.ст.1048, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Копія Анкети-заяви не доводить факту, що відповідачу видавалася будь яка картка (картка Універсальна; картка Універсальна Gold; картка з індивідуальним дизайном; картка юніор; карта для виплат; картки рівня VIP; інтернет-картка; соціальна картка; пенсійна картка), позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано відповідачем.
Розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру заборгованості, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.
Наданий позивачем розрахунок є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову та не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами.
Судом зазначено, що у наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 24 жовтня 2016 року відсутні дані про те, за якою карткою зроблено розрахунок.
Заборгованість по тілу кредиту - це кошти, які були зняті з картки позичальником, а заборгованість по простроченню тіла кредиту - це кошти, строк повернення яких настав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка передбачена зазначеними вище Умовами, не є сама по собі складовою тіла кредиту, а є штрафною санкцією, що застосовується у разі неповернення кредиту у термін, передбачений договором.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 цього Кодексу).
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статей 1054 і 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі.
Відтак, кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків.
Статтями 525-527, 530, 536, 610, 612, 615, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договором. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 і 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З Анкети-заяви вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом погодився з тим, що ця заява, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відповідачем отримано кредитні картки з терміном дії до липня 2020 року та до травня 2021 року, відкрито картрахунок. Відповідач проводив розрахунки, зняття готівки, поповнення картки, що стверджується випискою з його карткового рахунку. Відповідачем це не спростовано, що є його, а не суду процесуальним обов'язком.
Відповідач не брав участі у справі, не заперечував проти позову, не спростував доводи позивача. Схваленням правочину можуть бути будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі панв або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину; зокрема, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Таку позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у справі № 724/970/20 (постанова від 7 квітня 2021 року), у справі № 284/157/20 (постанова від 2 грудня 2020 року), у справі № 753/10779/16-ц (постанова від 29 липня 2020 року), у справі № 204/2972/20 (постанова від 26 травня 2021 року).
Кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, це свідчить про його згоду з усіма умовами цього договору.
Судом першої інстанції не враховано, що схвалення та виконання договору відповідачем щодо отримання та користування коштами банку, сплати відсотків у встановленому банком розмірі, підтверджується випискою по рахунку долученої з позовною заявою в суд першої інстанції, де зазначені відповідні операції, а також операції щодо часткового повернення коштів та сплати відсотків, тобто виконання договору відповідачем.
Оскільки відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, з урахуванням встановленого та вимог ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, належить зробити висновок про невиконання ним умов кредитного договору та порушення прав банку, які підлягають судовому захисту.
Колегія суддів, з урахуванням встановленого, вважає, що апеляційну скаргу банку належить задовольнити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 2 102 грн. сплаченого судового збору при зверненні з позовом до суду та 3 153 грн. сплаченого судового збору у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку, всього 5 255 грн.
Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №3052990) заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 8 078, 10 грн. та заборгованість по відсотках станом на 15 липня 2020 року в розмірі 2 527, 33 грн., всього: 10 605, 43 грн. (десять тисяч шістсот п'ять грн. 43 грн.) та 5 255 грн.( п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн.) судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 4 жовтня 2021 року.
Головуючий
Судді