Справа № 466/4558/21 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.
Провадження № 22-ц/811/2448/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 82
28 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ніткевича А.В.,
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівгазЗбут» про припинення дій,-
встановив:
24 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «ЛьвівгазЗбут», в якому просив припинити дії ТзОВ «ЛьвівгазЗбут» та у разі задоволенні позову, стягнути 1 000 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав, передбачених ст. 175, 177 ЦПК України, з наданням позивачу десятиденного строку з дня вручення відповідної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме вказати повне найменування юридичної особи відповідача, вказати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, надати підтвердження того, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також сплатити судовий збір та завірити належним чином долучені до позовної заяви додатки.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 4, 10, 176, 185, 263 ЦПК України.
На думку апелянта, суд шукає способи, щоб незаконно ухилитись від розгляду його позовної заяви.
Постановляючи ухвалу суддя створила перешкоди в доступі до правосуддя, не вказавши способу виконання вимог ухвали та безпідставно вимагала кошти для сплати судового збору, не звернувши уваги на те, що така вимога суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».
Вказує на те, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 10.06.2021 подав до суду уточнення та пояснення, однак суддя протиправно поставила позивача у безвихідне становище.
Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині.
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
З матеріалів справи встановлено, що 24 травня 2021 року ОСОБА_1 , з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», звернувся до суду з позовом до ТзОВ «ЛьвівгазЗбут», в якому просив припинити незаконні дії ТзОВ «ЛьвівгазЗбут» щодо вимагання коштів та у разі задоволенні позову, стягнути 1 000 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, а тому дійшов висновку про застосування положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Проте, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред'явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.
При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Частинною 3 ст. 185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Колегія суддів звертає увагу, що частиною 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
За приписами п. 22 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону надано визначення, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ч.1 ст. 1 Закону).
Зазначення підстави звільнення позивача від сплати судового збору є факультативною вимогою до тексту позовної заяви, яка зазначається в тому разі, якщо позивач відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільняється від його сплати, тобто це звільнення відбувається відповідно до закону.
Як убачається з матеріалів справи, позивач у позові зазначив підставу звільнення від сплати судового збору, а саме ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Зміст позовних вимог зводиться до того, що позивач, який проживає в багатоквартирному будинку, як споживач продукції (послуг), що надається відповідачем, безпідставно та протиправно, на думку позивача, виставляє рахунки за спожитий газ, тому просив суд зобов'язати відповідача припинити такі дії.
В свою чергу, стаття 175 ЦПК України закріплює вимоги до форму і змісту позовної заяви. Однак, судом першої інстанції не враховані положення ст. 197 ЦПК України, відповідно до п. 7 ч. 2 якої, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач ОСОБА_1 надав суду уточнення та пояснення, в якому, зокрема зазначив, окрім назви відповідача та його юридичної адреси, банківські реквізити та КОД ЄДРПОУ.
Щодо завірення копій документів, позивач вважав за необхідне, щоб суд надав такі документи для підписання.
За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з підстав невиконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, є безпідставним та не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.
Відмова в судовому захисті суперечить положенням ст. ст. 55, 124 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Так, у справі "Belletv. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для повернення позовної заяви позивачу не було, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2021 року.
Головуючий А.В.Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М.Копняк