Справа № 333/5963/20
Пр. № 2/333/737/21
27 вересня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
представника відповідача: Біленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -
27.10.2020 р. позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 42 136,44 грн. та судові витрати на сплату судового збору, посилаючись на те, що 21.11.2012 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Однак відповідач ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 23.09.2020 року утворилась заборгованість у сумі 42136,44 грн., яка складається з: 35091,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 24737,26 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 10354,52 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2112,48 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4932,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2020 р. відкрито провадження та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.
Відповідачка скористалася своїм процесуальним правом та надала суду відзив на позов, в якому зазначила, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення між нею та позивачем кредитного договору, на умовах, які зазначені в позові. Вважає, що заявлений розмір кредитної заборгованості не підтверджений належним чином. В зв'язку з чим просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відповідачка просила врахувати, що позивач пропустив строк позовної давності.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якому зазначено, що між сторонами укладений кредитний договір у вигляді договору приєднання відповідачем до загальних умов кредитування викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, а також Тарифах, які містяться на офіційному сайті кредитодавця. Відповідачка користувалась отриманими коштами, частково погашала їх, що також свідчить про наявність кредитного договору між сторонами. Заявлена кредитна заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку. Сторони по справі за кредитним договором домовились, що кредитодавець має право змінювати встановлений кредитний ліміт.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений, в матеріалах справи міститься заява з клопотанням розглянути справи за його відсутності, у разі його неявки.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Вислухав пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до доводів позовної заяви 21.11.2012 року між банком - позивачем по справі та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження наведеного надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 16), яка не містить даних, якою послугою мав намір скористатись позичальник та яку картку просив оформити на своє ім'я, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до її заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше). З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що дана анкета-заява не є належним доказом по справі.
Також банком наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який не підписано позичальником (а.с. 17). Крім того, до позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов'язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.
Відповідно до Довідки, наданої позивачем (а.с. 14), між ААТ «ПРИВАТ БАНК» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/№, яким видано дев'ять кредитних карток, три з них датовані ще раніше ніж дата підписання вищезазначеної анкети-заяви (2006 р., 2007 р., 24.10.2012 р.), наступні з терміном дії до 03.2016 р., до 05.2016 р., до 06.2017 р., до 04.2018 р., до 05.2018 р., до 07.2018 р., остання видана 14.02.2018 р. з терміном дії до 12.2021 р. Суд критично відноситься до даної довідки, оскільки в ній не зазначена дата підписання кредитного договору, за яким видані дані картки; зазначені картки, які датовані раніше дати підписання вищевказаної анкети-заяви від 21.11.2012 р., що унеможливлює встановлення обставини, яка ж саме картка чи картки були видані на підставі підписаної позивачкою анкети-заяви від 21.11.2012 р.
Згідно з розрахунками позивача (а.с. 5-13), внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань, станом на 23.09.2020 року утворилась заборгованість у сумі 42136,44 грн., яка складається з: 35091,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 24737,26 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 10354,52 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2112,48 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4932,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи правову позицію викладену в постановіВеликої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи Банку, які роздруковані з офіційного банківського сайтуhttps://privatbank.ua/terms/ та не підписані позичальником в день підписання вищевказаної Анкети-заяви, не є належними доказами для підтвердження умов кредитного договору на які посилається позивач в своєму позові.
Довідку про зміну кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 за картковим рахунком, суд визнає неналежним доказом, оскільки старт карткового рахунку датований 09.08.2006 р., при цьому в позові позивач просить стягнути заборгованість по анкеті-заяві від 21.11.2012 р., в якій відсутні умови щодо зміни кредитного ліміту банком.
Позивачем надана виписка за договором без номеру (а.с. 53-67), при цьому дата початку операції датована 22.08.2006 р. У виписці містяться відомості щодо транзакцій по карткам, які датовані як раніше вищезгаданої анкети-заяви від 21.11.2012 р., так і виданих потім; інформація по погашенню кредитних договорів, які не стосуються предмету спору, при цьому зазначається сумарність залишку з врахуванням операції по всім дев'яти карткам. З огляду на вищевказане, а також в зв'язку з неможливістю встановити, які з дев'яти карток, виданих на ім'я ОСОБА_1 стосуються саме даної анкети-заяви від 21.11.2012 р., не можливістю ідентифікувати саме по якому кредитному договору нараховувались проценти, пені, а також списувались самостійно позивачем кошти на погашення кредитів, враховуючи, що проценти та пені за анкетою-заявою від 21.11.2012 р. не передбачені, суд не має можливості встановити, яка саме фактично сума кредитних коштів видавалась ОСОБА_1 на підставі цієї анкети-заяви від 21.11.2012 р. та яка сума була погашена по цій заяві.
З огляду на вищезазначене, враховуючи правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), а також в постанові Верховного суду від 09.01.2020 р. по справі №203/4297/18 (провадження №61-17755св19), суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.11.2012 р. кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, тому підстави для задоволення пред'явлених позивачем позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України суд,-
В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/№ від 21.11.2012 р. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 04.10.2021 р.
Суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя І.Й. Наумова