Справа №333/7357/20
Провадження №2-з/333/156/21
Іменем України
28 вересня 2021 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: судді Тучкова С.С., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №333/7357/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та виселення, -
У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа №333/7357/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та виселення.
22.09.2021 року до канцелярії суду по електронній почті надійшла сканкопія заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову з сканкопією квитанції про сплату судового збору. 27.09.2021 року до канцелярії суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову з оригіналом квитанції про сплату судового збору, в якій вона просить суд накласти арешт на транспортні засоби - автомобілі ВАЗ 21099 і ЗАЗ 1102, які зареєстровані за ОСОБА_2 , посилаючись на те, що предметом спору є солідарне стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №014/2180/3/16533 від 30.05.2008 року у розмірі 185920,71 грн., матеріали позову підтверджують наявний між нею і відповідачами спір про право та об'єктивне існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. ОСОБА_2 досить часто від'їжджає за кордон саме на автомобілі, є єдиним власником транспортних засобів, а тому існує висока ймовірність, що належне йому майно буде відчужене на користь третіх осіб. Вона має зареєстроване місце проживання, офіційно працевлаштована, у власності є майно і грошові кошти в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричиненні забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Вказана заява розглядається судом без повідомлення сторін.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів саме позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним складнощам щодо подальшого виконання такого рішення.
У наданому заявником листі Головного сервісного центру МВС № 1197оу від 04.09.2021 року відображена інформація лише щодо загальної кількості зареєстрованих за ОСОБА_2 транспортних засобів станом на 02.08.2021 року, а тому накладення арешту на перелічені заявником транспортні засоби може вплинути на права та інтереси третіх осіб, які на законних підставах користуються зазначеними транспортними засобами.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.
Звертаючись до суду в порядку п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення посилається на побоювання щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Разом із тим, справа у провадженні суду знаходиться з 21.12.2020 року, а спір між сторонами існує досить тривалий час. При цьому заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, наприклад, реалізації майна чи підготовчі дії до його реалізації, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення. Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За такого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, суддя звертає увагу на те, що вказана відмова не порушує права ОСОБА_1 як особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду за наявності для цього підстав.
Керуючись вимогами ст.ст.149-150, 257, 260, 261, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №333/7357/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та виселення - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков