Справа № 308/13074/21
04 жовтня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Луцак В.Я..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Петрик Віталія Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі №308/13074/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
30 вересня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петрик Віталій Васильович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму забезпечення виконання зобов'язання в розмірі 1 000 (одна тисяча) доларів США за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, суму штрафу в розмірі 100 (ста) % від суми забезпечення виконання зобов'язання, що становить 1 000 (одна тисяча) доларів США за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Крім того, разом із позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на автомобіль Volkswagen Caddy 2010, зареєстрований 02.08.2016 року; заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо автомобіля Volkswagen Caddy 2010, зареєстрований 02.08.2016 року. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що предметом спору по даній справі є відшкодування збитків, завданих простроченням укладення основного договору у зв'язку з тим, що Відповідач недотримався умов Попереднього Договору, що був укладений із Позивачем, Договір не був укладений виключно з вини Відповідача, а тому за пунктом 11 Договору Відповідач зобов'язаний протягом трьох календарних днів з дня настання зазначеного строку повернути Позивачу суму забезпечення виконання зобов'язання та сплатити Позивачу штраф в розмірі 100 (ста) % від суми забезпечення виконання зобов'язання. Вказано, що суть судового етапу стягнення боргу зводиться до того, щоб підтвердити зобов'язання боржника щодо повернення боргу і домогтися його формального закріплення у вигляді рішення суду. Для того, щоб мінімізувати ризики ухилення від виконання рішення суду, тим самим забезпечити його виконання в майбутньому з'являється можливість клопотати перед судом про забезпечення позову. Представник позивача зазначає, що вказані вище обставини обґрунтовують необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідача - автомобіль Volkswagen Caddy 2010, в частині права розпорядження ним, а також шляхом заборони вчинення щодо такого майна будь-яких реєстраційних дій. Метою забезпечення позову зазначено створення законних передумов для забезпечення виконання рішення суду в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму забезпечення виконання зобов'язання в розмірі 1 000 (одна тисяча) доларів США, суму штрафу в розмірі 100 (ста) % від суми забезпечення виконання зобов'язання, що становить 1 000 (одна тисяча) доларів США, а також моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.. Звертає увагу, що обмеженню підлягає виключно право Відповідача на розпорядження, тобто відчуження майна. Вказує, що ризиком, який викликає необхідність вжиття заходів забезпечення позову є усунення у Відповідача передумов, які б дозволили йому ухилятися (ухилитися) від виконання судового рішення. Зазначає, що ціна позову, про забезпечення якого просить заявник складає 59 000,00 грн.
У відповідності до положень частини 1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Статтею 12 ЦПК України передбачено принцип змагальності сторін, згідно якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Згідно з положенням ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, generalinterest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Як вбачається із змісту позовної заяви позивач просить про стягнення з ОСОБА_2 на її користь суму забезпечення виконання зобов'язання в розмірі 1 000 (одна тисяча) доларів США за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, суму штрафу в розмірі 100 (ста) % від суми забезпечення виконання зобов'язання, що становить 1 000 (одна тисяча) доларів США за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Визначена позивачем ціна позову становить 59 000,00 гривень.
Згідно відповіді сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, параметри запиту: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , відповідачу ОСОБА_2 належить транспортний засіб «Volkswagen» модель «Caddy», 2010 року виготовлення.
У заяві про забезпечення позову позивач посилається на необхідність вжиття заходів забезпечення позову, вказуючи на те, що такий необхідно вжити з метою усунення у відповідача передумов, які б дозволили йому ухилятися (ухилитися) від виконання судового рішення. Разом із тим, будь-яких доказів того, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення суду чи щодо наявності у відповідача наміру відчужити вказане майно або передати його іншій особі, заявником при поданні заяви про забезпечення позову надано не було.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Зокрема, про такі обставини в даній справі могли би свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року, справа б/н, провадження № 61-16635ав20.
Таким чином, заявником не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, що може мати наслідком невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім цього позивачем не доведено співмірності вказаного заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (ціна позову у даній справі становить 59 000,00 грн.), не надано доказів щодо вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.149-150, 153, 154,Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Петрик Віталія Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі №308/13074/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди,- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило