Справа № 304/1449/17 Провадження № 2/304/4/2021
27 вересня 2021 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,
представника Міністерства оборони України
Смілки В.І.,
представника Закарпатського обласного
військового комісаріату Воротнюка Д.В.,
представника третьої особи Розмана С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1449/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що з 1992 по 2013 рік проходив військову службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України (які перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони України), зокрема 29 січня 2007 року був призначений на посаду військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, у травні 2013 року він був направлений у військовий шпиталь м. Мукачево для проходження медичного огляду, за результатами якого висновком військово-лікарської комісії від 22 травня 2013 року був визнаний придатним до військової служби. Однак, у листопаді цього ж року стан його здоров'я різко погіршився, внаслідок чого був проведений черговий медичний огляд та визнано його непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. За таких обставин 03 грудня 2013 року він був звільнений з військової служби за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військову службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України» (за станом здоров'я).
При цьому, вказані зміни у вигляді різкого погіршення стану його здоров'я сталися внаслідок протиправних дій з боку керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Закарпатський ОВК). Такі були здійснені у вигляді силового та психологічного тиску безпосереднього начальника на нього як підлеглого та зумовили загострення захворювання, пов'язаного з травмою, отриманою у 2003 році під час виконання обов'язків військової служби. Крім цього, військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч обов'язкам принижував його як підлеглого, створив умови, що призвели до незаконного перебування під слідством, тривалого лікування у різних медичних закладах, отримання інвалідності (у 2014 році третьої групи, а у 2016 другої) та позбавлення можливості на належне існування і матеріальне забезпечення сім'ї.
Позивач вважає, що йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у: приниженні честі, гідності, престижу, ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, неможливістю продовжувати військову службу, незаконним перебуванням під слідством, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, порушенні стосунків з рідними, підлеглими та оточуючими людьми, у сильних душевних стражданнях, у позбавленні його та його родини засобів до належного існування, у встановленні другої групи інвалідності, що унеможливило його подальше перебування на військовій службі та належне існування.
Враховуючи тривалість і глибину його душевних переживань, страждань, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 та завданих втрат майнового і немайнового характеру, просить стягнути з відповідачів завдану йому моральну шкоду у розмірі 700 000 грн.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цій цивільній справі.
Представник відповідача 2 надіслав до суду відзив на позов, яким заперечив проти задоволення позову у повному обсязі, з таких підстав. Вважає, що позивачем не надано жодних доказів перенесених ним душевних страждань, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, пов'язаних з неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та якими конкретно неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів позивачу завдано моральної шкоди. Зазначає, що позивач безпідставно стверджує про силовий та психологічний тиск, які призвели до позбавлення його можливості продовжувати військову службу в Збройних Силах України, оскільки самостійно висловлював бажання звільнитися з військової служби за станом здоров'я. Пояснює, що позивач вже скористався своїм правом на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Позивач має також і інші пільги, визначені вказаним законом, має пільги встановлені для інвалідів війни. Крім того, просив застосувати строк позовної давності, якщо суд дійде до висновку про задоволення позовних вимог по суті.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якій просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що докази його моральних страждань, викликаних настанням каліцтва, чітко викладені та надані суду в позовній заяві та наведений причинно-наслідковий зв'язок протиправних дій жорстокого поводження посадових осіб Міністерства оборони України відносно нього та отримання ним на підставі наведених неприпустимих дій моральних страждань. Залишити військову службу він вимушений був через неможливість подальшого перебування на військовій службі за станом здоров'я. Стосовно застосування строків позовної давності заперечив на підставі статті 268 ЦК України, у якій зазначено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Представник відповідача 1 надіслав до суду відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, а ОСОБА_2 , у свою чергу, був працівником саме Закарпатського обласного військового комісаріату. Зазначає, що наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності. Позивачем не наведено жодного доказу протиправних дій Міністерства оборони України та відповідного причинного зв'язку між настанням шкоди та моральними стражданнями.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 (т.1, а.с. 207-208).
Представник ОСОБА_2 (адвокат Розман С.Ю.) подав до суду заперечення. Вважає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося, в тому числі, через поведінку самого позивача, оскільки він відмовився надавати письмові пояснення під час проведення такого розслідування, що підтверджено наказом від 31 травня 2013 року № 131. Підкреслює, що після проведення досудового розслідування і прийняття постанови про закриття кримінального провадження за відсутності ознак кримінального правопорушення, було скасовано наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, а також виплачено відповідну надбавку і премію за травень 2013 року. Зазначає, що права позивача були повністю відновлені. Також вважає, що твердження позивача про психологічний тиск на нього з боку керівництва не доведені та не підтверджені жодними належними і достатніми доказами. Зазначає, що медична документація жодним чином не підтверджує факту госпіталізації позивача до шпиталю з причини позбавлення його будь-яких грошових надбавок чи премій. Стосовно факту проведення досудового розслідування правоохоронним органом щодо можливої незаконної видачі особі посвідчення учасника бойових дій зазначає, що статус свідка у відповідному провадженні не міг заподіяти позивачу жодної моральної шкоди. Вказує на те, що медичні документи про стан здоров'я позивача не підтверджують погіршення здоров'я через будь-які протиправні дії з боку керівництва. Навпаки, у інший цивільній справі позивач стверджував, що погіршення стану його здоров'я і призначення інвалідності відбулося внаслідок настання у 2003 році ДТП.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 304/516/17 (т. 1, а.с. 209-210).
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року провадження у цій цивільній справі поновлено (т. 1, а.с. 222).
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року у справі призначено судову психологічну експертизу та зупинено провадження у справі (т. 2, а.с. 63-66).
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2020 року провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням до суду висновку експерта (т.2, а.с. 142-143).
14 квітня 2020 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути солідарно з Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 на свою користь 892647 грн моральної шкоди.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2020 року постановлено провести у цій справі процедуру врегулювання спору за участі судді у формі спільних нарад. Провадження у справі зупинено (т.3, а.с. 1-3).
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2020 року постановлено припинити врегулювання цього спору за участі судді Ганька І.І., провадження у справі поновити, а також передати цю цивільну справу на розгляд іншому судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України (т.3, а.с. 21-22).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.10.2020 вилучено (замінено) суддю Ганька І.І. на суддю Гевці В.М (т. 3, а.с. 28).
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2020 року заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачу, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті (т. 3, а.с. 53-56).
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2021 року замінено відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 на його правонаступника - Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач 2).
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду цивільної справи, у судове засідання не з'явився. Разом із цим, надіслав до суду клопотання про розгляд цієї справи без його участі, у якому також повідомив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позову у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позов.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову, аргументуючи доводами, що містяться у відзиві на позов.
У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача повідомив, що також вважає позов безпідставним з мотивів, наведених у поданих раніше запереченнях.
Судом встановлені такі фактичні обставини.
Дев'ятнадцятого листопада 2013 року за розпорядженням військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.11.2013 № 267 військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 провела огляд ОСОБА_1 , якого визначено непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Встановлено діагноз: наслідки перенесеної ЗЧМТ, струсу головного мозку (05.2003р.) у вигляді розсіяної неврологічної симптоматики, частими вегетативно-судинними та ліквородинамічними розладами з помірним порушенням функції центральної нервової системи; травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби; гіпертонічна хвороба, друга стадія; гіпертензивне серце; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки; незначна рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки без порушення евакуаторної функції; хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з ураженням корінців L3-L4 зліва з помірним порушенням функції лівої ноги; остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта; лівобічний сколіоз першого ступеню поперекового відділу хребта без порушення функцій хребта; захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (т. 1, а. с. 15).
Згідно з витягом з протоколу № 69 засідання військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 17 лютого 2014 року встановлено, що травма і захворювання позивача, що підтверджені свідоцтвом про хворобу та даними медичної книжки за період служби, відповідно до яких він був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час - пов'язані з виконанням обов'язків та проходженням військової служби (т. 1, а. с. 16).
Двадцять сьомого травня 2013 року Управління військової контррозвідки у Західному регіоні СБУ звернулося до Перечинського РВ УМВС у Закарпатській області із заявою щодо вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 , що пов'язані із видачею ОСОБА_3 посвідчення “Ветеран війни - учасник бойових дій” (т. 1, а. с. 30).
На підставі наведеної заяви 14.06.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України, присвоєно № кримінального провадження 12013070130003512 (т. 1, а. с. 31).
Постановою про закриття кримінального провадження від 19 червня 2013 року кримінальне провадження № 120130700130000512 від 14.06.2013 закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т. 1, а. с. 33-34).
Наведене послугувало підставою для скарги ОСОБА_1 від 27 червня 2013 року, яка адресована ОСОБА_2 , з вимогами прийняти заходи забезпечення його службової діяльності та виконання обов'язків військової служби від незаконних посягань з мотивів особистої помсти співробітників СБУ.
Листом від 13 червня 2016 року № 1/3111 начальник Західного територіального управління Військової служби правопорядку Бобик М.А. повідомив позивача про те, що інформація про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 358 КК України, доводилася засобами АСУ “Дніпро”, яка не є відкритою, не перебуває у вільному доступі. У листі вказано також про те, що інформація стосувалася виключно факту внесення відомостей до ЄРДР, що не можна розцінювати як звинувачення будь-якої особи (т. 1, а.с. 40).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2013 № 131 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності підполковника ОСОБА_1 за порушення приписів чинного законодавства з питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність (т. 1, а. с. 19-21).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.11.2013 № 252 скасовано згаданий Наказ № 131 від 31.05.2013 щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, вирішено виплатити ОСОБА_1 надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% та премію у розмірі 90% за травень 2013 року (т. 1, а.с. 24).
Відповідно до скарги на неправомірні дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підписана позивачем 09 січня 2014 року та адресована до Головного управління Служби правопорядку Збройних Сил України, військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , використовуючи свої службові повноваження примушував ОСОБА_1 чинити протизаконні дії, що призвело до погіршення стану здоров'я. На підставі наведених фактів ОСОБА_1 просив призначити перевірку (т. 1, а. с. 47).
Згідно з Наказом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2014 № 21 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.01.2014 встановлено факт перевищення членами комісії з питань розгляду матеріалів щодо призупинення дії посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_4 , накладено догани за перевищення службових повноважень на відповідальних осіб (т. 1, а. с. 48).
26 вересня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію про те, що в чергову частину Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області надійшли матеріали з Управління військової контррозвідки в Західному регіоні СБУ про те, що військовий комісар ОСОБА_1 08 квітня 2008 року видав ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій, яке сам підробив. Жодній особі не повідомлено про підозру, факт кваліфіковано за ч. 1 ст. 423 КК України (т. 1, а.с. 52).
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 18 жовтня 2013 року кримінальне провадження № 1213070130000512 від 15 червня 2013 року за ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 423 КК України закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України за відсутністю складу злочину (т. 1, а.с. 57-58).
13 грудня 2013 року заступником прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Матяшук В.К. скасовано постанову про закриття кримінального провадження № 1213070130000512 від 15 червня 2013 року, оскільки слідчим не вжито вичерпних заходів щодо встановлення обставин кримінального провадження, не отримано тимчасового доступу до речей і документів, не оглянуто матеріали службового розслідування за фактом видачі військовим комісаром ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій громадянину ОСОБА_3 , не допитано осіб, які безпосередньо проводили вказане службове розслідування. Матеріали кримінального провадження № 1213070130000512 направлено Закарпатському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері для організації проведення досудового розслідування (т. 1, а.с. 67).
Постановою слідчого Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Карповичем Я. кримінальне провадження № 1213070130000512 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України за відсутністю складу злочину (т. 1, а.с. 68-69).
Із підписаної позивачем 14.08.2013 скарги на незаконну бездіяльність військової службової особи встановлено, що ОСОБА_1 просить перевірити факти стосовно залишення без змін накладеного на нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність (т. 1, а.с. 50).
Із телеграми, що підписана тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу Західного оперативного командування ОСОБА_5 , яка адресована військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що останньому рекомендовано надати роз'яснення щодо прийнятого рішення, яке викладено в наказі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31 травня 2013 року № 131 щодо залишення без змін дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідальність відносно ОСОБА_1 , запросити підполковника ОСОБА_1 на особистий прийом, на якому обґрунтувати рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо залишення без змін дисциплінарного стягнення (т. 1, а. с. 51).
Відповідно до рапорту від 21 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням звільнити його з військової служби у запас відповідно до пункту "б" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я (т. 1, а.с. 94).
Як встановлено із Аркуша бесіди від 21 листопада 2013 року, який підписано також і позивачем у справі, останній бажає звільнитись з військової служби за станом здоров'я, клопоче про оформлення документів про його звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров'я (т. 1, а.с. 95-96).
У Поданні від 22 листопада 2013 року Закарпатський обласний військовий комісар клопотав про звільнення ОСОБА_1 , військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 з військової служби у запас за пунктом "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за станом здоров'я, з правом носіння військової форми одягу (т. 1, а.с. 97-98).
З виписки № 795 від 22 травня 2003 року встановлено таке: "...Анамнез: травма побутова, їхав на автомобілі і вдарив в дерево. Машиною швидкої допомоги доставлений в хірургічне відділення... Повний діагноз: комбінована травма ЗЧМТ, струс головного мозку, забій гортані, забійні садни підбородка і шиї" (т. 1, а.с. 191).
Відповідно до медичної картки № 2185 від 19.08.2013 встановлено, що ОСОБА_1 госпіталізований 05 серпня 2013 року з діагнозом при госпіталізації наслідки перенесеної ЗЧМТ (2003 рік) у вигляді розсіяної неврологічної симптоматики, виписаний 19 серпня 2013 року із заключним клінічним діагнозом: "наслідки перенесеної ЗЧМТ" (т. 1, а. с. 49).
Із медичної карти стаціонарного хворого № 2730 встановлено, що ОСОБА_1 госпіталізований 15 жовтня 2013 року із діагнозом: "Наслідки перенесеної ЗЧМТ у вигляді розсіяної неврологічної симптоматики, ліквородинамічних кризів". Виписаний 04 листопада 2013 року із діагнозом: "наслідки перенесеної ЗЧМТ" (т. 1, а.с. 55).
Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого № 289 ОСОБА_1 госпіталізований 06 листопада 2013 року із діагнозом: "Наслідки перенесеної ЗЧМТ (2003 рік) у вигляді розсіяної неврологічної симптоматики". Виписаний 21 листопада 2013 року із діагнозом: "Наслідки перенесеної ЗЧМТ головного мозку (2003 рік) у вигляді розсіяної неврологічної симптоматики, ліквородинамічних кризів" (т. 1, а.с. 60).
Із медичної карти стаціонарного хворого № 3231 встановлено, що ОСОБА_1 госпіталізований 17 грудня 2013 року із діагнозом: "Гіпертонічна хвороба, 2 ступінь. Гіпертонічна криза від 17 грудня 2013 року". Виписаний 26 грудня 2013 року із діагнозом: "Гіпертонічна хвороба 2 ступеня" (т. 1, а.с. 70).
Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого № 239 встановлено, що ОСОБА_1 госпіталізований 21 січня 2014 року із діагнозом: "Наслідки перенесеної ЗЧМТ у вигляді посттравматичного арахноїдиту, частих ліквородинамічних кризів". Виписаний 10 лютого 2014 року із діагнозом: "Наслідки перенесеної ЗЧМТ у вигляді посттравматичного арахноїдиту, частих ліквородинамічних кризів".
З направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) № 3/8 від 09 березня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2003 року під час повернення зі служби додому потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого отримав важку ЧМТ, тупу травму шиї та гортані, закритий перелом лоної та сідничної кісток зліва. З приводу травми лікувався в ортопедичному відділенні Ужгородської ОКЛ, в подальшому неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно. За останній рік стан погіршився, почастішали напади головного болю, головокружіння і нудоти, "мушки" перед очима, блювоти, яка не приносить полегшення. Підвищення артеріального тиску відмічає з 2009 року, постійно приймає гіпотензивні препарати. З 2012 року почав турбувати біль та обмеження рухів у хребті, слабкість та оніміння лівої ноги. В лютому 2012 року діагностована виразка передньої стінки цибулини дванадцятипалої кишки. В березні 2014 року визнаний інвалідом третьої групи. Діагноз при направленні на МСЕК: основне захворювання - стійкі наслідки перенесених повторних важких ЧМТ (2004, 2013 роки) з забоєм головного мозку, епідуральною гематомою у вигляді хронічного кволопротікаючого арахноенцефаліту з гліматозом лівої скроневої ділянки та лакунарними інфарктами, з легким лівобічним геміпарезом, з помірним порушенням ліквородинаміки, помірною гідроцефалією, лікворо-гіпертензивними кризами частотою 1-2 рази на тиждень, з синкопальними станами частотою 1-2 рази на місяць, помірним порушенням статокоординаторних функцій, двобічним посттравматичним невритом слухових нервів, вираженим помірним емоційно-лабільним розладом; супутні захворювання: остеохондроз шийно-грудного хребта з полірадикулярним синдромом, наслідки перенесеної ЧМТ у вигляді рубцевих змін та перфорації правої барабанної перетинки, двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості справа ІІІ ступені, зліва І ступені, хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в стадії ремісії, хронічний панкреатит в стадії ремісії, дисметаболічна кардіоміопатія, миготлива аритмія; підстава для направлення на МСЕК: наявність ознак інвалідності (т. 1, а.с. 73).
Відповідно до витягу № 466/94 і із медичної карти стаціонарного хворого встановлено, що ОСОБА_1 поступив 03 березня 2014 року із діагнозом: "Наслідки перенесеної важкої ЗЧМТ у вигляді хронічного посттравматичного арахноїдиту з лівобічним гемісиндромом стійкою краніалгією, частими лікворо-гіпертензивним кризами 2-3 рази на тиждень, помірними когнітивними порушеннями; дисциркуляторна енцефалопатія з помірними статикоординаторними розладами, гіпертонічна хвороба 2 ступеня. Виписаний 21 березня 2014 року без суттєвого покращення для подальшого лікування в амбулаторних умовах під нагляд сімейного лікаря та невропатолога (т. 1, а.с. 74).
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане 24 березня 2014 року, ОСОБА_1 є людиною з інвалідністю третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , яке видане 13 березня 2016 року, ОСОБА_1 є людиною з інвалідністю другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (т. 2, а.с. 3).
Згідно з витягом з Наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 листопада 2014 року № 180 підполковнику у запасі ОСОБА_1 вирішено виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 182 700 грн, у зв'язку з тим, що він визнаний інвалідом третьої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, та має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (т. 2, а.с. 29).
Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/2142/15 від 26 травня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправною невиплату ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно; стягнуто із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 9 822, 83 грн (т. 1, а.с. 177-179).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 12 лютого 2020 року № 5898 ситуація, що досліджується за цивільною справою, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . Внаслідок досліджуваної ситуації ОСОБА_1 завдані психологічні страждання як правова основа поняття моральної шкоди. Можливий розмір компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання внаслідок "Незаконного утиску прав і свобод громадянина неправомірними діями чи рішеннями органів влади та управління" та "Поширення неправдивих ганебних відомостей" становить 67,5 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом, 189 мінімальних заробітних плат - у випадку кваліфікації судом дій відповідача як таких, що спричинили тяжкі наслідки ОСОБА_1 (т.2, а.с. 125-139).
Постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №304/516/17, позивачем у якій є ОСОБА_1 , відповідачем - Міністерство оборони України, залишено без змін Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 200000 грн. У межах вказаної справи встановлено, що фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач, керуючи власним транспортним засобом з власної вини заподіяв собі тілесні ушкодження, а тому в даному випадку позивачем не доведений факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди. Верховний Суд у вказаній Постанові дійшов висновку, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовці та особи, на яких поширюється дія Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, передбаченими цими законами, в тому числі, право на які виникає у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби.
До правовідносин, що існують між учасниками справи, належить застосувати такі норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України врегульовано порядок відшкодування моральної шкоди. Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені статтями 1166-1167 ЦК України, а також п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року № 6», пунктами 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4» за змістом яких заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявністю у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи та при умові наявності причинного зв'язку.
Сам по собі факт наявності шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд надає таку оцінку аргументам сторін.
Суд відхиляє аргумент позивача щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між проведенням досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12013070130003512 та неправомірними діями ОСОБА_2 , оскільки з матеріалів справи встановлено, що звернення щодо кримінального правопорушення було подане Управлінням військової контррозвідки у Західному регіоні СБУ. Разом із цим, позивачем не подано жодного доказу, що підтверджував би наявність звернення ОСОБА_2 щодо ініціювання кримінального провадження. Більше того, сам позивач у своїй скарзі від 27 червня 2013 року, яка адресована ОСОБА_2 , зазначає про «мотиви особистої помсти співробітників СБУ», не зазначаючи при цьому про будь-який вплив ОСОБА_2 на початок досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, суд зазначає, що порядок відшкодування шкоди, що завдана особі досудовим розслідуванням, врегульовано спеціальним актом - Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.
Разом із цим, ОСОБА_1 не подав доказів незаконного засудження чи незаконного повідомлення йому про підозру, незаконного тримання його під вартою чи незаконно проведеного у нього обшуку, виїмки, арешту його майна, відтак суд не може констатувати, що у межах кримінального провадження № 12013070130003512 було обмежено його певне право таким чином, аби виникли підстави для стягнення на його користь моральної шкоди. Крім того, ні Міністерство оборони України, ні Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не є тими суб'єктами, що відповідно до наведеного спеціального закону несуть відповідальність за внесення відомостей до ЄРДР.
Стосовно твердження позивача про те, що погіршення стану його здоров'я зумовлене психологічним тиском на нього безпосереднього керівництва, то суд відхиляє таке, оскільки воно спростоване як медичною документацією, що міститься у матеріалах справи та якою встановлені причини погіршення стану здоров'я («наслідки ЗЧМТ 2003 року…»), так і твердженням самого позивача у межах цивільної справи № 304/516/17 про те, що погіршення його здоров'я спричинене наслідками ДТП, що сталася у 2003 році. Крім того, інформація щодо психологічного тиску на позивача міститься виключно у скаргах, що підписувалися самим позивачем, проте наведений факт не доведено будь-якими іншими належними та допустимими доказами.
Так, судом ретельно досліджено медичну документацію, що подана самим позивачем: виписку №795 від 22 травня 2003 року, медичну картку № 2185 від 19.08.2013, медичні карти стаціонарного хворого № 2730, № 289, № 3231, № 239, направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) № 3/8 від 09 березня 2016, витяг № 466/94 із медичної карти стаціонарного хворого. Наведені докази узгоджуються між собою, лікарі послідовно ставлять діагноз: «Наслідки ЗЧМТ 2003 року», що дозволяє встановити причинно-наслідковий зв'язок між настанням інвалідності позивача, погіршенням його здоров'я, саме з подіями 2003 року: ЗЧМТ, отримана внаслідок ДТП.
Крім того, сам позивач в межах цивільної справи № 304/516/17 зазначав про те, що зазнав моральних страждань, які пов'язані із втратою можливості продовжувати активне життя, із звільненням його із військової служби, настанням інвалідності саме за наслідками ДТП, а не будь-яких інших обставин.
Суд відхиляє також аргумент позивача стосовно його вимушеного звільнення саме через тиск на нього керівництва, оскільки такий спростований як підписаним ним рапортом від 21 листопада 2013 року, так і Аркушем бесіди від 21 листопада 2013 року, що також підписаний позивачем. У вказаних доказах сам позивач стверджує про проблеми зі здоров'ям, однак не повідомляє про будь-який тиск на нього з метою звільнення.
Висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 12 лютого 2020 року № 5898 суд оцінює таким чином.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1198 №53/5 основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.
Тобто, наявність чи відсутність протиправної поведінки того, хто заподіяв шкоду, не є предметом дослідження експерта у межах психологічної експертизи.
Так, сам експерт у висновку № 5898 (т. 2, а.с. 139) зазначає про те, що розмір компенсації наявної моральної шкоди може складати 67,5 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом, за умови визначення судом спричинювача шкоди та ступеня його вини у досліджуваній ситуації. У випадку якщо суд прийме рішення щодо дій відповідача як таких, що спричинили тяжкі наслідки ОСОБА_1 , то розмір компенсації наявної моральної шкоди становитиме 189 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом, за умови визначення судом спричинювача шкоди та ступеня його вини у досліджуваній ситуації. Тобто, незважаючи на те, що експертом надано висновок про те, що досліджувана ситуація є психотравмувальною для позивача, висновок щодо наявності протиправної поведінки відповідачів є виключною компетенцією суду.
У цій конкретній ситуації суд не може констатувати, що погіршення стану здоров'я позивача, отримання ним інвалідності відбулося за наслідками протиправних дій відповідачів, силового та психологічного тиску безпосереднього керівництва позивача. Не знайшло свого підтвердження і те, що неможливість продовжувати військову службу пов'язана із протиправними діями відповідачів, а також те, що необхідність лікування позивача пов'язана із здійсненням на нього тиску з боку відповідачів.
Незважаючи на те, що ситуація, у якій опинився ОСОБА_1 , безсумнівно пов'язана з душевними стражданнями, проте суд не може вважати такі страхування пов'язаними із протиправною поведінкою відповідачів. Тобто у правовідносинах, що склалися, відсутній склад деліктного зобов'язання.
Із позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , висловлюючи свої доводи щодо відшкодування йому моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідачів, які він оцінив у 700000 грн, належним чином не обґрунтував та не довів жодними належними та допустимими доказами фактів заподіяння йому такої шкоди, протиправності дій відповідачів, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів.
Отже, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач належним чином не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами протиправності дій відповідачів щодо нього. Разом із цим, ОСОБА_1 не зазначив, чим він керувався при розрахунку суми моральної шкоди, завданої йому такими діями.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-79, 81, 100, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022; місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, № 6.
Відповідач 2: Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, код ЄДРПОУ 08410861; місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Бородіна, № 22;
Третя особа: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 04 жовтня 2021 року.
Головуюча: Гевці В. М.