4 жовтня 2021 року м. Мукачево Справа №303/6524/21
2-а/303/156/21
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління Держпраці у Закарпатській області
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Ухвалою суду від 20 серпня 2021 року по вищевказаній адміністративній справі позов було залишено без руху і позивачу було надано строк для виправлення недоліків позовної заяви.
Вказану ухвалу 20.08.2021 надіслано позивачу.
29 вересня 2021 року позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій останній серед іншого зазначає, що строк пропущений з поважних причин внаслідок подання скарг та не отримання відповідей на них, а також у зв'язку з його юридичною необізнаністю з порядком судового оскарження постанови.
Щодо вказаного суд зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Оскільки, предметом даного адміністративного позову є оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, то особливості провадження по даному позову встановленні статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою, яка має переваги над загальними нормами (в даному випадку над статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (строки звернення до адміністративного суду).
Так, частиною другою 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений процесуальний строк для подачі позовної заяви щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності - десять днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.
Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
По відношення до цього слід зазначити, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Так, норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду (стаття 123 вказаного кодексу).
Разом з тим, положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість поновлення та продовження процесуальних строків.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує винні дії (бездіяльність), та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними докази.
При цьому, позивачем на підтвердження доводів щодо поважності причин пропуску строків на звернення до суду не наведено обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, що зумовили б поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, та не надано ним відповідних доказів.
Натомість, оскаржувану постанову винесено - 08.07.2021.
Отже, з урахуванням правових приписів частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана позовна заява, могла бути подана протягом 10 днів з дня ухвалення відповідного рішення, тобто до 18.07.2021 (включно).
Аргументи та доводи позивача про юридичну необізнаність з порядком оскарження постанови є доказово непідтвердженими та вкрай непереконливими, оскільки оскаржувана постанова містить підпис позивача, і в ній зазначені дані про порядок оскарження та строк для звернення до суду.
Крім того, 28.07.2021 ОСОБА_1 отримав рішення Управління Держпраці у Закарпатській області на скаргу.
В свою чергу, вказаний адміністративний позов подано до суду - 17.08.2021.
При вирішенні вказаного питання враховано правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, від 16 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.001198, і постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 824/284/19-а, від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19, від 17 квітня 2020 року у справі № 360/962/19, від 18 червня 2020 року у справі № 140/2024/19, від 22 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.001042 (провадження № К/9901/13509/20).
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин позовна заява підлягає поверненню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 121, 123, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України
1. В поновленні ОСОБА_1 процесуального строку для подання позовної заяви до суду - відмовити.
2. Позовну заяву повернути особі, яка її подала.
3. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
4.1. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
5. Ухвала суду складена та підписана 4 жовтня 2021 року.
Суддя В.В. Кость