4 жовтня 2021 року м. Мукачево Справа №303/6173/21
2/303/1725/21
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Кость В.В.,
секретар судового засідання Немеш Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс»
треті особи: (1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович;
(2) приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача, зазначивши третіми особами - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича та приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкана Віталія Ласловича, про визнання виконавчого напису, вчиненого 24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем (зареєстрований в реєстрі під №56452; надалі - Виконавчий напис), таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що Виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки сума заборгованості за Виконавчим написом не підтверджена належними доказами. Крім того, такий вчинено на підставі п. 2 Переліку №1172, який визнано незаконним та нечинним. Між сторонами відсутній нотаріально засвідчений кредитний договір, на підставі якого міг бути вчинений виконавчий напис. Також вказує на те, що вона не отримувала вимоги про дострокове повернення кредиту та процентів, вимоги про усунення порушення зобов'язань
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким в задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки заборгованість ОСОБА_1 є непогашеною, зобов'язання за кредитним довго ром є невиконаними. При винесенні виконавчого напису приватним виконавцем не було порушено вимог законодавства.
У поданій відповіді на відзив представник позивача позовні вимоги просить задоволити, оскільки спірний виконавчий напис вчинено на договорі, який не є нотаріально засвідченим, а відповідачем не надано доказів отримання вимоги про погашення заборгованості. Крім того,вказує на те, що заборгованість ОСОБА_1 погашено в повному обсязі.
Треті особи пояснень щодо суті спору не надали.
Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п'ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
На підставі ухвали суду від 6 серпня 2021 року вжито заходи забезпечення позову.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Судом встановлено, що 15.05.2017 між публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) був укладений договір про надання кредиту №50592033 (надалі - Кредитний договір, а.с. 10, 11, 12, 13), на підставі якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 30000,00 гривень на 48 місяців зі сплатою 12,99 % річних.
24 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 56452, за яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» за період з 15.07.2017 року по 19.05.2021 року суму в розмірі: 31663,545 грн - заборгованість за кредитом; 5091,34 грн - заборгованість за штрафними санкціями; 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 36804,88 гривень.
На підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкана Віталія Ласловича від 24.06.2021 відкрито виконавче провадження ВП №65882790 з примусового виконання Виконавчого напису.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу з приводу вищевказаної позовної вимоги суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Положення частини першої статті 88 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(I)/2020 від 01.07.2020.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
Із змісту Виконавчого напису вбачається, що такий вчинений на підставі пункту 2 Переліку документів.
Разом з тим, постанова Кабінету Міністру України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою доповнено вказаний Перелік документів пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», була визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14 (залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 № К/800/6492/17, № К/800/7651/17).
Таким чином, з врахування приписів статті 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (24 травня 2021 року), Кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входив до Переліку документів.
Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 11000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з приписами частини першої, другої та третьої статті 134 Цивільного процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Положеннями статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Заявляючи вимогу про відшкодування вартості витрат на юридичну допомогу, позивач не надав разом з позовною заявою належного розрахунку вказаних сум (складання позовної заяви, надання консультацій, участь у судових засіданнях, копіювання документів тощо), що б давало суду можливість прийти до переконання про їх обґрунтованість.
Таким чином, вимога щодо стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 11000,00 гривень задоволенню не підлягає, у зв'язку з неподанням ОСОБА_1 разом з позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач понесла і які очікувала понести в зв'язку із розглядом справи.
Разом з тим, з урахуванням ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1362,00 гривень.
На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 - задоволити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (зареєстрований в реєстрі під №56452.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» на користь ОСОБА_1 суму 1362,00 гривні (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (03035 м.Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222).
Треті особи без самостійних вимог: (1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (01001 м.Київ, вул Мала Житомирська, 6/5);
(2) приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович (м.Мукачево, вул.Садова, 25а, офіс 7).
Суддя В.В. Кость