233 № 233/2803/21
04 жовтня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартишева Т. О.
за участю секретаря судового засідання Кюсєвої Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання,-
Позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, вказуючи в обґрунтування позовних вимог, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються позивачем. На ім'я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною адресою. Відповідач не виконує свої зобов'язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого за період з жовтня 2014 року по травень 2021 року утворилась заборгованість, розмір якої відповідно до розрахунку складає 33913 грн. 42 коп. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період часу з жовтня 2014 року по травень 2021 року в сумі 33913 грн. 42 коп., а також витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та часткове визнання позовну, просила застосувати строк позовної давності. Також, відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 21-23), у якому зазначено, що на її переконання, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували наявність будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем. Замість доказів позивач посилається на акти по підключення житлового будинку до системи централізованого опалення, що не може свідчити саме про надання послуг. З наданої виписки по особовому рахунку не вбачається методики розрахунку та підстав для нарахувань у зазначених помісячно розмірах для кожного опалювального періоду. Тарифів на постачання теплової енергії позивачем не надано. Крім того, з 11 січня 2008 року відповідачка знаходиться у шлюбі із ОСОБА_2 , який з 18 грудня 2018 року перебуває на військовій службі. Відповідно до вимог закону ОСОБА_2 має пільгу на сплату наданих комунальних послуг, які на думку відповідача у рахунку не відображені.
Представником позивача надано відповідь на відзив (а.с. 36-41), в якій зазначено, що квартира відповідача ОСОБА_1 знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднаний до системи централізованого теплопостачання, тому відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг та на ці відносини поширюється дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, між сторонами встановилися фактичні відносини з надання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , оскільки виробник надає теплову енергію, а споживач використав послугу для задоволення власних потреб. Факт надання послуг з теплопостачання підтверджується актами про підключення житлового будинку до мережі централізованого опалення за період 2014-2020 р.р. Доказами та обґрунтуванням суми заборгованості є розрахунок, який був доданий з зазначенням тарифів, опалювальної площі та норми споживання. Договір про надання послуг з централізованого опалення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання. На виконання норм діючого законодавства ОКП «Донецьктеплокомуненерго» було розміщено (опубліковано) проект Договору про надання послуг з централізованого опалення для населення на офіційному сайті та на інформаційному стенді на пункті прийому виробничої одиниці. За весь період, який підлягає стягненню, боржник на адресу стягувача з письмовими заявами щодо укладення договору у письмовій формі або заявами про незгоду з деякими пунктами договору, не звертався. Також, відповідно до умов договору від 18 червня 2009 року № 81-Юр (а.с. 44-46), який укладено між КП «СЕЗ» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Костянтинівкатепломережа», саме КП «СЕЗ» зобов'язано забезпечувати якісне функціонування внутрішньо будинкової та внутрішньо квартирної системи централізованого опалення. Плата за послуги з централізованого опалення в будинках, в яких не встановлено прилади обліку теплової енергії, нараховується за нормами споживання з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в м'ясці, який є розрахунковим, із запровадженням коригуючого коефіцієнту. Згідно вимог діючого законодавства передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, у визначений термін та за встановленими тарифами. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
З'ясувавши позицію сторін, обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» є постачальником послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . На ім'я споживача ОСОБА_1 (а.с. 29) теплопостачальником відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 4).
В період 2014-2020 р.р. позивачем надавались послуги з централізованого опалення, що підтверджується актами про підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до системі централізованого опалення від 23 жовтня 2014 року, від 15 жовтня 2015 року, від 15 жовтня 2016 року, від 17 жовтня 2017 року, від 25 жовтня 2018 року, 28 жовтня 2019 року, 02 листопада 2020 року (а.с. 8-11).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами і доповненнями) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 7Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ст.. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами і доповненнями) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно із п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлений інший строк.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами фактично виникли договірні відносини щодо надання позивачем відповідачу послуг з опалення, оскільки позивач надавав відповідачу послуги з опалення, а відповідач прийняла ці послуги, на ім'я відповідача оформлений особовий рахунок в абонентській службі позивача.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач не здійснював в повному обсязі оплату послуг з теплопостачання за вказаною адресою, в зв'язку з чим позивачем нарахована заборгованість за період з жовтня 2014 року по травень 2021 року в сумі 33913 грн. 42 коп. (а.с. 4, 42-43).
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог посилається на наявність у її чоловіка ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 (а.с. 26), посвідченням серія НОМЕР_3 та довідкою Міністерства оборони України Військова частина НОМЕР_4 від 13 березня 2019 року № 04/356 (а.с. 24-25), зазначаючи, що наявність такої пільги не відображена у розрахунку позивача. Проте, з таким твердженням ОСОБА_1 суд не погоджується з наступних підстав.
Згідно з п. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надається пільга у вигляді 75-процентної знижки на плату за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Крім того, наведена стаття містить положення, яким передбачено, що площа житла, на яку нараховується 75-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати. Якщо в складі сім'ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 75 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 75-процентна відповідна знижка плати.
Як вбачається з розрахунку, наданого представником позивача, з 01 червня 2020 року нараховувалася вартість теплової енергії з урахуванням пільги у відповідному розмірі (а.с. 4 зворот).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо нарахування відповідачу пільг з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг постачання теплової енергії, та доводи відзиву відповідача не знайшли свого підтвердження.
Тому, згідно із зазначеними вище нормами закону, споживач зобов'язана оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки фактично користувалася ними.
У письмовій заяві відповідачем ОСОБА_1 заявлене клопотання про застосування строку позовної давності при розгляді даної цивільної справи.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналізуючи вказані норми права Верховний Суд України в постанові від 22 березня 2017р. у справі № 6-43цс17 виклав наступний правовий висновок.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 30 червня 2021 року, а з розрахунку заборгованості вбачається, що у період з листопада 2016 року по травень 2021 року відповідач не здійснювала платежі на погашення заборгованості, хоча в цей період плата за послуги з теплопостачання нараховувалася, суд дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності не переривався та обставини вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, не встановлені.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, за період з червня 2018 року (початок нарахування в опалювальному сезоні - листопад 2018 року) по квітень 2021 року включно (кінець нарахування в опалювальному сезоні) за вказаною вище адресою виникла заборгованість в розмірі 11 497 грн. 33 коп., що є різницею між сумою щомісячних нарахованих платежів за фактично надані послуги з теплопостачання за відповідний період в загальному розмірі 25036 грн. 69 коп. та сумою перерахованої на рахунок споживача пільги у вказаний період в загальному розмірі 13539 грн. 36 коп. (25036,69 грн. - 13539,36 грн. = 11497,33 грн.).
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання у межах строку позовної давності за період з червня 2018 року (початок нарахування в опалювальному сезоні - листопад 2018 року) по квітень 2021 року включно (кінець нарахування в опалювальному сезоні) в розмірі 11 497 грн. 33 коп., відмовивши у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв'язку із частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 769,53 грн. (а.с. 3).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -
Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомун-енерго» (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, провулок Земляний, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03337119) в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Лівобережна, 62, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05540860) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з червня 2018 року (початок нарахування в опалювальному сезоні - листопад 2018 року) по квітень 2021 року включно в розмірі 11 497 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) гривні 33 копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» судовий збір в 769 (сімсот шістдесят дев'ять) гривень 53 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлений 04 жовтня 2021 року.
Суддя :