Справа № 263/5589/21
Провадження № 2/263/1769/2021
04 жовтня 2021 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Томіліна О.М.,
за участю секретаря Астахової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю та суми витрат на професійне навчання, -
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 15446,22 грн. та суми витрат на професійне навчання - 530,94 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 10.04.2020 відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, а також належним чином ознайомлено з правами та обов'язками безробітного.
Відповідач перебувала на обліку в Центрі зайнятості у період з 10.04.2020 по 24.09.2020, в який Центром зайнятості було прийнято наступні рішення:
- НТ200410 від 10.04.2020: надати статус безробітного з 10.04.2021 призначити допомогу по безробіттю з 10.04.2020 по 04.04.2021; розпочати виплату допомоги по безробіттю з 10.04.2020;
- НТ200925 від 25.09.2020: припинити виплату допомоги по безробіттю та припинити реєстрацію з 25.09.2020 у зв'язку з поданням заяви;
- НТ201110 від 10.11.2020: повернути кошти з 10.04.2020 по 24.09.2020 сума боргу 15853,74;
- НТ201211 від 11.12.2020: вважати недійсними прийняті рішення №. НТ200410 від 10.04.2020, НТ200925 від 25.09.2020, НТ201110 в 10.11.2020;
- НТ201211 від 11.12.2020: призначити ДБ, розпочати ДБ, припинити ДБ припинити реєстрацію, повернути кошти з 10.04.2020 по 24.09.2020, сума боргу 15853,74.
Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітний затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/1 спеціалістами Центру зайнятості було проведено перевірку та складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10.11.2020 № 961. Розслідування страхового випадку проводилось у зв'язку з тим, що за результатами звірки з даними ПФУ виявлено, що Відповідач виконувала роботи у ТОВ «Старлайф №1» за договором цивільно-правового характеру у період з липня по серпень 2020.
На запит Маріупольського міського центру зайнятості від ТОВ «Старлайф № 1» надійшов лист із копіями документів, на підставі яких встановлено, що відповідачем та ТОВ «Старлайф №1» укладено цивільно-правовий договір від 15.06.2018 № 547580 про надання посередницьких послуг у сфері страхування. Згідно з п.п. 8.1.1. п. 8.1. договір був укладений на необмежений термін. Актом наданих послуг від 31.07.2020 підтверджено надання послуг отримання винагороди за липень 2020. Роботодавцем повідомлено, що комісійна винагорода за серпень 2020 нарахована, але не була виплачена, оскільки ОСОБА_1 не надала належним чином оформлений акт надання послуг.
Відповідно до висновків акту розслідування страхових випадків ОСОБА_1 15.06.2018 уклала цивільно-правовий договір з ТОВ «Старлайф №1» на необмежений термін та не повідомила Центр зайнятості при реєстрації як безробітна. На дату надання статусу безробітної 10.04.2020 відповідач мала відношення до категорії зайнятого населення.
Наказом Центру зайнятості № 432 від 10.11.2020 було прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 15853,74 грн.
Зазначений факт також вплинув на умови надання статусу безробітної та призначення матеріальних виплат за попередніми реєстрація відповідача у Центрі зайнятості.
Відповідач перебувала на обліку у Центрі зайнятості у період з 07.02.2018 по 01.07.2018 та у період з 29.11.2018 по 26.05.2019. Наказом Центру зайнятості № 473 від 07.12.2020 було прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 15.06.2018 по 01.07.2018 в сумі 307 грн. 68 коп. та за період з 29.11.2018 по 26.05.2019 в сумі 2284 грн. 80 коп.
З моменту укладання договору № 547580 від 15.06.2018 з ТОВ «Старлайф №1» відповідач втратила право на перебування на обліку у центрі зайнятості у якості безробітної та право на отримання допомоги по безробіттю, оскільки не відповідала вимогам статусу безробітного, та не перебувала в стані безробіття.
Тобто, оскільки відповідач перебувала у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Старлайф №1» і мала певні завдання та обов'язки, які вона виконувала з метою отримання винагороди, то вона реалізовувала своє право на зайнятість (не перебувала в стані безробіття), та мала роботу, внаслідок чого не відповідала наведеним вимогам статусу безробітної та не мала права перебувати на обліку в Центрі зайнятості як безробітна та отримувати допомогу по безробіттю.
Обставини неповідомлення відповідачем про факт перебування її з 15.06.2018 у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Старлайф №1» протягом попереднього перебування на обліку у Центрі зайнятості та під час наступних реєстрацій 29.11.2018 та 10.04.2020, є підставою для стягнення з відповідачки суми отриманої нею допомоги по безробіттю.
Стягнення з осіб суми отриманої ними допомоги по безробіттю є визначеним законом наслідком порушення ними своїх обов'язків безробітних, а порушення цих обов'язків, таким чином, є єдиною законною підставою для такого стягнення.
В зазначений період, під час попереднього перебування та наступних реєстрацій у Центрі зайнятості відповідач мала обов'язок повідомити позивача про обставини, що впливають на умови виплати їй допомоги по безробіттю.
На умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг впливав факт неповідомлення відповідачем позивача про укладання цивільно-правового договору №547580 від 15.06.2 з ТОВ «Старлайф №1» у період з 15.06.2018 по 01.07.2018 та на момент наступних реєстрацій в Центрі зайнятості 29.11.2018 та 10.04.2020.
Тобто, відповідач мала обов'язок протягом строку встановленого Законом, а саме протягом 3-х робочих днів повідомити Центр зайнятості про факт укладання цивільно-правового договору №547580 від 15.06.201 ТОВ «Старлайф №1», на підставі чого їй було б припинено реєстрацію виплату допомоги по безробіттю з 15.06.2018 та було б відмовлено у наступних реєстраціях у Центрі зайнятості.
Факт невиконання відповідачем своїх обов'язків є законною підставою для повернення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у період з 15.06.2018 (момент невиконання обов'язків) по 01.07.2018, з 29.11.2018 по 26.05.2019 та з 10.04.2020 по 25.09.2020.
Крім того, відповідач під час перебування на обліку у Центрі зайнятості у період з 29.11.2018 по 26.05.2019 проходила професійне навчання шляхом підвищення кваліфікації на курсах цільового призначення за напрямком «Обліковець з реєстрації бухгалтерського даних, Сучасні технології ведення бухгалтерського обліку» з 26.02.2019 по 12.03.2019 відповідно до договору від 25.02.2019 №053319022500018 у Державному начальному закладі «Донецький центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості».
Відповідно до наказу Центру зайнятості № 478 від 11.12.2020 було прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 коштів витрачених на професійне навчання у сумі 530,94 грн.
Підставою для відшкодування зазначених коштів є перебування відповідача у статусі безробітної у період з 29.11.2018 по 26.05.2019 у той час, коли вона не мала права отримати статус безробітної, отримувати допомогу по безробіттю та навчатися за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкове державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідач частково сплатила вказану заборгованість.
Виходячи з вищезазначеного позивач просить стягнути суму виплаченої допомоги по безробіття та суми витрат на професійне навчання відповідачки.
Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
14.06.2021 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін та зменшення ціни позову до 14810 грн. у зв'язку з добровільною сплатою заборгованості.
Від відповідачки 02.07.2021 до суду надійшла заява про виплату на користь позивача 5167,16 грн. та про розгляд питання про можливість повернення залишку в сумі 13810 грн.
Суддя Томілін О.М. перебував у плановій відпустці з 14.06.2021 по 16.07.2021 включно.
Ухвалою суду від 23.07.2021 задоволено клопотання представника Маріупольського міського центру зайнятості та ухвалено перейти від розгляду даної цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.
В подальшому від представника позивача до суду надійшло клопотання про зменшення ціни позову у зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості в розмірі 6777,16 грн., та в якому представник просив визначити ціну позову станом на 30.08.2021 в розмірі 12200 грн. Згідно з поданою заявою представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив розглянути справу в його відсутність.
Від відповідачки надійшла заява про неможливість бути присутньою в судовому засіданні у зв'язку з виробничою зайнятістю та зі змісту заяви вбачається, що вона згодна з позовними вимогами та не заперечує існування боргу в розмірі 12200 грн.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Так, судовим розглядом встановлено, що 10.04.2020 відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, ознайомлено з правами та обов'язками безробітного під особистий розпис.
Відповідач перебувала на обліку в Центрі зайнятості у період з 10.04.2020 по 24.09.2020, в який Центром зайнятості було прийнято наступні рішення:
- НТ200410 від 10.04.2020: надати статус безробітного з 10.04.2021 призначити допомогу по безробіттю з 10.04.2020 по 04.04.2021; розпочати виплату допомоги по безробіттю з 10.04.2020;
- НТ200925 від 25.09.2020: припинити виплату допомоги по безробіттю та припинити реєстрацію з 25.09.2020 у зв'язку з поданням заяви;
- НТ201110 від 10.11.2020: повернути кошти з 10.04.2020 по 24.09.2020 сума боргу 15853,74;
- НТ201211 від 11.12.2020: вважати недійсними прийняті рішення №. НТ200410 від 10.04.2020, НТ200925 від 25.09.2020, НТ201110 в 10.11.2020;
- НТ201211 від 11.12.2020: призначити ДБ, розпочати ДБ, припинити ДБ припинити реєстрацію, повернути кошти з 10.04.2020 по 24.09.2020, сума боргу 15853,74.
Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/1, спеціалістами Центру зайнятості було проведено перевірку та складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10.11.2020 № 961. Розслідування страхового випадку проводилось у зв'язку з тим, що за результатами звірки з даними ПФУ виявлено, що відповідач виконувала роботи у ТОВ «Старлайф №1» за договором цивільно-правового характеру у період з липня по серпень 2020.
На запит Маріупольського міського центру зайнятості від ТОВ «Старлайф № 1» надійшов лист із копіями документів, на підставі яких встановлено, що відповідачем та ТОВ «Старлайф №1» укладено цивільно-правовий договір від 15.06.2018 № 547580 про надання посередницьких послуг у сфері страхування. Згідно з п.п. 8.1.1. п. 8.1. договір був укладений на необмежений термін. Актом наданих послуг від 31.07.2020 підтверджено надання послуг отримання винагороди за липень 2020. Роботодавцем повідомлено, що комісійна винагорода за серпень 2020 нарахована, але не була виплачена, оскільки ОСОБА_1 не надала належним чином оформлений акт надання послуг.
Відповідно до висновків акту розслідування страхових випадків ОСОБА_1 15.06.2018 уклала цивільно-правовий договір з ТОВ «Старлайф №1» на необмежений термін та не повідомила Центр зайнятості при реєстрації як безробітна. На дату надання статусу безробітної 10.04.2020 відповідач мала відношення до категорії зайнятого населення.
Наказом Центру зайнятості № 432 від 10.11.2020 було прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 15853,74 грн.
Також відповідач перебувала на обліку у Центрі зайнятості у період з 07.02.2018 по 01.07.2018 та у період з 29.11.2018 по 26.05.2019. Наказом Центру зайнятості № 473 від 07.12.2020 було прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 15.06.2018 по 01.07.2018 в сумі 307 грн. 68 коп. та за період з 29.11.2018 по 26.05.2019 в сумі 2284 грн. 80 коп.
Крім того, відповідач під час перебування на обліку у Центрі зайнятості у період з 29.11.2018 по 26.05.2019 проходила професійне навчання шляхом підвищення кваліфікації на курсах цільового призначення за напрямком «Обліковець з реєстрації бухгалтерського даних, Сучасні технології ведення бухгалтерського обліку» з 26.02.2019 по 12.03.2019 відповідно до договору від 25.02.2019 №053319022500018 у Державному начальному закладі «Донецький центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості».
Відповідно до наказу № 20 «3-СНН» від 26.02.2019 відповідача було зараховано з 26.02.2019 по 12.03.2019 до складу слухачів групи для підвищення кваліфікації на курсах цільового призначення безробітних за напрямом «Сучасні технології ведення бухгалтерського обліку» за професією «Обліковець з реєстрації бухгалтерські даних» у групу № 20 з терміном навчання 72 години відповідно до навчальні планів та програм.
Відповідно до наказу № 20 «В-СНН» від 12.03.2019 відповідачку 12.03.2019 було відраховано зі складу слухачів, як таку, що закінчила повний курс навчання.
Відповідно до кошторису фактичних витрат по курсам цільового призначення за напрямом «Сучасні технології ведення бухгалтерського обліку за професією «Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних» у період навчання з 26.02.2019 по 12.03.2019 по групі № 20 Маріупольського міського центру зайнятості вартість навчання складає:
- фонд оплати праці 4247,48 грн.;
- кількість слухачів у групі - 8;
- на одного слухача 4247, 48 : 8 = 530,94 грн.
Відповідно до наказу Центру зайнятості № 478 від 11.12.2020 було прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 коштів витрачених професійне навчання у сумі 530,94 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України № 5067-VІ, безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону 5067-VІ, безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними; п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 5067-VІ, статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; абз. 2 ч. З Класифікатору Професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327, робота - це певні завдання та обов'язки, що виконанні, виконуються чи повинні бути виконанні однією особою.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1 Закону України № 5067-VІ, зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу у грошовій або іншій формі; абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 5067-VІ, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання роботою; п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI, зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, б реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграцій протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені частині першій статті 45 цього Закону; п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI, реєстрація безробітного припиняється разі зайнятості особи.
Згідно з абз. 1 ч. З ст. 36 Закону України № 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисно невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї осо відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, і впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України № 1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомо про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином з моменту укладання договору № 547580 від 15.06.2018 з ТОВ «Старлайф №1» відповідач втратила право на перебування на обліку у центрі зайнятості у якості безробітної та право на отримання допомоги по безробіттю, оскільки не відповідала вимогам статусу безробітного, та не перебувала в стані безробіття.
Тобто, оскільки відповідач перебувала у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Старлайф №1» і мала певні завдання та обов'язки, які вона виконувала з метою отримання винагороди, то вона реалізовувала своє право на зайнятість (не перебувала в стані безробіття), та мала роботу, внаслідок чого не відповідала наведеним вимогам статусу безробітної та не мала права перебувати на обліку в Центрі зайнятості як безробітна та отримувати допомогу по безробіттю.
Обставини неповідомлення відповідачем про факт перебування її з 15.06.2018 у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Старлайф №1» протягом попереднього перебування на обліку у Центрі зайнятості та під час наступних реєстрацій 29.11.2018 та 10.04.2020, є підставою для стягнення з відповідачки суми отриманої нею допомоги по безробіттю.
Стягнення з осіб суми отриманої ними допомоги по безробіттю є визначеним законом наслідком порушення ними своїх обов'язків безробітних, а порушення цих обов'язків, таким чином, є єдиною законною підставою для такого стягнення.
В зазначений період, під час попереднього перебування та наступних реєстрацій у Центрі зайнятості відповідач також мала обов'язок повідомити позивача про обставини, що впливають на умови виплати їй допомоги по безробіттю.
На умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг впливав факт неповідомлення відповідачем позивача про укладання цивільно-правового договору №547580 від 15.06.2018 з ТОВ «Старлайф №1» у період з 15.06.2018 по 01.07.2018 та на момент наступних реєстрацій в Центрі зайнятості 29.11.2018 та 10.04.2020.
Тобто, відповідач мала обов'язок протягом строку, встановленого законом, а саме протягом 3-х робочих днів повідомити Центр зайнятості про факт укладання цивільно-правового договору №547580 від 15.06.201 ТОВ «Старлайф №1», на підставі чого їй було б припинено реєстрацію виплату допомоги по безробіттю з 15.06.2018 та було б відмовлено у наступних реєстраціях у Центрі зайнятості.
Факт невиконання відповідачем своїх обов'язків є законною підставою для повернення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у період з 15.06.2018 (момент невиконання обов'язків) по 01.07.2018, з 29.11.2018 по 26.05.2019 та з 10.04.2020 по 25.09.2020.
Підставою для відшкодування коштів на навчання є перебування відповідача у статусі безробітної у період з 29.11.2018 по 26.05.2019 у той час, коли вона не мала права отримати статус безробітної, отримувати допомогу по безробіттю та навчатися за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкове державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідач частково сплатила вказану заборгованість. Сторони в проданих заявах визначили суму боргу з незаконно отриманої допомоги по безробіттю станом на 30.08.2021.
Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, позицію сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.
На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн., а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ЗУ № 5067-VІ, ЗУ №1533-ІІІ, ст. ст. 12, 13, 141, 142, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (87539, м. Маріуполь Донецької області, пр. Металургів, буд. 84-б, код ЄДРПОУ 24815706) незаконно отриману допомогу по безробіттю станом на 30.08.2021 у розмірі 12 200 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (87539, м. Маріуполь Донецької області, пр. Металургів, буд. 84-б, код ЄДРПОУ 24815706) судові витрати в розмірі 1135 грн.
Повернути Маріупольському міському центру зайнятості (87539, м. Маріуполь Донецької області, пр. Металургів, буд. 84-б, код ЄДРПОУ 24815706), з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов'язання Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області повернути сплачений судовий збір у сумі 1135 грн., внесений згідно з платіжним дорученням №693 від 19.04.2021 року, оплаченим 21.04.2021 року.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.М. Томілін