Справа № 953/10019/21
н/п 2-а/953/324/21
01 жовтня 2021 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Харкова адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі за текстом - відповідач), в якому просить скасувати постанову серії ДПО 18 № 626047 від 18.05.2021, винесену командиром взводу 1 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області старшим лейтенантом поліції Морозовим Сергієм Олександровичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно нього за ч.8 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП та закрити провадження.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 18.05.2021 командир взводу 1 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Харківській області старший лейтенант поліції Морозов С.О. виніс відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 постанову серії ДПО18 № 626047 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу в сумі 8500,00 грн. Підставою винесення постанови, на думку відповідача, була наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.8 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України. Також, позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки підставою для її складання стала інформація, отримана з митної бази, що не передбачено законодавством, та вказана інформація є конфеденційною. Крім того, вказав, що між ГО «Авто Євро Сила» і Міністром МВС України укладено Меморандум про не притягнення до відповідальності власників автомобілів на європейській реєстрації до прийняття Закону про доступне розмитнення, а тому співробітники патрульної поліції грубо порушують законодавство. Позивач зазначає, що він є іноземним громадянином та йому не було забезпечено під час складання оскаржуваної постанови можливості скористуватися своїм правом на перекладача, оскільки він не володіє українською мовою, а також не було забезпечено право на надання доказів, оскільки особа не розуміла зазначеного в постанові тексту, який складено українською мовою. Крім того, ч.2 ст.126 КУпАП передбачено керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Зазначає, що в оскаржуваній постанові не міститься жодних відомостей про обставини вчинення позивачем вкаазаного адміністративного правопорушення.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано 7-денний строк для усунення недоліків.
Позивач усунув недоліки позовної заяви, про що 07.06.2021 подана відповідна заява.
Ухвалою суду від 10.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
20.07.2021 представником Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції - Назаренко-Хамаєва О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому представник повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. За результатами перевірки автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" транспортний засіб MAZDA 323, VIN: НОМЕР_1 з реєстраційним номером НОМЕР_2 був ввезений на митну територію України 13.11.2017 року громадянином ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3 ) в зоні діяльності Львівської митниці ДФС у митному режимі "тимчасове ввезення" терміном до 1 року з метою особистого використання. Таким чином, право на використання вказаного транспортного засобу на митній території України має виключно громадянин ОСОБА_4 . В свою чергу позивач не вміщував ТЗ у митний режим "тимчасове ввезення" терміном до 1 року з метою особистого використання. У відзиві зазначається, що позивачем порушено норми статті 380 МКУ, що тягне за собою відповідальність за ч. 8 ст. 121 КУпАП. На підставі викладеного, представник відповідача просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. До відзиву на позовну заяву додано відеозаписи з нагрудної камери поліцейського.
18.08.2021 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Полехіним Д.О. подано відповідь на відзив, в якій зазначено, зокрема, наступне. На доданих до відзиву відеозаписах відсутня інформація щодо безпосереднього керування автомобілем ОСОБА_1, неможливо встановити марку, модель та державний реєстраційний номер автомобіля. Крім того, адвокат Полехін Д.О. зазначає, що позивач був позбавлений можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, допомогою переклада.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду невідомі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду невідомі.
Згідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ДПО 18 № 626047 від 18 травня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 18.05.2021 о 14 годині 10 хвилин в м. Харків по вул. Аскольдівській, 55 ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA 323, р.н. НОМЕР_4 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до 1 року, згідно з ІПНП транспортний засіб було ввезено 13.11.2017 громадянином ОСОБА_5 та транспортний засіб використовував ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України, чим порушив ст. 380 МК України та ст.ст.16, 31 ЗУ "Про дорожній рух", також не мав права керування транспортним засобом, за що передбачена відповідальність ч.8 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".
Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Разом з цим, ст. 31 цього ж Закону визначає, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянам, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності таабо отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.
Статтею 380 Митного кодексу України, визначено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України. Тимчасове ввезення громадянами -нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більше як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Положеннями частини 8 статті 121 КУпАП регламентовано, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" регламентовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. (далі Інструкція № 1395)
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною шостою статті 121 КУпАП.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
При цьому, виявлене правопорушення має бути зафіксовано у будь-який спосіб передбачений статтею 251 КУпАП, зокрема відеозаписом. Відсутність відеозапису або будь-якого іншого доказу не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото-і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Разм з цим, досліджені судом відеозаписи не містять жодних доказів того, що позивач за обставин, викладених в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, здійснював керування транспортним засобом MAZDA 323, VIN: НОМЕР_1 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , щодо якого порушено митні обмеження, встановлені МКУ.
Крім того, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, відповідачем не надано жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Разом з тим, звертаючись до суду з цим позовом, позивач заперечує факт порушення ним вимог ст. 380 Митного Кодексу України та ст. 31 ЗУ Про дорожній рух.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІІ «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року № 1395, встановлено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Під час розгляду справи, судом встановлено, оскільки не спростовано учасниками справи, що ОСОБА_1 є громадянином Грузії.
З наданої позивачем копії паспорта № НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Грузії, проте у постанові серії ДПО 18 № 626047 від 18 травня 2021 року не зазначено жодних відомостей про те, чи ця особа володіє українською мовою, якою ведеться провадження. У разі, якщо така особа не володіє українською мовою, постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача. Перекладач повинен мати відповідну освіту, що дає право перекладу з іноземної мови на українську, а також попереджається про відповідальність за завідомо неправильний переклад.
Згідно зі ст. 274 КУпАП, перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Жодних відомостей про участь перекладача під час складання даної постанови - не зазначено. При цьому порушено визначені ст.268 КУпАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до яких така особа має право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Зокрема, суду не надано відеозапису, з якого вбачається, що позивач розуміє українську мову та не потребує послуг перекладача.
Отже, під час винесення постанови серії ДПО 18 № 626047 від 18 травня 2021 року відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 було істотно порушено та обмежено його процесуальні права, не виконано вимог щодо залучення перекладача та не були належним чином роз'яснені його права та обов'язки, в тому числі, гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника та інші істотні права, що передбачені ст. 268 КУпАП.
Таким чином, відсутність перекладача при складанні відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 постанови свідчить про порушення вимог статті 268 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього у справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, враховуючи, що наявна в матеріалах адміністративної справи постанова серії ДПО 18 № 626047 від 18 травня 2021 року, яка повинна бути первинним і головним доказом в даній справі, складена із грубим порушенням права особи на захист, шо робить її очевидно недопустимим доказом, то відсутні підстави заслуховувати в судовому засіданні учасників справи.
Крім того, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпції.
Таким чином, з урахуванням досліджених обставин справи, враховуючи не надання до суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення з метою спростування позиції позивача, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено прийняття спірної постанови у належний спосіб та порядок встановлений законом, з дотриманням прав особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності. Також, особа не підлягає адміністративній відповідальності, тому що таке істотне порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови, незалежно від наявності чи відсутності вини позивача.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.8 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП, що також виключає підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо позовних вимог в частині закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Разом з цим, статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, в даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача щодо прийняття певного рішення, тобто питання протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 08.04.2020 у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).
З огляду на зазначене, враховуючи положення частини 3 статті 286 КАС України, які містять вичерпний перелік рішень, який суд має право прийняти за результатом розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині скасування спірної постанови. Позовні вимоги в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та визнання дій протиправними - відмовити.
Відповідно до частини1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд дійшов до висновку, що у зв'язку з частковим задоволенням позову, з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 227,00 грн. відповідно до квитанції № 32679130 від 04.06.2021 (а.с.16).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2 ,3, 77, 94, 139, 143, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, ст. 9, 33, ч.8 ст.121, 222, 251, 258, 280, 283, КУпАП, ст.19 Конституції України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ДПО 18 № 626047 від 18 травня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 за ч.8 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ: 40108686) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень 00 коп.
З урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.
Повний текст рішення складений 01 жовтня 2021 року.
Суддя С.М. Лисиченко