Справа №639/5874/21
Провадження №1-в/639/455/21
29 вересня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Харкові клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 19.06.2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, відбуваючого покарання в Холодногірській виправній колонії №18,-
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся засуджений ОСОБА_5 з клопотанням про умовно-дострокове звільнення.
Засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Розглянувши матеріали клопотання та особової справи, заслухавши думку прокурора, засудженого та його захисника, суд вважає, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.
В силу ст. 81 КК України, особам, які відбувають покарання, у тому числі у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною працею та зразковою поведінкою довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим покарання.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 19.06.2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.
Як вбачаться із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться впостанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд виходить з того, що умовно-дострокове звільнення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд враховує не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.
Так, відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно з вимогами ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд повинен перевірити, в тому числі, і факт того, чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є об'єктивна доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 19.10.2017 року.
З 19.10.2017 року по 02.11.2017 року знаходився у ДУ «Харківській слідчий ізолятор», режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав. До праці не залучався.
З 02.11.2017 року відбуває покарання в ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)». Характеризується посередньо. Для стимулювання правослухняної поведінки був заохочений 6 (шість) разів, але змінив свою поведінку на гіршу за що має 3 (три) стягнення. Працевлаштований зварювальником цеху № 3. До праці ставиться не завжди сумлінно. У взаємовідносинах з іншими засудженими конфліктний. Намагається: дотримуватись вимог пожежної безпеки і безпеки праці, дотримуватися правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, утримувати в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, самостійно виконувати роботи із самообслуговування, дбайливо ставитися до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, не завжди здійснює за ними належний догляд. Не завжди використовує їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно, через особисту неорганізованість. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться задовільно. Залучений до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Подолання алкогольної залежності». До реалізації програм ставиться без особистої зацікавленості. Підтримує стосунки з донькою шляхом листування - та телефонних розмов, отримує посилки та передачі. Згідно вироку Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 19.06.2017 року має цивільний позов на користь ОСОБА_6 в розмірі 28169 грн. 43 коп., який не відшкодував в повному обсязі. 03.03.2021 року комісією установи з розгляду заохочувальних норм до засуджених, розглядалося питання про застосування ст. 81 КК України. Згідно висновку комісії, засудженому у застосуванні ст. 81 КК України - відмовлено, як засудженому що не довів свого виправлення.
Згідно довідки про заохочення та стягнення, ОСОБА_5 за період з 02.12.2020 року мав 3 стягнення, два з них на даний час не зняті та не погашені.
Вимогами ч.2 ст.67 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Суд зазначає, що матеріали особової справи не містять відомостей про те, яким чином засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, а також відомостей, що цілі покарання досягнуті раніше ніж у строк покарання, визначений обвинувальним вироком суду у відношенні засудженого ОСОБА_5 .
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відносно засудженого не можливо застосувати умовно - дострокове звільнення вiд відбування покарання. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, який є тяжким злочином, наявності 3 (трьох) стягнень, цивільного позову, який не відшкодовано в повному обсязі, суд приходить до висновку, що надані матеріали не свідчать про те, що засуджений на даний час довів виправлення та щодо нього може бути прийнято рішення щодо можливості застосування умовно-дострокового звільнення від покарання в порядку, визначеному ст.81 КК України, а тому суд вважає дане клопотання є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду впродовж 7 днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова.
Повний текст ухвали складено та оголошено 01.10.2021 року о 15 год. 15 хв.
Суддя ОСОБА_1