Іменем України
04 жовтня 2021 року справа № 542/1559/21
провадження 1-кс/542/380/21
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт майна- ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2021 за № 12021170480000229 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України про арешт майна, -
28 вересня 2021 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшло клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2021 за № 12021170480000229 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України про арешт майна.
Ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29.09.2021 дане клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Недоліки, які вказані в ухвалі слідчого судді слід було усунути в сімдесят дві години з моменту отримання ухвали.
01 жовтня 2021 рокудо Новосанжарського районного суду Полтавської області повторно надійшло клопотання в.о. начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження від 27.09.2021 за № 12021170480000229, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арешт майна, а саме:
- автомобіля вантажного типу, маркування ЗИЛ 130, зеленого кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження, та користування,
- бензопили GL4500 М, червоного кольору, на корпусі якої мається №201907102163;
- бензопили GL4500 М, червоного кольору, на корпусі якої мається № НОМЕР_2 ;
- бензопили PRO Craft К450 PRO на корпусі якої мається № PRO-054- 1912;
- 320 фрагментів деревини, які утворилися в результаті розпилювання стовбурів деревини породи «кленок».
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 27.09.2021 до ВП №3 ПРУП ГУНП в Полтавській області надійшло звернення інформаційного характеру, що 27.09.2021 поряд з с. Лахни Полтавського району невідомі особи здійснюють незаконну порубку деревини.У ході виїзду на місце події працівниками поліції виявлено, що на автомобільній дорозі сільського значення, сполученням Пащенки - Супротивна Балка - Лахни Полтавського району проводиться випилювання деревини породи клен.
Також вказував, що в ході огляду даної ділянки узбіччя вищевказаної автомобільної дороги, працівниками поліції було виявлено факт випилювання деревини в загальній кількості 160 пнів деревини породи „клен,, різного діаметру. Поряд з місцем скоєння даного кримінального правопорушення, на узбіччі, виявлено розпиляну деревину, яка складає 320 фрагментів, які утворилися в результаті розпилювання стовбурів деревини породи клен. Деревина вилучена до території відділення поліції №3 ПРУП ГУНП в Полтавській області на зберігання. У ході подальшого огляду місця скоєння кримінального правопорушення, тобто автомобільної дороги №01720294, на узбіччі виявлено автомобіль вантажного типу, маркування ЗИЛ 130, зеленого кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 . На момент огляду, кузов даного авто був порожній.
Поряд з вищевказаним авто, виявлено три бензопили, а саме: бензопилу GL4500 М, червоного кольору, № НОМЕР_3 , бензопилу GL4500 М, червоного кольору, № НОМЕР_2 та бензопилу PRO Craft К450 PRO № PRO-054-1912, які разом з шинами, цепами та чохлами поміщено до пакунків Національної поліції.
Посилався на те, що зазначені речі вилучено та постановою від 27.09.2021 визнано речовими доказами.
Відомості про даний факт було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2021 за № 12021170480000229 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
З метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування, необхідністю встановлення обставин досудового розслідування шляхом проведення відповідних судових експертиз та запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, використання, перетворення, пересування, передачі та відчуження вважав за необхідне накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.
Треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт майна- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, зазначивши про те, що при собі мали необхідні дозвільні документи на вирубку деревини.
Додатково ОСОБА_4 вказував на те, що він є власником вилучених бензопил.
ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є власником вилученого автомобіля на підставі доручення. Хто у вказаному дорученні зазначений власником повідомити суду не зміг. При цьому вказав, що орган досудового розслідування не просив надати зазначене доручення.
Представник Новосанжарської селищної ради в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином.
З огляду на положення ч. 1 ст. 172 КПК України суд вважає за можливе провести розгляд клопотання у його відсутність.
Заслухавши позицію учасників кримінального провадження, дослідивши зміст поданого клопотання, наведені у ньому доводи та надані прокурором докази на його обгрунтування, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Постановляючи ухвалу від 29.09.2021 про повернення прокурору клопотання про арешт майна слідчий суддя дійшов висновку, що воно не відповідає вимогам, зокрема, в частині зазначення власників майна- автомобіля ЗИЛ 130, зеленого кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 , та власників бензопил GL4500 М, червоного кольору, на корпусі якої мається № НОМЕР_3 , GL4500 М, червоного кольору, на корпусі якої мається № НОМЕР_2 , PRO Craft К450 PRO на корпусі якої мається № PRO-054-1912 (номеру телефону, адреси електронної пошти) та неконкретизації вилученого майна- 320 фрагментів деревини, які утворилися в результаті розпилювання стовбурів дерев породи «клен».
Звертаючись до суду повторно із клопотанням про арешт майна, прокурором до матеріалів клопотання не додано доказів вчинення відповідних дій з метою виконання ухвали від 29.09.2021 та отримання відомостей про власника автомобіля ЗИЛ 130, зеленого кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 .
Водночас, постановою КМУ від 25 березня 2016 р. № 260 затверджено Порядок доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адвокатів, нотаріусів до Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, їх власників та належних користувачів (далі- Порядок).
Цей Порядок визначає умови та підстави безпосереднього доступу посадових осіб органів державної влади, зокрема органів МВС, органів Національної поліції, органів місцевого самоврядування, судів, органів прокуратури, органів СБУ, адвокатів, нотаріусів, інспекторів з паркування (далі - користувачі) до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр), держателем якого є Міністерство внутрішніх справ, щодо зареєстрованих транспортних засобів, їх власників та належних користувачів у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, а також механізм користування Реєстром.
При цьому, суд критично ставиться до наданої прокурором копії листа відділення поліції № 3 ПРУТ ГУНП в Полтавській області від 27 вересня 2021 року за № 5459/115/123/03-2021, оскільки з її змісту вбачається лише факт виготовлення та роздрукування запиту. Проте, доказів його направлення поштою до сервісного центру чи відмітки про отримання сервісним центром у разі його подання безпосередньо адресату вказаний запит не містить.
Зважаючи на те, що законом визначено порядок державної реєстрації транспортних засобів, а також порядок отримання відомостей про власників зареєстрованих транспортних засобів, прокурором не виконано вимог КПК України в частині доказового забезпечення доводів щодо належності вилученого автомобіля ОСОБА_5 .
Крім того, прокурором не виконано також вимог в частині конкретизації вилученого майна- 320 фрагментів деревини, які утворилися в результаті розпилювання стовбурів дерев породи «клен».
Так, у повторно поданому клопотанні зазначено, що з метою встановлення об'єму 320 фрагментів деревини, які утворилися в результаті розпилювання стовбурів дерев породи «клен» проведено повторний огляд деревини за участі спеціаліста - працівника ДП Новосанжарського лісового господарства, під час чого встановлено об'єм даної деревини, який становить 0,79 м. куб. (метрів кубічних).
До матеріалів клопотання надано протокол огляду від 01.10.2021 зі змісту якого вбачається, що проведеним оглядом встановлено, що за участі спеціаліста - працівника ДП Новосанжарського лісового господарства, проведено огляд деревини, під час чого встановлено об'єм даної деревини, який становить 0,79 м. куб. (метрів кубічних).
Проте, ані у тексті самого клопотання, ані у доданих до нього доказах, зокрема, у зазначеному протоколі огляду, не міститься інформації яка саме особа здійснила обмір деревини, на підставі яких документів така особа уповноважена здійснювати відповідні обміри та надавати такі висновки, з використанням яких саме засобів нею здійснено обмір вилученої деревини, на підставі яких вчинених дій вона дійшла висновку, про те, що об'єм вилученої деревини становить саме 0,79 м. куб. (метрів кубічних).
З огляду на викладене суд не бере до уваги наданий прокурором протокол огляду від 01.10.2021 та доводи у клопотанні в частині визначення об'єму вилученої деревини.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Клопотання мотивовано тим, що на час досудового розслідування обставини кримінального провадження містять об'єктивні дані, які вказують на те, що виявлене та вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, на думку, прокурора наявні достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, яке є майном третіх осіб.
Разом з тим, перевіривши клопотання прокурора слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно з процесуальним законом. В клопотанні прокурор, як на підставу накладення арешту на майно послався лише на те, що вилучені речі відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, та є законна необхідність у накладенні арешту з метою збереження речових доказів для проведення подальших слідчих дій. Тим самим, прокурор обмежився лише перерахуванням майна, що є речовими доказами та зазначенням того, що воно необхідне для подальших слідчих дій, без будь-якої належної конкретизації.
Водночас, зі змісту самого клопотання та поданих до нього доказів вбачається, що під час опитування ОСОБА_6 пояснив, що очистку узбіччя автомобільної дороги здійснював за відповідним погодженням з керівництвом Новосанжарської ОТГ та керівництвом агенції автомобільних доріг в Полтавській області, про що мається копія відповідного листа.
При цьому, оцінку зазначеним доводам та доказів на її спростування автором клопотання не надано.
Між тим, під час розгляду клопотання слідчим суддею враховано, що стороною обвинувачення не дотримано також вимог закону щодо застосування загальних засад вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.
Так, прокурором у клопотанні та в судовому засіданні не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.
При цьому, за змістом положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Статтею 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (стаття 223 КПК України).
Між тим, відповідно до принципу законності, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З наведеного слідує, що стороною обвинувачення не виконано вимог закону щодо належного доказового забезпечення доводів, викладених у клопотанні, повернення клопотання про арешт майна не мало наслідком вчинення прокурором відповідних процесуальних дій, визначених КПК України з метою надання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими прокурор обгрунтовує своє клопотання.
При цьому, слідчий суддя не знаходить підстав для його повторного повернення для усунення недоліків.
Так, частиною 3 статті 172 КПК України визначено, що тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Тобто, за змістом цієї норми закону після збігу встановленого судом строку для усунення недоліків клопотання про арешт майна можливі тільки такі наслідки:
-негайне повернення майна, якщо недоліки клопотання не було усунуто;
-розгляд клопотання слідчим суддею по суті після усунення недоліків.
Повторне повернення клопотання для усунення його недоліків законом не передбачено.
З наведеного слідує, що повторне повернення клопотання про арешт майна для усунення недоліків, які після постановлення відповідної ухвали автором клопотання усунуті не були не відповідає загальним засадам кримінального провадження, принципам законності та верховенства права та порушує права власника тимчасово вилученого майна.
Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 170, 172, 173, 309, 369-372 КПК України, -
У задоволення клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2021 за № 12021170480000229 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України про арешт майна - відмовити.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору, а також особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Новосанжарського
районного суду Полтавської області ОСОБА_1 .