28 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4896/20 пров. № А/857/15481/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 380/4896/20 за адміністративним позовом Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Карп'як О.О.,
час ухвалення рішення: 10:23:44,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення: 22.06.2021 року,
В червні 2020 року позивач - Мале колективне підприємство "Транс-Екіпаж" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.04.2020 №0004450509, яким МКП «Транс - Екіпаж» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 17146,25 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.04.2020 №0004460509, яким МКП «Транс - Екіпаж» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 235740,00 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.04.2020 №0004470509, яким МКП «Транс - Екіпаж» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 434513,75 грн.;
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу є передчасними, не базуються на належних та достовірних доказах, зроблені з порушенням порядку, передбаченого податковим, адміністративним та іншим законодавством України. Вказує, що під час проведення перевірки контролюючому органу надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують законність та реальність господарських відносин з контрагентами, а саме: договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки. Жодна із зазначених в акті угод не була визнана у встановленому законом порядку незаконною, недійсною чи фіктивною. Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, угодами.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Мале колективного підприємство "Транс-Екіпаж" оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки, зроблені відповідачем за результатами проведеної перевірки базуються на підставі ніби - то встановлених фактів нереальності господарських операцій із контрагентами. Вказує, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить посилання на обставини, які не були досліджені судом. Жодних доказів на підтвердження відповідності контрагентів критеріям ризиковості та дати віднесення їх до такого переліку, податкової звітності, наявності чи відсутності матеріально-трудових ресурсів відповідачем під час розгляду справи не було долучено, а відповідно суд не досліджував вказані обставини. Більше того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
Апелянт наголошує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може грунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудових ресурсів для самостійного виконання договірних зобов'язань.
Вказує, що під час проведення документальної перевірки МКП «Транс Екіпаж» посадовим особам було надано усі необхідні первинні документи, які підтверджують законність та реальність відносин та операцій, а саме: договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки щодо взаємовідносин із ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «ТД «Крейс», ТОВ «Паблік Сіті-Сервіс».
Апелянт вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню з тих підстав, що висновки контролюючого органу є передчасними, не базуються на належних та достовірних доказах, зроблені з порушенням порядку, передбаченого податковим, адміністративним та іншим законодавством України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Мале колективне підприємство «Транс - Екіпаж» зареєстровано 05.10.2001, номер державної реєстраціії№100, ЄДРПОУ 31487801 та 01.04.2011 позивач зареєстрований платником ПДВ.
Малим колективним підприємством «Транс - Екіпаж» було вчинено ряд правочинів щодо поставки товарів, що оформлено відповідними письмовими договорами із контрагентами.
На підставі направлення від 20.02.2020 №2277 та наказу від 18.02.2020 №1136 працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку МКП «Транс - Екіпаж» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Нафтотрейдингінвест» за період лютий 2019 року, ТОВ «ТД «Крейс» за період квітень 2019 року, ТОВ «Паблік Сіті - сервіс» за період липень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 04.03.2020 №476/13-01-05-09/31487801 (далі - акт перевірки).
Згідно акту, перевіркою встановлено порушення МКП «Транс - Екіпаж»:
1) п.5, п.6, п.7, п.9 П(С)БО 16 «Витрати», пп.134.1.1, п.134.1, ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2019 рік в загальній сумі 13717 грн.;
2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 583351 грн., в т.ч. за лютий 2019 року на суму 250014 грн., за квітень 2019 року на суму 333 337 грн., що призвело до:
- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) на загальну суму 347611 грн., в тому числі за лютий 2019 року на суму 209119 грн., за квітень 2019 на суму 138492 грн.;
- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) на загальну суму 235740 грн, в тому числі за лютий 2019 року на суму 40895 грн., за квітень 2019 року на суму 194845 грн.
На підставі акта перевірки, ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення - рішення від 27.04.2020:
- №0004470509, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 434513,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі +347611 грн., за штрафними санкціями 86902,75 грн.;
- №0004460509, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 235740 грн., в тому числі по декларації №9049190391 від 18.03.2019 за лютий 2019 на суму 40895 грн., по декларації №9102812030 від 17.05.2019 за квітень 2019 року на суму 194845 грн.;
- №0004450509, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 17146,25 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями +13717 грн., за штрафними санкціями 3429,25 грн.
Не погоджуючись з правомірністю та законністю винесених контролюючим органом податкових повідомлень - рішень, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу палива Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейдингінвест» та ТзОВ «ТД «Крейс», встановлено відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання такого роду операцій з придбання палива, а також не підтверджують обумовлені спірними правочинами реалізовані позивачу товари.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що передбачені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом ч.ч. 1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного визначення, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Як встановлено пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.
В силу п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 Податкового кодексу України з урахуванням положень ПК України.
Відповідно до п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 Податкового кодексу України, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст.135 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Пунктом 177.4. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
05.07.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ «Паблік Сіті-Сервіс» (продавець) укладено договір купівлі - продажу №000000536/1.
Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору. Згідно п.1.2 договору, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначається у видаткових накладних, що являються невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п.2.1, загальна сума цього договору визначається загальною вартістю товару, переданого покупцю на умовах даного договору. У п.3.1 договору передбачено, що продавець зобов'язується передати товар у власність покупця протягом 3 робочих днів з дня підписання даного договору. Транспортування товару здійснюється за рахунок покупця. Відповідно до п.3.6 договору, продавець гарантує належну якість товару. Постачальник разом з товаром повинен передати покупцю документи, які мають відношення до товару і підтверджують його якість та належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України.
05.07.2019 ТОВ «Паблік Сіті- Сервіс» виписано рахунок на оплату №155 позивачу на товар паливо дизельне марки ДТ-Л-К5, ґатунок С.2710 19 43 00 в кількості 26,11 т. вартістю з ПДВ 700 000 грн. та видаткову накладну №1987 від 05.07.2019 року.
Транспортування вказаного товару відбулось згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №528 від 05.07.2019, автопідприємство ТОВ «Паблік Сіті-Сервіс», замовник (платник) ТОВ «Паблік Сіті- Сервіс», вантажоодержувач МКП «Транс - Екіпаж», автомобіль Volvo CB9293AE, причіп НОМЕР_1 .
05.07.2019 продавцем виписано податкову накладну №2237 (загальна сум 700000 грн., ПДВ 116666,7 грн.).
Суми податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включено позивачем до складу податкового кредиту за період липень 2019, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року.
01.11.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ «Нафтотрейдингінвест» (постачальник) укладено договір №65, відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю ПММ (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Згідно п.1.2 договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються сторонами окремо для кожної партії і відображаються в накладних. У п.2.1 договору вказано, що поставка товару за цим договором здійснюється партіями в строки та на умовах, узгоджених між сторонами, постачальник і покупець узгоджують можливість постачання кожної партії товару. При цьому уточняються найменування та кількість товару, що поставляється. Як вказано у п.2.2 договору, відвантаження товару здійснюється транспортом постачальника, перевізника. Відповідно до п.2.3 договору, датою поставки вважається дата вручення товару покупцю, що підтверджується видатковою накладною та/або актом прийому - передачі, підписаними представниками сторін по договору, або дата на товарно - транспортній накладній перевізника. Відповідно до п.3.1 договору, якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам законодавства України, щодо такого виду товару. Згідно п.4.1 договору, загальна сума договору дорівнює сумі вартості всіх партій товару, що будуть поставлені покупцю. Згідно п.4.2 договору, ціна товару не є сталою та обумовлюється сторонами на кожну партію товару окремо і вказується в рахунках - фактурах та/або накладних. Відповідно до п. 4.4 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику вартість отриманого товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений у цьому договорі або у рахунках - фактурах, або в інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.
21.02.2019 ТОВ «Нафтотрейдингінвест» виписано рахунок на оплату №129 позивачу на товар пальне дизельне 3-Євро5-ВО в кількості 57740 л, вартістю з ПДВ 1500085,20 грн. та видаткову накладну від 21.02.2019 №50.
Транспортування вказаного товару відбулось згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти):
- №50/1 від 21.02.2019, автопідприємство ФОП Волинець, замовник (платник) ТОВ «Нафтотрейдингінвест», вантажоодержувач МКП «Транс - Екіпаж», автомобіль ДАФ НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 ;
- №50/2 від 21.02.2019, автопідприємство ФОП Волинець, замовник (платник) ТОВ «Нафтотрейдингінвест», вантажоодержувач МКП «Транс - Екіпаж», автомобіль ДАФ НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_5 .
21.02.2019 продавцем виписано податкову накладну №93 (загальна сум 1500085,20 грн., ПДВ 250014,20 грн.)
Суми податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включено позивачем до складу податкового кредиту за період лютий 2019, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року.
Також, 01.04.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий дім «Крейс» (продавець) укладено договір купівлі - продажу №01/04-19, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця паливно - мастильні матеріали, асортимент, кількість та ціна яких визначена в рахунку - фактурі, яка являється невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти паливно - мастильні матеріали та оплатити його на умовах даного договору.
Згідно п.1.2 даного договору, з моменту підписання даного договору будь - яке постачання товару покупцю постачальником вважається здійсненим в рамках даного договору. Згідно п.2.2 договору, в підтвердження прийняття замовлення постачальник протягом трьох банківських днів надає покупцю відповідний рахунок - фактуру. Згідно п.2.3 договору, у випадках погодження покупця з цінами, кількістю, асортиментом зазначеними у рахунку - фактурі він надсилає (або в усній формі повідомляє) постачальнику замовлення посилаючись на номер рахунку - фактури та зазначенням місця та бажаної дати поставки товару. З моменту отримання постачальником замовлення покупця вважається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умова угод купівлі - продажу та поставки товару. Відповідно до п.2.4 договору, продавець зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 90 банківських днів з дня оплати рахунку - фактури покупцем, або в термін, зазначений покупцем (п.3.3. договору). Згідно п.3.1 договору, загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів продавця в період дії даного договору. Відповідно до п.3.2 договору. Вартість товару вказується в рахунку - фактурі, що є невід'ємною частиною даного договору і діє на момент відвантаження товару. Ціни включають вартість товару, тари, упакування й маркування, ПДВ, транспортні витрати також включаються у вартість товарів (у випадку доставки товару постачальником за адресою, вказаною покупцем). Ціни вказуються у накладних і рахунках - фактурах, а в необхідних випадках, накладна на кожну окрему партію товару визначає вартість кожної окремої партії товару в цілому. Ціна товару визначається виходячи з домовленості сторін з урахуванням діючої у постачальника системи знижок. Розмір знижки, при необхідності, встановлюється сторонами у додатку до даного договору. Відповідно до п.3.3 договору, покупець оплачує суму, зазначену у рахунку - фактурі, у формі попередньої оплати протягом 3-ох днів з дня одержання рахунку - фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Оплата по даному договору може здійснюватися у готівковому порядку шляхом внесення грошових коштів покупця до каси постачальника. Відповідно до розділу 4 договору, товар поставляється окремими партіями на основі письмової (усної) заявки покупця за умови дотримання покупцем п.3.3. договору. Якщо сторонами не визначено інше, поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника. Поставка товару здійснюється з урахуванням того, що сторони, відповідно до діючого законодавства України, є резидентами України та постачання товару відбувається в межах території України на наступних умовах: EXW (Інкотермс 2000) склад постачальника; FCA(Інкотермс 2000) місце поставки партії товару додатково погоджене сторонами відповідно до умов договору. При необхідності, місце поставки погоджується сторонами і може бути визначення замовленням покупця. Поставка вважається виконаною, якщо місце поставки склад постачальника - коли товар завантажено на транспортний засіб перевізника, визначеного покупцем або іншої особи, що діє від імені покупця. Вивіз товару зі складу продавця здійснюється покупцем за власний рахунок. Якщо місце поставки знаходиться поза складом (приміщенням) постачальника- коли не відвантажений з транспортного засобу товар наданий у розпорядження перевізника, визначеного покупцем або іншої особи що діє від імені покупця. Розвантаження товару здійснюється покупцем власними силами та засобами. Умови постачання товару, викладені у п.4.2 договору можуть бути змінені сторонами для окремого постачання на підставі затвердженого сторонами замовлення. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Постачання товару і його прийняття оформляються у накладній на товар, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні бути підтверджені дорученням.
10.04.2019 ТОВ «ТД Крейс» виписано: - рахунок на оплату №176 позивачу на товар пальне дизельне 3-Євро5-ВО в кількості 25837 л, вартістю з ПДВ 671865,35 грн.; - рахунок на оплату №175 позивачу на товар пальне дизельне 3-Євро5-ВО в кількості 26548 л, вартістю з ПДВ 690354,19 грн.; - рахунок на оплату №177 позивачу на товар пальне дизельне 3-Євро5-ВО в кількості 24527 л, вартістю з ПДВ 637800,11 грн.; - видаткову накладну від 10.04.2019 №176; - видаткову накладну від 10.04.2019 №177; - видаткову накладну від 10.04.2019 №178.
Як вказує позивач, транспортування вказаного товару відбулось згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти):
- №176 від 10.04.2019, автопідприємство ТОВ «Нафтотрейд груп», замовник (платник) ТОВ «ТД Крейс», вантажоодержувач МКП «Транс - Екіпаж», автомобіль VOLVO CB9195AE, причіп CB2979XP;
- №177 від 10.04.2019, автопідприємство ТОВ «Нафтотрейд груп», замовник (платник) ТОВ «ТД Крейс», вантажоодержувач МКП «Транс - Екіпаж», автомобіль ДАФ НОМЕР_6 , причіп НОМЕР_7 ;
- №178 від 10.04.2019, автопідприємство ТОВ «Нафтотрейд груп», замовник (платник) ТОВ «ТД Крейс», вантажоодержувач МКП «Транс - Екіпаж», автомобіль ДАФ НОМЕР_8 , причіп СВ17573ХР.
10.04.2019 продавцем виписано податкові накладні: - №19 (загальна сум 637800,11 грн., ПДВ 106300,02 грн.); - №18 (загальна сум 671865,35 грн., ПДВ 111977,56 грн.); - №17 (загальна сум 690354,19 грн., ПДВ 115059,03 грн.).
Суми податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включено позивачем до складу податкового кредиту за період квітень 2019, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року.
Дослідивши предмет та умови вказаних договорів і первинну документацію, складену під час виконання операцій за ними, колегія суддів зазначає, що постачання позивачу товару та послуг вказаними контрагентами за вказаними договорами (контрактами) відповідає вимогам законодавства.
Також, дослідивши вказані первинні документи, складені для документального оформлення господарських операцій з придбання МКП «Транс - Екіпаж» послуг у ТОВ «Паблік Сіті- Сервіс», ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «ТД Крейс», суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Паблік Сіті- Сервіс» 05.07.2019 виписано податкову накладну №2237, 21.02.2019 ТОВ «Нафтотрейдингінвест» виписано податкову накладну №93 та 10.04.2019 «ТД Крейс» виписано податкові накладні: - №19; - №18; - №17.
Копії податкових накладних оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних відсутні.
При цьому, під час проведення перевірки МКП «Транс-Екіпаж було надано необхідні первинні документи, що підтверджують реальність відповідних операцій з контрагентами, а саме: договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки.
Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити, визначені законом.
В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по контрагентах позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій між сторонами, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Жодних доказів про самостійне дослідження контролюючим органом обставин укладання договорів, предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів акт перевірки не містить.
Посилання податкового органу на нереальність господарських операцій, зазначених у товарно-транспортних накладних та відсутність факту транспортування дизельного пального у правовідносинах з ТОВ «Паблік Сіті- Сервіс», ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «ТД Крейс» не може бути єдиним та безумовним доводом, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача, якщо з інших даних слідує, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надаючи оцінку аргументам відповідача про недоведеність позивачем факту транспортування, придбаного у ТОВ «Паблік Сіті- Сервіс», ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «ТД Крейс» пального з огляду на наявність недоліків та неточностей у товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) та інших документів, що підтверджують доставку товару у місце поставки, суд зазначає, що таке не може бути підставою для визнання проведених господарських операцій нереальними, оскільки ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу ТМЦ.
До того ж, ТТН чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, відомостей про рух активів, товару та інших документів.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки відсутність сертифікатів якості на поставлений товар не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.
Наведене також підтримується Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року, справа №620/846/19.
При цьому, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, слід вказати, що МКП «Транс-Екіпаж» має 94 транспортних засоби, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком власних, орендованих, наданих в кредит або лізинг транспортних засобів МКП «Транс-Екіпаж» та копіями технічних паспортів/тимчасових посвідчень (т. 1 а.с.100-135, 185-190).
При цьому, колегія суддів враховує, що МКП «Транс-Екіпаж» отримало дозволи Державної служби України з безпеки на транспорті на перевезення пасажирів на міжобласному маршруті загального користування №000357, №000131 та №000566.
На обґрунтування наявності ділової мети від вчинення господарських операцій позивач зазначив те, що придбане пальне було використане у процесі господарської діяльності підприємства для здійснення регулярних міжобласних пасажирських перевезень.
Вищевказаних обставин відповідачем належними та допустимими доказами також не спростовано.
Оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд апеляційної інстанції вважає, що господарські операції, проведені позивачем із ТОВ «Паблік Сіті- Сервіс», ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «ТД Крейс» мали реальний характер, товар був доставлений, а позивач поніс відповідні витрати за договірними зобов'язаннями.
Варто врахувати також те, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів, але реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Без наявності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, на думку колегії суддів, не може бути достатнім лише посилання на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить у собі встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Під час даної справи судом не встановлено наявності вироків суду по відношенню до посадових осіб контрагентів позивача, а лише акцентовано на наявність відкритих кримінальних проваджень та проведення досудового слідства, що безумовно не може вказувати при вирішенні даної справи на негативні наслідки для позивача, оскільки дані кримінальні провадження не стосуються товариства, не розкривають зміст розслідуваних податкових операцій та не вказують про безтоварність (нереальність) господарських операцій саме позивача з контрагентами/відсутність поставок за договорами та ненадання вищезазначених послуг.
Тобто, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Паблік Сіті - Сервіс», ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «ТД Крейс» з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов'язань з боку позивача.
Посилання податкового органу на наявну (відображену) в акті інформацію, що була зібрана під час проведення перевірки без надання відповідного документального підтвердження та належного спростування доводів платника податків та первинної документації, що виникла за результатами взаємовідносин, не може бути підставою для поставлення під сумнів проведених господарських операцій між платниками податків. Доводи податкового органу про можливе отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкової звітності.
Відповідно до пункту 38 рішення від 09 січня 2007 року по справі «Iнтерсплав проти України» (заява №803/02) ЄСПЛ нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Цей Суд, однак, не прийняв зауваження Уряду України щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, МКП «Транс-Екіпаж» підтвердило належними та допустимими доказами факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Паблік Сіті - Сервіс», ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «ТД Крейс», а відтак правомірність формування податкового кредиту, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж" задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 380/4896/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.04.2020 №0004450509, яким МКП «Транс - Екіпаж» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 17146,25 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.04.2020 №0004460509, яким МКП «Транс - Екіпаж» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 235740,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.04.2020 №0004470509, яким МКП «Транс - Екіпаж» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 434513,75 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж" судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 25777 (двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 04.10.2021 року