29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6866/20 пров. № А/857/10533/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р.. Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Юник А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 460/6866/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ДЕЛІСС" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Махаринець Д. Є.,
час ухвалення рішення - 19.03.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 22.03.2021 року,
Позивач - ПП «ДЕЛІСС» звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2020 року №0001180402.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2020 року №0001180402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку у 257278 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 64319,5 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що податковим органом при здійсненні перевірки встановлено, що позивачем за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року вся придбана сировина (круглі лісоматеріали, які списані у виробництво) вплинула на формування податкового кредиту, однак кількість сировини (круглі лісоматеріали) 1703,42 м.куб. на загальну суму 1286388,72 грн (ціна придбання) підприємством безпідставно включено до податкового кредиту, оскільки вони не оприбутковані на рахунки бухгалтерського обліку, як готова продукція або відходи виробництва, що свідчить про те, що дані бухгалтерського обліку не підтверджені документально, а саме: кількість переданої сировини (круглі лісоматеріали) у виробництво не відповідає кількості виходу готової продукції (круглі лісоматеріали) та відходів. Зазначає, що саме невідповідність даних щодо використання сировини вказаних у сертифікатах про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, акту переробки сировини за березень 2020 року з даними виготовленої та оприбуткованої готової продукції та відходів слугувало підставою складення акту, і, як наслідок, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, вважає, що податковий орган при прийнятті вказаного рішення діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, просить допустити процесуальне правонаступництво Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) на Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166).
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що твердження апелянта про виготовлення позивачем більшої кількості виробів ніж отримано сировини не відповідає дійсності, оскільки в ході виробничого процесу втрата сировини (у вазі) відбувається за рахунок фізико-хімічних процесів, крім того при виготовленні пиломатеріалів із круглої сировини неминуче з'являються відходи (втрати сировини) у вигляді обапіл, обрізок, вирізок, розпилу, кори, тирси. Звертає увагу, що станом на початок березня 2020 року у бухгалтерському обліку підприємства дійсно значилося на залишках 991,091м3, але у цьому ж місяці на підприємство надійшло (було придбано) круглого лісоматеріалу в кількості 2751,48м3, а відповідно в сумі це склало: 991,091м3+2751,48м3= 3742,571м3 . У березні 2020 року було використано для виготовлення готової продукції 2694,513м3, тобто в межах наявної у березні 2020 року сировини (в межах 3742,571м3). Таким чином, твердження Відповідача, викладене ним у апеляційній скарзі про те, що начебто для виробництва 2694,513м3 готової продукції позивачем було використано лише 991,091м3 сировини не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи. Зазначає, що вищевказані відомості в повній мірі були надані позивачем працівникам податкового органу під час перевірки і мали бути ними враховані, разом з тим, відповідачем було зроблено абсолютно безпідставний висновок про начебто використання позивачем у його діяльності неоприбуткованого товару, однак такі припущення жодним чином не були доведені податковим органом в суді першої інстанції. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представником відповідача було подано клопотання про заміну правонаступником, оскільки згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне Управління ДПС у Рівненській області, код ЄДРПОУ ВП:44070166 (місцезнаходження: Україна, 33023, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Відінська, будинок 12) є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України.
Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року №755 «Про початок забезпечення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» розпочато з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893.
У зв'язку із наведеною реорганізацією Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) колегією суддів в порядку ст.52 КАС України допущено в розглядуваних правовідносинах заміну позивача його правонаступником на Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166).
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача - Лавренчук Т. В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідач (апелянт) в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство “ДЕЛІСС” зареєстроване, як юридична особа 14 січня 2005 року; видами економічної діяльності підприємства є: лісопильне та стругальне виробництво (основний) (КВЕД 16.10); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19); вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).
Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство “ДЕЛІСС” перебуває на обліку, як платник податків та є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 333350517166).
Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 19 травня 2020 року №877 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП “ДЕЛІСС” з питань достовірності нарахування від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2020 року” та направлень від 26 травня 2020 року №714/17-00-04-02, №713/17-00-04-02 і №715/17-00-04-02, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - в період з 26 травня 2020 року по 01 червня 2020 року уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП “ДЕЛІСС”.
За результатами перевірки складено акт від 09 червня 2020 року №653/17-00-04-02/33335051, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ПП “ДЕЛІСС” в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника по декларації з ПДВ за березень 2020 року, а саме: в порушення п.189.1 ст.189, пп. “г” п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України встановлено заниження податкових зобов'язань за березень 2020р. на суму 257278 грн та завищення суми фактичної сплати постачальникам за товари/послуги в розмірі 190436 грн, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за березень 2020 року на суму 447714грн, а також в порушення п.201.10 ст.201 не зареєстровано у ЄРПН податкові накладні на суму 257278 грн, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.120-1 ПК України.
На підставі акту від 09 червня 2020 року №653/17-00-04-02/33335051 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2020 року №0001180402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку у 257278грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 64319,5 грн.
ПП “ДЕЛІСС” скористалося процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення шляхом подання скарги від 14 липня 2020 року до ДПС України, яке за результатами розгляду такої скарги прийняло рішення №26913/6/99-00-06-02-01-06 від 03 вересня 2020 року про залишення скарги платника податків без задоволення, а податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2020 року №0001180402 - без змін.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача про використання придбаної сировини в межах господарської діяльності та відповідно відображення такого у бухгалтерському обліку відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону, а тому оскаржуване податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2020 року №0001180402 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.1.1 ст.1 ПК України ним регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Ст.200 ПК України передбачає, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
П.200.4 ст.200 ПК України передбачає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Зі змісту акту від 09 червня 2020 року №653/17-00-04-02/33335051 вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, в якому виникло від'ємне значення ПДВ) є вивезення позивачем товарів за межі митної території України, які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою “ 0”.
При цьому, у вищезазначеному акті податковий орган зазначає, що при перевірці операцій щодо вивезення товарів за межі митної території України порушень не встановлено, а відповідно задекларовані позивачем у податковій декларації за період березень 2020 року дані щодо обсягів постачання за операціями, з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою у розмірі 5859728 грн є достовірними. Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначає, що при перевірці інших операцій (за даними декларації за березень 2020 року в обсязі 275918 грн), що оподатковуються за нульовою ставкою, також порушень не встановлено, а отже, і в цій частині задекларовані відомості платника податків є достовірними та не оспорюються податковим органом.
Матеріалами справи також підтверджується, що сума податкового кредиту, задекларована платником податків у розмірі 706813 грн (рядок 17 декларації за березень 2020 року) підтверджується контролюючим органом.
Разом з тим, з акту від 09 червня 2020 року №653/17-00-04-02/33335051 вбачається, що податковим органом поставлено під сумнів правомірність визначення суми податкових зобов'язань позивача в розмірі 475481 грн, що більше за самостійно задеклароване платником податків у рядку 9 декларації за березень 2020 року (218203 грн). Зазначене визначення податковим органом обґрунтовано тим, що хоч вся придбана підприємством за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року сировина (круглі лісоматеріали), які списані у виробництво вплинули на формування податкового кредиту, але, на думку податкового органу, кількість сировини обсягом 1703,42 м.куб на загальну суму 1286388,72 грн (ціна придбання) підприємством безпідставно включено до податкового кредиту, оскільки вона не оприбуткована на рахунки бухгалтерського обліку, як готова продукція або відходи виробництва, що вказує на те, що такі круглі лісоматеріали були використані поза межами господарської діяльності платника податків, без відображення та підтвердження їх використання в бухгалтерському обліку.
Як встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності позивача є виробництво та експорт заготовок тарних для виготовлення європіддонів та паливних гранул. При виготовлені пиломатеріалів із круглої сировини неминуче з'являються відходи (втрати сировини) у вигляді обапіл, обрізок, вирізок, розпилу, кори, тирси.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відходи” відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Крім того, з наказу по підприємству від 29 березня 2019 року “Про внесення змін до коефіцієнту на списання сировини і матеріалів у виробництво” вбачається, що згідно з контрольними замірами підприємством встановлено наступні коефіцієнти розпилу сировини: з 1м.куб лісоматеріалів виходить при коефіцієнті 3,0: заготовки пиляні - 30%, дрова - 50%, тирса - 20%, а також встановлено норму усушки на рівні 6%.
При цьому, з експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати №В-309 від 08 липня 2020 року за результатами контрольного розпилу лісоматеріалів круглих хвойних порід (сосна) для встановлення фактичної норми витрати сировини при виготовленні заготовок пилених соснових експертом було встановлено, що при проведенні на лісопильній дільниці ПП “ДЕЛІСС” розпилу лісоматеріалів круглих хвойних порід класів якості А, В, С, D для встановлення фактичної норми витрати сировини при виготовленні заготовок пилених соснових вбачається, що по лісоматеріалах круглих соснових класів якості А, В процент виходу складає - 33,33%, а витрати лісоматеріалів круглих соснових класів якості А, В на виготовлення 1м.куб заготовок пилених соснових розміром 14-21 х 74-124 х 600-2400мм складають - 3,00м.куб., а по лісоматеріалах круглих соснових класів якості С, D процент виходу складає - 32,26%, а витрати лісоматеріалів круглих соснових класів якості А, В на виготовлення 1м.куб заготовок пилених соснових розміром 14-21 х 74-124 х 600-2400мм складають - 3,10м.куб. При цьому експертний висновок містить застереження, що дані норми витрати сировини застосовуються до аналогічної сировини, яка буде використовуватися в подальшому при розпилі в незалежності від розмірів (товщина, ширина, довжина) заготовок пилених соснових.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт не заперечує щодо можливих норм витрати сировини, однак зазначає саме про невідповідність даних щодо використання сировини вказаних у сертифікатах про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, акту переробки сировини за березень 2020 року з даними виготовленої та оприбуткованої готової продукції та відходів.
При цьому, ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що безповоротні відходи не враховуються в бухгалтерському обліку, тому що такі “матеріальні цінності” не є активами їх власника, адже підприємство не може отримати від них у майбутньому економічні вигоди, тобто в такому разі не виконується вимога п.5 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1999 року, відповідно до якої запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.
Крім того, абз.3 п.2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10 січня 2007 року передбачає, що відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.
Нормативні безповоротні відходи включають до собівартості виготовленої продукції, при цьому пунктом 331 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України №373 від 09 липня 2007 року, встановлено, що якщо пряме віднесення отриманих відходів на собівартість окремих виробів і замовлень є ускладненим, безповоротні відходи обліковують загальною масою за всією продукцією, а поділ їх на окремі вироби здійснюють пропорційно випущеній кількості продукції. Нормами Податкового кодексу України не встановлено вимог щодо коригувань фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за операціями з такими відходами. Що ж до обліку з податку на додану вартість, то на нього не впливають нормативні безповоротні відходи, оскільки їх утворення безпосередньо пов'язане з технологічним процесом. Таким чином, безповоротні відходи вважаються використаними в господарській діяльності платника податків, а утворення нормативних відходів не несе жодних податкових наслідків з ПДВ, оскільки це пов'язано з господарською діяльністю.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, актом перевірки підтверджується, що наднормативних безповоротних відходів (втрат сировини) контролюючим органом під час перевірки не встановлено.
Таким чином, у зв'язку з наведеним вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кількість отриманої позивачем сировини (круглі лісоматеріали) за відповідними товаро-прихідними документами (в тому числі товарно-транспортними накладними (ТТН-ліс) від Державних лісових господарств з відміткою Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства про погашення використаної кількості деревини) не збігається і не може збігатися з кількістю готової за результатами виробництва продукції, з огляду на нормативні безповоротні відходи (в тому числі у вигляді усушки).
З акту від 09 червня 2020 року №653/17-00-04-02/33335051 вбачається, що податковий орган враховував при визначенні розміру зобов'язань відомості сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, що були представлені позивачем до перевірки, які складені у відповідності до Інструкції щодо заповнення форми Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України №528 від 07 вересня 2007 року.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з метою визначення кількості використаної сировини для виготовлення тієї чи іншої кількості продукції податковий орган не може використовувати лише відомості рядка 4 сертифікату “Підстава видачі сертифіката” (де здійснено посилання на ТТН-ліс), а має враховувати в першу чергу відомості рядка 2 “Характеристика купленої продукції” (де вказується вид лісопродукції, яка була реалізована лісокористувачем-продавцем на внутрішньому ринку, її порода, сорт, геометричні розміри, кількість, код згідно з УКТЗЕД) та рядка 5 “Характеристика партії лісопродукції, що експортується” (де вказуються найменування лісопродукції, що експортується, порода, сорт, геометричні розміри, кількість, код згідно з УКТЗЕД), оскільки саме ці відомості є такими, що вказують на обсяги виготовленої лісопродукції з придбаних лісоматеріалів, що експортується.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що в акті перевірки відповідач не ставить під сумнів обставини придбання позивачем лісоматеріалу (сировини), а також обставин, що стосуються експорту готової продукції, в тому числі її кількості, разом з тим, податковим органом не надано і судом не здобуто докази, які б вказували на те, що придбана позивачем сировина була використана не в межах господарської діяльності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається факт придбання позивачем сировини та виготовлення з неї пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, які були відображені у відповідній декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року. При цьому згідно з актом від 09 червня 2020 року №653/17-00-04-02/33335051 залишок по рахунку 201 становить 33,9952 м.куб на суму 24861,58 грн, однак кількість відповідно до відомостей рахунку 201 стосується лише деревини дров, в той час як залишок на кінець місяця круглих лісоматеріалів становить 1048,058 м.куб на суму 1055207,23 грн, що також підтверджується поясненнями позивача, які надані відповідачу листом вих.№14 від 03 червня 2020 року та містяться в матеріалах справи.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що кількість сировини (круглі лісоматеріали) 1703,42 м.куб. на загальну суму 1286388,72 грн (ціна придбання) підприємством безпідставно включено до податкового кредиту, оскільки вони не оприбутковані на рахунки бухгалтерського обліку, як готова продукція або відходи виробництва, є безпідставними, оскільки такі спростовані матеріалами справи.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача про використання придбаної сировини в межах господарської діяльності та відповідно відображення такого у бухгалтерському обліку відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону, а тому оскаржуване податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2020 року №0001180402 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 460/6866/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 04 жовтня 2021 року.