22 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10589/20 пров. № А/857/13402/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Довгополова О.М., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, прийняте суддею Москаль Р.М. о 16 годині 06 хвилин у місті Львові, повний текст складений 05.07.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач, НЗТУ НГУ) в якому просив:
визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 травня по 31 грудня 2013 року; з 01 січня по 30 квітня 2014 року; за червень, вересень, жовтень (включно) 2014 року; з 01 січня по 31 березня 2015 року; за жовтень 2015 року; січень-червень та грудень 2016 року; січень-червень 2017 року; зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 травня по 31 грудня 2013 року; з 01 січня по 30 квітня 2014 року; за червень, вересень, жовтень (включно) 2014 року; з 01 січня по 31 березня 2015 року; за жовтень 2015 року; січень-червень та грудень 2016 року; січень-червень 2017 року виходячи з грошового забезпечення становим на день звільнення з військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року задоволено частково позов. Визнано протиправними дії щодо нарахування індексації за період з січня 2016 року по червень 2017 року із застосуванням базового місяця січня 2016 року; зобов'язано перерахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по червень 2017 року з застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі (маються покликання на постанову Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17).
Відповідач надав суду підтверджуючі документи про те, що в період з квітня 2013 року по серпень 2015 року кілька разів істотно збільшувався розмір грошового забезпечення позивача, тому змінювався «базовий» місяць (січень 2015 року, серпень 2015 року) для нарахування індексації, наново розпочиналося обчислення зростання індексу споживчих цін до досягнення ним порогу 101%, а після досягнення цього порогу здійснювалося нарахування індексації до чергового зростання грошового забезпечення і т.д. Суд не встановив помилок щодо нарахування позивачу індексації за період з квітня 2013 по грудень 2015 року включно.
Суд зазначив, що саме січень 2008 року слід вважати «базовим» місяцем для обчислення з 01.01.2016 року індексації грошового забезпечення позивача, оскільки в цей місяць востаннє підвищувалися посадові оклади військовослужбовців. Внаслідок невірного визначення «базового» місяця відповідач здійснював нарахування індексації позивачу за 2016 рік у заниженому розмірі.
Суд вважає справедливим відшкодування позивачу судових витрат на правничу допомогу у сумі 908 грн., тобто в розмірі суми судового збору, що підлягає сплаті за розгляд адміністративним судом позовних вимог фізичної особи немайнового характеру.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України), подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що у даному випадку повноваження щодо нарахування індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до норм законодавства покладається на відповідача, тому підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяці «січень 2008 року» відсутні, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19.
Підвищення грошового забезпечення позивача у січні 2016 року перевищило суму індексації, що склалась би у місяці підвищення доходу та яка мала враховуватися із базового місяця січень 2008 року.
Звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено механізму встановлення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, у попередньому періоді.
Вимога про застосування базового місяця є передчасною. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом в частині задоволених позовних вимог, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України колегія суддів переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 26.04.2013 року прийнятий на військову службу за контрактом в Національну гвардію України (а.с. 10).Відповідно до особистих карток на виплачене грошове забезпечення, довідки про сплачені суми індексації за період з 26.04.2013 року по 15.06.2017 року та довідки про розрахунок суми індексації відповідно до постанови КМУ №1078 від 17.07.2003 року за період з 2013 року по 2017 рік ОСОБА_1 встановлено наступне:
- у квітні 2013 року ОСОБА_1 зарахований в списки особового складу ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом, його грошове забезпечення в квітні 2013 року склало 1850 грн., тому квітень 2013 року визначений базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення;
- в січні 2015 року відбулось збільшення грошового забезпечення ОСОБА_1 на 1110 грн. (нараховане грошове забезпечення за січень 2015 складало 2960 грн.) в порівнянні до грошового забезпечення квітня 2013 року та перевищило поріг індексації, тому січень 2015 року визначений базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення;
- в серпні 2015 року відбулось збільшення грошового забезпечення ОСОБА_1 на 1002,46 грн. (нараховане грошове забезпечення за серпень 2015 складало 3962,46 грн.) в порівнянні до грошового забезпечення січня 2015 року та перевищило поріг індексації, тому серпень 2015 року визначений базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення;
- в січні 2016 року відбулось збільшення грошового забезпечення ОСОБА_1 на 3292,54 грн. (нараховане грошове забезпечення за січень 2016 складало 7258 грн.) в порівнянні до грошового забезпечення серпня 2016 року та перевищило поріг індексації, для проведення подальшої індексації розрахунок індексу споживчих цін здійснювався із врахуванням січня 2016 року як базового місяця;
- починаючи з січня 2017 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалася з причини відсутності фінансових ресурсів.
Відповідно до наказу №42 від 15.06.2017 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби через систематичне невиконання умов контракту; наказом командира ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України №147 від 15.06.2017 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 9).
ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження ним служби за такі періоди: травень - грудень 2013 року; січень - квітень, червень, вересень, жовтень 2014 року; січень-березень, жовтень 2015 року; січень-червень, грудень 2016 року; січень-червень 2017 року (а.с. 13).
Листом №50/02/32-1535 від 22.10.2020 року ВЧ НОМЕР_1 надала заявнику відповідь на його звернення, зазначивши, що індексація грошового забезпечення у період з травня 2013 року по червень 2017 року нараховувалась та виплачувалась в межах та розмірах визначених законодавством, підстави для перерахунку індексації відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-ХІІ від 03.07.1991 року «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 вказаного Закону).
Згідно з ст.5 зазначеного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок № 1078), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку № 1078).
Згідно з п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
В рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі аналізу наведених положень законодавства колегія суддів приходить до висновку про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
З картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення № 558 (а.с.12 зворот) вбачається, що позивачу з січня по червень 2016 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась, з липня по листопад 2016 року нараховувалось та виплачувалось у розмірі 59,45 грн, у грудні 2016 року - у розмірі 193,85. У 2017 році відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, дії відповідача, які полягають у не нарахуванні або у неповному нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по червень 2017 року є протиправними.
Помилковим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визначення базового місяця для нарахування індексації з огляду на наступне.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Суд зазначає, що індексація не була нарахована та виплачена позивачеві у повному обсязі за період з січня 2016 року по червень 2017 року.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення в конкретній сумі є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в частині судового рішення яка переглядається, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому таке підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 380/10589/20 в частині застосування базового місяця січня 2008 року скасувати і прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні даної вимоги.
Врешті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді О. М. Довгополов
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 04.10.2021 року.