Справа № 120/4992/21-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
29 вересня 2021 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача: Пинзара І.В.,
представника відповідача: Каландея Р.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Алмар" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Алмар" до Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій неправомірними, скасування постанови,
у травні 2021 року фермерське господарство «Алмар» (ФГ «Алмар») звернулось до суду з адміністративним позовом до Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в якому просило:
-визнати неправомірними дії державного виконавця Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Каландеєм Р.Б. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 31687,49 грн. від 27.04.2021 в межах виконавчого провадження №65283343;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Каландеєм Р.Б. про стягнення виконавчого збору у розмірі 31687,49 грн. від 27.04.2021 в межах виконавчого провадження №65283343 з ФГ «Алмар».
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення питання.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.
Заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
При цьому, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану постанову позивач отримав 03.05.2021 року, а тому 10- денний строк звернення до суду із заявленими вимогами збіг 13 травня 2021 р. тоді, як позов подано 17.05.2021 р., тобто із пропуском строку звернення до суду.
Проте, в апеляційній скарзі позивачем зазначено про те, що оскаржувану постанову отримано ним 05.05.2021, а позовну заяву подано 17.05.2021 року, перший робочий день після вихідних.
На даному етапі розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність ознак надмірного формалізму зі сторони суду першої інстанції у вирішенні питання про поновлення позивачу строку на подання позовної заяви, що є недопустимо.
Так, у своїх постановах, зокрема, від 18 грудня 2018 року у справі №761/5894/17, від 24 вересня 2019 року у справі №160/2551/19, від 26 грудня 2019 року у справі №367/8573/17 Верховний Суд, з урахуванням практики застосування Європейським судом з прав людини статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово зазначав таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється “право на суд”, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати “вирішення” спору судом (рішення у справі “Kutic v. Croatia”, заява №48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має “застосовуватися на практиці і бути ефективним” (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа “повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права” (рішення у справах “Bellet v. France” та “Nunes Dias v. Portugal”).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі “Perez de Rada Cavanilles v. Spain”).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що “надмірний формалізм” може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах “Zubac v. Croatia”, “Beles and Others v. the Czech Republic”, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та “Walchli v. France”, № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючі положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Таким чином, у даному випадку суд першої інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на подання позовної заяви, занадто формально підійшов до оцінки обставин, що позбавило позивача права на звернення до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи викладеневище, з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дану справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За таких обставин, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є всі підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 122, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу фермерського господарства "Алмар" задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 04 жовтня 2021 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.