Справа № 211/7917/19
Провадження № 2/211/1378/21
04 жовтня 2021 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі Зоріній С.М.,
у відсутність сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 11.11.2011 року в розмірі 120909,88 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року скасовано заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.03.2020 року за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
17.02.2021 року від представника відповідача адвоката Захарової М.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила суд у задоволені позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. В обґрунтування своїх вимог представник відповідача послалась на те, позивач розраховує заборгованість за періоду з 26.06.2012 року по 31.10.2019 року, тобто поза строком позовної давності. Вказана позивачем заява від 11.11.2011 року не містить відомостей про те, що кошти та в якому саме розмірі надавались на умовах сплати процентів за користування ними, а також не містить жодних умов щодо терміну їх повернення, випадків нарахування неустойки та її розміру. Позивачем не надано належного розрахунку суми заявленої до стягнення, із зазначенням складових з яких вона обраховується. Додані позивачем до позовної заяви копії умов та правил та Тарифів не містять підпису відповідача про погодження з ними, та не доводять, що саме у цій редакції сторони мали їх на увазі укладаючи договір. 25.03.2021 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив представника відповідача, в якій представник позивача, заперечуючи проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість.
31.03.2021 року до суду надійшла заява від представника позивача про уточнення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за договором № б/н від 11.11.2011 року в розмірі 3664,97 гривень, а саме: 1885,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 1885,00 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1779,97 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача Кузьміч А.О. до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягають, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача адвокат Захарова М.В. до суду надала заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та у її відсутність на підставі наявних в матеріалах справи документах. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 14 червня 2018 року відбулася державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Привабанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Привабанк».
Відповідач ОСОБА_1 11.11.2011 року підписала анкету-заяву № б/н, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 11).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із зазначеним договором до його укладення, який був наданий йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Вбачається, що вказана заява позичальника не містить умов щодо сплати прострочених відсотків.
Долучені до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими передбачено, зокрема, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, - відповідачем не підписані.
Заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано, яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
На підтвердження своїх позовних вимог Банком надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.11.2011 року, згідно якого, відповідач має заборгованість 3664,97 грн., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту 1885,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками 1779,97 грн. ( а.с. 156-160).
Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що у Заяві позичальника від 11 листопада 2011 року положення щодо прострочених відсотків не зазначені.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги цій частині, крім розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату прострочених відсотків, пені, наданий Банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Щодо позовної давності, суд зазначає наступне.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.
Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу.
Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання черговими платежами впродовж строку кредитування, то перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Таким чином, за наведених умов, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.
Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.11.2011 року станом на 31.10.2019 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, періодично здійснював погашення кредиту протягом 2016-2019 рр. Крім того, строк дії картки до січня 2016 року ( а.с. 113). Позов банку надійшов до суду 12.12.2019 року ( а.с. 44), тобто в межах строку позовної давності.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, відсутні підстави для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивачем не доведено, що позичальник брав на себе зобов'язання зі сплати прострочених відсотків, та пені.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ Приватбанк є обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 11.11.2011 року у розмірі 1885,00 грн. за тілом кредиту.
В іншій частині позовні вимоги, є недоведеним фактом досягнення сторонами домовленості.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 988,02 грн.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму заборгованості за договором № б/н від 11.11.2011 року станом на 31.10.2019 рік в розмірі 1885 ( одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 00 00 коп. за тілом кредиту, та судовий збір в розмірі 988 (дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 02 коп.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2021 року.
Суддя: Н. О. Сарат