16 вересня 2021 року м. Ужгород№ 260/2456/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,
за участі сторін, та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивача не з'явився,
представника відповідача - Євчинця Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРМЕНТ ПЛЮС» (вул. Трудова, буд.2а, с. Розівка, Ужгородський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 43190969) до Закарпатської митниці Держмитслужби (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43337207) про визнання протиправними та скасування рішень, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 вересня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 21 вересня 2021 року.
14 червня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фермент плюс» (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), яким просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості від 28.05.2021 № UA 305000/2021/000031/1 та картку відмови в митному оформленні товарів № UA 305160/2021/00027;
- рішення про коригування митної вартості від 29.05.2021 № UA 305000/2021/000032/1 та картку відмови в митному оформленні товарів № UA 305160/2021/00028;
2) стягнути з відповідача судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 9080,00 грн. (а.с.1-3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при ввезені ним на митну територію України товару 28 травня 2021 року та 29 травня 2021 року, відповідач протиправно відмовив позивачеві в митному оформленні та прийняв рішення про коригування митної вартості. У зв'язку з вищезазначеним позивач був змушений подати 31 травня 2021 року нові митні декларації до митного оформлення із коригованою відповідачем митною вартістю товару. Позивач вважає, що вказані рішення про коригування митної вартості та картки відмови винесені з порушенням статей 49, 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України. Відповідачем не враховано приписи зовнішньоекономічного контракту, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною контракту (вартість операції) та безпідставно застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості. В результаті винесення оскаржуваних рішень позивач був змушений додатково сплатити митні платежі на загальну суму 269 517,72 грн.. Мотиви з яких виходив відповідач, виносячи оскаржувані рішення позивачу незрозумілі. У зв'язку з вищезазначеним, позивач змушений звернутися до суду для захисту свого порушеного права.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року відкрито в даній адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.55, 56).
07 липня 2021 року, представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.60-68).
У відзиві, відповідач зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення митниці є правомірними та не підлягають скасуванню.
03 серпня 2021 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено у зв'язку з цим судове засідання по розгляду справи на 16 вересня 2021 року о 10:00 год. (а.с.153, 154).
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак, 16 вересня 2021 року на адресу суду надійшло від останнього клопотання зареєстроване за вхідним № 22864/21, про розгляд справи у його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами, позов підтримує у повному обсязі та просив суд його вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити позивачеві в задоволені позову повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 10 лютого 2021 року між позивачем та фірмою TABAK IMPORTER (SMC-PRIVATE) LIMITED (Пакистан) було укладено контракт № TFU-03 на поставку необробленого, не ферментованого з частково відділеною середньою жилкою листового тютюну, сорт Вірджінія загальною вагою 415800 кг. (а.с.8-10)
Згідно пунктів 1.2 та 1.3 вищезазначеного контракту № TFU-03, країна походження товару - Пакистан, вантажовідправник - фірма TABAK IMPORTER (SMC-PRIVATE) LIMITED.
Вартість товару згідно пункту 3.1 контракту визначається в доларах США за кг нетто на умовах CFR Одеса (Україна)/Варна (Болгарія)/Контанта (Румунія) та складає 2,8 дол. США за 1 кг..
Пунктами 3.2 та 4.1 Контракту встановлено, що порт доставки на кожне відправлення визначається в інвойсі, а платіж по контракту здійснюється у вигляді 100% передоплати, згідно виставленого продавцем інвойсу.
Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 28 травня 2021 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію № UA 305160/2021/031469, товар «тютюнова неферментована сировина» за кодом згідно УКТЗЕД 2401208500, вага нетто - 19800 кг. Митна вартість товару зазначена за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються у розмірі 1 526 041,44 грн. (еквівалент 55440 доларів США), за рівнем - 2,8 дол. США/кг. Країна походження товару - Пакистан, виробник - TABAK IMPORTER (SMC-PRIVATE) LIMITED (Пакистан) (а.с.31, 32).
До митної декларації позивачем були подані наступні документи:
- рахунок інвойс №TFU-03/02-06/'21 від 15.02.2021, який був виписаний на виконання контракту № TFU-03, та в якому зазначено загальна вага нетто партії товару 19800 кг, ціна за 1 кг товару 2,80 дол. США, загальна вартість партії товару 55440 дол. США . Умова поставки: CFR Odessa. Ukraine (Incoterms 2020);
- коносамент (документ на перевезення морським транспортом) від 11.03.2021 №HLCUKHI210302742, з відміткою Одеської митниці від 26.05.2021, який вказував що перевезення відбулось морським транспортом з порту Карачі в порт Одеса, умови доставки - CFR Odessa, фрахт попередньо оплачено відправником;
- платіжне доручення банку «ОТП Банк» №49 від 08.04.2021, згідно якого суму 55440 дол. США було переведено позивачем фірмі ТАВАК IMPORTER (SMC-PRIVATE) LIMITED, із відміткою «попередня оплата за табак листовий сорту Вірджінія згідно контракту №TFU-03 від 10.02.2021 (рахунок інвойс №TFU-03/02-06/21 від 15.02.2021)»;
- довідка позивача від 27.05.2021 щодо відсутності окремого страхування вантажу;
- зовнішньоекономічний контракт №TFU-03 від 10.02.2021;
- договір №20/A019-TR від 28.01.2020 між позивачем та ТОВ «Аліадо» про надання транспортно-експедиційних послуг;
- копія митної декларації країни відправлення від 18.02.2021 АНВ-2021-0000022555 (код документа 9610 в гр.44 митної декларації), згідно якої зазначено вартість товару на умовах CFR - 55440 дол.США. а також на умовах FOB - 51295 дол. США та суму фрахту -4145 дол. США;
- копія листа Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 18.05.2021 №111/172 в якому зазначається, що аналіз цінової експертизи товару, який поставлявся згідно контракту №TFU-03 від 10.02.2021, вказує, що контрактна ціна 2,80 дол. СІІІА за кг відповідає рівню відпускних цін компанії виробника.
Однак, як вбачається із поданих сторонами документів, відповідачем митного оформлення вказаної партії товару не було здійснено. Натомість, останнім було винесено Рішення про коригування митної вартості від 28 травня 2021 року за № UA 305000/2021/000031/1, яким визначено митну вартість товару у розмірі 78 606,00 дол. США (3,97 дол. США за 1 кг.) (а.с.46, 47).
На підставі вищезазначеного рішення відповідачем винесено картку відмови в митному оформленні товарів № UA 305160/2021/00027 (а.с.49, 50).
Отримавши карту відмови та рішення про коригування митної вартості, як стверджує позивача, він змушений був 31 травня 2021 року подати нову митну декларацію № UA 305160/2021/031928, згідно якої відповідно до скоригованої відповідачем митної вартості товару, було додатково сплачено ввізне мито у розмірі 6356,55 грн. та податок на додану вартість у розмірі 128 402,31 грн. Загальна сума переплати становить 134 758,86 грн.
Окрім того, 29 травня 2021 року позивачем до митного органу було задекларовано митну декларацію № UA 305160/2021/031669 товар «тютюнова неферментована сировина» за кодом згідно з УКТЗЕД 2401208500, вага нетто - 19800 кг.
Митна вартість товару заявлена також за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) у розмірі 1 526 041,44 грн. (еквівалент 55440 доларів США), за рівнем - 2,80 дол. США/кг. Країна походження товару - Пакистан, виробник - TABAK IMPORTER (SMC-PRIVATE) LIMITED (Пакистан) (а.с.5, 6).
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що до митної декларації позивачем були подані наступні документи:
- рахунок інвойс №TFU-03/01-05/21 від 12.02.2021, який був виписаний на виконання контракту № TFU-03, та в якому зазначено загальна вага нетто партії товару 19800 кг. ціна за 1 кг товару 2,80 дол. США, загальна вартість партії товару 55440 дол. США. Умова поставки: CFR Odessa, Ukraine (Incoterms 2020);
- коносамент (документ на перевезення морським транспортом) від 11.03.2021 №HLCUKHI210238400, з відміткою Одеської митниці від 26.05.2021, який вказував що перевезення відбулось морським транспортом з порту Карачі в порт Одеса, умови доставки - CFR Odessa, фрахт попередньо оплачено відправником;
- платіжне доручення банку «ОТП Банк» №50 від 08.04.2021, згідно якого суму 55440 дол. США було переведено позивачем фірмі ТАВАК IMPORTER (SMC-PRIVATE) LIMITED, із відміткою «попередня оплата за табак листовий сорту Вірджінія згідно контракту №TFU-03 від 10.02.2021 (рахунок інвойс №TFU-03/01-05/21 від 12.02.2021)»;
- довідка позивача від 27.05.2021 щодо відсутності окремого страхування вантажу;
- зовнішньоекономічний контракт №TFU-03 від 10.02.2021;
- договір №20/A019-TR від 28.01.2020 між позивачем та ТОВ «Аліадо» про надання транспортно-експедиційних послуг;
- копія митної декларації країни відправлення від 18.02.2021 АНВ-2021-0000022557 (код документа 9610 в гр.44 митної декларації), згідно якої зазначено вартість товару на умовах CFR - 55440 дол. США, а також на умовах FOB 51645 дол. США та суму фрахту - 3795 дол. США.
Однак, відповідачем не було здійснено митного оформлення вказаної партії товару.
Натомість, останнім було винесено Рішення про коригування митної вартості товару від 29 травня 2021 року № UA 305000/2021/000032/1, яким визначено митну вартість товару у розмірі 3,97 дол. США за 1 кг. (а.с.20) та видано Картку відмови в митному оформленні товарів № UA 305160/2021/00028 (а.с.22, 23).
Як зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, отримавши вищезазначену Картку відмови та Рішення про коригування митної вартості, 31 травня 2021 року позивач був змушений подати до митного органу нову митну декларацію за № UA 305160/2021/031921, згідно якої відповідно до скоригованої відповідачем митної вартості товару, було додатково сплачено ввізне мито у розмірі 6356,55 грн. та податок на додану вартість у розмірі 128 402,31 грн.. Загальна переплата становить 134 758,86 грн..
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в розумінні МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 58 МК України, згідно з якими митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).
У зв'язку з вказаним суд вважає, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16 та від 19 березня 2021 року у справі №820/5525/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Порядок здійснення митного оформлення регулюється нормами розділу VIII МК України. Так, метою митного оформлення згідно з митним законодавством є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Для визначення митної вартості не за основним методом, митниця в Рішеннях про коригування митної вартості зазначила, що для визначення митної вартості використано резервний метод, джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації (далі - МД) №UA305000/2021/000031/1 від 28 травня 2021 року та МД №UA305000/2021/000032/1 від 29 травня 2021 року.
Відповідно до вимог пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено, що ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно орган доходів і зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості.
Таким чином, орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Постановами Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в справі № 809/1884/16, від 03 квітня 2018 року в справі № 826/8797/16, від 21 березня 2018 р. справа № 803/407/16 та 12 березня 2018 року № 809/4367/15, сформовано наступну правову позицію.
Уразі здійснення коригування митної вартості у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Згідно до ч. 5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях №UA305000/2021/000031/1 від 28 травня 2021 року та МД №UA305000/2021/000032/1 від 29 травня 2021 року митницею не наведено таку інформацію, що саме по собі вже вказує на їх незаконність.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до вимог статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У відповідності до вимог частини 3 статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.
Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до Постанови Верховного Суду України від 02 червня 2015 року в справі за №21-498а15 зазначено, що «митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів па підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за пертим методом лите тоді, коли подані документи е недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».
Всупереч наведеному, в рішеннях про коригування митної вартості митниця вказала на обставини, які ніяким чином не впливають на числові показники митної вартості, а більше стосуються договірних відносин контрагентів, на які не мають розповсюджуватися повноваження державного органу. Визначені підстави для прийняття таких рішень не можуть являтися об'єктом митного контролю, а отже як підставою в прийнятті рішень про коригування митної вартості.
Всупереч наведеній позиції, відповідач в обґрунтування правомірності прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів зазначив, що в процесі перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено наступне.
Товар заявлено як пряму поставку від виробника ТАВАК IMPORTER (SMC- PRIVATE) LIMITED (Пакистан). Відповідно до умов контракту, доставка імпортованих товарів здійснюється морським транспортом на умовах CFR Одеса згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2020 року, що підтверджується відмітками на інвойсі та коносаменті.
Водночас, як стверджує відповідач, до митного оформлення, до обох декларацій, позивачем було подано копію договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 20/A019-TR від 28.01.2020, укладений між ТОВ «ФЕРМЕНТ ПЛЮС» та ТОВ «АЛІАДО»., згідно якого надаються транспортно-експедиційні послуги, пов'язані із підготовкою та відправленням вантажів повітряним, автомобільним та морським транспортом, а також митно-брокерські послуги.
В процесі здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Так, згідно з вимогами умови поставки (CFR Одеса), продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до вказаного порту призначення. В експортних деклараціях країни відправлення зазначено вартість товару на умовах CFR - 55440 дол.США, а також на умовах FOB (відповідно до першої та другої поставки) - 51295 дол. CLIIA (51645 дол.США) та суму фрахту - 4145 дол.США (3795 дол США), але відсутнє будь-яке документальне підтвердження заявлених даних (до прикладу, договір чи рахунок, укладений продавцем про перевезення товару).
Крім того, поданий до митного оформлення договір про надання транспортно- експедиційних послуг № 20/A019-TR від 28.01.2020, вказував що позивач оплачував (або ж міг оплачувати) транспортно-експедиційні послуги в т.ч. при перевезенні морським транспортом (тобто до ввезення па митну територію України (в порту м.Одеса)).
Водночас, витрати па транспортно-експедиційні послуги включаються до складу митної вартості товару.
Посилання відповідача на відсутність документального підтвердження витрат продавця на перевезення (фрахт) товару до пункту пропуску на митну територію України суперечить нормам ч.4, п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, оскільки позивач повинен документально підтверджувати тільки ті витрати, які є складовою митної вартості - в даному випадку витрати на транспортування товару декларуються тільки в тому випадку, якщо їх несе покупець.
Також, всупереч доводів відповідача, договір про надання транспортно- експедиційних послуг № 20/А019-TR від 28.01.2020, укладений між ТОВ "ФЕРМЕНТ ПЛЮС" та ТОВ «АЛІАДО», зважаючи на умови поставки не вказує на наявність додаткових складових, які підлягають включення до митної вартості.
Так, вказаний договір не стосується будь якого перевезення за межами митної території України та стосувався виключно формальних операцій після ввезення товару на митну територію України (згідно встановленої практики роботи порту - необхідне зазначення фірми експедитора яка приймає вантаж). Крім того ТОВ «АЛІАДО» жодних транспортно-експедиційних послуг стосовно спірного товару не надавала, та жодних коштів за його послуги позивач не оплачував, що додатково підтверджується Листами ТОВ «АЛІАДО» №07-14 від 13.07.2021р. та №03-13 від 13.07.2021р. а також Листом ТОВ «Фермент Плюс» №14/07-1 від 14.07.2021р.
Посилання відповідача, що поданий до митного оформлення договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 20/A019-TR від 28.01.2020, свідчить що позивач оплачував (або ж міг оплачувати) транспортно-експедиційні послуги в т.ч. при перевезенні морським транспортом (тобто до ввезення на мигну територію України (в порту м. Одеса)) є нічим іншим ніж необґрунтованим припущенням та належними та допустимими доказами не доводиться.
Таким чином, оскільки позивач відповідно до встановлених зовнішньо-економічним контрактом умов поставки (CFR Одеса (Україна)) не поніс жодних витрат на транспортування товару до пункту ввезення на митну територію України - то відсутні підстави для додавання цих витрат до ціни контракту.
Правова позиція щодо відсутності підстав для додавання до ціни договору витрат на транспортування морським транспортом до пункту ввезення на митну територію України при застосування умов поставки CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" наведена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі N 820/2147/16 (провадження N К/9901 /13876/18).
Так, Верховний Суд відмітив, що при поставці на умовах CFR, замовником експедиційних послуг (зокрема, морського фрахту), є постачальник, якому декларант (позивач) перерахував зазначену в поданих митному органі документах вартість товару за умови його доставки до морського порту України, а тому інших витрат, пов'язаних з експедицією імпортованих товарів, декларант не здійснював, що повністю кореспондується з відомостями в наданих при митному оформленні документах.
Згідно ч.2 ст.58 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
Однак, всупереч позиції відповідача, подані позивачем до митного оформлення документи не містили розбіжностей, які є підставою для додаткового витребовування документів та подальшого винесення рішень про коригування митної вартості.
Правова позиція щодо необхідності доведення митним органом наявності суттєвих розбіжностей у документах, поданих на підтвердження складових митної вартості, наведена в практиці Верховного Суду, зокрема в постановах від 23 жовтня 2020 p. N 810/690/17 ( N К/9901/42594/18), від 15.06.2021 №803/538/17 (К/9901/43483/18).
Так, згідно правової позиції Верховного Суду, наведеній у вказаній постанові від 23 жовтня 2020 p. N 810/690/17, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії. спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.2, ч.3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Однак, в даній справі всі задекларовані відомості щодо митної вартості підтверджено документально (в т.ч. шляхом надання банківських документів щодо переказ коштів за кожну поставку товару).
В даній справі відповідач безпідставно не використав документи, подані позивачем до митного оформлення для визнання митної вартості, визначеної за 1-м (основним) методом визначення митної вартості, та необґрунтовано застосував 6-й (резервний) метод визначення митної вартості.
Водночас, посилання відповідача, що у наданому висновку про вартісні характеристики товару № 111/172 від 18.05.2021, підготовленому спеціалізованою експертною організацією на поставку товару за інвойсом № TFU-03/02-06/21 від 15.02.2021 відсутній розгорнутий аналіз, методи, які застосовувалися при його здійсненні та будь-які вартісні дані - є необґрунтованими та суперечать ч.5 ст.53 МК України, згідно якої забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Правова позиція щодо переважного застосування основного методу визначення митної вартості, наведена в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 №815/6854/17 (К/9901/53461/18), від 03.06.2021 №826/11011/16 (К/9901 /46275/18).
Наведені фактичні обставини справи, норми права та правові позиції Верховного Суду вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття та не може обґрунтовувати юридичну правомірність таких актів в контексті обставин, що не були підставою їх прийняття. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 804/11813/13-а, від 11 лютого 2021 року у справі №826/8228/16.
Відповідно до положень статті 55 МК України, орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями п.п. 2, 4 ч. 2 цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Обов'язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюються також Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила).
Так, відповідно до п. 2.1 Правил, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Тобто, законодавець встановив, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Положення ч. 7 ст. 54 МК України передбачають, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості товару за резервним методом та проведення її коригування, а тому заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРМЕНТ ПЛЮС» (вул. Трудова, буд.2а, с. Розівка, Ужгородський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 43190969) до Закарпатської митниці Держмитслужби (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43337207) про визнання протиправними та скасування рішень- задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці «Про коригування митної вартості товарів» за № UA 305000/2021/000031/1 від 28 травня 2021 року.
3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 305160/2021/00027.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці «Про коригування митної вартості товарів» за № UA 305000/2021/000032/1 від 29 травня 2021 року.
5. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 305160/2021/00028.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Держмитслужби (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43337207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРМЕНТ ПЛЮС» (вул. Трудова, буд.2а, с. Розівка, Ужгородський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 43190969) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9080,00 (дев'ять тисяч вісімдесят гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець