про повернення позовної заяви
30 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/19296/21
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), в якому просить:
- зобов'язати Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) зняти арешт з усього майна боржника, в тому числі квартири АДРЕСА_1 , накладений постановами про арешт майна боржника та забороною на його відчуження серії АА553605 від 09.04.2004; серії АА590166 від 22.09.2003; серії АА589024 від 30.09.2003.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіривши дотримання позивачем процесуальних строків при зверненні з даним позовом до суду, суддею було встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Так, ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є протиправна, на переконання ОСОБА_1 , бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо не зняття арешту з усього її майна боржника, в тому числі квартири АДРЕСА_1 , накладеного постановами про арешт майна боржника та забороною на його відчуження серії АА553605 від 09.04.2004; серії АА590166 від 22.09.2003; серії АА589024 від 30.09.2003.
При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 , в позовній заяві зазначила, що відповідно до статті 50 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. При цьому, позивач вказує, що зі інформацією з автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на день звернення до суду відносно неї будь-які виконавчі провадження відсутні. Відтак, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був зняти арешт, накладений на її майно постановами про арешт майна боржника та забороною на його відчуження серії АА553605 від 09.04.2004; серії АА590166 від 22.09.2003; серії АА589024 від 30.09.2003.
Визначаючи момент, з якого для позивача розпочався перебіг процесуального строку на звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.
Встановлений статтею 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що про наявність не знятого арешту з її нерухомого майна їй стало відомо з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому, зі змісту долученої позивачем до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 258962160) вбачається, що вона була сформована 29 травня 2021 року.
Вказане свідчить, що починаючи з 29 травня 2021 року (з моменту отримання вищезазначеної інформаційної довідки) ОСОБА_1 була обізнана про те, що її майно перебуває під арештом, та відповідно й обізнана про протиправну, на її переконання, бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо не зняття такого арешту.
Відтак, щонайпізніше з 29 травня 2021 року ОСОБА_1 дізналась про порушення своїх прав Богунським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), а тому з 30 травня 2021 року для неї розпочався перебіг процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.
Водночас, до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернулась 16 серпня 2021 року, що підтверджується датою поштового штампу, зазначеною на конверті, в якому її позов надійшов до суду.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, позивачем пропущено визначений статтею 287 КАС України десятиденний строк на звернення до суду щодо оскарження бездіяльності Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
Частиною 1 ст. 121 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, ОСОБА_1 на виконання вимог ч. 6 ст. 161 КАС України разом з позовною заявою не надавала до суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з даним позовом.
У зв'язку з цим, ухвалою судді від 26 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
26 серпня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просила поновити їй пропущений строк на звернення з даним позовом до суду. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначила, що з метою з'ясування підстав для накладення арешту на її майно та визначення предмету оскарження, 06 липня 2021 року на адресу відповідача був направлений адвокатський запит щодо надання інформації про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно неї та інформації про підстав для винесення постанов про арешт майна боржника. Після спливу максимального строку для надання відповіді на адвокатський запит та не отримання останньої, нею був підготовлений позов до суду.
Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим".
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Натомість обставини, на які ОСОБА_1 посилалася в клопотанні про поновлення пропущеного строку, на переконання суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Доводи позивача про звернення 06 липня 2021 року з адвокатським запитом до відповідача не змінюють моменту, з якого позивач дізналася про порушення своїх прав (29 травня 2021 року - момент отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Таким чином, під час розгляду зазначеного в позовній заяві клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович