про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
30 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/21083/21
категорія 112030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за кожен рік;
- зобов'язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити йому невиплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за кожен рік.
Перевіривши дотримання позивачем вимог законодавства при зверненні з даним позовом до суду, суддею було встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 122 КАС України, з огляду на наступне.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин є протиправні, на переконання ОСОБА_1 , дії відповідача щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до частини 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 6 лютого 2018 року по справі №607/7919/17, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Таким чином, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Однак до адміністративного суду із даним позовом позивач звернувся лише 22 липня 2021 року, що підтверджується датою на поштовому конверті, в якому позов надійшов до суду.
Вказане свідчить про пропуск ним шестимісячного строку на звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В порушення вказаної норми, позивач не надав до суду окремої заяви про поновлення пропущеного строку на звернення з даним позовом до суду, в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Разом з тим, в поданій позовній заяві ОСОБА_1 просив поновити йому процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку позивач зазначив, що протягом усього часу був впевнений, що за 2020 рік він отримає виплату, та що не отримав її досі через коронавірусну інфекцію, кризу та відсутністю належного фінансування. Однак, в подальшому від своїх знайомих учасників АТО дізнався, що вони вже отримали допомогу за 2021 рік, після чого зрозумів, що виплата за 2020 рік йому здійснена не буде, а тому звернувся до адвоката, який надіслав відповідачу адвокатський запит. Відтак, позивач вказав, що про порушення свого права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та за 2021 рік він дізнався лише 21.07.2020 після отримання від Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відповіді від 06.07.2021 №24096/20, наданої на адвокатський запит щодо нарахування йому такої допомоги.
Розглянувши вказане ОСОБА_1 в позовній заяві клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд встановив, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим".
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Натомість обставини, на які ОСОБА_1 посилався в клопотанні про поновлення пропущеного строку, на переконання суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Доводи позивача про звернення з адвокатським запитом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних та отримання 21.07.2020 відповіді на нього, на переконання суду, не змінюють моменту, з якого позивач повинен був та мав можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Таким чином, під час розгляду зазначеного в позовній заяві клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
У зв'язку з цим, ухвалою судді від 10 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, із зазначенням інших підстави для поновлення такого строку.
14 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за кожен рік;
- стягнути з Житомирського обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на його користь невиплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі 17035,00 гривень (8190,00 грн. - за 2020 рік та 8845,00 грн. за 2021 рік).
Крім того, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 зазначив клопотання про поновлення йому пропущеного процесуального строку на звернення з даним позовом до суду ідентичне, із зазначенням ти самих підстав для поновлення строку, що й у клопотанні заявленому в первісній позовній заяві,
Однак, суд зауважує, що оцінка поважності вказаних підстав пропуску процесуального строку на звернення до суду вже була надана в ухвалі від 10 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без руху.
Жодних інших підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду позивачем в уточненій позовній заяві не вказано.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в частині позовних вимог щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової допомоги, в частині позовних вимог:
"- визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за кожен рік;
- стягнути з Житомирського обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8190,00 гривень" - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович