Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 жовтня 2021 р. Справа№200/9599/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком та виплатити заборгованість за весь період починаючи з квітня 2015 року на загальних підставах, а саме без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії, у зв'язку із зміною місця постійного проживання про що свідчить штамп в паспорті. До заяви позивачем було додано заяву, в якій він вказав, що не бажає набувати статус внутрішньо переміщеної особи.
Позивач звернувся до управління з письмовою заявою щодо здійснення пенсії в добровільному порядку на загальних підставах. Проте управлінням відмовлено позивачу у здійснені пенсії з підстав відсутності довідки внутрішньо переміщеної особи.
Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати пенсії протиправними та такими, що порушують його конституційні права, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 03.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 при зверненні за поновленням виплати пенсії до управління ПФУ не надала діючу довідку, яка підтверджує, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, тому відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком.
14.04.2021 року позивач зареєструвався за постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
04.06.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік без застосування законодавства, що регулює питання виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.
Листом від 08.07.2021 року № 6707-6116/Р-15/8-0500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що особа, яка прописалась на території підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою та на позивача поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
В силу положень частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав у шість місяців.
Але, згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв'язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії не отримані ним з вини ПФУ, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії. А такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.
Тому суд вважає, що у даному випадку, позивач строків звернення до суду із позовом не пропустив, оскільки на підставі вказаного вище закону, він має право захистити своє право на отримання виплати нарахованої йому пенсії, без обмеження будь-яким строком, що можливо, якщо позовні вимоги будуть задоволені.
Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.
Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
При цьому за загальним правилом умовами набуття права на пенсію є досягнення пенсійного віку та наявність страхового стажу.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно пункту 1 цього Порядку заява, зокрема, про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
За пунктом 1.6 абзац 2 Порядку внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Відповідач, посилаючись на вказану Постанову КМУ, зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, а тому призначення (поновлення) виплати пенсії здійснюється за місцем перебування переміщеної особи.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд вважає необхідним наголосити, що законодавче регулювання статусу внутрішньо переміщених осіб покликано надати, зокрема громадянам України, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та інших порушень прав людини, додаткові гарантії їх захисту, допомогти у реалізації їх прав. Зокрема це пов'язано з тим, що загалом органи влади здійснюють свої повноваження за територіальним принципом. І громадяни при необхідності отримання, наприклад, соціальних послуг, мають звертатися до органу за місцем реєстрації свого проживання. Оскільки вказані особи зареєстровані на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, набуття статусу внутрішньо переміщеної особи на іншій території забезпечує дотримання їх прав. Разом з цим, особа не має бути примушена до отримання такого статусу. Він має надавати гарантії дотримання прав, а не призводити до незаконної дискримінації.
Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_1 , вона з 14.04.2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зміна місця проживання дає особі можливість звернутися до пенсійного фонду з заявою про переведення на облік до іншого органу пенсійного фонду, що і було зроблено позивачем. При цьому вона звернулась до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не як переміщена особа, а як особа, яка змінила місце реєстрації.
В пункті 4.12 Порядку № 22-1 вказується, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
При відкритті провадження у справі судом було витребувано у відповідача завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.
Відповідачем надано заяву позивача від 23.04.2021 року, з якою останній звернувся до УПФ для поновлення виплати пенсії. В додаткових поясненнях Головним управління ПФУ в Донецькій області зазначено, що згідно даних пошуку Центральної бази даних одержувачів пенсій ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі м. Києва.
Отже, Головне управління ПФУ в Донецькій області не має можливості надати відомості з якого часу позивач отримує пенсію, в якому розмірі та з якого часу пенсійні виплати були припинені.
Суд звертає увагу, що на даний момент відповідно до Постанови Правління Пенсійного Фонду України «Про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України» від 30.07.2015 № 13-1 в територіальних органах Пенсійного фонду України застосовуються засоби телекомунікації. Слід відмітити, що на кожного пенсіонера на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» та «Про захист персональних даних» електронна пенсійна справа, яка містить інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію та проводиться її виплата: іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.
Відповідно до пункту 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Відповідно до п. 2.9 вказаного вище Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
За приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже для захисту порушених прав позивача суд вважає доцільним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у прийнятті ОСОБА_1 на облік, зобов'язати поновити нарахування і виплату пенсії без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Стосовно вимоги виплатити заборгованість, суд відмовляє в її задоволенні як в передчасній, оскільки це є похідною вимогою і для обліку заборгованості відповідачу необхідно прийняти ОСОБА_1 на облік.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Разом з цим суд враховує, що відсутні підстави для встановлення негайного виконання рішення суду, оскільки законодавством встановлена певна послідовність дій відповідача для переведення пенсіонера з одного пенсійного органу до іншого. Отже він не може негайно виконати рішення, оскільки на теперішній час позивач ще не перебуває на його обліку.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неприйняття ОСОБА_1 на облік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти на облік ОСОБА_1 , поновити нарахування та виплату пенсії з дати припинення пенсії без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) збір у розмірі 681,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш