Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 вересня 2021 р. Справа№200/2495/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,
секретаря судового засідання Оголь В.К.,
представника позивача Верещаги Т.В.,
представників відповідача Захарченка В.Ф., Білого Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004364706 від 23.10.2018 року,
Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004364706 від 23.10.2018 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової документальної виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», код за ЄДРПОУ 00191193, з питань достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по деклараціям за листопад, грудень 2014 року, травень, червень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року було складено акт перевірки від 01.10.2018 року №97/28-10-47-06/00191193.
За висновками акту перевірки встановлено порушення ПрАТ «ЄМЗ»:
- пп. 14.1.18, п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013р. №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013р. за №2118/24650, наказу Державної податкової адміністрації від 23.09.2014р. №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» із змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України №13 від 23.01.2015р., ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на загальну суму 110 999 571 грн.
За результатами розгляду заперечень ПрАТ «ЄМЗ» №42/10-18 від 08.10.2018р. на акт перевірки №97/28-10-47-06/00191193 відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №00004364706 від 23.10.2018 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110 999 571 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 27 749 892,75 грн.
Позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №00004364706 від 23.10.2018 р. протиправним, посилаючись на те, що ПрАТ «ЄМЗ» було надіслано на адресу Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Повідомлення про втрату всіх первинних документів та інших документів за період з дати державної реєстрації по вересень 2015р. У повідомленні було зазначено, що: ПрАТ «ЄМЗ» (Платник) станом на 14 квітня 2014 року мав місцезнаходження Донецька обл., м. Єнакієво, вул Леніна 1 на тимчасово окупованій території. Позивач здійснив зміну місцезнаходження з тимчасово окупованої території, однак, провадження господарської діяльності продовжував здійснюватися у місті Єнакієво Донецької області (за фактичним місцезнаходження виробничих потужностей підприємства).
Відповідач проводив перевірку в період з 20.08.2018 р. по 24.09.2018 р. податкових деклараціям за листопад, грудень 2014 року, травень, червень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року.
Днем подання останньої податкової декларації з ПДВ, яку перевіряв відповідач, є 16.07.2015 р. Останнім днем, відповідно до якого у ПрАТ «ЄМЗ» був обов'язок на зберігання первинних документів за періоди, що перевірялися, було 16.07.2018 р.
Тому позивач вважає, що станом на період перевірки ПрАТ «ЄМЗ» вже не було зобов'язано забезпечити зберігання первинних документів, які знайшли своє відображення в податкових деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року.
Позивач зауважує, що відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення 23.10.2018 р., тобто поза межами строку давності (1095 днів).
В акті перевірки відповідачем не зазначено переліку документів, по яким встановлено порушення, а також взагалі не зазначено по яким контрагентам та на які суми ПрАТ «ЄМЗ» не надало до перевірки первинні документи. Податкове законодавство встановлює, якщо платник податків відмовив у наданні документів до перевірки, контролюючий орган складає акт відмови платником податків у наданні копії документів до перевірки. Проте в акті перевірки не зазначено про складання відповідачем акту про ненадання платником податків документів, акту відмови від надання або надання не в повному обсязі документів.
Підставою для висновку контролюючого органу в акті перевірки про те, що ПрАТ «ЄМЗ» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами є посилання контролюючого органу на проведення аналізу податкової інформації, яка міститься в АІС «Податковий блок» та на підставі даного аналізу встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції по ланцюгу постачання товару. Тобто, контролюючий орган, опираючись лише на аналіз своїх електронних баз даних, без дослідження усіх первинних документів по ланцюгу постачання, без проведення зустрічних звірок постачальників по ланцюгу постачання, без проведення виїзних документальних перевірок постачальників по ланцюгу постачання, прийшов до висновку, що ПрАТ «ЄМЗ», як кінцевий покупець товару, завищено податковий кредит. Позивач вважає, що всі податкові накладні, від вищевказаних контрагентів, були складені та зареєстровані в ЄРПН, що не спростовує контролюючий орган в акті перевірки, та є для ПрАТ «ЄМЗ» достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження, а податкове законодавство не ставить право платника податку на відображення податкового кредиту в залежність від фактичного «розриву» ланцюга постачання товарів (робіт, послуг). Тому право покупця на формування податковою кредиту не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.
З наведених підстав позивач просив суд заявлені вимоги задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0004364706 від 23.10.2018 р.
Ухвалою від 19 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 28 травня 2019 року призначено судово-економічну експертизу та провадження у справі зупинено до отримання висновків експерта.
Ухвалою від 02 квітня 2021 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою від 02 квітня 2021 року замінено відповідача у справі правонаступником - Східним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 43968079).
Відповідно до ухвали від 12 травня 2021 року відбулася заміна складу суду.
Ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні 27 липня 2021 року, закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що фахівцями Офісу великих платників податків ДФС з 20.08.2018р. по 24.09.2018р. на підставі Наказу № 1536 від 16.08.2018р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Єнакієвський металургійний комбінат» з питань достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по деклараціям за листопад-грудень 2014 року, травень-червень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року» та складено Акт №97/28-10-47-06/00191193 від 01.10.2018р. За результатами перевірки було встановлено порушення п. 14.1.18, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст. 200, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 р. № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 р. за № 2118/24650, наказу Державної податкової адміністрації, від 23.09.2014 р, № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» із змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23.01.2015 р., ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 110 999 571,00 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 110 999 571,00 грн.
Повідомлення про неможливість вивезення первинних документів ПрАТ «Єнакієвський металургійний комбінат» не відповідає формі, визначеної п.38.11 підрозділу 10 розділу XX ПК України, де зазначено, що повідомлення підписується керівником підприємства та головним бухгалтером, загальний перелік первинних документів. А надане до Офісу великих платників податків ДФС повідомлення не містить переліку первинних документів та підписано лише головним бухгалтером.
Відповідач погоджується з тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято після спливу строку давності, визначеного ст. 102 ПК України. Однак, зазначає, що воно прийнято на підставі акту документальної позапланової перевірки, проведеної на виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2019р. у справі №805/2258/17-а. На переконання відповідача строк давності у 1095 днів від останнього дня граничного строку подання податкової декларації, застосовується тільки у разі проведення перевірки та визначення податкових зобов'язань за ініціативою контролюючого органу, а у цьому випадку перевірка була проведена на виконання рішення суду, яке 02.03.2018 р. набрало чинності.
20.08.2018 р. перед початком документальної позапланової перевірки, позивачу був направлений запит №34662/10/28-10-47-06 «Про надання пояснень та документів» з метою підтвердження правомірності декларування заявлених до відшкодування сум ПДВ за період, що перевірявся. На запит була надана відповідь №39/09-18 від 24.09.2018 р., згідно з якою контролюючому органу були надані копії первинних документів по господарським операціям з частиною підприємств-контрагентів, а щодо документів по іншим контрагентам, то було зазначено, що їх неможливо надати через захоплення підприємства 15.03.2017 р. Тому у відповідача були відсутні підстави для складання акту про відмову платника податків від надання копій документів.
Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Первинні документи по господарським операціям з контрагентами позивача не надано, у зв'язку з чим не можливо підтвердити реальність здійснення господарських взаємовідносин з такими контрагентами.
Вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2018р. №0004364706 прийнято правомірно, через що відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник позивача послався на зібрані у справі докази та висновки експертизи, зауважив на пропуск відповідачем строку давності у 1095 днів, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях. Зазначили, що в ході проведення перевірки ПрАТ «ЄМЗ» на підприємство було направлено письмовий запит від 20.08.2018 року про надання первинних документів, що підтверджують дані задекларовані в податкових деклараціях з ПДВ за період, що перевірявся (з урахуванням періодів виникнення від'ємного значення): листопад-грудень 2014 року, січень 2015 року, травень-серпень 2015 року. У відповідь ПрАТ «ЄМЗ» листом від 24.09.2018 року повідомило про втрату первинних документів через захоплення 15.03.2017 року усього майна підприємства, у тому числі первинних документів, комп'ютерної техніки .
Разом з тим, ПрАТ «ЄМЗ» відновлено первинні документи, які було надано до перевірки, по взаємовідносинам з 29 контрагентами. Перелік контрагентів, які не підтверджено у ході перевірки, складається з контрагентів, які задекларовано підприємством у додатках 5 до декларацій з ПДВ за листопад 2014 року, січень 2015 року, травень-серпень 2015 року без врахування контрагентів, взаємовідносини з якими підтверджено в ході перевірки. Первинні документи по іншим постачальникам до перевірки не надано, у зв'язку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських взаємовідносин з такими контрагентами та відповідно не підтверджено правомірність формування податкового кредиту ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» за перевірені періоди, за рахунок податкових накладних, розрахунків коригувань, не підтверджених первинними документами. Всі надані до перевірки первинні документи були враховані при проведені перевірки, тоді як після закінчення перевірки та до прийняття податкового повідомлення-рішення ПрАТ «ЄМЗ» не надавалось жодних інших первинних документів, які не були враховані в ході позапланової перевірки.
З вказаних підстав представники відповідача просили відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В ході розгляду справи представники сторін зазначили, що значний обсяг первинних документів бухгалтерського та податкового обліку був наданий, в тому числі, для проведення експертизи, через що просили при вирішенні справи враховувати доводи та заперечення сторін, але не наполягали на дослідженні окремо кожного письмового доказу зі складу наявних у справі первинних документів.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» зареєстроване розпорядженням Юридичного Департаменту Маріупольської міської ради від 15.12.1993р. Свідоцтво про державну реєстрацію від 15.12.1993 р. № 1268120000000051, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 00191193.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 54. блок 4.
У періоді, за який проведено перевірку, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру позивач зареєстрований платником податку на додану вартість від 17.07.1997 р. № 200267895, індивідуальний податковий номер 1911905110.
Фактичний вид діяльності - 24.10. Виробництво чавуну, сталі та феросплавів (т.1 а.с.63-69)
На виконання постанови Донецького апеляційного суду від 02 березня 2018 року №805/2258/17-а, відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 16.08.2018р. №1536 головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств чорної та кольорової металургії Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Мотроненко О.М., головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств чорної та кольорової металургії Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС Жовніренко Д.О., проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00191193) з питань достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по деклараціям за листопад, грудень 2014 року, травень, червень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року.
Копію наказу Офісу великих платників податків ДФС від 16.08.2018 р. №1536 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлення № 149 від 16.08.2018 р., № 148 від, 16.08.2017 р., вручено 20.08.2018 р. під розписку в.о. генерального директора ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» - Зайцевій Тетяні Вікторівні.
За висновками перевірки складений акт перевірки від 01.10.2018 року №97/28-10-47-06/00191193 (т.1 а.с.16-43).
У вказаному акті перевірки зазначено, що під час перевірки позивачем первинні документи було надано не в повному обсязі. Листом від 24.09.2018 №39/0918 позивач надав податковому органу пояснення, що він не в змозі падати документи в повному обсязі через вихоплення 15.03.2017 р. усього майна підприємства (у тому числі первинних документів, комп'ютерної техніки) невідомими особами.
За результатами перевірки було встановлено порушення п. 14.1.18, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст. 200, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 р. № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 р. за № 2118/24650, наказу Державної податкової адміністрації, від 23.09.2014 р, № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» із змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23.01.2015 р., ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 110 999 571,00 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 110 999 571,00 грн., у т. ч.:
листопад 2014 - 22 627 490 грн.;
грудень 2014 - 33 664 589 грн.;
травень 2015 - 24 000 944 грн.;
червень 2015 - 30 706 548 грн.,
що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1, 23.2, 30) у розмірі 110 999 571 грн., у т. ч. по періодам:
грудень 2014 - 22 627 490 грн.;
січень 2015 - 33 664 589 грн.;
травень 2015 - 24 000 944 грн.;
червень 2015 - 30 706 548 грн.
Позивачем на акт перевірки №97/28-10-47-06/00191193 були подані заперечення за №42/10-18 від 01.10.2018 р., які були відхилені контролюючим органом (т.1 а.с.44-46).
Відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №00004364706 від 23.10.2018 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110 999 571 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 27 749 892,75 грн. (т.1 а.с.15).
Зокрема, відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення №00004364706 від 23.10.2018 р. та розрахунку до нього, контролюючим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110 999 571 грн. за такими деклараціями:
декларація з ПДВ №9078885982, звітний період грудень 2014 р., дата реєстрації 21.01.2015 р., сума завищення задекларованого бюджетного відшкодування 22 627 490 грн., застосовано штрафні санкції 5 656 872,50 грн.;
декларація з ПДВ №9019227123, дата реєстрації 20.02.2015р., звітний період січень 2015р., сума завищення задекларованого бюджетного відшкодування 33 664 589 грн., застосовано штрафні санкції 8 416 147,50 грн.;
декларація з ПДВ №9125255133, дата реєстрації 16.06.2015 р., звітний період травень 2015р., сума завищення задекларованого бюджетного відшкодування 24 000 944 грн., застосовано штрафні санкції 6 000 236 грн.;
декларація з ПДВ №9148985723, дата реєстрації 16.07.2015р., звітний період червень 2015 р., сума завищення задекларованого бюджетного відшкодування 30 706 548 грн., застосовано штрафні санкції 7 676 637 грн.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПрАТ «ЄМЗ» було подано скаргу до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду вищевказаної скарги Державною фіскальною службою України було прийняте рішення №42246/6/99-99-11-04-02-25 від 28.12.2018 року, відповідно до якої скарга ПрАТ «ЄМЗ» була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №00004364706 від 23.10.2018 р. без змін (т.1 а.с.48-52).
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому, крім обставин встановлених при розгляді цієї адміністративної справи №200/2495/19-а, суд враховує фактичні обставини, встановлені постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі №805/2258/17-а за позовом ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов'язання вчинити певні дії щодо внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування суми податку на додану вартість за липень-грудень 2014 року та за лютий-червень 2015 року в загальній сумі 462 676 805,00 грн.
Суд враховує обставини, встановлені у справі №805/2258/17-а, в частині періодів, перевірка яких, в тому числі, стала підставою прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № 0004364706 від 23.10.2018 року.
Зокрема, при розгляді справи №805/2258/17-а Донецьким апеляційним адміністративним судом встановлені такі факти:
«Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов'язання внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування суми податку на додану вартість за липень-грудень 2014 року та лютий-червень 2015 року в загальній сумі 462 676 805,00 грн.
<…>
Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в якій самостійно визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку 50 790 584 грн.
Податковим органом була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 21 січня 2015 року № 8/28-03-40/00191193, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, а саме пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ 1117285 грн. що підлягає зменшенню, підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму ПДВ 1002865 грн., яка підлягає зменшенню.
В акті перевірки також зазначено, що висновки щодо бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2014 р. будуть здійснені після проведення заходів передбачених Податковим кодексом України.
На підставі акту перевірки від 21 січня 2015 року № 8/28-03-40/00191193 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року № 0000094000/400/10/28-03-40, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014р. у сумі 793981 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі № 805/904/15-а, (залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року) визнано протиправним та скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року № 0000094000/400/10/28- 03-40.
Позивачу 27 лютого 2015 року було відшкодовано - 49787719 грн. ПДВ. Залишок суми бюджетного відшкодування за листопад 2014р. становить 1002865 грн.
Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, в якій самостійно визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку 53 645 880 грн.
Податковим органом була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, на підставі якої було складено акт від 19 лютого 2015 року № 31/28-03-47/00191193, яким встановлено порушення вимог підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року у сумі ПДВ 1116226 грн.
В акті перевірки також зазначено, що висновки щодо бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2014 р. будуть здійснені після проведення заходів передбачених Податковим кодексом України.
На підставі акту перевірки від 19 лютого 2015 року № 31/28-03-47/00191193 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2015 року № 0000034700/1400/10/28-03-47, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1116226 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року по справі № 805/1304/15-а, яка залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, визнано протиправним та скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2015 року № 0000034700/1400/10/28-03-47. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а вищевказані судові рішення - без змін.
Доказів проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України, на підтвердження правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування відповідачем не надано. Сума бюджетного відшкодування за грудень 2014 р. в розмірі 53 645 880 грн. не відшкодована.
<…>
Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, в якій самостійно визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку 94 034 342 грн.
Податковим органом була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 22 липня 2015 року № 33/28-03-40, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ в розмірі 2877897 гр. 38 коп.
В акті перевірки також зазначено, що остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за травень 2015р. будуть здійснені після проведення заходів передбачених Податковим кодексом України.
Податкове повідомлення-рішення за наслідками проведення перевірки податковим органом не приймалось, доказів проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України, на підтвердження правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування відповідачем не надано. Сума податку на додану вартість не відшкодована, заборгованість за травень 2015р. становить 94 034 342 грн.
Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, в якій самостійно визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку 93 523 115 грн.
Податковим органом була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 7 серпня 2015 року № 52/28-03-4, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 3 847 391 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ в розмірі 3847391 грн.
В акті перевірки також зазначено, що остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за червень 2015р. будуть здійснені після проведення заходів передбачених Податковим кодексом України.
Податкове повідомлення-рішення за наслідками проведення перевірки податковим органом не приймалось, доказів проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України, на підтвердження правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування відповідачем не надано. Сума податку на додану вартість не відшкодована, заборгованість за червень 2015р. становить 93 523 115 грн.
<…>
Як вбачається з матеріалів справи, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню за деклараціями - грудень 2014р., січень 2015, травень 2015р., червень 2015р. податковим органом не складався. В актах камеральної перевірки наведених декларацій зазначено про те, що остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку будуть здійсненні після проведення заходів передбачених Податковим кодексом України.
Тобто, контролюючим органом не підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014р., січень 2015, травень 2015р., червень 2015р.
<…>
Колегія суддів вважає, що визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, в розумінні зазначених норм чинного законодавства, покладене безпосередньо на органи державної фіскальної служби, тобто, є дискреційними функціями такого органу.
Оскільки, підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування є дискреційним обов'язком органів державної фіскальної служби, який ними не виконаний, суд позбавлений можливості встановити чи виконав позивач всі приписи законодавства щодо такого нарахування, а тому вимоги позивача про зобов'язання включити до Тимчасового Реєстру суму податку на додану вартість за грудень 2014р., січень 2015, травень 2015р., червень 2015р., суд вважає передчасними.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку, відповідач припустився бездіяльності та порушив вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права, є зобов'язання відповідача провести документальну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014р., січень 2015, травень 2015р., червень 2015р. у відповідності до норм Податкового кодексу України.
Водночас, як встановлено вище, правомірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування по деклараціям за серпень 2014р. - 2 950 450 грн., вересень 2014р.- 817676 грн., за жовтень 2014р. - 282714 грн. за листопад 2014р. 1002865 грн., за лютий 2015р. - 515091 грн., за березень 2015 року - 30857209 грн., за квітень 2015 року - 57 278 413 грн. підтверджена судовими рішеннями та довідками податкового органу. За таких обставин, відповідач зобов'язаний був включити їх до Тимчасового реєстру, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. <…>».
За наслідками розгляду справи №805/2258/17-а Донецьким апеляційним адміністративним судом вирішено позов ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов'язання внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування суми податку на додану вартість за липень - грудень 2014 року та за лютий - червень 2015 року в загальній сумі 462 676 805,00 грн. задовольнити частково;
зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» суми податку на додану вартість за серпень 2014 року 2 950 450,00 грн., за вересень 2014 року 817 676,00 грн., за жовтень 2014 року 282 714,00 грн., за листопад 2014 року 1 002 865,00 грн., за лютий 2015 року 515 091, 00 грн., за березень 2015 року 30 857 209,00 грн., за квітень 2015 року 57 278 413, 00 грн.
зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану Приватним акціонерним товариством «Єнаківський металургійний завод» у декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року.
В решті позову відмовлено.
На виконання наведеної постанови Донецького апеляційного суду від 02 березня 2018 року у справі №805/2258/17-а відповідачем проведена перевірка та складений акт від 01.10.2018 року №97/28-10-47-06/00191193, який став підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0004364706 від 23.10.2018 року.
Ухвалою суду від 28 травня 2019 року у цій адміністративній справі №200/2495/19-а призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлені такі питання:
- чи підтверджуються документально та нормативно висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 01.10.2018 року №97/28-10-47-06/00191193, а саме:
- порушення пп. 14.1.18, п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013р. .№708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013р. за №2118/24650, наказу Державної податкової адміністрації від 23.09.2014р. №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку гаї додану вартість» із змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України №13 від 23.01.2015р., ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» завищено суму від'ємного податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на загальну суму 110 999 571 грн., у т. ч.:
- листопад 2014 - 22 627 490 грн.;
- грудень 2014 - 33 664 589 грн.;
- травень 2015 - 24 000 944 грн.;
- червень 2015-30 706 548 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1, 23.2, 30) у розмірі 110 999 571 грн., у т. ч. по періодам:
- грудень 2014 - 22 627 490 грн.;
- січень 2015 - 33 664 589 грн.;
- травень 2015 - 24 000 944 грн.;
- червень 2015 - 30 706 548 грн., про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні №00004364706 від 23.10.2018 р.
Проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Відповідно до висновку експерта № 4141, складеного 15.02.2021 року, в обсязі наданих документів та в межах компетенції експерта-економіста, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 01.10.2018 року № 97/28-10-47-06/00191193, а саме щодо завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на загальну суму 110 999 571 грн., про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні № 0004364706 від 23.10.2018 року:
не підтверджується документально та нормативно частково, а саме щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами, по яких за актом перевірки не встановлено реальне джерело походження товарів (послуг) за період листопад, грудень 2014 р., травень, червень 2015 р., та як наслідок, завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму ПДВ - 2 608 373,43 грн.
Оскільки питання перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування податків та зборів (виявлення порушень норм податкового законодавства), проведення ревізійних дій не відносяться до завдань судово-економічної експертизи та компетенції експерта - економіста, підтвердити або спростувати висновки акту перевірки від 01.10.2018 року № 97/28-10-47-06/00191193 щодо завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму ПДВ - 108 391 197,57 грн. експерту не надається за можливе.
Вирішуючи справу та надаючи оцінку спірним відносинам з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.
В обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0004364706 від 23.10.2018 року відповідач посилається на п.44.6 статті 44 ПК України, яким передбачено у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Проте, вказані доводи відповідача стосуються загального правила та не враховують особливості, передбачені підрозділом 10 розділу ХХ ПК України.
Зокрема, пунктом 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено установити, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об'єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
До спірних відносин у цій справі підлягає застосуванню підпункт 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, яким передбачено тимчасово, до завершення проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС), до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, вільної економічної зони "Крим" і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підстави неможливості пред'явлення первинних документів:
первинні документи втрачені (знищені чи зіпсовані) у зв'язку з проведенням антитерористичної операції;
первинні документи знаходяться на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, вільної економічної зони "Крим" і їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя та здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з іншими адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент за місцем свого обліку подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв'язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від'ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів та/або операції Об'єднаних сил (ООС) запроваджується мораторій на проведення будь-яких перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату цих документів, такий платник податків/податковий агент зобов'язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не можуть бути перевірені контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення проведення антитерористичної операції.
Втрата документів, що не пов'язана з проведенням антитерористичної операції, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Зазначені в цьому підпункті положення застосовуються до платників податків/податкових агентів, які станом на 1 квітня 2017 року здійснили зміну свого місцезнаходження (місця проживання) з тимчасово окупованої території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення на іншу територію України та сплачували податки до бюджету в період проведення антитерористичної операції згідно з цим Кодексом.
Платник податків/податковий агент не може застосовувати положення цього підпункту щодо податкових (звітних) періодів після перереєстрації підприємства на іншій території України.
Сторонами не заперечується, що позивач станом на 14 квітня 2014 року мав місцезнаходження Донецька обл., м. Єнакієво, вул. Леніна, 1, тобто, на території, що визнана тимчасово окупованою відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями». У вересні 2015 р. ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» здійснило зміну місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Ілліча 54, будівля 4, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру.
Позивач наполягає, що ним було надіслано на адресу Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Повідомлення про втрату всіх первинних документів та інших документів за період з дати державної реєстрації по вересень 2015 р.
Не заперечуючи направлення позивачем такого повідомлення, відповідач зазначає, що воно не відповідає формі, визначеній підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки надане до Офісу великих платників податків ДФС повідомлення не містить переліку первинних документів та підписано лише головним бухгалтером.
Проте, суд зауважує, що в абзацах 13 - 16 підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України також містяться такі приписи:
Обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У разі відмови контролюючого органу у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган зобов'язаний видати вмотивоване рішення у строк не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента, в якому зазначаються підстави та докази такої відмови.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.
У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов'язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за вказані податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за вказані податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за вказані звітні періоди.
Застосовуючи наведені норми підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України при вирішенні справи суд зауважує, що контролюючий орган не довів відсутності підстав для застосування положень цього підпункту, оскільки не прийняв вмотивованого рішення стосовно отриманого від позивача повідомлення про втрату первинних документів.
Бездіяльність податкового органу щодо розгляду повідомлення позивача про втрату документів підтверджується також змістом постанови Донецького апеляційного суду від 02 березня 2018 року у справі №805/2258/17-а, де вказано, що в актах камеральної перевірки наведених декларацій зазначено про те, що остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку будуть здійсненні після проведення заходів передбачених Податковим кодексом України. Тобто, контролюючим органом не підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 р., січень 2015 р., травень 2015 р., червень 2015 р. Визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування в розумінні зазначених норм чинного законодавства покладене безпосередньо на органи державної фіскальної служби, тобто, є дискреційними функціями такого органу. Підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування є дискреційним обов'язком органів державної фіскальної служби, який ними не виконаний.
За вказаних обставин суд не встановив підстав для незастосування відповідачем норм підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а отже, у податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов'язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за вказані податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за вказані податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за вказані звітні періоди.
В акті перевірки від 01.10.2018 року № 97/28-10-47-06/00191193 (який є підставою прийняття спірного ППР № 0004364706 від 23.10.2018 року) також містяться висновки податкового органу про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами, які зроблені шляхом проведення аналізу податкової інформації, яка міститься в АІС «Податковий блок». На підставі аналізу вказаних даних податковим органом встановлена відсутність реально вчинених господарських операцій по ланцюгу постачання товару.
Дослідивши вказані доводи контролюючого органу суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/12763/13-а сформував такі критерії оцінки «реальності» господарської операції та її вплив на формування (як в даному випадку) податкового кредиту:
«Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу».
За вказаних обставин суд вважає, що висновки контролюючого органу зроблені лише на підставі аналізу податкової інформації, яка міститься в АІС «Податковий блок» про відсутність реально вчинених господарських операцій по ланцюгу постачання товару, не можуть вважатися достовірними за відсутністю належних та допустимих доказів, які спростовують реальність відображених у податковому обліку господарських операцій.
Надаючи оцінку питанню дотримання контролюючим органом строків нарахування податкових зобов'язань та штрафної санкції, суд вказує, що відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація (з податку на додану вартість) подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Граничні строки подання податкових декларацій з ПДВ, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00004364706 від 23.10.2018 р. є:
по податковій декларації з ПДВ №9078885982 за грудень 2014 р. граничний строк подання - 21.01.2015 р.;
по податковій декларації з ПДВ №9019227123 за січень 2015 р. граничний строк подання - 20.02.2015 р.;
по податковій декларації з ПДВ №9125255133 за травень 2015 р. граничний строк подання - 22.06.2015 р.;
по податковій декларації з ПДВ №9148985723 за червень 2015р. граничний строк подання - 20.07.2015 р.
Отже, податкове повідомлення-рішення №00004364706 від 23.10.2018 р. прийнято контролюючим органом за межами 1095 днів після останнього дня граничного строку подання податкової декларації за кожний з періодів, який був предметом перевірки.
Відповідач у відзиві погоджується з тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято після спливу строку давності, визначеного статтею 102 ПК України, однак зазначає, що воно прийнято на підставі акту документальної позапланової перевірки, проведеної на виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2018 р. у справі №805/2258/17-а (при цьому у тексті відзиву відповідач помилково вказує дату вказаної постанови 02.03.2019 року, замість вірної 02.03.2018 року). На переконання відповідача, системний аналіз пункту 102.1 статті 102 ПК України дає підстави вважати, що строк давності у 1095 днів від останнього дня граничного строку подання податкової декларації застосовується тільки у разі проведення перевірки та визначення податкових зобов'язань за ініціативою контролюючого органу, а у цьому випадку перевірка була проведена на виконання рішення суду, яке 02.03.2018 р. набрало законної сили, оскільки згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Вказані твердження відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки, по-перше, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду у справі №805/2258/17-а від 02.03.2018 р. прийнята до спливу 1095 днів після граничного строку подання податкової декларації з ПДВ №9125255133 за травень 2015 р. та податкової декларації з ПДВ №9148985723 за червень 2015 р., що не перешкоджало контролюючому органу дотримати передбачений статтею 102 ПК України строк щодо зазначених декларацій.
По-друге, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі №805/2258/17-а від 02.03.2018 р. зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість через встановлені судом порушення з боку контролюючого органу прав платника. Проте, покладаючи обов'язок провести перевірку, вказаною постановою суду не надавалося податковому органу право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків за межами 1095 днів після граничного строку подання податкової декларації з ПДВ, оскільки така вимога не була предметом судового розгляду.
З наведених підстав, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність обставин, на які позивач послався в обґрунтування своїх вимог, та необґрунтованість висновків податкового органу, через що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00004364706 від 23.10.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд встановив, що позивачем до їх складу заявлені витрати на проведення судової експертизи в сумі 103620 грн. та сплату судового збору 19210 грн. (т.69 а.с.65-65).
Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
На підтвердження витрат на проведення експертизи позивачем надано до суду платіжне доручення від 13.08.2019 року № 450009407 на суму 103620 грн. Про її неспівмірність сторонами не заявлено. Щодо сплати вказаної суми за дорученням позивача підприємством ПрАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» в якості повіреного на підставі договору доручення №1049-16-32 від 14.06.2018 року судом встановлено, що за умовами договору вказана сума підлягає відшкодуванню позивачем на користь повіреного, через що відноситься до витрат позивача (т.69 а.с.68-73).
Відповідно до платіжного доручення від 25.01.2019 року № 4500005000 позивачем сплачена сума судового збору 19210 грн. (т.1 а.с.6).
Отже, до судових витрат підлягають включенню витрати на сплату судового збору 19210 грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 103620 грн., які, враховуючи задоволення позову, згідно з нормами статті 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295,297 КАС України, суд
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Ілліча, буд. 54, блок 4, код ЄДРПОУ 00191193) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 57, ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004364706 від 23.10.2018 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004364706 від 23.10.2018 року, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 57, ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Ілліча, буд. 54, блок 4, код ЄДРПОУ 00191193) судові витрати на сплату судового збору в сумі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. та на проведення експертизи в сумі 103620 (сто три тисячі шістсот двадцять) грн.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 10 вересня 2021 року. Рішення складено у повному обсязі 20 вересня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов