Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 жовтня 2021 р. Справа№200/11133/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
30 серпня 2021 року через систему «Електроний суд» адвокат Нолбан С.Л. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області зарахувати до загально страхового стажу роботи всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 зазначені в трудовій книжки від 01.10.1979 року періоди навчання: з 01.10.1978р. по 30.09.1979р. в професійному училищі імені Ф.Е. Дзержинського; періоди роботи: з 01.10.1986р. по 01.09.1987р. по переводу майстром зі швейної фабрики; з 18.07.1991р. по 01.09.1991р. на посаді швачки; з 01.04.2021р. по 30.06.2021р. в навчальному закладі; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області провести перерахунок, нарахування та виплатити виниклу заборгованість по пенсії ОСОБА_1 , з 14.07.2021 року (з моменту звернення із заявою про призначення пенсії).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року заяву відповідача розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком. Після призначення пенсії позивач звернулась із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії із розшифруванням за видами доплат щомісячно за період з часу призначення пенсії та відомості, які коефіцієнти по стажу та по заробітку застосовуються для нарахування пенсії позивача, які доплати та надбавки нараховуються до пенсії та на якій підставі, який загальний страховий стаж враховано при обчисленні пенсії. Згідно із відповіддю пенсійного фонду ОСОБА_1 з 14.07.2021 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV на підставі заяви про призначення пенсії за віком, яку надано 16.06.2021 через засоби веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України. Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу (стаж враховано до 31.03.2021) - 33 роки 6 місяців 25 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,33500 та середньомісячної заробітної плати 12355,35 грн. (1,35493 - індивідуальний коефіцієнт заробітку (після оптимізації)*9118,81 грн. - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три попередні роки 2018-2020). Розмір призначеної пенсії з 14.07.2021 складає 5229,42 грн. З зазначеного листа позивач дізнався, що до загального страхового стажу роботи не зараховано періоди: з 01.10.1978 по 30.09.1979, з 01.10.1986 по 01.09.1987, з 18.07.1991 по 01.09.1991, з 01.04.2021 по 30.06.2021. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано зазначені періоди до загального страхового стажу. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Так, у наданому відзиві на позовну заяву зазначено наступне. Розглянувши надані ОСОБА_1 документи, управлінням було виявлено, що деякі записи трудової книжки не відповідають вимогам Інструкції №58. Управлінням не враховано до загального стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи: з 01.10.1978 по 30.09.1979 - у зв'язку з відсутністю печатки установи, а також посади та підпису відповідальної особи, яка здійснила запис в трудовій книжці; з 01.10.1986 по 01.09.1987 - не ідентифіковано підприємство, на якому в цей період працювала пенсіонерка, відсутня назва в запису про початок трудових відносин, печатка на звільненні не читабельна; з 18.07.1991 по 01.09.1991 - є виправлення в даті прийому на роботу на НПМДП «Термінал», з 01.04.2021 по 30.06.2021 - відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу, на час надання заяви - 16.06.2021. Страховий стаж ОСОБА_1 склав 33 роки 06 місяців 25 днів.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком. Пенсія призначена з 16 червня 2021 року.
На адвокатське звернення від 20.07.2021 №8282/8 подане в інтересах ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 27 липня 2021 року повідомило про те, що ОСОБА_1 з 14.07.2021 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV на підставі заяви про призначення пенсії за віком, яку надано 16.06.2021 через засоби веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України. Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу (стаж враховано до 31.03.2021) - 33 роки 6 місяців 25 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,33500 та середньомісячної заробітної плати 12355,35 грн. (1,35493 - індивідуальний коефіцієнт заробітку (після оптимізації)*9118,81 грн. - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три попередні роки 2018-2020). Розмір призначеної пенсії з 14.07.2021 складає 5229,42 грн.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин, до загального стажу не враховано періоди роботи: з 01.10.1978 по 30.09.1979, з 01.10.1986 по 01.09.1987, з 18.07.1991 по 01.09.1991, з 01.04.2021 по 30.03.2021.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон № 1058, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону №1058)
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі - Порядок) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до пункту 2 Порядку у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Управлінням не враховано до загального стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи: з 01.10.1978 по 30.09.1979 - у зв'язку з відсутністю печатки установи, а також посади та підпису відповідальної особи, яка здійснила запис в трудовій книжці; з 01.10.1986 по 01.09.1987 - не ідентифіковано підприємство, на якому в цей період працювала пенсіонерка, відсутня назва в запису про початок трудових відносин, печатка на звільненні не читабельна; з 18.07.1991 по 01.09.1991 - є виправлення в даті прийому на роботу на НПМДП «Термінал», з 01.04.2021 по 30.06.2021 - відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Щодо спірних періодів трудова книжка позивача містить наступні записи:
- 01.10.1978 про зарахування учнем до швейного професійного училища;
- 30.09.1979 про відрахування із училища у зв'язку із закінченням;
- 01.10.1986 про прийняття за переводом майстром філіалу швейної фабрики в СПТУ №1 м. Жаданів;
- 01.09.1987 про звільнення за ст. 38 КЗпП УСРСР;
-18.07.1991 про прийняття на посуду швачки на Науково-виробниче мале державне підприємство «Термінал»;
- 01.09.1991 про переведення виробничим майстром.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Станом на час початку ведення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункти 2.2, 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.2, 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Відповідно до п.1 Порядку №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Пунктом 18 Порядку № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Суд звертає увагу відповідача, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Тому, суд вважає, що відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про періоди роботи позивача 01.10.1978 по 30.09.1979, з 01.10.1986 по 01.09.1987, з 18.07.1991 по 01.09.1991.
Водночас, питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Положеннями п.1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
При цьому, пунктами 1, 2, 3 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Окремо суд наголошує, що відповідач, повідомляючи про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком, не ставить під сумнів правильність записів про періоди її роботи, зазначені в трудовій книжці.
Враховуючи, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача, і зазначена обставина не може позбавити її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Дослідивши вказані записи, суд дійшов висновку, що трудова книжка містить всі необхідні відомості, що дають підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Стосовно вимоги позивача зарахувати страхового стажу періоду роботи з 01.04.2021 по 30.06.2021 в навчальному закладі, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Суд, також зазначає, що страховий стаж позивача не може ставитися у залежність через невнесення даних про сплату внесків з наступних підстав.
Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону України № 1058-IV.
Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків законом покладено на страхувальника.
З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи 01.04.2021 по 30.06.2021.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 14.07.2021 року (з моменту звернення із заявою про призначення пенсії).
В той же час, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплатити виниклу заборгованість по пенсії ОСОБА_1 , з 14.07.2021 року (з моменту звернення із заявою про призначення пенсії), оскільки, з огляду на те, що така вимога є передчасною.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За подання даного позову позивачем судовий збір сплачено у розмірі 908 грн.
При цьому позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Так, положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).
Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати складаються з витрат на правничу допомогу, що підтверджується договором б/н про надання правової допомоги від 05 липня 2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Нолбан С.Л., додатком до Договору про надання правової допомоги від 05.07.2021, актом №б/н від 28.08.2021 прийому-передачі виконаних робіт, квитанцією про оплату правової допомоги, підстави - договір про надання правової допомоги від 28.08.2021,
Так, додатком до Договору про надання правової допомоги від 05.07.2021, визначено, що гонорар «Адвокату» виплачується адвокату у розмірі 5000,00 грн.
Суд зазначає, що для включення усього розміру гонорару до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до акту №б/н від 28.08.2021 прийому-передачі виконаних робіт адвокатом зроблено наступний об'єм роботи:
юридична консультація та роз'яснення по справі - 1 година, 800,00 грн.;
повторна юридична консультація - 1 година, 800,00 грн.;
сканування, копіювання та подання документів на ВЕБ-портал ПФУ для призначення пенсії. Складання та відправлення поштою адвокатського запиту до Головного УПФУ в Дон. обл. для отримання рішення - 2 години, 1600,00 грн.; 3 години, 2400,00 грн.;
вивчення судової практики по аналогічним спорам та відпрацювання правової позиції по справі. Підготовка та збирання необхідних документів і доказів по справі - 2 години, 1600,00 грн.; 2 години, 1600,00 грн.;
підрахунки та складання адміністративного позову по справі - 3 години, 2400,00 грн.;
копіювання та сканування документів по справі - 2 години, 1600,00 грн.;
формування позовної заяви та копіювання додатків до неї, та відправлення її до суду - 3 години, 2400,00 грн.;
представництво в суді 1-ї інстанції - 1 година, 800,00 грн.;
У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
На переконання суду, є непропорційною складності справи та предмету спору, адже у позові заявлено лише одну вимогу, щодо призначення пенсії позивачу.
Між тим, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Таким чином, оскільки розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження, без виклику сторін, засідання по розгляду справи не проводилися, тому суд вважає безпідставним включення цих витрат до відшкодування на користь позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 800 грн (представництво в суді 1-ї інстанції), що має наслідком відмову в стягненні цих витрат з відповідача на користь позивача.
Інші витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4200,00 грн підтверджені належними доказами, та з огляду на складність справи, обсяг доказів, враховуючи принцип співмірності, розумності та справедливості, є такими, що підлягають відшкодуванню позивачу.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо неврахування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди навчання: з 01.10.1978р. по 30.09.1979р. в професійному училищі імені Ф.Е. Дзержинського; періоди роботи: з 01.10.1986р. по 01.09.1987р. по переводу майстром зі швейної фабрики; з 18.07.1991р. по 01.09.1991р. на посаді швачки; з 01.04.2021р. по 30.06.2021р. в навчальному закладі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди навчання: з 01.10.1978р. по 30.09.1979р. в професійному училищі імені Ф.Е. Дзержинського; періоди роботи: з 01.10.1986р. по 01.09.1987р. по переводу майстром зі швейної фабрики; з 18.07.1991р. по 01.09.1991р. на посаді швачки; з 01.04.2021р. по 30.06.2021р. в навчальному закладі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 14.07.2021 року (з моменту звернення із заявою про призначення пенсії).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті гривень) 00 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 04 жовтня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя М.М. Толстолуцька