Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
04 жовтня 2021 р. Справа №200/10461/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління служби праці Донецькій області ( 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82) про визнання зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління служби праці Донецькій області, в якій просить суд зобов'язати Головне управління держпраці в Донецькій області внести зміни до вже оформленого акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.09.2019, а саме - замість професії підсобний робітник вказати посаду на якій позивач дійсно працював - вантажник.
25 серпня 2021 року ухвалою суду позовна заява залишена без руху та надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем 15 вересня 2021 року надано заяву про поновлення строку на звернення до суду. В обґрунтування поновлення строку позивач посилається на листування з Департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці. Також зазначив, що з грудня 2019 року по січень 2020 року проходив реабілітацію для підтримання стану здоров'я. Зауважив, що відповідь від Державної служби України з питань праці позивач отримав 26.03.2020, як раз в період розпалу карантинних заходів, які розпочалися у березні 2020 року та тривають по сьогоднішній день. Таким чином, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2», вважає, що пропустив строки звернення до суду з поважних причин, які не залежать від позивача.
Враховуючи, що суддя Толстолуцька М.М. у період з 13 вересня 2021 року по 01 жовтня 2021 року включно перебувала у відпустці, заяву розглянуто в перший робочий день судді.
Розглянувши вказану заяву суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 10 серпня 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 (справа №360/4485/19).
У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Тобто, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження спірних наказів, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Суд враховує, що пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Таким чином, підставою для поновлення строку у зв'язку з дією карантину є неможливість звернення до суду саме у зв'язку із карантинними обмеженнями. Натомість, сама по собі дія карантину не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач не зазначив обставин та не надав жодних доказів щодо перешкод, які пов'язані із запровадженням карантину і які б йому не давали можливість оскаржити дії відповідача у встановлений законом строк. Тому посилання на дію карантину є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач звертався зі скаргою щодо складання акту форми П-4 до Державної служби України з питань праці (Держпраці) 18.11.2019, відповідь на яку надано позивачу 06.12.2019 №5691/4/4.1-зв-19. Вдруге, позивач звернувся зі скаргою до Державної служби України з питань праці (Держпраці) 27.02.2020, відповідь на яку надано позивачу 26.03.2020 №1603/3.1/3.5-зв.20.
Вчинення дій щодо врегулювання спору у досудовому порядку шляхом тривалого (2019 - 2020 роки) листування з дозвільними органами не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки ця обставина не є непереборною та такою, що унеможливила своєчасне звернення до суду, зважаючи на негативні відповіді щодо порушених позивачем у зверненнях питань.
Що стосується посилань позивача як на поважність причин пропуску строку звернення до суду на юридичну необізнаність та проходження лікування, то суд їх відхиляє, оскільки відповідно до копії виписки із медичної картки позивач проходив лікування з 23.12.2019 по 13.01.2020.
Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (що в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судом як джерело права).
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Зазначені висновки Європейського суду з прав людини використовуються і Верховним Судом, що, як приклад, відображено у його постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19).
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не доведено, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Положеннями пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин, тому позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління служби праці Донецькій області про визнання зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що в силу положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.М. Толстолуцька