Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
04 жовтня 2021 р. Справа №200/12938/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
28 вересня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненадання приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Рижкову О.О. інформації щодо розміру пенсії ОСОБА_2 , яка була їй нарахована, але не отримана нею за своє життя;
- зобов'язати Головне управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області надати приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Рижкову О.О. довідку про розмір пенсії ОСОБА_2 , яка була їй нарахована з 01 лютого 2015 року по 03 травня 2020 року, але не отримана нею за своє життя.
Позов обґрунтовувала порушенням її спадкових прав, оскільки у спадщину увійшла не вся недоотримана, на її думку, сума пенсійних виплат, що належала померлій особі-спадкодавцю. Це сталася через надання органом Пенсійного фонду України на запит нотаріуса (запит про залишок недоотриманих сум пенсії на день смерті спадкодавця) недостовірної довідки - довідки з неповною інформацією, а саме із зазначенням зменшеного періоду недоотримання пенсії, який, на думку позивача, має починатися не з 11 листопада 2017 року, а з лютого 2015 року, коли орган Пенсійного фонду України припинив виплачувати пенсію, і, відповідно, із зазначенням меншої суми недоотриманої померлою особою пенсії.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 як отримувач пенсії перебувала на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла.
Після її смерті позивач звернулася до приватного нотаріуса Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижкову О.О. із заявою про прийняття спадщини.
02 грудня 2020 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому зазначено, що спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії за період з 11 листопада 2017 року по 31 травня 2020 року, яка зберігається в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та належить спадкодавцю на підставі довідки, що видана вказаним органом Пенсійного фонду України 19 листопада 2020 року за № 0574-05-8/17308; згідно із зазначеною довідкою сума недоотриманої пенсії складає 56 557,31 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:
адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - це спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправовий спір вирізняється наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Питання виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч.ч. 1 та 2 якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Позивач вважаючи, що бездіяльність відповідача порушує її право на спадкове майно, а саме на недоотримані спадкодавцем пенсійні виплати, звернулася до суду за захистом права на спадщину.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 вказаного Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1227 вказаного Кодексу суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (в тому числі доплат до пенсії).
У правовідносинах, пов'язаних із реалізацією права на спадщину, реалізується не публічний, а приватний інтерес.
Аналіз змісту спірних правовідносин та позовних вимог свідчить про те, що хоча відповідач і є суб'єктом владних повноважень, але він не здійснював щодо позивача публічно-владні управлінські функції (ці функції навіть не відповідач, а інший орган Пенсійного фонду України - Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (яке перебуває в стані припинення, але з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа не виключений; код ЄДРПОУ 42172734), виконував щодо померлого спадкодавця). До відповідача позивач навіть не зверталася. У справі наявний майновий інтерес позивача як спадкоємиці щодо невиплачених померлій особі пенсійних виплат.
У даному випадку адміністративні правовідносини між позивачем та відповідачем - відсутні, оскільки позивач звернулася за захистом права на спадщину.
Отже, у даному випадку виник спір про цивільне право; спір має приватно-правовий характер і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності дій.
Отже, вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц, в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18, від 11 червня 2019 у справі №180/754/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Інший зміст позовних вимог не змінює суть спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 04 жовтня 2021 року.
Суддя Т.В. Логойда