Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 жовтня 2021 р. Справа№200/8845/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зеленова А.С.
за участю:
секретаря Гажитової О.Г.,
представника позивача Наумова В.І.,
представник відповідача не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу №200/8845/21 за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ,-
16 липня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Балдинюка М.Ю. від 25.06.2021 ВП№65672665 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області фактично було виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 по справі №200/1078/20-а, а отже і підстав накладення штрафу за невиконання такого рішення взагалі не існує, що свідчить про протиправність винесення постанови про накладення штрафу від 25.06.2021 ВП №65672665 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн. Вважає постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Балдинюка М.Ю. від 25.06.2021 ВП №65672665 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду № 200/1078/20-а від 16.04.2021, про зобов'язання Комісію регіонального рівня, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Донецькій області врахувати Таблиці даних платника податків: № 5 від 20 вересня 2019 року, № 6 від 20 вересня 2019 року, № 7 від 20 вересня 2019 року, № 8 від 20 вересня 2019 року, №11 від 18 жовтня 2019 року, №12 від 29 жовтня 2019 року (АСВП № 65672665).
Станом на день подання позовної заяви, рішення суду залишається невиконаним. Застосування такого заходу реагування як накладення штрафу на боржника, є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Інших заходів впливу на боржника, окрім штрафних санкцій, передбачених статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця не передбачено. Починаючи з дати набрання рішення №200/1078/20-а законної сили (07.10.2020) позивачем не було вчинено достатніх дій скерованих на виконання рішення суду. Зазначене вказує лише на формальне намагання виконати рішення суду /а.с.49-50/.
Ухвалою суду від 20 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
26 серпня 2021 року до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 вересня 2021року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання /а.с.33/.
1 жовтня 2021 року у судовому засіданні оголошувалася перерва для надання позивачем копії листа надісланого відповідачу на підтвердження виконання рішення суду від 16.04.2021.
1 жовтня 2021 року представником відповідача надано суду копію листа від 18.06.2021 вих.№13221/5/05-99-18-02-11 /а.с.103-106/.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, зазначив, що не співпадають реквізити таблиць, які судом зобов'язано врахувати при винесенні відповідного рішення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглядати справу без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня 2021 року у справі №200/1078/20-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ЯВБУД» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії регіонального рівня, що приймає рішення про реєстрацію податкових накладних або відмову в такій реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії регіонального рівня, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Донецькій області про неврахування Таблиць даних платника податків: від 24 вересня 2019 року №1289038/42936308, від 30 вересня 2019 року №1293971/42936308, від 01 листопада 2019 року №1320746/42936308, від 22 жовтня 2019 року №1311480/42936308. Зобов'язано Комісію регіонального рівня, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Донецькій області врахувати Таблиці даних платника податків: № 5 від 20 вересня 2019 року, № 6 від 20 вересня 2019 року, № 7 від 20 вересня 2019 року, № 8 від 20 вересня 2019 року, №11 від 18 жовтня 2019 року, №12 від 29 жовтня 2019 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ДПС України, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації про неврахування Таблиць даних платника податків: від 17 вересня 2019 року №1282164/42936308; від 17 вересня 2019 року №1282166/42936308, від 15 листопада 2019 року №1330850/42936308, від 08 січня 2020 року №1434477/42936308. Зобов'язано Комісію ДПС України, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації врахувати Таблиці даних платника податків: № 1 від 16 вересня 2019 року, № 3 від 17 вересня 2019 року, №13 від 12 листопада 2019 року, №14 від 23 грудня 2019 року. В інший частині позовних вимог відмовлено.
Рішення набрало законної сили 7 жовтня 2020 року.
16 квітня 2021 року у справі видано виконавчі листи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ЯВБУД» звернулось до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про прийняття виконавчого листа до виконання та 4 червня 2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Балдинюком М.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65672665 з виконання виконавчого листа №200/1078/20-а від 16.04.2021.
Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 5,6 ст. 26 Закону № 1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, суд встановив, що на підставі заяви ТОВ «БК ЯВБУД» про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про зобов'язання Комісії регіонального рівня, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Донецькій області врахувати Таблиці даних платника податків: № 5 від 20 вересня 2019 року, № 6 від 20 вересня 2019 року, № 7 від 20 вересня 2019 року, № 8 від 20 вересня 2019 року, №11 від 18 жовтня 2019 року, №12 від 29 жовтня 2019 року, відповідачем 04.06.2021 прийнято постанову та відкрито виконавче провадження ВП №66453058.
22 червня 2021 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов лист боржника від 18.06.2021 вих.№13221/5/05-99-18-02-11.
У зв'язку із невиконанням виконавчого листа та ненадання підтверджуючих документів виконання рішення, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено Постанову про накладення штрафу від 25.06.2021 на суму 5100,00 грн. (яка отримана 30.06.2021).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404 (далі по тексту - Закон №1404).
Статтею 1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Частиною 1 статті 18 Закон №1404, встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ст. 63 Закон №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Приписами ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 Закону України “Про виконавче провадження”).
Частиною 1 статті 13 Закону №1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Частиною 3 статті 18 Закону 1404 визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Частиною 4 статті 18 Закону “Про виконавче провадження” передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).
Відповідно до пункту 9 Інструкції, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.
У вимозі виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).
Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
Суд зазначає, що Законом №1404 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.
Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення, а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
З аналізу положень статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" можна зробити висновок, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Така сама, правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 821/1568/16.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем не виконано в повному обсязі виконавчий документ виданий по справі №200/1078/20-а. Жодних документів щодо повного виконання виконавчого документа позивачем до суду не надано.
Матеріалами справи підтверджується, що рішення суду не виконано в повному обсязі, зокрема не враховано врахувати Таблиці даних платника податків: №5 від 20 вересня 2019 року, №7 від 20 вересня 2019 року, №8 від 20 вересня 2019 року.
Інших доказів, крім листів до ТОВ «БК ЯВБУД», щодо здійснення позивачем дій направлених на виконання рішення суду матеріали справи не містять.
Щодо зауважень представника позивача, щодо відсутності технічної можливості виконання рішення суду про врахування таблиць даних платника податку №5 від 20.09.2019, №7 від 20.09.2019, №8 від 20.09.2019 та скасування рішення комісії від 30.09.2019 №1293971/42936308 суд зазначає наступне.
Так, позивач в своєму позові зазначає, що рішення комісії від 30.09.2019 №1293971/42936308 прийнято по таблиці від 25.09.2019 №8, але згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №200/1078/20-а (далі-рішення суду) зобов'язано врахувати таблицю від 20.09.2019 №8, тобто рішення комісії приймалось по таблиці, яка відсутня в рішенні суду.
Згідно вимог ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 253 КАС України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Дій спрямованих на виправлення невідповідностей у судовому рішенні, що на думку позивача ускладнюють його виконання, зокрема звернення податковим органом, як боржником, що повинен за рішенням суду вчинити певні дії до суду із заявою про виправлення описки, тощо вчинено не було.
Суд звертає увагу, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня 2020 року по справі №200/11078/20-а набрало законної сили 7 жовтня 2020 року, а лише 4 червня 2021 року розпочато процедуру примусового виконання.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
З огляду на що суд не приймає до уваги дані доводи представника позивача.
Інші аргументи, наведені на обґрунтування позову, не спростовують обов'язку позивача з приводу виконання рішення суду, яке набуло законної сили.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, та враховуючи на тривале не виконання судового рішення, відсутність звернення із заявою до суду податкового органа про виправлення описки, роз'яснення рішення суду, встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1, 18, 32, 39 Закону України «Про Закону України «Про виконавче провадження», суд -
У задоволенні позову Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 43142826) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ( вул. Ярослава Мудрого, 16, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 43315445 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити повністю.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті, його повний текст виготовлено, підписано та проголошено у судовому засіданні 1 жовтня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов