Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 вересня 2021 р. Справа№200/9265/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними та незаконними дій, зобов'язання надати статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і видати «Посвідчення члена сім'ї загиблого»,
26.07.2021 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними та незаконними дій, зобов'язання надати статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і видати «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
В обґрунтування позову Позивач зазначив, що її чоловік ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків радіаційної аварії на ядерній енергетичній установці підводного човна «К-192» та мав статус інваліда війни ІІІ групи. Після смерті чоловіка вона звернулась до відповідача з заявою про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, але отримала лист про те, що на думку відповідача в неї як дружини померлого ліквідатора аварії на ядерному об'єкті, відсутні правові підстави для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана згідно з п. 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною.
Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем станом на час розгляду справи до суду не надано відзив на адміністративний позов.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 19 квітня 2000 року Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданого 12 січня 1988 року, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 12 січня 1988 року зроблено запис № 132.
ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків радіаційної аварії на ядерній енергетичній установці підводного човна «К-182».
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 13.03.2009, ОСОБА_2 мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 довічно.
19 березня 2015 року ОСОБА_2 було видане посвідчення серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_2 був інвалідом 3 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни довічно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Відповідно до Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чонобильській АЕС № 9888 від 01.04.2020 Центральна міжвідомча експерта комісія на засіданні № 75 від 30 березня 2020 року розглянула звернення родичів з приводу смерті ОСОБА_2 і надану документацію померлого, та встановила, що захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ядерному об'єкті.
Позивач звернулась до відповідача із заявою про видачу посвідчення "Члена сім'ї загиблого" на підставі статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3552-ХІІ та 15 червня 2021 року додала до заяви довідку ВЛК.
Листом від 22 червня 2021 року № 56.33-40172-56.7.1 Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомило позивача про те, що відсутні підстави для встановлення дружинам померлих ліквідаторів аварії на ядерному об'єкті статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ядерному полігоні, смерть яких пов'язана з захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ядерному обєкті, здійснюється відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.
Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі по тексту - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Приписами статті 1 Закону № 3551 визначено, що закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно статті 4 Закону № 3551, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до статті 7 Закону України № 3551, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
З огляду на зазначені правові норми, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не оскаржується відповідачем померлий чоловік позивача - ОСОБА_2 мав статус ветерана війни - інваліда війни третьої групи та на нього поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Крім того, зв'язок смерті (захворювання, що спричинило смерть) ОСОБА_2 з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ядерному об'єкті підтверджено відповідним експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України.
Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи суд приходить висновку, що померлий чоловік позивача мав пільги для інвалідів Вітчизняної війни і помер від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ядерному об'єкті, відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належить до інвалідів війни, а згідно статті 4 Закону № 3551 - до ветеранів війни.
Статтею 10 Закону № 3551 визначені особи, на яких поширюється чинність цього Закону, зокрема, такими є сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
- утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
- батьки;
- один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
- діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
- діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;
- діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травням 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Положеннями абзацу 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 , який належить до ветеранів війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551 поширюється його чинність. Отже позивач має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.
Аналогічної правової позиції дотримувався Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 08 лютого 2017 року № К/800/35284/14, від 03 жовтня 2017 року № К/800/31782/17.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 908 грн., суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 908 грн. на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, б. 70, код в ЄДРПОУ 41336065) про визнання протиправними та незаконними дій, зобов'язання надати статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і видати «Посвідчення члена сім'ї загиблого» - задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу загиблого (померлого) ветерана війни і видачі "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський