Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
04 жовтня 2021 р. Справа №200/11119/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, б. 69; код ЄДРПОУ: 25946273) про стягнення грошової допомоги, -
30 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації про стягнення з відповідача на користь позивача нараховану щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учасникам бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в сумі 9464,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі №200/2513/21-а в повному обсязі не виконано, а саме не здійснено виплату щорічної допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни за 2020 рік, з посиланням на те, що в паспорті бюджетних програм не передбачено коштів на виконання рішень суду. Позивач вважає, що його право на отримання щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік має бути забезпечено шляхом стягнення цих коштів з відповідача.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувати у відповідача докази по справі.
Відповідач позов не визнав, 23 вересня 2021 року надав відзив на адміністративний позов у якому вказав, що на виконання рішення суду управлінням здійснено позивачу індивідуальний перерахунок розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, який становить 9464,00 грн. Проте у зв'язку з тим, що у 2021 році бюджетні кошти для виконання рішень судів для проведення виплати за попередні роки та виплати заборгованості по цим рішенням діючим законодавством не передбачено, здійснити виплату можливо лише після надходження коштів з Державного бюджету України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі №200/2513/21-а вирішено, зокрема визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру соціальної виплати, визначеного статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Зазначене вище рішення суду виконано управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області в частині нарахування доплати щорічної одноразової грошової допомоги до травня за 2020 рік у розмірі 9464,00 грн., що підтверджується копією рішення про перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 .
Проте донарахована сума щорічної допомоги не виплачена.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21 грудня 2020 року у справі №440/1810/19.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі № 200/2513/21-а.
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
В даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 21 грудня 2020 року по справі № 440/1810/19.
Також, аналогічний висновок викладений у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року у справі №200/12081/20-а.
Керуючись статтями 143, 238, 239, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження в адміністративній справі № 200/11119/21 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв