Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 жовтня 2021 р. Справа№200/9967/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 28.01.2021 року № 18 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% суддівської винагороди, зазначеної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28.01.2021 року № 04-173, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до постанови Верховної Ради України № 59-VІІІ від 25.12.2014 року звільнився з посади судді - голови Приморського районного суду м. Маріуполя за заявою про відставку.
З 30.12.2014 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року.
У зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку від 28.01.2021 року № 04-173, видану територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, однак рішенням від 28.01.2021 року № 18 відповідача позивачеві було відмовлено в здійсненні перерахунку, оскільки вважає, що заявник набуде право на перерахунок у разі зміни після 18.02.2020 року суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Наголошує, що рішення відповідача про відмову у перерахунку грошового утримання судді у відставці від 28.01.2021 року № 18 є протиправним.
З зазначених причин позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року замінено первинного відповідача Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідачем надано письмовий відзив від 21.09.2021 року № 0500-2207-8/73622 (а.с. 77-78). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 25.01.2021 року звернувся до управління з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши до неї довідку територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-173 від 12.01.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 року.
За результатом розгляду заяви управлінням було винесено рішення № 18 від 28.01.2021 року про відмову у перерахунку, оскільки після 18.02.2020 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не змінювався.
Зазначає, що з 18.02.2020 року порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюється статтею 143 цього Закону.
Наголошує, що оскільки після 18.02.2020 року зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбувалось, то позивач не має права на проведення перерахунку.
Крім того, частиною третьою статті 42 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII врегульовано питання обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, збільшений на 2% за кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років.
З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 9-11). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є суддею у відставці, згідно з постановою Верховної Ради України № 59-VІІІ від 25.12.2014 року (а.с. 41).
Позивачу з 30.12.2014 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача 25.01.2021 року з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 40), надавши до неї довідку територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-173 від 12.01.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 року (а.с. 13).
За результатом розгляду заяви управлінням було винесено рішення № 18 від 28.01.2021 року про відмову у перерахунку, оскільки після 18.02.2020 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не змінювався (а.с. 14).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 200/7191/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року (а.с. 65-75).
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року (далі - Закон №2453-VІ).
30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, пунктом 25 Прикінцевих та Перехідних положень якого було передбачено, що право на отримання довічного грошового утримання судді у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня відповідного рішення за результатами такого або конкурсу.
В інших випадках щомісячне грошове утримання судді у відставці визначається відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Частиною четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII (пункти 22-23) були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які були скасовані Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року.
Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України в мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, тому позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 28.01.2021 року № 04-173, виданої територіальним управлінням ДСА України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 року.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові № 620/1116/20 від 16.06.2020 року при вирішенні зразкової справи, висновки якої підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Щодо вимог позивача про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% довічного грошового утримання судді у відставці, що було встановлено позивачу при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає, що спірним рішення відповідача № 18 від 28.01.2021 року позивачу було відмовлено в перерахунку, а тому його права в цій частині на час розгляду справи не порушено, тобто зміни відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, що призначалась позивачу у 2014 році не відбулося.
Частиною першої статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У справі за зверненнями жителів міста Жовті Води Конституційний Суд України офіційно розтлумачив цю конституційну норму і вирішив, що частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п. 1 рішення №9-зп від 25.12.1997).
Отже, конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою суду (правосуддя) є захист саме порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за захистом (суб'єктивних прав).
У статті 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які ще не є порушеними.
З зазначених причин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.01.2021 року № 18 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 12.01.2021 року № 04-173, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2021 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 жовтня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова