Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2021 р. Справа№200/6079/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., при секретарі судового засідання Ситенських А.Є., за участю:
представника позивача - Мигаль Х.О.;
представника відповідача - Жаворонкова Ю.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог керівник Київської міської прокуратури Кіпер Олег Олександрович про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі, -
9 травня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов адвоката Мигаль Христини Орестівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог керівник Київської міської прокуратури Кіпер Олег Олександрович про:
- стягнення середнього заробітку без утримання податків й інших обов'язкових платежів за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року у справі №200/8598/20-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 19.02.2021 року по 09.08.2021 рік у розмірі 144196,12 грн. (згідно з уточненням позовних вимог)
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року № 200/8598/20-а в частині поновлення позивача у Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва з 11.09.2020 року відповідачем не було виконано та про причини відмови від виконання судового рішення не повідомлено. У зв'язку із невиконанням рішення суду у позивача виникло право на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України за період з 19.02.2021 року по день постановлення рішення суду за цим позовом.
23 червня 2021 року на адресу суду, засобами поштового зв'язку, надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі (посаді) прокурора можливе за особистої участі позивача. Київською міською прокуратурою вжито вичерпний перелік заходів, щодо виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, а саме роз'яснено, за допомогою листа, позивачу особливості процедури поновлення на посаді та відповідно, яким чином має виконуватися рішення суду в частині поновлення на роботі. Проте, позивач бажання поновити трудові відносини не висловлював та до відповідача з цим питанням не звертався. Також наголосив, що на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначеними Законом України «Про запобігання корупції», водночас відповідачем встановлено, що позивач займається адвокатською діяльністю, що заборонено чинним законодавством.
21 липня 2021 року, засобами електронного зв'язку, надійшла відповідь на відзив за змістом якої позивач спростовував доводи відповідача, які викладенні у відзиві на позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
01 вересня 2021 року від представника відповідача надійшли пояснення. В обґрунтування зазначив, що особа, яка перебуває на посаді прокурора, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу та зазначив, що Київська міська прокуратура не може поновити позивача на посаді у його відсутність. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 25 травня 2021 року, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
Ухвалою суду від 02 липня 2021 року адміністративну справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання о 11 год. 00 хв. 21 липня 2021 року.
Ухвало суду від 19 липня 2021 року клопотання адвоката Мигаль Христини Орестівни про участь у судовому засіданні 21 липня 2021 року по справі № 200/6079/21-а в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon задоволено.
Ухвало суду від 21 липня 2021 року відкладено підготовче засідання по справі №200/6079/21-а за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог керівник Київської міської прокуратури Кіпер Олег Олександрович про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі до 11 год. 00 хв. 28 липня 2021 року.
Ухвалою суду від 26 липня 2021 року допущено участь ОСОБА_1 та адвоката Мигаль Христини Орестівни в судовому засіданні, призначеному на 28 липня 2021 року об 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196.
Ухвалою суду від 03 серпня 2021 року клопотання адвоката Мигаль Христини Орестівни про участь у судовому засіданні 30 серпня 2021 року по справі № 200/6079/21-а в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon задоволено.
Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року відкладено підготовче засідання у справі до 13 год. 30 хв. 13 вересня 2021 року.
Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті о 11 год. 00 хв. 29 вересня 2021 року.
Представник позивач у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засідання просив відмовити у задоволенні позовних вимог та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі № 200/8598/20-а вирішено, зокрема: «Прновити ОСОБА_1 у Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва, з 11.09.2020 року. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва.»
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року по справі № 200/8598/20-а апеляційну скаргу Київської міської прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 200/8598/20-а змінено. В абзаці 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року замінити слова «у Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді» на слова « у прокуратурі міста Києва». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року залишено без змін.
Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі № 200/8598/20-а набрало законної сили 06 липня 2021 року.
10 вересня 2020 року Мигаль Х.О. направила до Прокуратури міста Києва адвокатський запит № 02-08/178-538вих-20 в якому просила повідомити: про розмір середньоденного та середньомісячного заробітку ОСОБА_1 з розрахунку за останні два місяці; час, протягом якого ОСОБА_1 не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково протягом 2 місяців; розмір усіх виплати, нарахованих ОСОБА_1 за останні 2 календарних місяці, що передували звільненню; розмір нарахованих та виплачених ОСОБА_1 одноразових виплат, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, соціальних та компенсаційних виплати за останні за останні 2 календарних місяці, що передували звільненню; розмір нарахованих за останні 2 календарних місяці, що передували звільненню виплат за час, протягом якого зберігався середній заробіток ОСОБА_1 ; кількість фактично відпрацьованих робочих днів за останні 2 календарних місяці, що передували звільненню; причини невиплати вихідної допомоги при звільненні.
Листом від 15.09.2020 року №18-241вих відповідач надав відповідь на адвокатський запит та запитуваний перелік документів.
11 березня 2021 року позивач звернувся до керівника Київської міської прокуратури Капер Олега Олександровича із заявою про добровільне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року у справі № 200/8598/20-а та надав копії документів.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не було поновлено на роботу, останній звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 наказом керівника Київської міської прокуратури № 2185к від 10 серпня 2021 року було поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва з 11.09.2020 року.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та виду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як зазначалося вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі № 200/8598/20-а вирішено, зокрема: «…Поновити ОСОБА_1 у Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва, з 11.09.2020 року.
В розолютивній частині рішення суду звернуто до негайного виконання.
Стаття 129-1 Конституції України закріплює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За нормами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Положеннями ст. 236 Кодексу законів про працю України, визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядає трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Судом встановлено, що судове рішення про поновлення позивача на посаді прийнято 18 лютого 2020 року, проте фактичне його виконання відбулося 10 серпня 2021 року, що підтверджується наказом №2185к від 10 серпня 2021 року.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Як вже зазначалось вище, положення ст. 236 КЗпП України, встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від недоотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 (справа № 552/3404/17).
Так, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі/посаді, слід вважати видання власником/уповноваженим органом про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Приписи ст. 236 КЗпП не зобов'язують особу, щодо якої не виконується судове рішення про поновлення, чекати фактичного поновлення, а передбачає компенсацію (грошове вираження у вигляді санкції за невиконання рішення про поновлення на посаді) з моменту виникнення на те підстав, до обраної самою особою дати.
Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В матеріалах справи міститься довідка Київської міської прокуратури № 21-353 від 15.09.2020 року, Про заробітну плату ОСОБА_1 , який працював в прокуратурі м.Києва на посаді прокурора відділу, відповідно до якої, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню (липень-серпень 2020 р.), становить - 1243,07 грн.
У відповідності до листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 року № 3501-06/21 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік", кількість робочих днів за період з 19 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року, становить - 116 днів.
Отже, загальна кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача за період з 19 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року становить - 116 днів.
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить: 1243,07 грн. (середньоденна заробітна плата) Х 116 (кількість днів вимушеного прогулу) = 144196,12 грн.
Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно з пунктом 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Враховуючи викладене, Київська міська прокуратура як страхувальник зобов'язаний виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 19 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року, який складає 144196,12 грн, утриманням з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі до бюджету.
Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача про неможливість поновлення ОСОБА_1 на роботу у зв'язку з заняттям адвокатською діяльністю останнього, оскільки предметом цієї справи є саме стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року по справі №200/8598/20-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 19 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року а не поновлення на роботі позивача.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо передбачено пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 з Київської міської прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року по справі №200/8598/20-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 19 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року у розмірі 144196,12 грн. з утриманням податків і інших обов'язкових платежів.
Отже позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем заявлена вимога про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської міської прокуратури у розмірі 10000 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України), тобто розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічної правова позиція співпадає з позицією Верховного Суду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, з аналізу змісту статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі N 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні: договір про надання правової допомоги №02-08/178-2020 від 14 липня 2020 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1107296; додаток на №3 до договору № 02-08/178-2020 про надання правової допомоги від 20 квітня 2021 року; додаток ;4 до договору № 02-08/178-2020 про надання правової допомоги від 09 липня 2021 року; акт №1 здачі-приймання наданих послуг від 15 вересня 2021 року.
Згідно п. 1. вищевказаного договору про надання правничої (правової) допомоги його предметом є, зокрема, прийняття ВИКОНАВЦЕМ (адвокатське об'єднання «ГРАДУМ») на себе доручення ЗАМОВНИКА (Майстренко Сергій Олександрович) про надання останньому правової допомоги (юридичних послуг) в інтересах останнього в обсязі, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, а замовник зобов'язується сплачувати гонорар за дії ВИКОНАВЦЯ по наданню правової допомоги (юридичних послуг), а також оплачувати фактичні витрати, пов'язані з виконання Договору.
Відповідно до Додатку №3 до договору про надання правничої (правової) допомоги №02-08/178/2020 від 20 квітня 2021 року сторони погодили, що вартість послуг за надання правової допомоги АО «Градум» становить 5000 гривень.
Відповідно до Додатку № 4 до договору про надання правничої (правової) допомоги №02-08/178/2020 від 09 липня 2021 року збільшено розмір гонорару до 10000 гривень.
Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг №1 від 15 вересня 2021 року адвокатом були надані наступні послуги: аналіз судової практики, підготовка та оформлення письмових доказів у 3-х примірниках, підготовка та направлення до суду позовної заяви №02-08/178-226вих21 про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року у справі №200/8598/20-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі - 7,5 годин; підготовка та направлення заяв про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням систем Easycon - 1,5 години; аналіз відзиву, підготовка відповіді на відзив - 3,5 години; підготовка та подання заяви про уточнення позовних вимог та додатків до неї - 1,5 години; представництво інтересів у Донецькому окружному адміністративному суді в режимі відеоконференції, участь у судових засідань - 2,8 години. Загальна вартість робіт (послуг) по представництву інтересів Замовника становить без ПДВ 10000,00 (десять тисяч) гривень.
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Оцінюючи здійснені адвокатом послуг суд зазначає, що сума витрат позивача на професійну допомогу, пов'язану зі справою, що заявлена до відшкодування становить 5000,00 грн., які підлягають присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог керівник Київської міської прокуратури Кіпер Олег Олександрович про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі, - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з Київської міської прокуратури (місцезнаходження: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; код ЄДРПОУ 0290019) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №200/8598/20-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 19 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року у розмірі 144196 (сто сорок чотири тисячі сто дев'яносто шість гривень) 12 копійок з утриманням податків і інших обов'язкових платежів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської прокуратури (місцезнаходження: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; код ЄДРПОУ 0290019) .
В решті позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 29 вересня 2021 року, повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/)
Суддя М.М. Крилова