Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2021 р. Справа№200/5657/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Черникової А.О.,
при секретарі судового засідання - Сафроновій Ю.Л.
за участю сторін:
позивач - не з'явився,
представник позивача - Корнієнко А.А.,
представник відповідача - Пріщепа А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження юридичної адреси: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
11 травня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника, адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича, який діє на підставі ордеру Серії АІ № 1111715 від 07 травня 2021 року, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача поновити позивачу нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з 01 липня 2015 року.
Просить негайне виконання рішення суду в частині присудження виплату позивачу щомісячних страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він отримував щомісячні страхові виплати з 01 жовтня 2014 року по 08 червня 2015 року у відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України м. Запоріжжя. Зазначає, що він перебуває на постійному обліку у відділенні у м. Шахтарську Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01 січня 2018 року виконання структурних завдань відділення у м. Шахтарську управління в Донецькій області передано Маріупольському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Таким чином, позивач вважає, що оскільки він знаходиться на постійному обліку, для отримання страхових виплат, позивач, через свого представника, адвоката Корнієнко А.А. звернувся із запитом щодо надання інформації щодо причин невиплати страхових виплат та з проханням поновити виплату допомоги та виплатити заборгованість. Відповідач листом повідомив про неможливість поновлення виплат. У зв'язку з чим, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з 01 липня 2015 року (а. с. 1-5).
Ухвалою суду від 13 травня 2021 року позовна заява залишена без руху. Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду: належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги немайнового характеру в розмірі 908,00 грн.; доказів перебування позивача на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області, як отримувача страхових виплат (а. с. 33-34).
31 травня 2021 року представником позивача на виконання ухвали суду від 13 травня 2021 року надана квитанція про сплату судового збору № 7190 від 14 травня 2021 року у розмірі 908,00 грн. і обґрунтування доказів перебування на обліку у відповідача (а. с. 38-52).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 53-54).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, справа призначена у підготовче засідання на 12 серпня 2021 року на 13-00 год. (а. с. 57).
11 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.
У відзиві відповідач зазначив, що з позивач перебував на обліку у Шахтарському міському відділенні Донецької області. З червня 2014 року по теперішній час м. Шахтарськ знаходиться на території, де органі державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно Переліку населених пунктів, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Шахтарськ Донецької області на виконання пункту 3 постанови КМУ № 595, переміщено із зони проведення АТО та було зареєстровано у м. Маріуполь Донецької області. Позивач не знаходиться на обліку у відповідача. За даними управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькі області, позивач з липня 2015 року, як внутрішньо переміщена особа, із заявою про продовження страхових виплат до будь-яких відділень управлінь Фонду в Донецькій області не звертався. Вважає, що саме позивачем не вживались заходи для своєчасного отримання щомісячних страхових виплат. З грудня 2014 року потерпілі на виробництві мали право скористатись Порядком про надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим держаним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затверджений Постановою № 20 від 11 грудня 2014 року (далі - Порядок № 20). При цьому зазначає, що з липня 2015 року по даний час, нарахування страхових виплат позивачу склало 0,00 грн., та означений період складає 0,00 грн. Вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимого у повному обсязі (а. с. 64-72).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року підготовче засідання відкладено розглядом на 08 вересня 2021 року на 13-00 год. У зв'язку з неявкою сторін (а. с. 80).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду по суті на 30 вересня 2021 року на 13-00 год. (а. с. 97).
У судове засідання на 30 вересня 2021 року з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Представником відповідача 30 вересня 0221 року на адресу суду надіслано заяву про розгляд справи без його участі. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно паспорту серії НОМЕР_2 , який видано Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 05 січня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_1 (а. с. 9-13).
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрований за фактичним місцем проживання/перебування на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 листопада 2016 року № 24699 (а. с. 14).
Відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою, за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231; має самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Позивачу, за висновком МСЕК від 12 жовтня 2005 року серії ДОН-04 № 011832 встановлено втрату професійної працездатності 60 %. (а. с. 15-16), та згідно довідки МСЕК від 12 жовтня 2005 року серії ДОН-05 № 000246 встановлена третя група інвалідності безстроково (а. с. 17-18).
13 жовтня 2014 року позивач звернувся до відділення ВД ФНВ України в м. Запоріжжя із заявою про продовження виплати страхових виплат, у зв'язку із тимчасовим перебуванням за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 23).
Постановою відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Запоріжжя від 24 жовтня 2014 року за № 0809/20465/20465/15, ОСОБА_1 продовжена раніше призначена щомісячна грошова сума в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2 271,04 грн., виплати провадити з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року включно (а. с. 24).
Постановою відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року за № 0809/20465/20465/19, ОСОБА_1 призначена перерахована щомісячна грошова сума в розмірі 2 450,45 грн., виплати провадити з 01 березня 2014 року по 30 вересня 2014 року включно (а. с. 25).
Постановою відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Запоріжжя від 12 лютого 2015 року за № 0809/20465/20465/23, ОСОБА_1 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2 450, 45 грн. Виплати провадити з 01 лютого 2015 року по 08 червня 2015 року (а. с. 26).
Постановою відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Запоріжжя від 29 квітня 2015 року за № 0809/20465/20465/24, ОСОБА_1 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі: за червень 2014 року - 2 271,04 грн., за липень 2014 р. - 2 271,04 грн., за серпень 2014 р. - 2 271,04 грн., 2 450, 45 грн., за вересень 2014 р. - 2 271,04 грн. Виплати провадити з 01 лютого 2015 року по 08 червня 2015 року (а. с. 27).
З представленої позивачем довідки про доходи, виданої Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Запорізькій області від 16 квітня 2021 року № 93 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа, у Запорізькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області та отримував виплати з 01.10.2014 р. по 08.06.2015 р. Загальна сума нарахованої страхової виплати за період з 01 жовтня 2014 року по 08 червня 2015 року становить 30 597,08 грн. (а. с. 28).
Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 16 квітня 2021 року за № 02-11-1636, позивача повідомили про наступне. З 01 жовтня 2014 року по 08 червня 2015 року відділенням ФСНВ у м. Запоріжжі провадились страхові виплати позивачу. У зв'язку із закінченням терміну дії довідки від 09 грудня 2014 року, виданої ОСОБА_1 , страхові виплати були призупинені. Повторно ОСОБА_1 із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат до управління не звертався. Позивачу зазначено, що він перебуває на постійному обліку у відділенні у м. Шахтарську Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01 січня 2018 року на виконання структурних завдань відділення у м. Шахтарську управління в Донецькій області передано Маріупольському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У зв'язку з чим, для отримання інформації щодо страхових виплат ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до Маріупольського відділення, на постійному обліку якого він знаходиться, за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 21-22).
03 березня 2021 року представник позивача, адвокат Корнієнко А.А. звернувся з листом № 01/03 від 03 березня 2021 року до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з запитом про надання інформації щодо причин невиплати допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності та з інвалідністю та заборгованості, а також поновлення виплати допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності та інвалідністю (а. с. 19-20).
Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 15 березня 2021 року за № 01-04/15-562, повідомлено представника позивача про наступне. ОСОБА_1 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шахтарську Донецької області. З червня 2014 року по теперішній час місто Шахтарськ знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Васильківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з 01 жовтня 2014 року по 30 червня 2015 року. У квітні 2015 року відділенням було виплачено страхові виплати за період з 01 червня по 30 листопада 2014 року. У зв'язку з тим, що управлінню не відомо з липня 2015 року місцезнаходження ОСОБА_1 , управління просило, як представника позивача, повідомити позивача про звернення позивача до відділення, відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 р. № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» (а. с. 29-30).
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV(надалі Закон № 1105-XIV).
На час призначення позивачу страхових виплат у 2002 році частиною першою статті 21, статтею 28 Закону № 1105-XIV передбачалось, що у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною першою статті 47 Закону №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону №1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ятастатті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці.
Відповідно до пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01 жовтня 2014 року № 531 установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27.
Відповідно до п. 1.2 розділу І вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509(далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365(далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014№ 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова КМУ № 637).
Згідно з пунктом 3.1 розділу ІІІ вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).
Аналогічні положення містяться в Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, та в постанові Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ Порядку, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 р. № 27, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
Згідно з п. п. 3.8 та 3.9 розділу ІІІ Порядку суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Аналогічні положення містяться в пункті 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, відповідно до якого орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, в матеріалах справи позивачем надана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 листопада 2016 року № 24699, з якої вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 14).
Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07 листопада 2014 року №595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 р. № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції" не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом №1105-XIV, не можуть застосовуватись.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Одним з конституційних прав є право на соціальний захист (стаття 46 Конституції України).
Стаття 46 Конституції України, стаття 22 Загальної декларації прав людини, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, стаття 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) закріплюють право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, Конституція України (стаття 24), Загальна декларація прав людини (статті 2, 7), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (стаття 2), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14, стаття 1 Протоколу №12 до Конвенції) закріплюють принцип рівності осіб та визначають, що права особи, в тому числі і право на соціальний захист має здійснюватися без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.
Разом з тим реалізація прав позивача була обмежена залежністю від його статусу внутрішньо переміщеної особи, що свідчило про те, що положення п. 15 призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365, п. п. 3.8 та 3.9 розділу ІІІ Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 р. № 27, згідно з якими суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, - не відповідали та суперечили Конституції України.
Отже, суб'єкт владних повноважень не виплачуючи позивачу страхові виплати за минулий період з огляду на його статус внутрішньо переміщеної особи та посилаючись на нормативно-правові акти, що, фактично звузили його права та зробили їх реалізацію залежною від певних обставин, порушив право позивача на їх отримання, при цьому це право є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право власності).
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч.7 ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком). На необхідність застосування крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25 травня 2016 року в справі № 21-1249а16), а також в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-ХІV передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату щомісячних страхових виплат, які призначені особі безстроково, при цьому, під час розгляду справи встановлено, що позивач не отримує виплати з липня 2015 року, які піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції України, згідно частини сьомої статті 47 Закону № 1105-ХІV виплата щомісячних страхових виплат позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.
Дана правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №200/4053/20-а.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.
За приписами п.1 ч.1 ст. 371 вказаного Кодексу, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, в даному випадку, способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату щомісячних страхових сум, без зазначення суми виплати, негайне виконання не застосовується.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн. (а. с. 42).
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.
Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 122, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження юридичної адреси: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 5) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат, та виплатити заборгованість з 01 липня 2015 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 30 вересня 2021 року.
Повний текст рішення складений 04 жовтня 2021 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова