29 вересня 2021 року Справа № 160/12156/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 01 січня 2018 року за листом від 12 червня 2018 року за №401/03-09/26 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 13 червня 2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) у зв'язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) включити період роботи з 18 серпня 1975 року по 08 травня 1976 року, з 15 травня 1976 року по 29 травня 1978 року, з 31 жовтня 1978 року по 04 лютого 1980 року, з 04 лютого 1980 року по 01 травня 1983 року, з 06 травня 1983 року по 28 червня 1984 року, з 11 липня 1984 року по 05 листопада 1984 року, з 11 листопада 1984 року по 01 жовтня 1990 року, з 24 жовтня 1990 року по 03 грудня 1990 року, з 03 грудня 1990 року по 30 вересня 1997 року, з 01 жовтня 1997 року по 01 березня 1999 року, з 10 жовтня 2016 року по 01 листопада 2016 року, з 30 серпня 2017 року по 05 грудня 2017 року, з 01 листопада 2018 року по 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 13 червня 2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) до загального трудового (страхового) стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) призначити пенсію за віком з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 13 червня 2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ).
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. 12 червня 2018 року позивач отримав лист за №401/03-09/26, в якому протиправно було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки на думку відповідача страховий стаж позивача становить 18 років 2 місяці та 17 днів. Зазначив, що неможливо зарахувати періоди трудової діяльності з 03 грудня 1990 року по 30 вересня 1997 року, оскільки записи про трудову діяльність внесені на думку відповідача із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок. 19 лютого 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою та необхідним пакетом документів для призначення пенсії за віком. Листом від 01.03.2021 року позивачу повторно відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки начебто загальний страховий (трудовий) стаж позивача складає 10 років, 2 місяці, 3 дні. Також, листом від 28 квітня 2021 року №14232-10362/М-01/8-0400/21 позивача повідомлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_3 записи внесені з порушенням вимог п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20 червня 1974 року №162, тому відсутні підстави для зарахування до загального стажу відповідних періодів роботи. Зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
20.08.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 18.08.1975 року записи внесені з порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 № 162, а саме на 1 та 2 аркушах трудової книжки не можливо прочитати назву підприємства на печатці, тому для зарахування до загального стажу періодів роботи трудової книжки НОМЕР_3 немає підстав. Також зазначив, що за наданими позивачем документами страховий стаж складає 10 років 02 місяці 03 дні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 .
15.03.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 12.06.2018 року за вих.№401/03-09-26 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено про те, що в призначенні пенсії за віком відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно заяви від 15.03.2018 року позивачу відмовлено.
В листі вказано, що страховий стаж, розрахований по наданих до заяви про призначення пенсії за віком документах складає 18 років 2 місяця 17 днів.
До розрахунку стажу не можливо врахувати записи в трудовій книжці 16-17а, а саме період роботи з 03.12.1990 по 30.09.1997, так як запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Довідку від 29.09.1997 року № 2909, видану ТОВ "Вогник", неможливо взяти до уваги при обчисленні стажу роботи, тому що відсутні підстави видачі з посиланням на первинні документи.
Зазначив, що 23.02.2018 року ТОВ “Вогник” знято з обліку в Міністерстві доходів і зборів України, тому дооформити довідку неможливо.
19 лютого 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою та необхідним пакетом документів для призначення пенсії за віком.
Листом від 01.03.2021 року позивачу повторно відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 18.08.1975 року записи внесені з порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 № 162, а саме на 1 та 2 аркушах трудової книжки не можливо прочитати назву підприємства на печатці, тому для зарахування до загального стажу періодів роботи трудової книжки НОМЕР_3 немає підстав.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування вказаних періодів роботи позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії № НОМЕР_3 від 18.08.1975 року, ОСОБА_1 працював:
- з 18.08.1975 року - 08.05.1976 року - робочим ц/бази;
- з 15.05.1976 року - 29.05.1978 року - проходив службу в лавах Радянської Армії;
- з 31.10.1978 року - 04.02.1980 року - в Автотранспортному технікумі майстром виробничого навчання з практичної їзди;
- з 04.02.1980 року - 01.05.1983 року - проходив службу в органах МВС СССР;
- з 06.05.1983 року - 28.06.1984 року - в ПАО "Красноярсклес" водієм другого класу на лісовозному автомобілі;
- з 11.07.1984 року - 05.11.1984 року - водієм другого класу;
- з 11.11.1984 року - 01.10.1990 року - водієм автомобілів всіх марок другого класу;
- з 24.10.1990 року - 03.12.1990 року - в Виробничому кооперативі "Прибой" водієм;
- з 03.12.1990 року - 30.09.1997 року - в ТОВ "Вогник" водієм;
- з 01.10.1997 року - 01.03.1999 року - в Приватному підприємстві «Тройка» водієм легкового автомобіля по переведенню з ТОВ "Вогник";
- з 10.10.2016 року - 01.11.2016 року - в ТОВ "С.М.І.Т" водієм міських пасажирських перевезень;
- з 30.08. 2017 - 05.12.2017 року - в ТОВ "Мостстройком" водієм;
- з 01.11.2018 року - 15.11.2018 року - в ТОВ "СІС" водієм автотранспортних засобів.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови “Про трудові книжки робітників та службовців” при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, суд звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим нечіткість відбитку печатки підприємства не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 01 січня 2018 року за листом від 12 червня 2018 року за №401/03-09/26 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 13 червня 2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) у зв'язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу.
Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) включити період роботи з 18 серпня 1975 року по 08 травня 1976 року, з 15 травня 1976 року по 29 травня 1978 року, з 31 жовтня 1978 року по 04 лютого 1980 року, з 04 лютого 1980 року по 01 травня 1983 року, з 06 травня 1983 року по 28 червня 1984 року, з 11 липня 1984 року по 05 листопада 1984 року, з 11 листопада 1984 року по 01 жовтня 1990 року, з 24 жовтня 1990 року по 03 грудня 1990 року, з 03 грудня 1990 року по 30 вересня 1997 року, з 01 жовтня 1997 року по 01 березня 1999 року, з 10 жовтня 2016 року по 01 листопада 2016 року, з 30 серпня 2017 року по 05 грудня 2017 року, з 01 листопада 2018 року по 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 13 червня 2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) до загального трудового (страхового) стажу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) призначити пенсію за віком з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 13 червня 2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ), суд зазначає наступне.
Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати “дискреційні повноваження”, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, та враховуючи те, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у даному рішенні, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 15.03.2018 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо незарахування спірного періоду роботи до трудового (страхового) стажу позивача.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 454 грн.
Керуючись статтями 139, 242-246, 257 - 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 01 січня 2018 року за листом від 12 червня 2018 року за №401/03-09/26 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 13 червня 2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) у зв'язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) включити період роботи з 18 серпня 1975 року по 08 травня 1976 року, з 15 травня 1976 року по 29 травня 1978 року, з 31 жовтня 1978 року по 04 лютого 1980 року, з 04 лютого 1980 року по 01 травня 1983 року, з 06 травня 1983 року по 28 червня 1984 року, з 11 липня 1984 року по 05 листопада 1984 року, з 11 листопада 1984 року по 01 жовтня 1990 року, з 24 жовтня 1990 року по 03 грудня 1990 року, з 03 грудня 1990 року по 30 вересня 1997 року, з 01 жовтня 1997 року по 01 березня 1999 року, з 10 жовтня 2016 року по 01 листопада 2016 року, з 30 серпня 2017 року по 05 грудня 2017 року, з 01 листопада 2018 року по 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 13 червня 2001 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) до загального трудового (страхового) стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) повторно розглянути заяву позивача від 15.03.2018 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник