20 вересня 2021 року Справа № 160/12535/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппарель де Ферніче" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппарель де Ферніче" з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ "Аппарель де Ферніче " на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Проте, на переконання ТОВ «Аппарель де Ферніче», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 09.04.2021 № UA110150/2021/000082/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товару у повній мірі співпадає з митною вартістю товару, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Крім того, позивачем зауважується, що відповідач у спірному рішенні крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року позовна заява ТОВ "Аппарель де Ферніче" прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12533/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
03.09.2021 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній виклав позицію аналогічну заявленій ним у власній позовній заяві.
08.09.2021р. до суду надійшов відзив Дніпровської митниці Держмитслужби на позовну заяву ТОВ " Аппарель де Ферніче ", в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення товару: «текстильний матеріал, виготовлений з двох шарів поперечнов 'язаного трикотажного полотна, являє собою поперечнов'язане трикотажне полотно, що складається з 2-х шарів, з'єднаних між собою суцільним склеюванням». Оцінювана партія товару за ЕМД від 09/04/2021 № UA110150/2021/005451 заявлена відповідно до контракту за заявленим виробником "ZHEJIANG ZHONGDA YUANTONG INDUSTRIAL CORPORATION." від 07.08.2020 № AZ2020 та інвойсу від 25.01.2021 №MD20210125. Поставка товару здійснена на умовах FOB NINGBO, згідно Інкотермс 2010 та митна вартість товару заялена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України. Вподальшому, в результаті здійснення контролю відповідно до п. 4.1 ст. 54 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: у графі 44 ЕМД Декларантом заявлено характер угоди - контракт з виробником (код документу 4104), у якому компанія "ZHEJIANG ZHONGDA YUANTONG INDUSTRIAL CORPORATION" зазначена як продавець, проте у наданих до митного оформлення рахунку № MD20210125 відсутні відомості щодо виробника та торгівельну марку товарів, що безпосередньо впливає на її ціну. Поставка товару здійснюється згідно рахунку № MD20210125 до контракту № AZ2020 від 07.08.2020 на умовах поставки FOB м. NINGBO (Китай), декларантом заявлені витрати на морський фрахт у сумі 252847,95 грн. та для підтвердження транспортних послуг останнім надано: Договір з експедитором від 30.10.2019 № КL-387/19, рахунок від 06.04.2021 № 279/21 та Довідку про транспортні витрати № СLL11284 від 06.04.2021. Проте згідно з п. 4.1 Договору з експедитором від 30.10.2019 № КL-387/19 перевізник надає Заявку на транспортування, яка декларантом не надана. Крім того, відповідно до наданого рахунку експедиторська винагорода як складова включена виключно лише по території України, відомостей щодо суми експедиторської винагороди за межами митної території України, що включається до митної вартості товару, як транспортна складова, не надано. Таким чином, за твердженням відповідача, оскільки договором не відокремлено вартість експедиторських послуг до кордону України чи за її межами, то експедитор надає свої послуги протягом всього шляху прямування товару, тобто витрати на надані ним послуги понесені від пункту вибуття до пункту прибуття товару, а тому винагорода за здійснення наданих послуг до моменту перетину кордону має бути включена до складової митної вартості товару. Крім того, в даних документах також відсутня інформація щодо витрат на навантаження товару, а також банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури від 06.04.2021 № 279/21, до митного оформлення також не надано. Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, декларанту повідомлено, що він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтверджешія заявленої ним митної вартості товару, однак листом декларанта від 09.04.2021 імпортером заявлено про неможливість подання додаткових документів у 10 денний термін за ЕМД від 09/04/2021 №UA110150/2021/005451/ Таким чином, розбіжності, заявлені у повідомленні №1 декларантом не усунуто. З урахуванням вищезазначеного, у зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято Рішення про коригування митної вартості від 09.04.2021 № UА10150/2020/000082/1. При цьому, посадовою особою митниці у графі 33 Рішення про коригування митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 59-61 МКУ та здійснено відповідний розрахунок. Таким чином, Рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства. Дектарант Позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за ЕМД від 09.04.2021 № UА110150/2021/005484, при цьому в період дії гарантійних зобов'язань Позивачем документів підтверджують заявлений ним рівень митної вартості надано не було. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.08.2020 року між ZHEJIАNG ZHONGDA YUANTONG INDUSTRIAL CORPORATION (Китай, Продавець) та ТОВ "Аппарель де Ферніче" (Україна, Покупець) було укладено Контракт №АZ2020, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує тканини, в подальшому «Товари», згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних в Проформа-інвойсах або Інвойсах до цього Контракту. (п.1.1 Контракту).
Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3. Контракту товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Проформа-інвойсах або Інвойсах і Додатках до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною. Найменування і кількість кожної окремої партії Товару визначається на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем Покупцеві на кожну окрему партію Товару.
Згідно з п.2.1 Контракту, ціна Товарів вказується в Проформа-інвойсах або Інвойсах і включають в себе вартість Товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.9. цього Контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс-2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні Продавця.
Умови оплати вказуються в інвойсах на кожну окрему поставку товару і є невід'ємною частиною даного контракту (п.3.2. Контракту).
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 21.09.2020 р. до Контракту №АZ2020 від 07.08.2020, Сторони прийшли до згоди викласти пункт 3.2. розділу 3 Контракту у наступні редакції: «Умовами оплати вважати відстрочку платежу в сто двадцять (120) днів від дати видачі Інвойсу».
На виконання вищевказаного Контракту №АZ2020 від 07.08.2020, сторони погодили комерційний інвойс MD20210125 від 25.01.2021 року, відповідно до умов якого: товар матрасна тканина на загальну вартість 50886,37 доларів США; умови поставки товару FOB NINGBO, судно MSC REEF V.FT103W, з порту NINGBO, Китай у порт Чорноморськ, Україна.
09.04.2021р. з метою здійснення митного оформлення вказаного товару представником позивача ФОП ОСОБА_1 , з яким ТОВ "Аппарель де Ферніче" укладено договір з митного брокерського обслуговування№29 від 02.07.2018 р., подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію (далі - МД): №UA110150/2021/005451 від 09.04.2021р. з декларацією митної вартості, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною договору (основний метод).
Так, до митного оформлення заявлено Товар: "Текстильний матеріал непишний й не опуклий, без просочення та покриття, які б сприймалися неозброєним оком, що складається з двох шарів, з'єднаних між собою суцільним склеюванням: арт. LT3609-H105-H3# GREY -2477.6 м.п., арт. BEAR BEIGE-GREEN (LT3162-JH225-JH226)- 483.4 м.п., арт. LTD2778- 2354.5 м.п., арт. LT2777- 900,7 м.п., арт. LTD2778- 2354.5 м.п., арт. BFY505-4- 2927,7 м.п., арт. BFY507-4- 2884,5 м.п., арт. F101-24WHITE- 5304,1 м.п., арт. F101-24WHITE- 1193,7 м.п., арт. BFY296-5 DARK BEIGE- 2860.6 м.п., арт. BFY471-5 DARK BEIGE - 916.6 м.п., арт. F101-25GOLD- 4438.9 м.п., арт. MX-810 WHITE- 3984,4 м.п., арт. SLPA-14 GOLD- 640,6 м.п., арт. LT2777-2- 759,3 м.п., арт. LTD3158- 431,1 м.п., арт. LTD3507-H105-H3# GREY- 2163,9 м.п., арт. LTD3205 WHITE - 2709,8 м.п., арт. LTD3161- 1175,6 м.п., арт. LTD2095-4- 61,8 м.п., арт. LTD3158- 347,2 м.п., арт. LTD3159 WHITE- 432м.п.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цих МД, зокрема: Контракт №АZ2020 від 07.08.2020 р.; Додаткова угода №1 до Контракту; комерційний інвойс MD20210125 від 25.01.2021 р.; переклад комерційного інвойсу MD20210125 від 25.01.2021 р.; пакувальний лист б/н від 25.01.2021 р.; переклад пакувального листа б/н від 25.01.2021 р.; комерційна пропозиція від 04.01.2021 р.; переклад комерційної пропозиції від 04.01.2021 р.; коносамент ZJSM21010774; переклад коносаменту ZJSM21010774; ЦМР 70992 від 08.04.2021 р.; рахунок-фактура №279/21 від 06.04.2021 р.; довідка про транспортні витрати від 06.04.2021 р.; Договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2018 р.; Договір про перевезення №КL-387/19 від 30.10.2019 р.; сертифікат якості від 25.01.2021 р., митна декларація країни відправлення від 31.01.2021 р.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв'язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
1) у графі 44 ЕМД Декларантом заявлено характер угоди - контракт з виробником (код документу 4104). у наданому контракті, " ZHEJIАNG ZHONGDA YUANTONG INDUSTRIAL CORPORATION " зазначено як продавець, проте у наданих до митного оформлення рахунку MD20210125 відсутні відомості щодо виробника та торгівельну марку товарів, що безпосередньо впливає на її ціну;
2) всупереч вимогам ст. 254 МКУ переклад експортної декларації Китаю не надано до митного оформлення;
3) поставка товару здійснюється згідно рахунку MD20210125 до контракту №AZ2020 від 07.08.2020 на умовах поставки FOB м. NINGBO (Китай) та відповідно до умов яких до обов'язків продавцяналежать витрати, повязані з навантаженням товару на борт судна. Декларантом заявлені витрати на морський фрахт у сумі 252847,95 грн. та для підтвердження транспортних послуг останнім надано: Договір з експедитором від 30.10.2019 № КL-387/19, рахунок від 06.04.2021 № 279/21 та Довідку про транспортні витрати № СLL11284 від 06.04.2021. Проте згідно з п. 4.1 Договору з експедитором від 30.10.2019 № КL-387/19 перевізник надає Заявку на транспортування, яка декларантом не надана. Відповідно до наданого рахунку експедиторська винагорода як складова включена виключно лише по території України, відомостей щодо суми експедиторської винагороди за межами митної території України - не надано.
Враховуючи викладене, посилаючись на ч.3 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також роз'яснено, що згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
09.04.2021р. декларантом надіслано до Дніпровської митниці Держмитслужби лист про неможливість надати інші документи, окрім тих, які вже надано до митного органу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровської митниці Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021р., згідно з яким митна вартість задекларованих товарів скоригована відповідно до ст.64 МК України за резервним методом визначення митної вартості; визначена митна вартість товарів ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визначена митними органами та розраховується на рівні: митну вартість товару № 1 скориговано до рівня митної вартості товару «Текстильний матеріал виготовлений з двох шарів поперечнов'язаного трикотажного полотна" являє собою поперечнов'язане трикотажне полотно, що складається з двох шарів, з'єднаних між собою в процесі в'язання, виготовлене з синтетичних поліефірних ниток на 100%, з ниток різних кольорів, без просочення та покриття», країна виробництва та відправлення - Китай, митне оформлення якого здійснено за резервним методом на умовах поставки СFR за ЕМД №UА807170/2021/009701 від 23.02.2021, враховуючи асортимент оцінюваного товару та відмінні фізичні характеристики, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України від 04.06.2020 № 674-ІХ "Про Митний тариф України" (кілограм), на рівні 4,51 дол.США/кг, що розраховується як 0,6255 дол.США/м2. Митну вартість товару № 2 скориговано до рівня митної вартості товару «Текстильний матеріал непишний й не опуклий, без просочення та покриття, які б сприймалися неозброєним оком, що складається з двох шарів, з'єднаних між собою суцільним склеюванням», країна виробництва та відправлення - Китай, митне оформлення якого здійснено за резервним методом на умовах поставки СFR за ЕМД №UА500020/2021/003230 від 01.02.2021, враховуючи асортимент оцінюваного товару та відмінні фізичні характеристики, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України від 04.06.2020 № 674-ІХ "Про Митний тариф України" (кілограм), на рівні 3,97 дол.США/кг. З урахуванням вищезазначеного, митна вартість товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення, випущеного у вільний обіг за резервним методом за ЕМД №UА807170/2021/009701 від 23.02.2021 на рівні 4,51 дол.США/кг, що розраховується як 0,6255 дол.США/кв.м ((4,51 дол.США/кг* 7674кг)/55332,42кв.м). Митна вартість товару №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення, випущеного у вільний обіг за основним методом за ЕМД №UА500020/2021/003230 від 01.02.2021 на рівні 3,97 дол.США/кг.
Також Дніпровською митницею Держмитслужби оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2021/00117 від 09.04.2021р., відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з тих причин, що на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021р. скориговано митну вартість товарів, що призвело до необхідності внесення змін до митної декларації з доплатою митних платежів.
09.04.2021р. декларантом подано нову митну декларацію №UA110150/2021/005484, заповнену з урахуванням вимог спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021 р.
Водночас, не погодившись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021, прийнятим Дніпровською митницею Держмитслужби, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у графі 44 ЕМД Декларантом заявлено характер угоди - контракт з виробником (код документу 4104). Компанія «ZHFJIANG SHENGYI TEXTILE CO LTD» є саме виробником продукції, однак, у контракті та специфікаціях була зазначена як продавець.
Що ж до зауваження відповідача про не надання позивачем перекладу експортної декларації суд зазначає, що такі зауваження відповідача по суті не є розбіжностями, оскільки не містять суперечностей з іншими поданими документами та не впливають на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару, при цьому, що Митним кодексом взагалі не визначено обов'язку подавати цей документ.
Щодо доводів митного органу про наявність розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах через те, що експедиторська винагорода як складова включена виключно лише по території України, а відомостей щодо суми експедиторської винагороди за межами митної території України - не надано, суд зазначає наступне.
На підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом було надано Договір з експедитором від 30.10.2019 № КL-387/19, рахунок від 06.04.2021 №279/21, Довідку про транспортні витрати № СLL11284 від 06.04.2021, коносамент ZJSM21010774; переклад коносаменту ZJSM21010774.
Розмір експедиторської винагороди та її зміст визначається сторонами добровільно на підставі їх спільного волевиявлення.
Як встановлено судом, сторони домовились про експедиторську винагороду тільки по території України, що вбачається з рахунку від 06.04.2021 №279/21.
Отже, експедиторська винагорода по території України не входить до складової митної вартості товару.
Рахунок від 06.04.2021 №279/21 та коносамент ZJSM21010774 містить посилання на контейнер.
Отже, з наданих до митного оформлення документів чітко вбачається, який саме товар перевозився та вартість його перевезення до України.
Вищезазначені документи не містять розбіжностей і у повній мірі дають змогу визначити, який товар перевозився, за яким маршрутом, хто здійснював перевезення, вартість транспортних витрат заявлених декларантом для митного оформлення.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до умов поставки FOB NINGBO обов'язки щодо товару розділені між продавцем і покупцем. Так, на продавця покладається обов'язок із транспортування вантажу до порту відправлення та завантаження його на борт. Лише після того як, вантаж пройшов поручні судна всі обов'язки та ризики переходять до покупця.
Таким чином, обов'язки з оплати основного перевезення (фрахтування), покладаються саме на покупця.
У цьому випадку покупець скористався послугами транспортно-експедиторської компанії.
30.10.2019 року ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» уклало договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № КL-387/19 від 30.10.2019 року із ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТІК ЛТД».
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д.
Так, саме на транспортно-експедиторську компанію були покладені зобов'язання із відшкодування морського фрахту товару з порту Нінгбо в порт Чорноморськ на користь лінійного агента (як різновид транспортно-експедиційних послуг).
Таким чином, лише у порту призначення транспортно-експедиторська компанія почала здійснювати безпосередню організацію транспортно-експедиторського обслуговування, надання певних послуг в порту і т.д. за його межами, а до того лише здійснювала оплату на користь лінійного агента (як також різновид транспортно-експедиційних послуг).
Відповідно до наданих позивачу експедитором документів (довідки про транспортні витрати, рахунку експедитора) зазначено, що транспортно-експедиційні послуги за межами України експедитором не надавалися.
Експедиторська винагорода нарахована лише на території України (мається на увазі починаючи з порту призначення - порт Чорноморськ - по перетин митного кордону України у митному пункту «Дніпро»), відповідно до виконаної ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТІК ЛТД» роботи. Оплата на морський фрахт вантажу розрахована окремо на підставі умов лінійного агента.
Отже, не можна погодитись із висновком митного органу про те, що транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України розраховані лише за заявленою відстанню перевезення, та що вказане не відповідає положенням Митного та Податкового кодексів України.
Транспортно-експедиційні витрати до ввезення на митну територію України (по перетин митного кордону України у митному пункті «Дніпро») складаються із морського фрахту з порту Нінгбо в порт Чорноморськ, обслуговування вантажу в порту, транспортно-експедиторського обслуговування на шляху до митного пункту «Дніпро».
Підставою для нарахування таких складових митної вартості товарів, як вартість транспортних і експедиційних витрат був комплекс наданих послуг з перевезення, супроводу розвантаження і обслуговування в порту, транспортування з порту до митного пункту та інші супутні послуги, що повністю відповідає вимогам Митного кодексу України.
Доводи відповідача про ненадання до митного оформлення документів щодо вартості витрат на транспортування/перевезення товару, оскільки згідно з пунктами 5,6 частини другої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів подаються: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, є безпідставними.
У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.Митний кодекс Українине визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом напідтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, платіжні та/або бухгалтерські документи подаються за наявності. При цьому законодавством не передбачено обов'язкового надання платіжних доручень щодо оплати перевезення.
Щодо неподання декларантом додаткових документів, то у розглянутому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення ним митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митницею іншого методу визначення митної вартості.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Крім того, відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідність витребування у позивача всього переліку передбачених ст.53 Митного кодексу України документів та яким чином кожен з них міг надати можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Yvonne van Duyn v.Home Office" зазначив, що "принцип юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на "принцип юридичної визначеності", держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Крім того, судом зауважується, що в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021 року відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.
За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021 року є протиправним та підлягаєскасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2270,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Крім того, позивачем у позові заявлено клопотання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у сумі 5000,00грн., при вирішенні якого суд керуються наступними нормами КАС України.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, відповідач надав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати є не співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00грн. останнім надано Договір про надання правової допомоги № 60 від 01.07.2021р., Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги № 60 від 01.07.2021р., рахунок на оплату №55 від 07.07.2021 р., платіжне доручення №3197 від 09.07.2021 р. та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2021 р. серія АЕ №1080418.
Судом встановлено, що між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» та Адвокатського бюро «Майя Сергєєва та Партнери» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 60 від 01.07.2021р..
Також, вподальшому між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги № 60 від 01.07.2021р., відповідно до п. 2 якого, гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021року та складає 5000,00 грн.
Відповідно до рахунку на оплату №55 від 07.07.2021 року загальна вартість наданих послуг складає 5 000,00 грн.
Вказані послуги були оплачені позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення №3197 від 09.07.2021 р. на суму 5 000,00 грн.
Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 5 000,00 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що розмір гонорару адвоката у сумі 5 000,00 грн. є фіксованим, узгодженим сторонами у додатковій угоді до №1 до Договору про надання правової допомоги № 60 від 01.07.2021р. та фактично є сплаченим клієнтом, що підтверджується відповідним платіжними дорученнями.
Таким чином, вищенаведені обставини не вимагають будь-якого іншого підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги та надання суду актів наданих послуг (виконаних робіт) з детальним описом їх обсягів та вартості.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, а саме: «витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».
Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення заяви позивача про розподіл між сторонами судових витрат та про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, шляхом стягнення з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппарель де Ферніче"судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 77-18, 139, 242-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппарель де Ферніче" (код ЄДРПОУ 38524231, місцезнаходження: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд. 1) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2021/000082/1 від 09.04.2021 року, прийняте Дніпровською митницею Держмитслужби.
Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аппарель де Ферніче" (код ЄДРПОУ 38524231, місцезнаходження: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев