23 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6174/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Філімоновій О.В.,
за участю представника позивача Косиндюка Я.А.,
представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Притані» до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Притані» (далі - ТзОВ «Притані», товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2021 №0008420705.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем проведено фактичну перевірку ТзОВ «Притані» за результатами якої 29.01.2021 складено акт фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), Кодексу законів про працю України (КЗпП України) та законів України.
Згідно висновків даного акту податковим органом зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Притані», вимог ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; п.22.1. ст.22, п.63.3 ст.63 ПК України; п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст.14, ст.44, п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212, ст.230 ПК України.
В подальшому 18.02.2021 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №0008420705, яким до позивача було застосовано штрафну санкцію у сумі 2 484 443,31 грн. Як зазначив представник позивача податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДФС України, не оскаржувалося.
Вважає дане рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Щодо не реєстрації акцизного складу представник позивача зазначає, що у ТзОВ «Притані» наявна ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 14.01.2020, термін з 02.02.2020 до 02.02.2025, адреса місця зберігання: с. Скулин, вул. Центральна 87, Ковельський р-н., Волинська обл. Крім того, переміщення палива власним транспортним засобом, яке використовується і для власного споживанні не потребує реєстрації пересувного транспортного засобу як «акцизного складу», а тому твердження податкового органу про порушення п.п. 128.1.2 ст. 128-1 ПКУ не відповідають вимогам закону. Зазначає, що позивач не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, а отримане паливо використовує виключно для власних потреб, та транспортний засіб VOLVO, д.н.з. НОМЕР_1 не може вважатися акцизним складом пересувним в розумінні ПК України та реєстрації не підлягає, про що зазначено в податкових консультаціях.
Щодо реалізації дизельного паливам іншим суб'єктам представник позивача зазначив, що товариство не отримували послуги по договорах перевезення вантажу автомобільним транспортом, що були укладені з ВКПП «Агропромтехцентр» від 02.01.2020, з ТОВ «Редрок» від 02.01.2020, з ФОП ОСОБА_1 від 18.03.2020, оскільки сторони не приступили до фактичного виконання вказаних договорів. Підтвердженням цих обставин є те, що у акті перевірки відсутні посилання на акти наданих послуг, якими підтверджується факт надання послуг перевезення. Крім того, ТзОВ «Притані» здійснював заправку лише тих транспортних засобів (на які посилається податковий орган), які він орендував у ВКПП «Агропромтехцентр», ТОВ «Редрок», ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів оренди, що не передбачає передання права власності на дизельне паливо третім особам, а обов'язковою умовою реалізації підакцизних товарів є передача права власності на вказаний товар.
Зазначає, що правова природа договору оренди транспортного засобу передбачає, що саме власник транспортного засобу передає його у користування і всі витрати по його обслуговуванню несе саме орендар. А тому, заправка орендованих транспортних засобів не є реалізацію пального, оскільки таке використовується у автомобілях які перебувають у користуванні ТзОВ «Притані». Податковий орган невірно прийшов до висновку, що позивач здійснював заправку транспортних засобів та передавав право власності на дизельне пальне третім особам на підставі договорів про надання послуг перевезення, оскільки така заправка здійснювалася на підставі договорів оренди, що не передбачає передання права власності на дизельне паливо третім особам та не є реалізацією пального. А відтак, заправка транспортних засобів здійснених на підставі договорів оренди вважається використанням палива для власних потреб.
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.02.2021 №0008420705 протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 16.07.2021 року (т.9, а.с.58).
Відповідач скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.07.2021 (т.9, а.с.62-64), в якому представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення ТзОВ «Притані» вимог податкового законодавства.
Так в обґрунтування свої позиції представник відповідача зазначає наступне.
Працівниками ГУ ДПС у Волинській області було проведено фактичну ТОВ «Притані» за адресою с. Скулин Ковельського району Волинської області вул. Центральна, 87, за результатами якої складено акт №849/03-20-07/40087925. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Притані» за період з 01,04.2020 по 31.10.2020 здійснено заправку транспортних засобів стороннім контрагентам (ВКПП «Агропромтехцентр», ТОВ «Редрок», ФОП ОСОБА_1 ), які здійснювали перевезення вантажів для ТзОВ «Притані» згідно з реєстрами витрат палива. За результатами перевірки ТзОВ «Притані» встановлено реалізацію дизельного палива іншим суб'єктам господарювання за період з 01.04.2020 по 31.10.2020 в кількості 62 876л на загальну суму 970 243,31грн. без придбання відповідної ліцензії. Таким чином, товариством порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, та п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14, п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України.
Також, у ході проведення фактичної перевірки встановлено, що ТзОВ «Притані» придбавалось у значних обсягах дизельне пальне у наступних постачальників: ТОВ «Вог Трейд Ресурс, згідно договору №14 від 11.01.2019, ПП «Укрпалетсистем» згідно договору № 298/03/19 від 14.03.2019; ТОВ «ОККО-БІЗНЕС-ПАРТНЕР» згідно договору №55ДГ-30328/20 від 20.10.2020. На балансі по рах.10 «Основні засоби» СГ обліковується ємність для зберігання пального, балансова вартість 30 000 грн. При огляді території за адресою: Волинська область, с. Скулин, вул. Центральна,87 в наявності ємність для зберігання пального, об'єм якої не визначено, яка належить ТзОВ «Притані» на праві власності.
Перевіркою між іншого встановлено, що згідно з ТТН та акцизними накладними розвантаження пального здійснювалось за адресою: с. Тойкут, вул. Шосейна,11, Ковельський район (за виключенням придбання дизельного палива 01.10.2020, адреса розвантаження: с. Скулин, вул. Центральна,87, Ковельський район, Волинська область. Відповідно до подорожних листів вантажного автомобіля (типова форма №2-ТН), наданих підприємством для перевірки за період з 12,03.2020 по 29.12.2020 встановлено, що переміщення дизельного палива здійснювалось в резервуарі ємністю 20 000л з пункту розвантаження (згідно ТТН): с.Тойкут, вул. Шосейна,11, Ковельського району, до пункту доставки: с.Скулин, вул.Центральна,87, Ковельського району (для подальшої реалізації контрагентам перевізникам та використання для власних потреб). Переміщення пального здійснювалось автомобілем VOLVO НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_9, водій ОСОБА_2 (техпаспорт серія НОМЕР_2 від 15.05.2019). Вищезазначений автомобіль є спеціалізованим вантажним - сідловим тягачем. Власником транспортного засобу є ТОВ «Притані».
Таким чином, позивачем порушено п.п.128-1.2 ст.128-1 ПК України в частині не реєстрації акцизного складу/акцизного складу пересувного в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу.
Крім того, ТзОВ «Притані» не подано повідомлення за формою 20-ОПП щодо наявності у СГ рухомого майна, яке використовується у господарській діяльності в т.ч.: власні транспортні засоби - 5 одиниць - SCHMITZ, д.н.з НОМЕР_3 , VOLVO, д.н.з. НОМЕР_4 , автонавантажувач TOYOTA, Д.Н.3.НОМЕР_5, автонавантажувач LINDE, д.н.з. НОМЕР_5 , автонавантажувач TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_6 та орендовані транспортні засоби - 4 одиниці - вантажний сідловий тягач RENAULT, д.н.з. НОМЕР_7 , причіп KOGEL, д.н.з. НОМЕР_8 , причіп KOGEL, д.н.з. НОМЕР_9 , ЗІЛ131, д.н.з. НОМЕР_10 , чим порушено п.22.1 ст.22, п.63.3 ст.63 ПК України та п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.2011 року №1588. Позивачем не надано доказів подання до контролюючого органу повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, як і не заперечено обов'язку щодо його подання.
Також, на дату завершення перевірки 29.01.2021 ТзОВ «Притані» не надано в повному обсязі оригіналів документів чи їх копій - реєстрів заправки контрагентів перевізників за листопад, грудень 2020, чим порушено ст.44 ПК.
З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.
16.07.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про доповнення підстав позову, у якій останній звернув увагу зокрема на незаконність проведення перевірки та невідповідність наказу про проведення фактичної перевірки вимогам закону (т.1, а.с.230-237).
Також 16.07.2021 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме платіжних доручень та рахунків про оплату (т.9, а.с.77-102).
У підготовчому засіданні 16.07.2021 оголошено перерву в розгляді справи до 05.08.2021 (т.9, а.с.104)
05.08.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останній заперечив доводи представника позивача викладені у заяві про доповнення підстав позову, та з посиланням на правові позиції Верховного Суду вважає що контролюючим органом правомірно з дотримання вимог чинного законодавства проведено перевірку ТзОВ «Притані»(т.9, а.с.106-108).
Ухвалою суду від 05.08.2021 підготовче засідання відкладено на 02.09.2021 а також продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів (т.9, а.с.100).
31.08.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про доповнення підстав позову, у якій останній звернув увагу на те що відповідачем протиправно застосовано штраф 1020,00 грн. за порушення ст. 44 ПК України, оскільки на запит від контролюючого органу ТзОВ «Притані» надало документи, що зазначені в запиті проте в акті перевірки та акті про ненадання документів від 22.01.2021 зазначено, що не було надано реєстри заправки контрагентів перевізників за листопад-грудень 2020 року. Однак, у запиті про надання документів від 15.01.2021 не було вимоги про надання реєстрів й заправки контрагентів перевізників за листопад-грудень 2020 року. Відтак немає жодних підстав для застосування штрафної санкції передбаченої п.121.1 ст.121 ПК України, оскільки контролюючим органом у запиті від 15.01.2021 не вимагалися документи, відсутність надання яких ставляться у вину позивачу. Крім того підстав для застосування п.117.1 ст.117 ПК України і визначення штрафу в сумі 9 180, 00грн. за неподання 20-ОПП із посиланням на п.63.3 ст.63 є невірним застосуванням норм ПК України, оскільки наказом від 14.01.2021р. за №137 було призначено фактичну перевірку з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів. Тобто, перевірка не проводилася з питань дотримання платником податку своєчасності та правильності подання податкової фінансової чи іншої звітності за період діяльності згідно ст. 102 ПК України. Таким чином, вважає що відповідач незаконно застосував до позивача штрафну санкцію за неподання повідомлення 20-ОПП, оскільки в наказі від 14.01.2021 за №137 «Про проведення фактичної перевірки» питання не відносилися до предмету перевірки (т.9, а.с.115-116).
Ухвалою суду від 02.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2021 (т.9, а.с.131).
У судовому засідання 15.09.2021 оголошено перерву до 23.09.2021 (т.9, а.с.134).
В судовому засіданні 23.09.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити, крім того подав письмовий виступ у судових дебатах (т.9, а.с.136-137) .
Представники відповідача у цьому ж судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також у письмових поясненнях та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «Притані» зареєстровано як юридичну особу з 28.10.2015, про що внесено запис № 11991020000001094. Видами господарської діяльності позивача є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 02.20 Лісозаготівлі; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.24 Виробництво дерев'яної тари; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Як слідує з матеріалів справи у ТзОВ «Притані» наявна ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 03060414202000010 з терміном дії з 14.01.2020 по 02.02.2025, та сплачено за період з 02.02.2020 по 02.02.2021 платіжним дорученням від 10.01.2020 №1 сума 780 грн. (т.1, а.с.46-48).
Судом також встановлено, що працівниками ГУ ДПC у Волинській області на підставі наказу від 14.01.2021 №137 та направлень від 14.01.2021 №52 та №53 проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТзОВ «Притані», що розташована за адресою с. Скулин Ковельського району Волинської області вул. Центральна, 87, за результатами якої складено акт №849/03-20-07/40087925 з додатком №1 (т.1, а.с.35-45).
Згідно із висновками акта перевірки позивачем порушено:
- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;
- п.22.1. ст.22, п.63.3 ст.63 ПК України;
- п.п.14.1.212 п. 14.1 ст.14, ст.44, п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212, ст.230 ПК України.
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0008420705 від 18.02.2021 (т.1, а.с.31), яким до ТзОВ «Притані» було застосовано штрафну санкцію у сумі 2 484 443,31 грн., за порушення п.22.1 ст.22, п.63.3 ст.63, п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.2011 №1588, ст.44, п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14, п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212, ст.230 ПК України, ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів рідин, що використовуються електронних сигаретах, та пального», на підставі п.54.3 ст.54, п.117.1 ст.117, п.121.1 ст.121, п.117.3 ст.117, п.128-1.2 ст.128-1 ПК України, абз.24 ч.11 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів рідин, що використовуються електронних сигаретах, та пального».
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0008420705 від 18.02.2021 ТзОВ «Притані» оскаржило його в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, а тому при вирішенні даного спору воно перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), зокрема, чи прийняте рішення на підставі повноважень, у порядку та в спосіб, визначених чинним законодавством України.
Щодо підстав проведення перевірки, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 ПК України.
Так, відповідно до статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
В силу приписів вищенаведених норм, ГУ ДПС у Волинській області, як контролюючий орган, повинно здійснювати контроль за дотриманням вимог чинного законодавства щодо обігу та реалізації підакцизних товарів.
Суд не погоджується з твердженнями представника позивача щодо відсутності у контролюючого органу підстав для призначення та проведення перевірки з огляду на таке.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №803/988/17 від 05.11.2018.
Отже, підставою для проведення контролюючим органом фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, яка не передбачає наявності у контролюючого органу інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Тому в ГУ ДПС у Волинській області були законодавчо обґрунтовані підстави для винесення наказу від 14.01.2021 №137 «Про проведення фактичної перевірки» у зв'язку із чим відповідач мав всі підстави та повноваження на здійснення перевірки ТзОВ «Притані» відповідно до законодавства.
Крім того, на переконання суду, виконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку, у відповідності до норм податкового законодавства.
Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/1113/16 від 13.03.2018р. та по справі № 807/2062/17 від 21.02.2019р. викладена позиція про те, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, суд не бере до уваги доводи позивача щодо наявності процедурних порушень при її здійсненні, оскільки в межах розгляду даної справи, оцінці підлягають обставини наявності або відсутності порушень, викладених в акті фактичної перевірки.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є перевірка законності накладення на позивача штрафів за реалізації пального без наявності відповідної ліцензії та без реєстрації акцизного складу/акцизного складу пересувного в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу, не подання повідомлення за формою 20-ОПП щодо наявності у СГ рухомого майна, яке використовується у господарській діяльності, а також ненадання у повному обсязі оригіналів документів чи їх копій.
Щодо законності накладення на позивача штрафів за реалізації пального без наявності відповідної ліцензії та без реєстрації акцизного складу/акцизного складу пересувного в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу, суд зазначає наступне.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.4, 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Порядок адміністрування акцизного податку унормований Розділом VI ПК України.
У статті 212 ПК України наведений перелік платників акцизного податку. Платником акцизного податку є зокрема особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий. (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).
Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
У статті 215 ПК України наведено вичерпний перелік підакцизних товарів, ставки податку на ці товари, код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД і опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД. Зокрема, до підакцизних товарів належить пальне (пункт 215.1 ст. 215 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп.14.1.141-1 п.14.1 ст.14 ПК України до пального відносять: нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп.215.3.4 п.215.3 ст. 215 Кодексу.
Об'єктами оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1, підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 ПК Кодексу є операції, зокрема з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.
Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці 2 підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.
Пунктом 117.3 статті 117 ПК України встановлено, що здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.
Підпунктом 6 пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року №2628-VIII внесено зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які набрали чинності з 1 липня 2019 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції Закону України від 23.11.2018 року №2628-VIII) оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.
Термін «пальне» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.
Відповідно до частин 1, 8, 9 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції Закону України від 23.11.2018 року №2628-VIII) роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловім, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 500 000 грн. за реалізацію пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону.
Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України особа, яка реалізує пальне, є платником акцизного податку.
Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ТзОВ «Притані» було укладено ряд договорів оренди транспортних засобів із ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Редрок» та ВКПП «Агропромтехцент», за якими орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування строком на 1 (один) день транспортні засоби. До таких договорів буди складені акти приймання-передачі транспортних засобів, акти приймання-передачі (повернення) транспортних засобів та акти надання послуг (т.1, а.с.67-250; т.2, а.с.1-250; т.3, а.с.1-250; т.4, а.с.1-250; т.5, а.с.1-250; т.6, а.с.1-250; т.7, а.с.1-249; т.8, а.с.1-176).
Так, у договорах орендар (ТзОВ «Притані») самостійно визначає напрямки використання орендованих транспортних засобів.
Також, умовами договорів передбачалось, що орендар (ТзОВ «Притані») зобов'язується здійснювати заправку транспортних засобів.
При цьому в договорах не передбачено перехід права власності на дизельне паливо від орендаря до орендодавця, тобто позивач здійснював заправку лише тих транспортних засобів які він орендував, а не за передачею пального на підставі договорів.
Також договорами не передбачено що орендодавець оплачує та/або купує у позивача дизпаливо для виконання умов укладених договорів.
Аналізуючи наведені норми податкового законодавства суд приходить до висновку, що у випадку, коли придбане суб'єктом господарювання пальне використовується виключно для власних потреб, обов'язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з п.п.212.1.15 п.212.1 ст.212 КП України не виникатиме, оскільки така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України.
Отже, у даному випадку, платник податків не вважається платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Таким чином, суд доходить висновків, що позивачем не було вчинено дій, які дозволити б кваліфікувати його в якості платника податку, а дії - реалізацією пального.
З приводу порушень позивачем вимог п.п.128-1.2. ст.128-1 ПК України а саме в частині не реєстрації акцизного складу/акцизного складу пересувного в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу, суд зазначає таке.
Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018 доповнено статтю 128-1 Податкового кодексу України пунктом 128-1.2, згідно з яким, з 01.07.2019 відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 000 грн.
Слід зазначити, що наявність вини платника податків є обов'язковою умовою притягнення до відповідальності за п.п.128-1.2. ст. 128-1 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2021 року у справі № 320/3824/20.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вина юридичної особи випливає безпосередньо з її поведінки, тобто основою є об'єктивна сторона правопорушення, і юридична особа визнається винною, виходячи з її фактичних діянь як деліктоздатного суб'єкта права.
Так, відповідачем встановлено порушення ТзОВ «Притані» вимог п. «б» абз. 6 п.п.230.1.2 п.230.1 ст. 239 Податкового кодексу України, що полягає у відсутності реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу.
Під час розгляду справи з'ясовано, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходив з того, що позивач є розпорядником акцизного складу та не виконав обов'язку щодо реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального акцизного складу.
Так, відповідно до п.п.14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України:
«акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому перемішується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України).
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення» в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу».
Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб реалізує або зберігає пальне, ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу (п.п.14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного у разі перевезення у ньому пального власником якого є суб'єкт господарювання - платник акцизного податку який, здійснює реалізацію пального,
Згідно абз.5 п.п.14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України:
Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального. Або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Враховуючи те, що ТОВ «Притані» не є розпорядником акцизного складу та платником а отримане паливо використовує виключно для власних потреб, транспортний засіб VOLVO НОМЕР_1 не може вважатися акцизним складом пересувним в розумінні Податкового кодексу України та реєстрації не підлягає.
Крім того, у індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 15.08.2019 №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що «у розумінні Закону № 481 суб'єкту господарювання необхідно отримати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах /ємкостях», вказана податкова консультація не скасована.
Також, в іншій податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 05.12.2019 № 1746/6/99-00-04-02-06-15/ІПК, зазначено, що «не є акцизним складом пересувний транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або потреб власного споживання чи промислової переробки.
Отже, оскільки судом встановлено, що пальне використовується ТзОВ «Притані» на власне споживання, позивач не є платником податку - розпорядником акцизного складу тому транспортний засіб який знаходиться у власності, або на умовах лізингу чи оренди, та використовується для заправки власної техніки або для зберігання пального для власного споживання, не є акцизним складом пересувним в розумінні п.п.14.1.6-1 п.14.1 ст.14 ПК України.
Відтак, твердження контролюючого органу про порушення позивачем ст. 128-1 ПК України є необґрунтованим.
Щодо порушення ТзОВ «Притані» вимог п.63.3. ст.63 ПК України суд вважає за обхідне зазначити наступне.
Пунктом 117.1 ст.117 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) визначено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Згідно з п.63.3 ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
У п.22.1 ст.22 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, передбачено, що платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Згідно п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена п.117.1 ст. 117 ПК України.
Аналізуючи наведені норми можна зробити висновок, що ПК України визначено те, що може бути віднесено до об'єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об'єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов'язок зі сплати податків, та про які він зобов'язаний повідомляти контролюючий орган.
Тобто, податкове законодавство пов'язує обов'язок з подання звітності про об'єкти оподаткування з наявністю обов'язку по сплаті податків щодо такого об'єкта.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Притані» використовувало у своїй господарській діяльності орендовані транспортні засоби.
Наведені в акті перевірки об'єкти, з якими контролюючий орган пов'язує необхідність подання повідомлення за формою №20-ОПП використовувалися позивачем у господарській діяльності на підставі договорів оренди, у зв'язку з чим за цими договорами у позивача не виникає обов'язку щодо сплати податків, оскільки означені об'єкти належать на праві власності іншим юридичним та фізичним особам.
Крім того, норми ПК України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно п.117.1 ст.117 ПК України.
Посилання відповідача на строки, встановлені наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» №1588 від 09.12.2011 є помилковим, оскільки, як вже зазначалося вище, санкція ст.117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно кодексом.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 8.4 вказаного Наказу №11588 від 09.12.2011, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Тобто, в Наказі №1588 від 09.12.2011 є строки виключно повідомлення про об'єкт оподаткування (яких в ПК України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об'єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже неповідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно п.117.1 ст.117 ПК України.
Таким чином, суд вважає, що висновки ГУ ДПС у Волинській області про порушення позивачем п.177.1 ст.117 ПК України за неподання повідомлення за формою №20-ОПП є необґрунтованими.
Щодо порушення позивачем ст.44 ПК України суд зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи 15.01.2021 контролюючим органом було надано запит ТОВ «Притані» про надання документів. Перелік яких зазначено у запиті (т.9, а.с.69).
На виконання вказаного запиту ТОВ «Притані» надало документи, що зазначені в запиті від 15.01.2021, що підтверджується відомостями вказаними у акті перевірки та визнається самим відповідачем. Проте, в акті перевірки та акті про ненадання документів від 22.01.2021 (т.9, а.с.70) зазначено, що не було надано реєстри заправки контрагентів перевізників за листопад-грудень 2020 року.
Однак, суд звертає увагу на те, що у запиті про надання документів від 15.01.2021 не було вимоги про надано реєстри заправки контрагентів перевізників за листопад-грудень 2020 року. Відтак суд вважає, що жодних підстав для застосування штрафної санкції передбаченої п. 121.1 ст. 121 ПК України немає, оскільки контролюючим органом у запиті від 15.01.2021 не вимагалися документи, відсутність надання яких ставляться у вину позивачу.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).
В той же час згідно з частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, на підставі статті 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Притані» до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2021 №000842070 підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Порядок і правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 22 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №107 від 27.05.2021 (т.1, а.с.18), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь ТзОВ «Притані» необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинської області судові витрати при сплаті судового збору в сумі 22 700,00 грн.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Волинській області від 18.02.2021 №0008420705.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Притані» (45043, Волинська область, Ковельський район, село Скулин, вулиця Центральна, будинок 87, код ЄДРПОУ 40087925) судові витрати в розмірі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський
Повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2021 року.