01 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6606/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ратнівського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом Ратнівського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Ратнівський РВ УДМС України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо не оформлення паспорта у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; зобов'язання оформити та видати бланк паспорту на її ім'я у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку з пошкодженням паспорта у формі пластикової картки типу ID-1, звернулася до відповідача з заявою щодо оформлення нового паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати паспорт виключно у формі паспортної книжечки на підставі Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-ІІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1 (що містить безконтактний електронний носій). При цьому, жодним чином не посилаючись на будь-які релігійні переконання, вказану заяву було надано керуючись виключно нормами діючого законодавства, що регулює дане питання. На дану заяву відповідачем було надано відповідь, у якій повідомлялось про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у зв'язку з відсутністю відповідного рішення суду. При цьому, у відповіді не зазначається, яким нормативним документом заборонено паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, а лише вказано, що паспорт буде видано на підставі рішення суду. Таким чином, надана відповідь не містить у собі ані дозволу, ані прямої відмови у оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки. Додатково позивач покликається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що частиною четвертою статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З прийняттям цього Закону паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби України, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Заявник для оформлення паспорта не подав усіх необхідних документів, не заповнив заяву встановленого зразка та звернувся за оформленням документа, видача якого припинена.
Також представник відповідача вказує на те, що у 23.06.2017 позивач за своїм добровільним волевиявленням звернулася до Ратнівського РВ УДМС України у Волинській області для оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1 та подала заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами ЄДДР України. Згоду на обробку персональних даних позивач посвідчила власним підписом. Отже позивач, оформивши паспорт громадянина України, зробила свій альтернативний вибір, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і Унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) відносно позивача уже сформовано - 2002050302785, який є незмінним при наступних операціях у Реєстрі. Відтак, побоювання позивача щодо внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки спричинить шкоду її приватному життю є необґрунтованими та очевидно надуманими. Вважає дії відповідача такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову просила відмовити.
Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що на підставі заяви - анкети від 23.06.2017 №698600, поданої позивачем до Ратнівського РВ УДМС України у Волинській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано 11.07.2017 паспорт громадянина України у формі пластикової ID-картки № НОМЕР_1 , терміном дії до 11.07.2021, та присвоєно відносно неї УНЗР в ЄДДР - №2002050302785.
Як стверджує позивач, у зв'язку із зіпсуванням паспорта громадянина України у формі ID-карти, вона звернулася до відповідача із заявою щодо оформлення нового паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки.
На вказану заяву позивача, яка зареєстрована 27.04.2021 за № Ч-39/6/0723-21, Ратнівський РВ УДМС України у Волинській області листом від 25.05.2021 №0723-122/0723.1-21 повідомив, що станом на 25.05.2021 позивач користується паспортом громадянина України (номер документу НОМЕР_1 виданий 11.07.2017, орган видачі - 0723), відтак відповідно до пункту 2 Розділу ІХ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, а також частини 7 статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" остання не має права на отримання паспорта громадянина України, оскільки такий документ є дійсним на день звернення. Також повідомлено, що Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI), постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302), постановою Кабміну України "Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи" від 29.11.2014 року №669 (далі - Порядок №669).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (частина перша статті 13 Закону №5492-VI).
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).
Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI встановлено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог чинного законодавства і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.03. 2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
При цьому, пунктом 6 Порядку визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, зокрема, у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Відповідно до пункту 7 Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: 1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); 3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи чи закладу (далі - уповноважена особа).
Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами / територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр) (пункт 10 Порядку).
Пунктом 69 Порядку передбачено, що заявник подає для обміну паспорта такі документи: 1) паспорт, що підлягає обміну; 2) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку); 3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 4) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 5) документ, що посвідчує особу законного представника / уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника / уповноваженої особи; 6) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 7) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів); 8) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) Doc 9303.
Відповідно до пункту 100 Порядку територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, зокрема, якщо особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання).
Пунктом 108 Порядку передбачено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі: коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; непридатності паспорта для подальшого використання; припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України; коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта; смерті особи, якій було видано такий паспорт; закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії; оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства.
Разом з тим, законодавством України не передбачено можливість добровільної відмови від паспорта громадянина України у зв'язку із незгодою щодо його форми чи процедури оформлення та видачі.
Матеріалами справи підтверджено, 11.07.2017 Ратнівським РВ УДМС України у Волинській області (0723) видано ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 на підставі добровільно поданої, належним чином оформленої заяви-анкети від 23.06.2017 №698600. Строк дії вказаного паспорту - до 11.07.2021. Згоду на обробку персональних даних позивач посвідчила власним підписом.
Тобто, позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до ЄДДР задовго до звернення до суду з даним позовом.
Слід зазначити, що наслідком подання позивачем заяви-анкети від 23.06.2017 №698600 було присвоєння позивачу УНЗР в ЄДДР - №2002050302785.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерство внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, обмін паспорта здійснюється, зокрема в разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Відповідно до пункту 2 розділу ІХ Тимчасового порядку територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Суд зауважує, що із долученого до позовної заяви паспорта позивача у формі ID-картки № НОМЕР_1 не вбачається будь-яких пошкоджень, які свідчили про непридатність паспорта для подальшого використання.
Станом на дату звернення позивача із заявою про оформлення нового паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки (заява зареєстрована 27.04.2021 за № Ч-39/6/0723-21) паспорт громадянина України у формі пластикової ID-картки № НОМЕР_1 був дійсним, термін дії до 11.07.2021.
Таким чином, враховуючи вимоги пунктів 6, 100, 108 Положення, суд вважає, що підстави для оформлення (обміну) наявного у ОСОБА_1 паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відсутні, оскільки наявний у позивача паспорт є дійсним і придатним до використання; помилки в інформації, внесеній до нього, судом не встановлено та сторонами не доведено.
З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив листом від 25.05.2021 №0723-122/0723.1-21 в оформленні позивачу паспорта громадянина України з підстав пункту 2 Розділу ІХ Тимчасового порядку, а також частини 7 статті 16 Закону №5492-VI (особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення).
Щодо посилань позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, суд зазначає таке.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 вказано, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Також у вищевказаній постанові зазначено, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
При розгляді адміністративної справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновків, що:
- норми Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції;
- законодавець, приймаючи зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Положенням пункту 21 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
Разом з тим, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018, які зазначаються позивачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки даний спір виник з інших підстав ніж у зразковій справі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко