30 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/9808/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Другий ВДВС у м. Луцьку) про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2011 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, що виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 2-5092/2010 від 31.08.2011, про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014/11-01/7086 від 23.08.2005 у розмірі 243433,86 грн. та судових витрат в сумі 1820,00 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
18.05.2018 головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Другий ВДВС м. Луцьк ГТУЮ) Постоловський Р.О., на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виніс постанову про повернення вказаного виконавчого листа стягувачу та того ж дня, на підставі статей 3, 27, 40 зазначеного Закону, виніс постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 28902380 із позивача у розмірі 23870,74 грн. Постановою державного виконавця Другого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ Файчук О.В. від 21.05.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 56439712 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 18.05.2018 ВП № 28902380. При цьому, у період з 21.05.2018 по 18.10.2018 із позивача у межах виконавчого провадження № 56439712 було стягнуто 3002,65 грн.
Разом з тим, постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є. від 02.10.2018 відкрито виконавче провадження № 57333490 з виконання виконавчого листа № 2-5092/2010, виданого 31.08.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, та 02.10.2018 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 24525,39 грн. З матеріалів виконавчого провадження № 57333490 вбачається, що за період з 02.10.2018 по 01.09.2021 із ОСОБА_1 стягнуто 18701,75 грн. основної винагороди приватного виконавця та 29346,19 грн. основного боргу.
Позивач вказує, що на даний час відбувається одночасне стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору (в користь держави) та основної винагороди (в користь приватного виконавця), тобто подвійне стягнення однієї і тієї ж суми.
Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору від 18.05.2018 ВП № 28902380, оскільки після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було фактично стягнуто із боржника заборгованості за кредитним договором, що не призвело до фактичного виконання рішення суду у спосіб, визначений у виконавчому листі. Вказана постанова винесена з порушенням вимог статей 27, 40, 42 Закону № 1404-VIII, оскільки розмір виконавчого збору обрахований не із суми боргу, що фактично стягнута під час виконавчого провадження, а із загальної суми, що підлягала стягненню відповідно до виконавчого листа.
Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 18.05.2018 ВП № 28902380 про стягнення виконавчого збору в розмірі 23870,74 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справі призначене судове засідання на 11:00 30.09.2021 (а. с. 51).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих. № 63013 від 29.09.2021) представник відповідача Балакірева Ю.О. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови, вказуючи при цьому на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом (а. с. 56-60).
До судового засідання, призначеного на 11:00 30.09.2021, від представника позивача - адвоката Ліпкевича І.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а. с. 55).
Відтак, виходячи із приписів частини третьої статті 268 КАС України, та враховуючи норму частини четвертої статті 229 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у завах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2011 Луцький міськрайонний суд Волинської області у цивільній справі № 2-5092/2010 видав виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції 243433,86 грн. заборгованості за кредитним договором № 014/11-01/7086 від 23.08.2005 та судові витрати по справі в сумі 1820,00 грн. (а. с. 166).
Постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС Луцького міського управління юстиції Пироги С.С. від 12.09.2011 ВП № 289023380 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-5092/10, виданого 31.08.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області (а. с. 161).
17.05.2018 до Другого ВДВС м. Луцька ГТУЮ надійшла заява представника стягувача про повернення без виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 2-5092/2010 від 31.08.2011 (а. с. 81).
18.05.2018 головний державний виконавець Другого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ Постоловський Р.О. виніс постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 289023380, якою стягнув з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 23840,74 грн. При цьому, у вказаній постанові зазначено, що в ході примусового виконання рішення суду стягнуто 654,64 грн. виконавчого збору, залишок нестягнутого виконавчого збору становить 23870,74 грн. (а. с. 64-65, 76).
Постановою головного державного виконавця Другого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ Постоловського Р.О. від 18.05.2018 ВП № 289023380 виконавчий лист № 2-5092/10, виданий 31.08.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, повернуто стягувачу (а. с. 73-74).
21.05.2018 постановою державного виконавця Другого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ Файчук О.В. відкрито виконавче провадження № 56439712 з виконання постанови № 289023380, виданої 18.05.2018 Другим ВДВС м. Луцьк ГТУЮ про стягнення з боржника ОСОБА_1 залишку нестягнутого виконавчого збору в сумі 23870,74 грн. (а. с. 68).
Судом також встановлено, що в подальшому виконавчий лист № 2-5092/10, виданий 31.08.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, був пред'явлений до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є., постановою якого від 02.10.2018 ВП № 57333490 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а. с. 36).
02.10.2018 приватний виконавець Клехо А.Є. виніс постанову ВП № 57333490 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 24525,39 грн. (а. с. 37).
Як вбачається із довідки приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є. від 02.09.2021 (а. с. 39), у виконавчому провадженні № 57333490 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5092/10, виданого 31.08.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, станом на 01.09.2021 стягнуто 29436,19 грн. основного боргу та 18701,75 грн. основної винагороди приватного виконавця (основна винагорода ОСОБА_1 частково сплачена добровільно).
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, в матеріалах виконавчого провадження № 56439712 знаходиться супровідний лист від 21.05.2018 № 20080 про направлення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2018 з виконання постанови № 289023380, виданої 18.05.2018 Другим ВДВС м. Луцьк ГТУЮ про стягнення з боржника ОСОБА_1 залишку нестягнутого виконавчого збору в сумі 23870,74 грн. разом із копією поштової квитанції та списком рекомендованих відправлень (а. с. 66-67), проте повідомлення про вручення позивачу вказаного поштового відправлення матеріали виконавчого провадження не містять, тобто відсутні докази своєчасного вручення позивачу копії оскаржуваної постанови. Відтак, оскільки копію постанови від 18.05.2018 про стягнення виконавчого збору представник позивача одержав після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження відповідно до заяви від 27.08.2021 (а. с. 11), а позовну заяву було скеровано до суду поштовим зв'язком 06.09.2021 (а. с. 42), тому суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 382/389/17).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі положення Закону № 1404-VIII.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За приписами частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини п'ятої статі 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За правилами частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно із частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VIII) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п'ята статті 26 Закону № 1404-VIII).
Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно із частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 (у даній справі спір виник у зв'язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону - стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), які полягають, зокрема, у тому, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. У разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому провадженні № 28902380 виконавчий лист № 2-5092/10, виданий 31.08.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області фактично виконано не було у повному обсязі, та виконання рішення суду за вказаним виконавчим листом на даний час здійснюється приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 57333490 (при цьому, із позивача ОСОБА_1 стягнуто основну винагороду приватного виконавця в сумі 18701,75 грн.).
Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 18.05.2018 у виконавчому провадженні № 28902380, у якому не відбулося виконання рішення суду, є неправомірним, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.
Суд також звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, станом на день винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 18.05.2018, тобто до внесення змін відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VIII) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
В той же час, в порушення вимог частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, станом на день винесення оскаржуваної постанови) у постанові про стягнення виконавчого збору від 18.05.2018 виконавчий збір був визначений у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню, а не у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова від 18.05.2018 ВП № 28902380 про стягнення виконавчого збору прийнята з порушенням вимог статті 27 Закону № 1404-VIII, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вказаної постанови підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн., який сплачений квитанцією від 15.09.2021 № 0.0.2266078314.1 (а. с. 47-50).
Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Постоловського Р.О. про стягнення виконавчого збору від 18 травня 2018 року ВП № 28902380.
Стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-а, ідентифікаційний код 35041370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.М.Валюх