м. Вінниця
04 жовтня 2021 р. Справа № 144/1048/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 7, смт. Теплик, Вінниця, 23800; код ЄДРПОУ 03191696) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації (далі - відповідач).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є учасником бойових дій, тому має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). Проте, у 2020 року йому виплачено разову грошову допомогу у розмірі меншому, ніж встановлено Законом № 3551-XII, а саме у розмірі 1390,00 грн.
Окрім того, у позовній заяві вказується, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відтак, на думку позивача, оскільки, на час виплати разової грошової допомоги діяла редакція ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XI, то остання підлягала застосуванню при визначенні розміру оспорюваної виплати.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо виплати допомоги у розмірі, визначено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.
Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 20.05.2021 року вирішено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України адміністративну справу №144/1048/20 передати на розгляд Вінницького окружного адміністративного суду.
27.07.2021 року адміністративна справа №144/1048/20 надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 02.08.2021 року вирішено відкрити провадження у даній справі та здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, даною ухвалою встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.08.2021 року до суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації, за змістом якого управління зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації не може бути відповідачем у справі, оскільки перебуває у стадії припинення шляхом приєднання до Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації.
Також у відзиві зазначається, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2020 році здійснювалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлений розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій в сумі 1390,00 грн.
З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.03.2016 року.
Позивач має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У 2020 року ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390,00 грн., однак на переконання позивача, розмір такої допомоги для учасника бойових дій повинен становити п'ять мінімальних пенсій за віком.
01.07.2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача щодо проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій.
У листі від 03.07.2020 року №01-7/1284 відповідач зазначив, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році позивачу, як учаснику бойових дій, виплачена в межах фактично виділених та профінансованих на цю мету коштів Міністерством соціальної політики України, а саме у розмірі 1390,00 грн.
Не погоджуючись із такою відмовою Управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації щодо проведення перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
За приписами п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пільги учасникам бойових дій передбачені ст. 12 Закону № 3551-XII.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.
Згідно із п.п. 5 п. 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що учасникам бойових дій у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня проводиться у розмірі 1390 гривень.
Згідно з рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1 -247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 відновлено дію ч. 4 ст. 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас відповідач, виплачуючи позивачу оспорювану допомогу, керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112.
З приводу обраного позивачем способу захисту прав, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що дії є активною формою поведінки суб'єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв'язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.
Оскільки відповідач листом від 03.07.2020 року фактично відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій, то така відмова є формою активного поведінки суб'єкта владних повноважень.
Відтак, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, адже розмір допомоги повинен визначатися на підставі ст. 12 Закону від № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, а не нормами постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року № 325.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру суд зазначає, що за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14.11.2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, нарахування та виплата щорічної разової грошової учасникам бойових дій у 2020 році повинна розраховуватись з урахуванням мінімальної пенсії, яка становить 1638 грн.
Окрім того, суд зазначає, що надає оцінку заявленим позовним вимогам в межах даної адміністративної справи з врахуванням висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 року у справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 року, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік згідно з ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
При цьому з приводу доводів Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про те, що Управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації не може бути відповідачем у справі, оскільки перебуває у стадії припинення шляхом приєднання до Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1321 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються" вирішено, що перехід повноважень, прав та обов'язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі комісія з реорганізації).
При цьому суд звертає увагу, що на даний час Управління соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань хоч і перебуває в стані припинення, проте не ліквідоване, а отже є діючою юридичною особою, наділеною адміністративною процесуальною дієздатністю, тому може бути стороною у справі. Окрім того, суд зазначає, що передача функцій та повноважень Управління соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації Управлінню соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації не є автоматичною підставою для зміни сторони судового спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутні підстава для заміни сторони відповідача правонаступником, відтак, Управління соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації є належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відтак, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації щодо відмову ОСОБА_1
у перерахунку та виплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік згідно з статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Теплицької районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 7, смт. Теплик, Вінниця, 23800; код ЄДРПОУ 03191696).
Рішення в повному обсязі сформовано: 04.10.2021 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна