Рішення від 04.10.2021 по справі 120/9964/21-а

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2021 р. Справа № 120/9964/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як наслідок позивач вважає, що в 2021 році виплата допомоги до 5 травня йому протиправно проведена у розмірі меншому ніж це передбачено Законом, адже Конституційний Суд у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку про неконституційність норм Бюджетного кодексу України які надавали повноваження Уряду самостійно визначати розмір такої допомоги.

Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 25.08.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку, визначеному ст. 263 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що право учасників бойових дій на отримання разової грошової допомоги гарантується та фінансується державою за рахунок коштів державного бюджету шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, виконавчих органів міських, районних у містах. Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного Кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Також акцентував увагу на тому, що статтею 48 Бюджетного Кодексу України прямо заборонено розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірах інших ніж ті, що передбачені відповідними бюджетними асигнуваннями. Виплата ж бюджетних коштів у розмірах, не передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями, або із інших рахунків є грубим порушенням бюджетного законодавства та тягне за собою юридичну відповідальність посадових осіб. З огляду на викладене, грошова допомога в 2021 році позивачу була нарахована і виплачена у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325.

Окрім того, 03.09.2021 на адресу суду надійшла заява про заміну неналежного відповідача, за змістом якої відповідач просить замінити первісного відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради на належного відповідача - Кабінет Міністрів України.

Ухвалою суду від 04.10.2021 вирішено відмовити у задоволенні вищезазначеної заяви Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням серії НОМЕР_1 .

Як вказує в позовній заяві позивач та не заперечується відповідачем в 2021 році на картковий рахунок позивача надійшли кошти в рахунок виплати разової грошової допомоги до 5-го травня в сумі 3906,00 грн.

Разом із тим, позивач зазначає, що він, як особа з інвалідністю внаслідок війни другої групи, має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня у відповідності до ч. 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8-ти мінімальних пенсій за віком, тобто в розмірі 14152,00 грн.

Таким чином, не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати у 2021 році одноразової грошової допомоги у зменшеному розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон України №3551-XII).

01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою КМУ від 08 квітня 2021 р. № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 4 421 гривень; II групи - 3 906 гривень; III групи - 3 391 гривень; учасникам бойових дій - 1 491 гривень.

Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, Рішенням КСУ від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року у розмірі 1769 гривень.

Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд по зразковій справі №440/2722/20 у рішенні від 29.09.2020, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.

Підсумовуючи вище, позовні вимоги щодо недоотриманих позивачем коштів у 2021 є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до рішення КСУ від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, що визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 27.02.2020.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 була здійснена на підставі закону.

Вирішуючи спір суд зазначає, що перерахунок та виплата конкретної суми грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень відповідача в силу ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" якою передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідачем листом відмовлено в доплаті щорічної разової грошової допомоги, таке свідчить про його активну дію, тому твердження позивача щодо допущення бездіяльності є необґрунтованими, адже бездіяльність має прояв у формі пасивної поведінки суб'єкта.

Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні виплати за 2021 рік разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при цьому докази понесення інших судових витрат позивачем не надано, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5-го травня у 2021 році в розмірі меншому, ніж 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області (2-й пров. Пушкіна, 8, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 20088327)

Повний текст рішення суду складено 04.10.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна

Попередній документ
100068407
Наступний документ
100068409
Інформація про рішення:
№ рішення: 100068408
№ справи: 120/9964/21-а
Дата рішення: 04.10.2021
Дата публікації: 06.10.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них