Постанова
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 134/1292/20
Провадження № 51 - 3028 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020190000118 від 02 квітня 2020 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кісниця, Крижопільського району, Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на вирок Вінницького апеляційного суду від 12 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.
Частково задоволено цивільні позови та стягнуто з ОСОБА_6 :
- на користь ОСОБА_8 32 950 грн. матеріальної шкоди, 15 000 грн. витрат на правову допомогу, 150 000 грн. в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди;
- на користь ОСОБА_9 25 000 грн. в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 2 288 грн. 30 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2020 року на автомобіль марки «Opel Omega», державний номерний знак НОМЕР_1 , та водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_6 НОМЕР_2 від 29.10.2011 року.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
02 квітня 2020 року близько 11 години на відрізку автомобільної дороги сполученням між смт Крижопіль та с. Красносілка Крижопільського району Вінницької області ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Opel Omega» державний номер НОМЕР_1 , із трьома пасажирами в салоні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , порушивши вимоги п. 12.6 (ґ) Правил дорожнього руху України, перевищив установлені межі швидкості, рухався зі швидкістю більшою за 146,3 км/год. При цьому ОСОБА_6 , виявивши небезпеку для руху транспортного засобу, в порушення вимог п.п. 10.1, 12.1, 12.3 не вжив заходів для негайного зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу та застосував маневр відвороту і виїхав на узбіччя, де його автомобіль занесло та винесло за межі проїжджої частини, де відбулося перекидання.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Opel Omega» д.н. НОМЕР_1 отримали наступні травми: ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які призвели до довготривалого розладу здоров'я, більше як на 21 добу, ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 отримав важку сполучну травму тіла у вигляді закритої тупої травми грудної клітки, від якої помер в Крижопільській ОЛІЛ.
Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а також заподіяло тяжке тілесне ушкодження та середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 12 травня 2021 року задоволено апеляційну скаргу прокурора, скасовано вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 грудня 2020 року в частині призначення покарання та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду щодо нього та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і покладенням на нього відповідних обов'язків. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтовано суворим, а висновок про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства - помилковим. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що він вчинив злочин з необережності, вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей. Також зазначає, що апеляційним судом не дано належної оцінки обставинам, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування потерпілим завданих збитків, безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди він надав потерпілим медичну допомогу й викликав швидку медичну допомогу та працівників поліції.
У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, а також за змістом та доводами касаційної скарги засудженого, потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 просять змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та застосувати до нього ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладанням на нього відповідних обов'язків. Крім вищезазначених даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують покарання, потерпілі посилаються на те, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції вони не мали претензій до ОСОБА_6 та просили суворо його не карати.
Заперечень на касаційні скарги засудженого та потерпілих від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Доводи касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного йому покарання.
Приймаючи рішення про неможливість виправлення ОСОБА_6 із звільненням його від відбування покарання, скасовуючи вирок суду першої інстанції в цій частині та ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд зазначив зокрема, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, залишив поза увагою те, що ОСОБА_6 не реагував на зауваження потерпілої їхати з меншою швидкістю, внаслідок чого, такими своїми діями спричинив смерть ОСОБА_10 та заподіяв шкоду здоров'ю потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , спричинивши їм середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження відповідно. Крім того, апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що відшкодування ОСОБА_6 шкоди потерпілим, є підставою для його звільнення від покарання, оскільки завдана шкода відшкодована ним лише частково.
При цьому апеляційний суд врахував дані про особу засудженого та, врахувавши обставину, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також позицію потерпілих, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення призначеного ОСОБА_6 покарання до мінімальної межі, передбаченої санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, без застосування ст. 75 КК України, належним чином мотивувавши таке рішення.
Призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Обставини, на які є посилання в касаційних скаргах та які, на думку засудженого та потерпілих, дають підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст.ст. 75, 76 КК України, належним чином були враховані апеляційним судом і їм була дана відповідна належна оцінка.
Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 420 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційних скарг, зміни вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначення йому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Вінницького апеляційного суду від 12 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3