Постанова
Іменем України
01 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №465/5608/20
провадження №61-11703св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. А., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум лігал колекшн», публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни,
треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У вересні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду до товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум лігал колекшн» (далі - ТОВ «Преміум лігал колекшн», публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець О. О. (далі - приватний нотаріус), треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), з позовом, в якому просили: скасувати за безпідставністю номер запису про іпотеку: 37158978 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52955306 від 03 липня 2020 року, яке видала приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець О. О., про реєстрацію іпотекдержателем ТзОВ «Преміум лігал колекшн».
В обґрунтування позову посилались на те, що час та дата реєстрації не відповідає дійсності; адреса реєстрації іпотекодержателя є різною в державному реєстрі та ЄДРПОУ є різною; реєстрація здійснена на підставі договору, відступлення права вимоги за яким не відбулося, тощо.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на квартири, які знаходяться за адресами:
- АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;
- АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Заборонити ТОВ «Преміум лігал колекшн», ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», іншим фізичним та юридичним особам, вчиняти будь-які дії щодо розпорядження арештованим майном, в тому числі здійснювати перереєстрацію прав власності, відчуження у будь-який спосіб, передачу в іпотеку, заставу, продаж, обмін, дарування, передачу в оперативне управління чи до статутних фондів, тощо.
Заява мотивована тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець О. О. 20 квітня 2007 року створила номер запису про іпотеку: 37158978 (спеціальний розділ). Як зазначено в Державному реєстрі, згідно договору про внесення змін до іпотечного договору, виданий 04 грудня 2007 року, видавник ОСОБА_4 та договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, виданий 30 квітня 2020 року, приватний нотаріус внесла запис про Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 липня 2020 року.
Зазначений нотаріус зареєструвала, що іпотекодержателем є ТОВ «Преміум лігал колекшн» замість первинного іпотекодержателя ВАТ КБ «Надра».
30 квітня 2020 року ТОВ «Преміум лігал колекшн» та ПАТ КБ «Надра» уклали договір про відступлення права вимоги. На підставі додатку №1 зазначеного договору було відступлено право вимоги лише за кредитним договором, а не договору кредитної лінії.
20 липня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» направила повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором від 19 квітня 2007 року. Згідно даного повідомлення ПАТ КБ «Надра» відступив право вимоги на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі договору від 17 липня 2020 року.
У якості забезпечення зобов'язань по кредитному договору укладено іпотечний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
У якості забезпечення зобов'язань по договору кредитної лінії, укладено іпотечний договір та договір про внесення доповнення до договору іпотеки, відповідно до яких ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нерухоме
квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Невжиття заходів забезпечення позову сприятиме подальшому відчуженню вказаних квартир під час розгляду справи, що може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивачів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2020 року у складі судді Ванівського Ю. М. заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Заборонено ТОВ «Преміум лігал колекшн», іншим фізичним та юридичним особам, вчиняти будь-які дії щодо розпорядження арештованим майном. В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у справі заявлені позовні вимоги про скасування безпідставності номера запису про іпотеку №37158978 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Невжиття заходів забезпечення щодо вказаного об'єкта нерухомості може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.
Щодо заявлених вимог про накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та заборону вчиняти щодо неї будь-які дії, суд першої інстанції вважав, що така вимога не є співмірною із заявленими позовними вимогами.
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Преміум лігал колекшн» задоволено. Ухвалу суду першої інстанції скасовано та у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що потенційно можливе рішення суду про задоволення позову у даній справі про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення приватного нотаріуса про реєстрацію іпотекодержателем ТзОВ «Преміум лігал колекшн», - буде фактично виконане із набранням рішенням законної сили. Оскільки після набрання таким законної сили втратять свою чинність оспорюваний запис та рішення приватного нотаріуса, що оскаржуються.
Інших вимог, що стосується квартири, про яку йдеться у заяві про вжиття заходів забезпечення (визнання права власності на таку, витребування, звільнення, повернення, передачу, тощо) позивачами не заявлено, тому заходи забезпечення, про які вони просили та частково були вжиті судом не стосуються майбутнього рішення суду про задоволення позовних вимог та можливості його виконання.
Апеляційний суд дійшов висновку, що заходи забезпечення, про вжиття яких просили позивачі, не є співмірними позовним вимогам та такими, що вплинуть на можливість виконання рішення про задоволення позову чи утруднення його виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не погодились з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, просять скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував норми права без урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №640/10523/16.
Під час прийняття оскаржуваної постанови апеляційним судом не враховано, що договори про відступлення прав вимоги за кредитними договорами ОСОБА_2 з ВАТ КБ «Надра», укладені банком з ТОВ «Преміум лігал колекшн» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в порушення статей 256, 257, 262, 266, 267 ЦК України, тобто зі спливом позовної давності. Тому згідно частини четвертої статі 267 ЦК України, апеляційний суд мав всі підстави відмовити ТОВ «Преміум лігал колекшн» у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову без змін.
Апеляційним судом не враховано, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
У постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 640/10523/16, у якій вказано, що право примусового стягнення боргу, яке виникло після укладання договору відступлення прав вимоги є безпідставним, оскільки зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).
Таким чином, договори про відступлення прав вимоги, укладені між ТОВ «Преміум лігал колекшн» та ПАТ КБ «Надра» і між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ПАТ КБ «Надра» є нікчемними правочинами.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ТОВ «Преміум лігал колекшн» заперечило проти доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2, 4, яких передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову не можуть стосуватись інших можливих подальших наслідків, які можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог, зокрема, і потенційної можливості виникнення інших спорів за участю сторін даного спору, тощо.
Установивши, що між сторонами виник спір про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення приватного нотаріуса про реєстрацію іпотекодержателем ТзОВ «Преміум лігал колекшн», суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що потенційно можливе рішення суду про задоволення позову у даній справі буде фактично виконане із набранням рішенням законної сили, оскільки після набрання ним законної сили втратять свою чинність оспорюваний запис та рішення приватного нотаріуса, що оскаржуються.
Заходи забезпечення, про вжиття яких просили позивачі не стосуються майбутнього рішення суду про задоволення позовних вимог щодо скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення приватного нотаріуса про реєстрацію іпотекодержателем ТзОВ «Преміум лігал колекшн» та не впливають на можливість його виконання.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості, апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням наведених вище критеріїв, а позивачами не доведено підстав, які є необхідними умовами для вжиття заходів забезпечення позову в обраний ними спосіб, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, обраним позивачами способом та недоведеність існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулася.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на земельну ділянку, та постанову Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №640/10523/16 (провадження №61-20035св18) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки висновки у наведених постановах не стосуються вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову за правилами глави 10 розділу І ЦПК України. Висновки у цих постановах стосуються вирішення спорів по суті, відповідно до заявлених у цих справах позовних вимог і підстав позову, з урахуванням установлених у них обставин, що є принципово відмінним від справи, яка переглядається, та у якій вирішено питання щодо вжиття заходів забезпечення позову про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко