Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 824/86/21
провадження № 61-12122ав21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Мозгового В. В.,
учасники справи:
заявник - компанія Sib Kraft PTE.LTD (Сінгапур),
боржник - Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт» (Україна),
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою компанії Sib Kraft PTE.LTD про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020 за позовом компанії Sib Kraft PTE.LTD до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення боргу та витрат, понесених у зв'язку з арбітражним процесом, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі судді Нежури В. А.,
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2021 року компанія Sib Kraft PTE.LTD звернулася до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020 за позовом компанії Sib Kraft PTE.LTD до Державного підприємства «Херсонський морський торговий порт» (далі - ДП «Херсонський морський торговий порт») про стягнення боргу та витрат, понесених у зв'язку з арбітражним процесом.
Заяву обґрунтовано тим, що 18 березня 2020 року між Sib Kraft PTE.LTD та ДП «Херсонський морський торговий порт» було укладено договір № 26 Д на перевантаження експортних зернових, бобових, олійних вантажів та продуктів переробки зерна.
У зв'язку із наявністю арбітражного застереження, яке міститься в пункті 9.1 договору № 26 Д, усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають у зв'язку з виконанням договору або пов'язані з ним, у тому числі які стосуються його тлумачення, виконання, порушення, розірвання або недійсності, які не дозволені шляхом сумлінних переговорів сторін, підлягають вирішенню МКАС при ТПП України у м. Київ відповідно до його Регламенту.
Рішенням МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020, яке є остаточним та обов'язковим для сторін, позов компанії Sib Kraft PTE.LTD задоволено частково. Стягнуто з ДП «Херсонський морський торговий порт» на користь компанії Sib Kraft PTE.LTD 39 766,58 дол. США збитків та 3 435,47 дол. США у якості відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 43 202,05 дол. США. В іншій частині позовних вимог компанії Sib Kraft PTE.LTD відмовлено. Арбітражний збір в сумі 493,03 дол. США віднесено на рахунок позивача.
Посилаючись на те, що ДП «Херсонський морський торговий порт» не виконало рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020 у строк, наданий для його добровільного виконання, заявник просив суд надати дозвіл на виконання такого рішення на території України та видати виконавчий лист на примусове стягнення з ДП «Херсонський морський торговий порт» на користь компанії Sib Kraft PTE.LTD 39 766,58 дол. США збитків та 3 435,47 дол. США у якості відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 43 202,05 дол. США.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року заяву компанії Sib Kraft PTE.LTD задоволено. Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020 за позовом компанії Sib Kraft PTE.LTD до ДП «Херсонський морський торговий порт» про стягнення боргу та витрат, понесених у зв'язку з арбітражним процесом. Постановлено видати виконавчий лист про стягнення з ДП «Херсонський морський торговий порт» на користь компанії Sib Kraft PTE.LTD 39 766,58 дол. США збитків та 3 435,47 дол. США у якості відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 43 202,05 дол. США. Стягнуто з ДП «Херсонський морський торговий порт» на користь компанії Sib Kraft PTE.LTD 1 135,00 грн судового збору.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю передбачених законом підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи
16 липня 2021 року ДП «Херсонський морський торговий порт» із застосуванням засобів поштового зв'язку подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви Sib Kraft PTE.LTD про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції:
- не надав належну оцінку тому, що ні під час дії договору від 18 березня 2020 року № 26 Д, за порушення якого МКАС при ТПП України стягнув на користь стягувача збитки, ні під час судового процесу у справі № 196/2020 стягувачем не було надано документи, що підтверджують його дієздатність за законом Сінгапуру чи іншої держави, хоча однією з підстав відмови у наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України є те, що одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною. Крім того, місцезнаходження юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правам цієї держави;
- проігнорував зауваження заявника про те, що відсутність стягувача за його адресою - 138, Robinson Road, 24-02 Oxley Tower, Singapore, 068906 підтверджується листом МКАС при ТПП України, відповідно до якого немає повідомлення про отримання стягувачем листа МКАС при ТПП України, що містив позов боржника про стягнення 31 000,00 дол. США заборгованості за послуги надані за зазначеним договором у справі;
- не звернув увагу на те, що компанія Sib Kraft PTE.LTD не надала суду належних доказів того, що нею були понесені збитки саме в наслідок порушення ДП «Херсонський морський торговий порт» своїх договірних зобов'язань;
- не врахував, що сертифікат про перевірку якості від 12 травня 2020 року № 20/00119, виданий компанією Eurotest inspection SRL, який є одним з основних доказів вини боржника у порушенні умов договору від 18 березня 2020 року № 26 Д та заподіяння збитків стягувачу у справі № 196/2020, є підробленим. Тобто мало місце вчинення кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
- проігнорував, що сертифікат Cotecna InspectionS.A. No. CH200016_15 про перевірку якості від 12 травня 2020 року також не міг слугувати для МКАС при ТПП України доказом вини боржника ДП «Херсонський морський торговий порт», оскільки складений за результатами аналізу тих самих проб, що попередньо компанією Eurotest inspection SRL.
10 серпня 2021 року компанія Sib Kraft PTE.LTD електронною поштою із застосуванням ЕЦП через свого представника подала до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ДП «Херсонський морський торговий порт», в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні та залишити ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року без змін.
Також, у цьому відзиві компанія Sib Kraft PTE.LTD просила суд здійснити розподіл судових витрат за результатом розгляду справи та навела попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесено стягувачем у зв'язку з розглядом справи апеляційним судом, та просила такі судові витрати у розмірі 2 000,00 Євро стягнути з ДП «Херсонський морський торговий порт».
19 серпня 2021 року ДП «Херсонський морський торговий порт» із застосуванням засобів поштового зв'язку подало до Верховного Суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначило, що у компанії Sib Kraft PTE.LTD відсутній оригінал договору від 18 березня 2020 року № 26 Д, підписаний сторонами, оскільки стягувач на надав його в суді першої інстанції та на етапі розгляду справи № 196/2020 у МКАС при ТПП України
Також ДП «Херсонський морський торговий порт» зазначило, що відсутність оригіналу договору від 18 березня 2020 року № 26 Д у стягувача є підставою для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, якою визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020.
20 вересня 2021 року компанія Sib Kraft PTE.LTD електронною поштою із застосуванням ЕЦП через свого представника подала до Верховного Суду заперечення на додаткові пояснення ДП «Херсонський морський торговий порт» на апеляційну скаргу, в яких зазначила, що обґрунтування вимог, викладених у поясненнях є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не заслуговують на увагу суду.
До вказаних заперечень компанія Sib Kraft PTE.LTD додала заяву про уточнення суми судових витрат, в якій наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на загальну суму 2 000,00 Євро.
23 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ДП «Херсонський морський торговий порт» про зменшення витрат на правову допомогу до 200,00 Євро, яке обґрунтоване тим, що розмір витрат на правову допомогу, який заявлений стягувачем, є необґрунтованим і неспівмірним з реальним обсягом допомоги у суді касаційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ДП «Херсонський морський торговий порт» на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі за заявою компанії Sib Kraft PTE.LTD про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020 за позовом компанії Sib Kraft PTE.LTD до ДП «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення боргу та витрат, понесених у зв'язку з арбітражним процесом передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження, за апеляційною скаргою ДП «Херсонський морський торговий порт» на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року; витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/86/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
05 серпня 2021 року матеріали справи № 824/86/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ДП «Херсонський морський торговельний порт» на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року. Справу № 824/86/21 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 годину 00 хвилин на 23 вересня 2021 року.
Сторонам та їх представникам засобами поштового зв'язку і електронною поштою направлено судові повістки-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи № 824/86/21, які вони отримали у встановленому законом порядку.
У судове засідання, яке відбулось 23 вересня 2021 року в приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28), прибули: представник ДП «Херсонський морський торговельний порт» - Бєляєв А. П. та представник компанії Sib Kraft PTE.LTD - Кочерба М. С.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, приймаючи до уваги відзиви, пояснення та заперечення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2020 року між компанією Sib Kraft PTE.LTD та ДП «Херсонський морський торговий порт» укладено договір № 26 Д на перевантаження експортних зернових, бобових, олійних вантажів та продуктів переробки зерна.
Арбітражним застереженням, яке міститься в пункті 9.1 договору № 26 Д визначено, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають у зв'язку з виконанням договору або пов'язані з ним, у тому числі які стосуються його тлумачення, виконання, порушення, розірвання або недійсності, які не дозволені шляхом сумлінних переговорів сторін, підлягають вирішенню МКАС при ТПП України у м. Київ відповідно до його Регламенту. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів. Компетентним органом для призначення арбітрів є ТПП України. Місце проведення засідань Арбітражного суду є м. Київ. Мова арбітражного розгляду - англійська. Його рішення є остаточним та обов'язковим для сторін.
У зв'язку із невиконанням ДП «Херсонський морський торговий порт» своїх зобов'язань за договором від 18 березня 2021 року, компанія Sib Kraft PTE.LTD звернулося до МКАС при ТПП України.
Рішенням МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у складі голови складу Крохмаля В. Г., арбітрів: Підцерковного О. П., Войтовича С. А. у справі № 196/2020, позов компанії Sib Kraft PTE.LTD задоволено частково. Стягнуто з ДП «Херсонський морський торговий порт» на користь компанії Sib Kraft PTE.LTD 39 766,58 дол. США збитків та 3 435,47 дол. США у якості відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 43 202,05 дол. США. В іншій частині позовних вимог компанії Sib Kraft PTE.LTD відмовлено. Арбітражний збір в сумі 493,03 дол. США віднесено на рахунок позивача.
Вказане рішення МКАС при ТПП України набрало чинності з дати його винесення, є остаточним і підлягає негайному виконанню, однак у добровільному порядку боржником не виконано.
Нормативно-правове обґрунтування
Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражі в Україні урегульовані статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та положеннями Розділу IX ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 цього Закону, яка містить підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.
Згідно з частиною першою статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Задовольняючи заяву компанії Sib Kraft PTE.LTD про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що спір підвідомчий арбітражному суду, рішення набрало чинності та є обов'язковим для виконання і підстав для відмови у наданні дозволу на його виконання, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 478 ЦПК України, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що компанією Sib Kraft PTE.LTD не було надано суду документів, що підтверджують її дієздатність за законом Сінгапуру чи іншої держави, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні копії документів, які підтверджують те, що компанія Sib Kraft PTE.LTD належним чином зареєстрована та функціонує у відповідності до чинного законодавства республіки Сінгапур, зокрема: копія свідоцтва про заснування компанії Sib Kraft PTE.LTD № 21365758О (а.с. 138), копія свідоцтва про належний статус компанії Sib Kraft PTE.LTD № О21365756Z (а.с. 137), копія бізнес-профілю компанії Sib Kraft PTE.LTD (а.с.134-136).
Крім того, Верховний Суд звертає увагу ДП «Херсонський морський торговий порт» на те що чинним законодавством України, регламентом МКАС при ТПП України не передбачено обов'язок учасника договірних відносин та/або розгляду арбітражної справи надавати документи, що підтверджують факт його державної реєстрації.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що у компанії Sib Kraft PTE.LTD відсутній оригінал договору від 18 березня 2020 року № 26 Д, підписаний сторонами, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не відповідають дійсності.
Так, у судовому засіданні, що відбулось 23 вересня 2021 року о 11.00 у приміщенні Верховного Суду, представником компанії Sib Kraft PTE.LTD - Кочербою М. С. надано апеляційному суду і судом оглянуто оригінал договору від 18 березня 2020 року № 26 Д, підписаний сторонами.
Також, Верховний Суд звертає увагу на те, що до заяви компанії Sib Kraft PTE.LTD про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020 було долучено копію договору № 26 Д на перевантаження експортних зернових, бобових, олійних вантажів та продуктів переробки зерна від 18 березня 2020 року, що містить арбітражну угоду сторін, засвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С. у встановленому законом порядку (а. с. 42-62).
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Sib Kraft PTE.LTD не надало належних доказів того, що ним були понесені збитки саме в наслідок порушення ДП «Херсонський морський торговий порт» своїх договірних зобов'язань; не врахував, що сертифікат про перевірку якості від 12 травня 2020 року № 20/00119, виданий компанією Eurotest inspection SRL, який є одним з основних доказів вини боржника у порушенні умов договору від 18 березня 2020 року № 26Д та заподіяння збитків стягувачу у справі № 196/2020, є підробленим; проігнорував, що сертифікат Cotecna Inspection S.A. No. CH200016_15 про перевірку якості від 12 травня 2020 року також не міг слугувати для МКАС при ТПП України доказом вини боржника ДП «Херсонський морський торговий порт», є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Тобто вирішуючи питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Отже, у суду першої інстанції була відсутня необхідність для дослідженні належності і допустимості доказів, які покладені в основу рішення МКАС при ТПП України від 11 січня 2021 року у справі № 196/2020, для вирішення питання про визнання і надання дозволу на його виконання.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Щодо питання розподілу судових витрат
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України до судових витрат відносять судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61 21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Оскільки апеляційну скаргу ДП «Херсонський морський торговельний порт» залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених цим заявником у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу компанія Sib Kraft PTE.LTD порушила питання про стягнення з ДП «Херсонський морський торговельний порт» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених стягувачем в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції та навела його орієнтовний розрахунок у розмірі 2 000,00 Євро.
На підтвердження надання правничої допомоги компанія Sib Kraft PTE.LTD надала суду: копію додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 05 серпня 2021 року № 01К20200626, копію ордера про надання правової допомоги у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду від 09 серпня 2021 року № 599520, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Кочерби М. С. від 26 жовтня 2020 року № 004295.
Крім того, до заперечень від 20 вересня 2021 року компанія Sib Kraft PTE.LTD подала заяву про уточнення суми судових витрат, в якій наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на загальну суму 2 000,00 Євро, зокрема: аналіз апеляційної скарги та додатків до неї - 1,5 години/300 Євро; аналіз законодавства та судової практики щодо підстав для оскарження ухвали про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП - 1 година/200 Євро; підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 2 години/400 Євро; аналіз додаткових пояснень та клопотання до апеляційної скарги від 17 серпня 2021 року - 1 година/200 Євро, підготовка заперечення проти додаткових пояснень та клопотання від 17 серпня 2021 року - 1 година/200 Євро; прийняття участі у засідання Верховного Суду про справі № 824/86/21 - 2,5 години/500 Євро; витрати пов'язані із командируванням у м. Київ для прийняття Верховним Судом про справі № 824/86/21- 200 Євро.
У свою чергу ДП «Херсонський морський торговельний порт» 23 вересня 2021 року подало до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до суми 200,00 Євро, яке обґрунтувало тим, що розмір витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 Євро є необґрунтованим і неспівмірним з реальним обсягом допомоги у суді касаційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат.
Також ДП «Херсонський морський торговельний порт» зазначило, що:
- перелік послуг наданих адвокатом Sib Kraft PTE.LTD не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи. Відзив на апеляційну скаргу значним чином повторює доводи ухвали Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, таким чином він не потребував глибокого аналізу адвокатом норм права та судової практики, а також великої кількості часу на роботу адвоката зі складання цього відзиву;
- заперечення стягувача на додаткові пояснення та клопотання ДП «Херсонський морський торговельний порт» не є складними за змістом бо зводяться до твердження про наявність оригіналу договору та не вимагали великої кількості робочого часу адвоката, що стягувач самостійно зазначає у розрахунках;
- тривалість судового засідання Верховного Суду, вказана у розрахунках стягувача, є явно завищеною та не вимагає такого часу;
- сума витрат на відрядження (200,00 Євро), що включає оплату проїзду та харчування, також є необґрунтованою, оскільки не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги.
З огляду на викладене Верховний Суд, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійсну тривалість судового засідання суду апеляційної інстанції, приймаючи до уваги клопотання ДП «Херсонський морський торговельний порт», керуючись положеннями частини першої статті 133, частин першої-шостої статті 137, 141 ЦПК України, дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених компанією Sib Kraft PTE.LTD у зв'язку з переглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, та стягнення з ДП «Херсонський морський торговельний порт» на користь компанії Sib Kraft PTE.LTD 53 185,52 грн, що за курсом Національного банку України на день ухвалення цього судового рішення еквівалентно 1 700,00 Євро.
Керуючись статтями 24, 351, 374, 375, 379, 381 - 384, 478, 479 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» на користь компанії Sib Kraft PTE.LTD судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 53 185,52 грн, що за курсом Національного банку України на день ухвалення цього судового рішення еквівалентно 1 700,00 Євро.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2021 року.
Судді:І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
О. В. Ступак