23 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 912/642/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Уркевич В. Ю.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі
за позовом Керівника Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
до 1) Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області,
2) Селянського (фермерського) господарства "СЄВЄРЯНІН"
про визнання недійсними додаткових угод, зобов'язання повернути земельну ділянку, визнання недійсними пунктів рішення.
У судовому засіданні взяв участь представник відповідача Селянського (фермерського) господарства "СЄВЄРЯНІН" - Фомічов К. С. (адвокат).
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2020 року керівник Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернувся до Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та Селянського (фермерського) господарства "СЄВЄРЯНІН" (далі - СФГ "СЄВЄРЯНІН") із позовом про:
- визнання недійсною додаткової угоди від 26.06.2018, укладеної між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та СФГ "СЄВЄРЯНІН" про поновлення договору оренди землі від 19.12.2008 загальною площею 21,1248 га, з кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, яка знаходиться на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області;
- визнання недійсною додаткової угоди від 30.11.2019, укладеної між Мошоринською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області та СФГ "СЄВЄРЯНІН" про внесення змін до договору оренди землі від 19.12.2008 загальною площею 21,1248 га, з кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, яка знаходиться на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області;
- зобов'язання СФГ "СЄВЄРЯНІН" повернути в комунальну власність територіальної громади с. Мошорине Знам'янського району Кіровоградської області в особі Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області земельну ділянку загальною площею 21,1248 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, яка знаходиться на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, шляхом складання акта приймання-передачі;
- визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 рішення Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області від 29.11.2019 № 600 "Про внесення змін до договору оренди землі СФГ "СЄВЄРЯНІН" в частині внесення змін до договору оренди землі від 19.12.2008, доручення підписання додаткової угоди сільському голові та зобов'язання СФГ "СЄВЄРЯНІН"" зареєструвати додаткову угоду, з покладанням на відповідачів витрат по сплаті судового збору.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області додаткову угоду від 26.06.2018 не укладало та не підписувало, наказів на продовження строку дії договору оренди землі від 19.12.2008 не видавало, тобто не мало волевиявлення на укладення додаткової угоди від 26.06.2018. Оскільки, на думку позивача, додаткова угода від 26.06.2018 є недійсною, договір оренди землі є припиненим з 19.12.2018, а відтак Мошоринська сільська рада Знам'янського району Кіровоградської області не мала права розпорядитися спірною земельною ділянкою у спосіб укладання додаткової угоди від 30.11.2019 та внесення змін до договору оренди землі від 19.12.2008. Крім цього, на час укладення додаткової угоди від 30.11.2019 сільський голова Мошоринської сільської ради не володів необхідним обсягом цивільної дієздатності на укладення спірного правочину, а територіальна громада, як власник землі, не мала волі на укладання зазначеної угоди. За таких обставин земельна ділянка із кадастровим номером 3522284200:02:000:9022 підлягає поверненню Мошоринській сільській раді Знам'янського району Кіровоградської області.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2020 у справі № 912/642/20 (суддя Бестаченко О. Л.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсною додаткову угоду від 26.06.2018, укладену між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та СФГ "СЄВЄРЯНІН" про поновлення договору оренди землі від 19.12.2008 загальною площею 21,1248 га, з кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, яка знаходиться на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області; визнано недійсною додаткову угоду від 30.11.2019, укладену між Мошоринською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області та СФГ "СЄВЄРЯНІН" про внесення змін до договору оренди землі від 19.12.2008 загальною площею 21,1248 га, з кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, яка знаходиться на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області; зобов'язано СФГ "СЄВЄРЯНІН" (код ЄДРПОУ 31960218, 27453, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Мошорине, вул. Центральна, 54) повернути шляхом складання акта приймання-передачі в комунальну власність територіальної громади с. Мошорине Знам'янського району Кіровоградської області в особі Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04365307, 27453, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Мошорине, вул. Центральна, 1-є) земельну ділянку загальною площею 21,1248 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, яка знаходиться на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області; визнано недійсними пункти 2, 3, 4 рішення Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області від 29.11.2019 № 600 "Про внесення змін до договору оренди землі СФГ "СЄВЄРЯНІН"" в частині внесення змін до договору оренди землі від 19.12.2008, доручення підписання додаткової угоди сільському голові та зобов'язання СФГ "СЄВЄРЯНІН" зареєструвати додаткову угоду.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що реєстрація спірної додаткової угоди від 26.06.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів, що були спричинені укладенням цієї додаткової угоди. Проте, надані сторонами в сукупності докази дають підстави для висновку про укладення спірної додаткової угоди від 26.06.2018 всупереч положенням частин 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а тому така додаткова угода має бути визнана недійсною. Ураховуючи зазначене та те, що матеріали справи також не містять доказів укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 19.12.2008 на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", місцевий господарський суд також визнав недійсними додаткову угоду від 30.11.2019, укладену між Мошоринською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області та СФГ "СЄВЄРЯНІН" про внесення змін до договору оренди землі від 19.12.2008 загальною площею 21,1248 га, з кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, яка знаходиться на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та пункти 2, 3, 4 рішення Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області від 29.11.2019 № 600 "Про внесення змін до договору оренди землі СФГ "СЄВЄРЯНІН"" в частині внесення змін до договору оренди землі від 19.12.2008, доручення підписання додаткової угоди сільському голові та зобов'язання СФГ "СЄВЄРЯНІН" зареєструвати додаткову угоду. Крім цього, місцевий господарський суд зауважив, що вимога про повернення земельної ділянки загальною площею 21,1248 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, підлягає задоволенню як похідна від основних вимог про визнання недійсними рішень сільської ради та додаткових угод до договору оренди землі.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 (Березкіна О. В. - головуючий, судді Іванов О. Г., Дармін М. О.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2020 у справі № 912/642/20 скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
- у цьому разі між сторонами виникли правовідносини щодо внесення змін до договору у відповідності до положень статті 651 ЦК України, а не відбувалася процедура поновлення договору оренди землі;
- заперечення прокурора про те, що додаткова угода від 26.06.2018 є недійсною з тих підстав, що було відсутнє волевиявлення власника земельної ділянки, оскільки підпис на додатковій угоді від 26.06.2018 від імені в.о. начальника управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_2 виконаний не ним, а іншою особою, є безпідставним, адже експертизою не встановлювалось належності печатки Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, а тому висновок в частині підпису ОСОБА_2 не має вирішального значення для вирішення спору з огляду на те, що спірна додаткова угода містить відтиск печатки державного органу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про втрату, викрадання або іншого незаконного вибуття якої державний орган не повідомляв;
- доводи позивача про те, що Наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.06.2018 за № 11-4091/14-18-СГ "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки", є неналежним доказом, оскільки за таким же номером від цієї ж дати Головним управлінням Держгеокадастра у Кіровоградській області зареєстрований інший наказ, який стосується іншої особи та з іншого питання, апеляційним господарським судом визнано безпідставними, оскільки саме державним органом, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області за одними й тими номерами, за однієї й тієї ж дати видано два накази, різні за змістом та відносно різних осіб, з урахуванням того, що у правовідносинах з державним органом саме відповідач СФГ "СЄВЄРЯНІН" є найбільш уразливішою стороною, то він не повинен нести будь-яку відповідальність за такі дії державного органу, а тому існування іншого наказу, не спростовує чинність наказу, на підставі якого з відповідачем була укладена додаткова угода від 26.06.2018;
- оскільки додаткова угода від 26.06.2018 про внесення змін до договору оренди в частині строку оренди, була укладена за волевиявленням сторін, що не було спростовано позивачем, з дотриманням норм цивільного законодавства, то відсутні підстави для визнання її недійсною, а тому висновки суду першої інстанції про те, що спірна додаткова угода укладена всупереч положень частин 1-3 статті 203 ЦК України, частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", ухвалені з порушенням норм матеріального права, при неправильній оцінці наданих сторонами доказів;
- щодо вимог позивача в частині визнання недійсною додаткової угоди від 30.11.2019 та визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 рішення Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області рішення від 29.11.2019 № 600 апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки додаткова угода від 26.06.2018, якою відповідач та позивач - Головне управління Держгеокадастр у Кіровоградській області, як попередній розпорядник земельною ділянкою, внесли зміни до діючого на той час договору оренди в частині строку оренди, є чинною, Мошоринська сільська рада, як новий власник земельної ділянки, мала право здійснювати дії щодо розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, у тому числі, вносити зміни до діючих договорів оренди з фермерським господарством. При цьому, доводи прокурора про те, що Мошоринська сільська рада внесла зміни до договору, який припинив свою дію 19.12.2018, є необґрунтованими з огляду на дійсність додаткової угоди від 26.06.2018 про внесення змін до договору в частині строку оренди. З огляду на вищезазначене, оскаржувані позивачем пункти рішення Мошоринської сільської ради та укладена з СФГ "СЄВЄРЯНІН" додаткова угода від 30.11.2019 є законними та прийнятими відповідно в межах владних повноважень, а тому відсутні правові підстави для визнання пунктів рішення та додаткової угоди недійсними, і як наслідок, підстави для повернення земельної ділянки в комунальну власність територіальної громади Мошоринської сільської ради.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 912/642/20, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2020, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. Так, скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме положення статей 203, 215, 626, 638, 640, 651, 651 ЦК України, статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 30, 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справах № 145/2047/16-ц (постанова від 16.06.2020), № 372/2592/15-ц (постанова від 20.11.2018) та Верховним Судом у справі № 914/1019/16 (постанова від 28.01.2020).
Скаржником також зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики в умовах земельної реформи, а справа становить суспільний інтерес викликаний необхідністю відновлення законності у сфері землекористування.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу СФГ "СЄВЄРЯНІН" просить касаційне провадження закрити на підставі положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, а у разі відмови у закритті касаційного оскарження, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
3.5. У відповіді на зазначений відзив Знам'янська окружна прокуратура Кіровоградської області просить відмовити у задоволенні клопотання СФГ "СЄВЄРЯНІН" про закриття провадження, оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Прокурор наголошує, що додаткова угода від 26.06.2018 від імені Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не підписувалася, а тому в силу положень статті 203 ЦК України є некладеною.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, між Знам'янською районною державною адміністрацією та СФГ "СЄВЄРЯНІН" 19.12.2008 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 21,12 га у тому числі 21,12 га пасовищ із земель запасу Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області.
Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Договір оренди землі зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі КРФ ДП "Центр ДЗК" від 19.12.2008 за № 040837100703.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.04.2018 № 11-1607/14-18-СГ "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки" між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та СФГ "СЄВЄРЯНІН" укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі в частині збільшення орендної плати до розміру 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
26.06.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та СФГ "СЄВЄРЯНІН" укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 19.12.2008 (зареєстрованого у Знам'янському міськрайонному відділі "Кіровоградській регіональній філії центру державного земельного кадастру" від 19.12.2008 року за № 040837100703), за умовами якої внесено зміни до пункту 8 договору оренди землі слова "на десять років" виклавши в редакції: "на сімнадцять років з дати реєстрації договору, до 19.12.2025 року"; замінено означення органу державної влади, який виступає орендодавцем з Знам'янської районної державної адміністрації на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Додаткова угода від 26.06.2018 з боку Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області підписана в.о. начальника Рибаком І. Ф.
08.10.2018 зміни до договору оренди землі, внесені додатковою угодою від 26.06.2018, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер рішення 43403534.
29.10.2018 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулось до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області зі скаргою № 11-11-0.1-8352/2-18 на рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права № 43403534 від 08.10.2018 прийнятого Державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Зарубіною Оленою Володимирівною.
21.12.2018 Міністерство юстиції України наказом № 4719/7 відмовило у задоволенні скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29.10.2018 № 11-11-0.1-8352/2-18 у зв'язку з тим, що скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
15.01.2019 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулось до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з повідомленням № 10-11-0.14-351/2-19, в якому вказало, що моніторингом діючих договорів оренди землі виявлено факт наявності зареєстрованих 08.10.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно змін до іншого речового права: поновлення СФГ "СЄВЄРЯНІН" договору оренди землі на підставі додаткової угоди від 26.06.2018. Однак Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 26.06.2018 не укладало додаткових угод про поновлення договорів оренди землі із СФГ "СЄВЄРЯНІН", а наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.06.2018 № 11-4091/14-18-СГ видавався гр. ОСОБА_1 і стосувався затвердження документації із землеустрою та передачі йому у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
24.01.2019 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження 12019120160000131 за повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області .
Судами установлено, що згідно пояснень свідка в кримінальному провадженні 12019120160000131, державного реєстратора Великосеверинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, 08.10.2018 голова СФГ "СЄВЄРЯНІН" Костюченко В. І. звернувся із заявою про реєстрацію іншого речового права, а саме права продовження терміну дії договору оренди землі державної власності від 19.12.2008 загальною площею 21,1248 га, яка знаходиться на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. До заяви долучено наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.06.2018 № 11-4091/14-18-СГ та додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 26.06.2018, укладену між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та СФГ "СЄВЄРЯНІН". Зазначені вище документи надані в оригіналах із підписами та мокрими печатками особисто головою СФГ "СЄВЄРЯНІН". Державним реєстратором на підставі таких документів зареєстровано інше речове право, а саме пролонгація права оренди земельної ділянки за СФГ "СЄВЄРЯНІН" із кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, загальною площею 21,1248 га терміном до 19.12.2025. Після проведеної реєстрації оригінали поданих документів та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно передано голові СФГ "СЄВЄРЯНІН".
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у період з 18.06.2018 по 02.07.2018 на в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_2 покладено виконання обов'язків начальника на період відпустки Зінченка І. І. (наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.06.2018 № 216-к). Станом на 26.06.2018 в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області мав повноваження на прийняття наказів про поновлення договорів оренди землі та укладання додаткових угод до договорів оренди землі та мав право підпису.
З пояснень свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_2, 26.06.2018 ним, як в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, не укладалася додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 19.12.2008, якою СФГ "СЄВЄРЯНІН" продовжено строк дії договору оренди землі до 19.12.2025, підпис на додатковій угоді не його.
За висновком експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.08.2019 № 2824/2825/19-27 підпис від імені ОСОБА_2 у додатковій угоді від 26.06.2018 про поновлення договору оренди землі від 19.12.2008 виконаний не ним, а іншою особою.
Крім цього судами установлено, що з 01.01.2019 розпорядником земельної ділянки із кадастровим номером 3522284200:02:000:9022, загальною площею 21,1248 га, розташованою на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області стала Мошоринська сільська рада Знам'янського району Кіровоградської області.
29.11.2019 Мошоринською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області рішенням № 600 вирішено: "1. Зареєструвати право власності на земельну ділянку загальною площею 21,1248 га в тому числі: 21,1248 га - рілля, кадастровий номер 3522284200:02:000:9022, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області згідно із внесенням змін до ЗК України (пункт 21 Перехідних положень ЗК України, Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018), землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані). Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку, яка сформована за рахунок земель, яка в силу зазначеного Закону перейшла до комунальної власності.
2. Внести зміни до договору оренди землі від 19.12.2008 (зареєстрованого у Знам'янському міськрайоному відділі "Кіровоградській регіональній філії центру державного земельного кадастру" від 19.12.2008 № 040837100703) земельної ділянки загальною площею 21,1248 гай тому числі: 21,1248 га - рілля, кадастровий номер 3522284200:02:000:9022, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мошоридської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, а саме:
2.1. У пункті 8 договору оренди землі слова "на 10 (десять) років" викласти в наступній редакції "до 19.12.2039 року".
2.2. Пункт 9 викласти в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 (дванадцять) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
3. Доручити сільському голові підписати додаткову угоду до договору оренди землі за № 040837100703 від 19.12.2008 року із СФГ "СЄВЄРЯНІН".
4. Голові СФГ "СЄВЄРЯНІН" зареєструвати додаткову угоду згідно чинного законодавства.".
30.11.2019 між Мошоринською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області, як власником і розпорядником землі, та СФГ "СЄВЄРЯНІН" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 19.12.2008, за якою строк дії договору оренди землі продовжено до 19.12.2039.
15.01.2020 відповідні зміни внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. За змістом частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме положення статей 203, 215, 626, 638, 640, 651, 651 ЦК України, статті 179 ГК України, статей 30, 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справах № 145/2047/16-ц (постанова від 16.06.2020), № 372/2592/15-ц (постанова від 20.11.2018) та Верховним Судом у справі № 914/1019/16 (постанова від 28.01.2020).
Дослідивши зазначені доводи, наведені у касаційній скарзі, і матеріали справи, Верховний Суд частково відхиляє їх з огляду на таке.
У справі № 914/1019/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ембавуд Україна" до фізичної особи - підприємця Гаранджі Павла Ярославовича про стягнення заборгованості у розмірі 815 734,93 грн. Позовні вимоги аргументовано тим, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором постачання товару від 25.06.2014 № ДГ-0000061 щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 815 734,93 грн.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2020 у справі № 914/1019/19 залишаючи без змін судові рішення про задоволення позовних вимог зазначив, що доказами наявними у матеріалах справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором постачання товару від 25.06.2014 № ДГ-0000061, яка відповідачем не погашена, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача у сумі 815 734,93 грн.
Як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15-ц, на яку також посилається скаржник у тексті касаційної скарги, судами розглядався спір за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації та фізичних осіб про визнання недійсними розпоряджень обласної державної адміністрації та державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок. Позовну заяву мотивовано тим, що спірні земельні ділянки лісового фонду у виді єдиного масиву, площа якого перевищувала 1 га, перебували в державній власності, постійним користувачем цих ділянок було Державне підприємство "Київський лісгосп", права на розпорядження ними Київська обласна державна адміністрація не мала, оскільки такі повноваження належать виключно Кабінету Міністрів України, який відповідних рішень не приймав. Отже, спірні землі вибули з державної власності всупереч положень чинного законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред'явлення вимог про визнання недійсними нормативно-правових актів органу виконавчої влади та документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, і витребування землі із чужого незаконного володіння на користь спеціалізованого державного підприємства.
Скасовуючи судові рішення та направляючи справу № 372/2592/15-ц на новий розгляд Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суди апеляційної та касаційної інстанцій неоднаково і неправильно застосували положення матеріального права, зокрема частини 1 статті 261 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень, однак Велика Палата Верховного Суду не маючи повноважень встановлювати фактичні обставини у справі, досліджувати докази і надавати їм правову оцінку, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувала, а справу - направила на новий розгляд до апеляційного суду.
Отже з аналізу змісту постанов Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 914/1019/16 та оскаржуваних судових рішень у справі № 912/642/20 слідує, що правовідносини у зазначених справах різняться за суб'єктним складом учасників, об'єктами та предметами правового регулювання, умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також обґрунтуванням позовних вимог, а саме щодо порушених прав позивачів, що свідчить про неподібність наведених справ.
5.3. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, на яку посилався скаржник у поданій касаційній скарзі, міститься висновок про те, що: "Як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.".
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Наявність підпису свідчить про волевиявлення сторін договору і саме волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, а підписання договору невстановленою особою не підтверджує його укладення.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 902/784/17.
Натомість у цій справі, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції обмежився посиланням на те, що в цьому разі підпис ОСОБА_2 не має вирішального значення, оскільки спірна додаткова угода містить відтиск печатки Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про втрату, викрадання або іншого незаконного вибуття якої державний орган не повідомляв. При цьому апеляційний господарський суд не дослідив обставини щодо наявності волевиявлення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на укладення спірної додаткової угоди від 26.06.2018, що має важливе значення, адже від цього залежить правильність вирішення спору.
Більш того, надаючи оцінку обставинам укладення спірної додаткової угоди від 26.06.2018, суд апеляційної інстанції не врахував частину 2 статті 207 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) та з якої, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями" від 23.03.2017 № 1982-VIII, виключено абзац 3 щодо обов'язковості скріплення правочину печаткою.
З урахуванням наведеного підтвердилася підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, тобто доводи касаційної скарги у зазначеній частині отримали підтвердження.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалена у цій справі постанова зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже, таку постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи. Такі порушення Верховний Суд не може усунути самостійно, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України.
6.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно частково задовольнити, а справу передати на новий апеляційний розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 912/642/20 скасувати, а справу № 912/642/20 направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
В. Ю. Уркевич