23 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/775/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржника ТОВ "Лабродарит": Мариніна М.О., Мороз А .С.
Офісу ГП: Кузнецова Ю. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021
у складі колегії суддів: Коломис В. В. (головуючої), Миханюк М. В., Дужича С. П.
та на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021
у складі судді Шніт А. В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит"
до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області
за участі Прокуратури Житомирської області
про стягнення 997 269,56 грн
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
1. У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" (далі - ТОВ "Лабрадорит", позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Держави Україна в особі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ГТУЮ у Житомирської області, відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.09.2018, 1 855 746,15 грн, з яких: 211 000,00 грн - основна сума збитків (загальна вартість майна), 869 742,00 грн - збитки завдані внаслідок інфляційного знецінення коштів, 775 004,15 грн - збитки пов'язані з упущеною вигодою (дохід, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин при збереженні коштів на діючому рахунку в банку).
2. Позовні вимоги ТОВ "Лабрадорит" обґрунтовані придбанням ним майна на прилюдних торгах, які згодом було визнано недійсними через порушення вимог закону органом державної виконавчої служби, що стало підставою для витребування цього майна у позивача на користь власника. В свою чергу, кошти сплачені позивачем за придбане на прилюдних торгах майно, йому не повернуті.
3. Нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог ТОВ "Лабрадорит" визначено приписи статей 55 Конституції України, статей 16, 22, 202, 216, 257, частини другої статті 652, статей, 661, 1061, 1070, 1173, 1174, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", пункт 8 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2004 у справі № 26/142 стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Спіка" (далі - ЗАТ "Спіка") на користь Акціонерного комерційного банку "Росток банк" (далі - АКБ "Росток банк") 7 850 703,75 грн заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на заставлене майно: адміністративно-побутовий корпус, будівлю складу хлібокомбінату, цех для обробки граніту, блочно-модульну споруду для пилорами та модуль 102х24, що знаходиться в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, а також гірниче устаткування і обладнання щебіньзаводу.
5. На примусове виконання цього рішення Господарським судом міста Києва видано судовий наказ від 02.07.2004 № 26/142.
6. 19.08.2004 відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2004 у справі № 26/142 про стягнення з ЗАТ "Спіка" заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
7. 13.01.2005 відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції (далі ВДВС Житомирського обласного управління юстиції) та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" в особі Житомирської філії СДП "Укрспец'юст" були укладені договори № 5060001 та № 5060002 на реалізацію арештованого майна на прилюдних торгах.
8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2005 порушено провадження у справі № 23/167-б про банкрутство ЗАТ "Спіка" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ЗАТ "Спіка" відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
9. 11.03.2005 відбулися торги з реалізації будівель модульного типу та пилорами, оформлені протоколами від 11.03.2005 № 5060001/363 та № 5060002/364, переможцем яких визнано ТОВ "Лабрадорит".
10. Відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції 12.04.2005 складено акти про проведення прилюдних торгів з реалізації будівлі модульного типу площею 2 496 кв. м та будівлі пилорами площею 117,5 кв. м, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8.
11. Приватним нотаріусом Радомишльського району нотаріального округу Житомирської області на підставі названих документів видано свідоцтво від 15.04.2005 за № 485, яким підтверджено право власності позивача на майно.
12. 18.04.2005 бюро технічної інвентаризації зареєструвало за ТОВ "Лабрадорит" будівлю модульного типу та будівлю пилорами, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.
13. 27.01.2006 Господарським судом міста Києва видано наказ про поворот виконання рішення суду у справі № 26/142 (у ході нового розгляду даної справи присвоєно № 26/142-22/296), яким зобов'язано АКБ "Росток банк" повернути ЗАТ "Спіка" заставлене майно, на яке було звернено стягнення рішенням місцевого господарського суду у справі № 26/142.
14. 21.06.2006 ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у справі № 23/167-б про визнання ЗАТ "Спіка" банкрутом припинено у зв'язку з відсутністю в товариства боргу перед АКБ "Росток банк".
15. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.09.2007 у справі № 2/142"НМ", залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2008, в позові АКБ "Росток Банк" до Головного управління юстиції в Житомирській області, СДП "Укрспец'юст" в особі Житомирської філії, ТОВ "Лабрадорит", ЗАТ "Спіка" про визнання недійсними прилюдних торгів, актів про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання будівель на торгах та повернення майна реалізованого на торгах відмовлено.
16. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.01.2011 у справі № 2/870-НМ, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011, визнано недійсними прилюдні торги від 11.03.2005, проведені Житомирською філією "Укрспец'юст" з продажу належних на праві власності ЗАТ "Спіка" будівлі модульного типу та будівлі пилорами, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8.
17. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 у справі № 4/5007/37/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2014, позов ЗАТ "Спіка" до ТОВ "Лабрадорит" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано від ТОВ "Лабрадорит" на користь ЗАТ "Спіка" об'єкти нерухомого майна, а саме:
- будівлю цеху по обробці граніту, літера А, площа - 117,5 кв. м та модуль 102х24, літера Б, площа - 2 394,2 кв. м, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, що зареєстровані за ТОВ "Лабрадорит" з назвою будівля модульного типу площею 2 394,2 кв. м (літера Б) та будівля пилорами площею 117,5 кв. м (літера А).
У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Лабрадорит" до ЗАТ "Спіка" про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
18. У постанові від 08.09.2014 у справі № 4/5007/37/12 Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірного майна у ТОВ "Лабрадорит" на користь ЗАТ "Спіка". При цьому суд зазначив, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасоване, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому висновок про витребування майна є правомірним та таким, що узгоджується з приписами статі 388 ЦК України. Визнання недійсними публічних торгів, які проведені у порядку, встановленому для виконання судового рішення, є самостійною підставою для витребування майна його власником у набувача такого майна у відповідності до частини першої статті 388 ЦК України.
19. Оскільки ТОВ "Лабрадорит", як переможцем прилюдних торгів, було сплачено спеціалізованій організації грошові кошти за придбане майно у розмірі 211 000 грн, які після визнання торгів недійсними та витребування даного майна за рішенням суду, йому повернуті не були, товариство звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Держави Україна в особі ГТУЮ у Житомирській області 211 000,00 грн збитків (загальна вартість майна), 869 742,00 грн збитків, завданих внаслідок інфляційного знецінення коштів, 775 004,15 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, яка полягає в неотриманні позивачем прибутку від зберігання коштів на банківському рахунку за період з квітня 2005 року по липень 2018 року.
Короткий зміст рішень суду, ухвалених під час первинного та повторного розгляду справи
20. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.11.2017 у справі № 906/775/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017, у позові ТОВ "Лабрадорит" до ГТУЮ у Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, за участю прокуратури Житомирської області про стягнення 1 855 746,15 грн збитків відмовлено.
21. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 906/775/17 касаційну скаргу ТОВ "Лабрадорит" задоволено частково; рішення Господарського суду Житомирської області від 06.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі № 906/775/17 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
22. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.12.2018 у справі № 906/775/17 в позові ТОВ "Лабрадорит" до ГТУЮ у Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, за участю прокуратури Житомирської області про стягнення 1 855 746,15 грн збитків відмовлено.
23. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2018 у справі № 906/775/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 211 000,00 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Держави Україна в особі ГТУЮ у Житомирській області на користь ТОВ "Лабрадорит" 211 000 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
24. Постановою Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17 касаційні скарги ГТУЮ у Житомирській області, ТОВ "Лабрадорит" та заступника прокурора Рівненської області задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2018 у справі № 906/775/17 скасовано в частині відмови у стягненні 869 742,00 грн інфляційних втрат. Справу № 906/775/17 в частині вимоги про стягнення 869 742,00 грн інфляційних втрат направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 906/775/17 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та абзац третій пункту 2 резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" (12511, Житомирська обл., Коростишівський р-н., с. Кам'яний Брід, вул. Зарічна, 6, код 32356128) 211 000 грн.".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат
25. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23 .03.2021 у справі № 906/775/17 позов ТОВ "Лабрадорит" до Держави Україна в особі ГТУЮ у Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, за участю прокуратури Житомирської області в частині вимоги про стягнення 997 269,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2005 року по липень 2020 (з урахуванням заяви від 10.09.2020 (вх.№ 02-44/1409/20 від 10.09.2020) про збільшення розміру позовних вимог поданої під час нового розгляду) задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лабрадорит" 269 779,73 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.
26. Місцевий господарський суд, вказав, що право позивача порушено з моменту набрання законної сили рішення суду від 14.04.2014 у справі № 4/5007/37/12, яким є 08.09.2014, оскільки із цього моменту позивач втратив право на раніше придбане майно та набув право на повернення йому вартості цього майна в сумі 211 000,00 грн, а тому суд вважає, що саме з вказаної дати у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат на суму боргу. Відтак, суд не погодився з поданим позивачем розрахунком та дійшов висновку, загальний розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача становить 269 779,73 грн (219 185,64 грн + 50 594,09 грн) за період з жовтня 2014 року по липень 2020 року.
27. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 у справі № 906/775/17 клопотання ТОВ "Лабрадорит" (вх. № 5935 від 23.03.2021) про перерозподіл судових витрат про стягнення з Державного бюджету на користь позивача 197 819,94 грн судового збору та 134 240,00 грн витрат на правову допомогу задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лабрадорит": 4 046,70 грн судового збору за розгляд позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат; 4 747,50 грн судового збору за перегляд в апеляційному порядку позовної вимоги про стягнення 211 000,00 грн; 6 330,00 грн судового збору за перегляд в касаційному порядку позовної вимоги про стягнення 211 000,00 грн; 9 863,34 грн судового збору за перегляд в апеляційному порядку позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат; 13 151,12 грн судового збору за перегляд в касаційному порядку позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лабрадорит" 20 216,16 грн витрат на правову допомогу.
28. Мотивуючи це рішення суд здійснив перерахунок судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням раніше ухвалених у цій справі рішень, а також дослідивши докази визнав обґрунтованою суму витрат позивача на правову допомогу в розмірі 83 394,06 грн та застосувавши припис пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України дійшов висновку, що задоволенню підлягає вимога про стягнення на користь позивача 20 216,16 грн витрат на правову допомогу, що є пропорційним до суми задоволених позовних вимог (480 779,73 (211 000,00+269 779,73) х 83 394,06 / 1 983 273,71).
29. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 у справі № 906/775/17 залишені без змін.
30. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо періоду та порядку нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу та відхилив заперечення апелянтів проти наведеного у додатковому рішенні розрахунку судових витрат, вказавши на правильність оцінки доказів цих витрат та пропорційного підходу до їх розподілу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31. 24.06.2021 ТОВ "Лабрадорит" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/775/17, в якій просило ці судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ТОВ "Лабрадорит")
32. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи в якості підстави касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та посилається в контексті цієї підстави на:
- неврахування правових висновків Вищого господарського суду України та Верховного Суду, щодо суті права кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних, як способів захисту майнових прав кредитора; щодо моменту виникнення права на компенсацію збитків за порушення договірного зобов'язання та обов'язку недобросовісного продавця відшкодувати такі збитки за весь час прострочення;
- неврахування правових висновків Верховного Суду щодо визначення розміру, документального підтвердження та стягнення витрат на правничу допомогу.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
33. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
34. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
35. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
36. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
38. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
39. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
40. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
41. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення подібності таких складових елементів (критеріїв) як предмет спору (заявлених вимог), підстави позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справах за результатами перегляду яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, про неврахування якого стверджує касант.
42. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв (фактичних обставин, матеріально-правового регулювання спірних правовідносин) тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України, а саме закриття касаційного провадження.
43. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження ТОВ "Лабрадорит" посилається на ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах:
- Вищого господарського суду України від 23.02.2010 у справі № 10/1473 щодо суті права кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, як способів захисту майнових прав кредитора;
- Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 916/1573/18 щодо виникнення права на компенсацію збитків за порушення договірного зобов'язання з моменту встановлення факту завдання збитку та обов'язку недобросовісного продавця відшкодувати такі збитки за весь час прострочення.
- Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17 щодо стягнення витрат на правничу допомогу, проте скаржник не зазначає ані самих правових висновків Верховного Суду, ані норм права щодо застосування яких вони сформовані.
44. Надаючи оцінку зазначеній скаржником підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.
Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду про стягнення інфляційних втрат
45. Під час нового розгляду цієї справи (№ 906/775/17) предметом позову є вимога ТОВ "Лабрадорит" до Держави Україна в особі ГТУЮ у Житомирській області про стягнення збитків у розмірі 997 269,56 грн внаслідок інфляційного знецінення неповернених позивачу коштів за період з квітня 2005 року по липень 2020 року.
46. Судами попередніх інстанцій було встановлено факт неповернення позивачеві коштів, сплачених за придбане з прилюдних торгів майно, яке було витребуване у ТОВ "Лабрадорит" за рішенням Вищого господарського суд України від 08.09.2014 у справі № 4/5007/37/12 у зв'язку із скасуванням судового рішення на підставі якого це майно вибуло з володіння власника (в порядку звернення стягнення на заставлене майно) та визнання недійсними публічних торгів через порушення вимог закону органом Державної виконавчої служби.
47. Отже, задовольняючи цю вимогу частково суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на статті 610, 612, 625, 1212 ЦК України та вказав, що право позивача порушено з моменту набрання законної сили рішенням суду від 14.04.2014 у справі № 4/5007/37/12, яким є 08.09.2014, оскільки із цього моменту позивач втратив право на раніше придбане майно та набув право на повернення йому вартості цього майна в сумі 211 000,00 грн, а тому саме з вказаної дати у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат на суму боргу. Відтак, суд не погодився з поданим позивачем розрахунком та дійшов висновку, загальний розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача становить 269 779,73 грн (219 185,64 грн + 50 594,09 грн) за період з жовтня 2014 року по липень 2020 року.
48. Водночас, аналіз змісту постанови Верховного Суду від 04.06.2019) у справі № 916/1573/18 засвідчує, що, за подібного предмета розгляду, фактичні обставини є суттєво відмінними від обставин справи, що переглядається в касаційному порядку (№ 906/775/17), адже у справі № 916/1573/18 витребуване з володіння позивача майно (цілісний майновий комплекс дитячого табору "Сонячний") було набуте ним за договором купівлі-продажу, укладеним з Сергіївською селищною радою в порядку приватизації, а підставою для витребування цього майна на користь держави в особі Фонду державного майна України суди зазначили визнання недійсними в судовому порядку рішень органів місцевого самоврядування про прийом у комунальну власність цього майна та стосовно його приватизації, оскільки нерухоме майно цілісного майнового комплексу дитячого табору "Сонячний" є державною власністю, управління яким здійснює Фонд державного майна України, а Сергіївська селищна рада незаконно прийняла це майно у комунальну власність, оформила право власності за територіальною громадою та в подальшому розпорядилась ним шляхом прийняття рішень про включення цього об'єкту до переліку майна, яке підлягає приватизації в 2006 році, та продажу Приватному підприємству "Технології туризму".
49. Такі відмінності у фактичних обставинах справи № 916/1573/18 засвідчують неподібність правовідносин у справі, що переглядається, та у справі за змістом постанови Верховного Суду, зазначеної скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження.
50. Верховним Судом відхиляються посилання касанта на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2010 у справі № 10/1473, що не узгоджується з приписам статей 236, 287 ГПК України, за змістом яких підлягають врахуванню правові висновки, викладені саме у постановах Верховного Суду.
51. Відтак посилання ТОВ "Лабрадорит" на висновки у постанові (справа № 916/1573/18), що ухвалена за неподібних цій справі (№ 906/775/17) правовідносин, або на правові позиції, викладені у постанові Вищого господарського суду України, не підтверджує підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу
52. Надаючи оцінку вказаній скаржником підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції наголошує, що можливість ініціювати касаційний перегляд з цієї підстави, перебуває в залежності від встановлення подібності таких складових елементів (критеріїв) як предмет спору (заявлених вимог), підстави позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справах за результатами перегляду яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, про неврахування якого стверджує касант.
53. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, заперечуючи висновки судів попередніх інстанції щодо розподілу витрат на правничу допомогу, ТОВ "Лабрадорит стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17 щодо стягнення витрат на правничу допомогу, проте, як вказувалось вище не зазначає, ані самих правових висновків Верховного Суду, ані норм права щодо застосування яких вони сформовані.
54. За таких обставин, твердження скаржника про належне документальне підтвердження і обґрунтованість витрат на правничу допомогу, що зводяться до вимоги про переоцінку касаційним судом досліджених судами попередніх інстанцій доказів, не можуть бути предметом касаційного перегляду, адже Верховний Суд є "судом права" та в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
55. Тому, саме лише посилання касанта на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та постанови Верховного Суду у інших справах не спростовує висновків попередніх інстанцій за результатами розгляду клопотання ТОВ "Лабрадорит" (вх.№5935 від 23.03.2021) про перерозподіл судових витрат в оскаржуваній частині.
56. При цьому слід відхилити посилання касанта на постанови Верховного Суду у господарських справах № 916/1283/17 та № 910/21570/17, адже у вказаних справах на відміну від справи, що переглядається (№ 906/775/17) питання перерозподілу судових витрат за результатами первинного, повторного та нового розгляду справи та із застосуванням пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України не вирішувалися, отже правові висновки у постановах від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17 щодо витрат на правничу допомогу сформовані за неподібних правовідносин, тому не можуть бути належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
57. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України в редакції від 08.02.2020 суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
58. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
59. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
60. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
61. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
62. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
63. Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.
64. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
65. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
66. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom", а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").
67. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
68. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лабрадорит" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, позаяк після відкриття касаційного провадження судом встановлено, що висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/775/17.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк