18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 серпня 2021 року, м. Черкаси справа № 01/10/5026/779/2011(925/540/21)
Вх.суду № 6757/21 від 23.04.2021
Вх.суду № 7764/21 від 14.05.2021
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Безверхою І.М.,
у судове засідання не з'явились: представники від позивача, відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду
позовну заяву від 20.04.2021 позивача, Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо", до відповідача, Звєздічева Максима Олександровича , про стягнення грошових коштів у сумі 193 718,53 грн. та
зустрічну позовну заяву від 13.05.2021 відповідача, арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича, до позивача, Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо", про визнання кредитором на суму 191 568,42 грн.,
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії",
до боржника, Відкритого акціонерного товариства "Золотоноша м'ясо",
про банкрутство юридичної особи,
1. Відкритим акціонерним товариством "Золотоношам'ясо" подано позовну заяву з вимогами стягнути із Звєздічева Максима Олександровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" (Черкаська область, м.Золотоноша, вул.Гагаріна,24, код ЄДРПОУ 00444278) кошти в сумі 193 718,53 грн..
2. Ухвалою суду від 28.04.2021 відкрито провадження за позовною заявою та призначено її для розгляду.
3. 14.05.2021 арбітражний керуючий Звєздічев М.О. подав зустрічний позов від 13.05.2021 з вимогою визнати грошові вимоги арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича до Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" у загальному розмірі 191 568,42 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення (а.с.81 т.39).
Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження і прийнято зустрічну позовну заяву арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 13.05.2021 та здійснено перехід до розгляду справи №01/10/5026/779/2011 (925/540/21) за правилами загального позовного провадження.
4. Позивач у позовній заяві від 20.04.2021 (а.с.1 т.39), заяві по суті від 04.08.2021 (вх.суду №12911/21 від 10.08.2021, а.с.215 т.39) та його представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали повністю і пояснили,
що ухвалою суду від 30.10.2018 №1 про усунення арбітражного керуючого Звездічева М.О. від виконання повноважень ліквідатора банкрута були установлені обставини систематичного надходження на рахунки боржника і використання їх аж до 31.10.2017 виключно на погашення вимог першої черги (в основному на оплату послуг ліквідатора банкрута та погашення його витрат), не розподілу коштів "в міру їх надходження", не вчинення дій з повернення дебіторської заборгованості боржника на суму 125 693 906,39 грн., внаслідок чого вона стала безнадійною у зв'язку із спливом строків для її стягнення, а також відсутністю документів на її підтвердження;
що в ухвалі суду від 30.10.2018 №1 судом також було встановлено, зокрема, що наявні у справі звіти ліквідатора банкрута за період з 18.12.2012 до 12.02.2018 не містять інформації про фінансове становище і майно боржника на момент подання звітів при проведенні ліквідаційної процедури, та не містять інформації про використання коштів боржника;
що отримані у результаті стягнення дебіторської заборгованості грошові кошти мали бути направлені на задоволенні вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ "Золотоношам'ясо", однак неправомірними діями та бездіяльністю арбітражного керуючого Звєздічева М.О. нанесено значну матеріальну шкоду не лише банкруту, а й його кредиторам;
що виходячи з листа арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 16.10.2018, поданим ним у справу про банкрутство ВАТ "Золотоношам'ясо", ним здійснено протиправне заволодіння коштами вказаного підприємства на загальну суму 179 369,01 грн., адже Звєздічев М.О., виконуючи функції керівника останнього, мав вільний доступ та можливість безконтрольного розпорядження його коштами, що підтверджується наданими суду арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. таблицями про надходження і витрачання коштів у ліквідаційній процедурі (т.39 а.с.13-23) у зв'язку з чим у нього виникло грошове зобов'язання зі сплати цієї суми боржнику;
що відповідно до ч.2 ст.625 відповідачу за 2020 рік нараховано 5 381,07 грн. три проценти річних та 8 968,45 грн. інфляційних;
що разом сума вимог складає 193 718,53 грн. (179 369,01 + 5 381,07 + 8 968,45);
що відповідно до ч.1 ст.1192 ЦК України, суд, з урахуванням обставин справи, за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі;
що у абз.5 ч.6 та ч.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 №02-5/215 зазначено, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Стаття 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду, на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України);
що арбітражний керуючий Звєздічев М.О. ухиляється від передачі бухгалтерських та інших документів позивачу;
що за період процедури розпорядження майном ВАТ "Золотоношам'ясо" дебіторська заборгованість останнього збільшилась на 37 932 214,87 грн.;
що арбітражний керуючий Звєздічев М.О., виконуючи функції розпорядника майна, не вбачав у діях керівника ВАТ "Золотоношам'ясо" порушення закону фактом збільшення дебіторської заборгованості шляхом відвантаження ТОВ "Статус Агро" продукції на вказану суму;
що жодних дій з боку розпорядника майна для притягнення керівника боржника до відповідальності вчинено не було;
що в ухвалі суду від 19.02.2019 №2 у цій справі ( в частині, залишеній без змін) було установлено, що Звездічев М.О. фактично не прийняв до свого відання документів, які вказані у актах приймання-передачі документів від 15.01.2013, уклавши Договір зберігання Звездічев М.О. не вчиняв будь-яких дій щодо перевірки наявності та збереження цих документів. Оскільки документи є особливим майном банкрута, арбітражний керуючий Звездічев М.О. допустив порушення абз.2 ч.5 ст.3-1 та абз.2 ч.1 ст.25 Закону №2343-XII. Будучи усуненим від виконання повноважень ліквідатора банкрута ухвалою суду від 30.10.2018 №1, знаючи про необхідність виконання обов'язку, покладеного на нього ч.2 ст.25 Закону №2343-XII і маючи достатньо часу для забезпечення її виконання (до призначення ухвалою суду 22.11.2018 нового ліквідатора банкрута), Звездічевим М.О. не було вжито заходів до повернення документів банкрута для наступної їх передачі Юдицькому О.В.;
що арбітражний керуючий Звєздічев М.О. виступає у цій справі як самозайнята особа, суб'єкт незалежної професійної діяльності, яка є платником податків, а не фізична особа; що у зв'язку з цим на арбітражного керуючого Звєздічева М.О. не поширюється норма ст.5 Закону України "Про судовий збір", оскільки стосується вона лише фізичних осіб; що арбітражний керуючий Звєздічев М.О. повинен сплачувати судовий збір і у цій справі і на загальних підставах.
5. Відповідач у відзиві від 13.05.2021 (а.с.69 т.) та його представник у судовому засіданні проти задоволення вимог заперечили повністю і пояснили,
що закон не забороняє здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого за рахунок коштів банкрута; що натомість відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів;
що Верховний Суд у своїх постановах від 09.10.2019 у справі №22б/5014/2595/2012 (12/83б) та від 29.10.2019 у справі №10/Б-1287 зазначив, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюється в тому числі й за рахунок коштів кредиторів. При цьому оплата послуг не залежить від обсягу діяльності розпорядника майна, від розміру вимог кредиторів, їхнього майнового стану, правового статусу, джерел фінансування, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі;
що у ході ліквідаційної процедури ВАТ "Золотоношам'ясо" оплата праці ліквідатора банкрута здійснювалась виключно у порядку, встановленому законом, комітетом кредиторів та судом;
що на цей час заборгованість з оплати праці арбітражного керуючого Звєздічева М.О. становить 191568,42 грн.;
що позивачем у позові не наведено відомостей а ні про те, коли було виявлено заподіяну шкоду, а ні поважних причин пропуску вказаного строку;
що, як вбачається з позовної заяви, останній платіж щодо виплати грошової винагороди арбітражному керуючому Звєздічеву М.О. був здійснений 10.04.2017, отже строк позовної давності сплив 10.04.2020.
6. Позивач за зустрічним позовом, арбітражний керуючий Звєздічев М.О., у заявах по суті (а.с.81 т.39), від 08.06.2021 (вх.суду №9514/21 від 10.06.2021, а.с.150 т.39) та у судовому засіданні заявлені ним вимоги підтримав і пояснив,
що у період з 18.12.2012 до 22.11.2018 виконував повноваження ліквідатора ВАТ "Золотоношам'ясо" оплата послуг була сплачена частково і на цей час заборгованість з її виплати становить 191568,42 грн.;
що на зборах комітету кредиторів ВАТ "Золотоношам'ясо" 29.11.2012 та ухвалою суду від 18.12.2012 ліквідатору банкрута було встановлено оплату послуг у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень ліквідатора і створено фонд для оплати праці ліквідатора, відшкодування його витрат та виплати додаткової винагороди;
що відповідачем за зустрічним позовом не спростовано доводів зустрічної позовної заяви, оскільки відзив спрямований передусім на доповнення первісного позову;
що обставини надання правової оцінки судом певним фактам, як підстава для звільнення від доказування, пропуск строку позовної давності та порушення виключної підсудності є надуманими;
що оскільки повноваження Звєздічева М.О., як ліквідатора банкрута, припинені і він не може вважатися учасником провадження у справі про банкрутство, порушення правил предметної та/або суб'єктної юрисдикції господарських судів відсутнє;
що оскільки зустрічна позовна заява з вимогами до банкрута розглядається за правилами, встановленими ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство судом, який розглядає справу про банкрутство, тому такий суд є "судом встановленим Законом" у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а підстави для закриття провадження за зустрічним позовом відсутні;
що про порушене право позивач за зустрічним позовом дізнався з дати отримання ним первісного позову, предметом якого є стягнення з арбітражного керуючого Звєздічева М.О. отриманих сум з оплати послуг (грошової винагороди), отже, очевидним є те, що боржником не тільки не визнається сума боргу з оплати послуг попереднього ліквідатора, а і ставиться питання з правомірності отримання такої винагороди (оплати послуг), тобто право позивача за зустрічним позовом на отримання грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора не визнається та оспорюється банкрутом;
що перебіг строку позовної давності за вимогами з оплати неоплаченої частини суми послуг ліквідатора (грошової винагороди) слід відраховувати з дати отримання Звєздічевим МС.О. первісного позову, а саме 26.04.2021;
що відповідач за зустрічним позовом невірно трактує норми ч.4 та ч.7 ст.75 ГПК України, а саме помилково ототожнює оцінку, надану встановленим обставинам судом із встановленими обставинами.
7. Відповідач за зустрічним позовом, АТ "Сбербанк", у заявах по суті від 31.05.2021 (вх.суду №8823/21 від 01.06.2021, вх.суду №9049/21 від 03.06.2021, а.с.104,131 т.39), від 31.05.2021 (вх.суду №8824/21 від 01.06.2021, вх.суду №6051/21 від 03.06.2021, а.с.118,145 т.39, вх.суду №8825/21 від 01.06.2021, вх.суду №9052/21 від 03.06.2021, а.с.119,146 т.1), від 11.06.2021 (вх.суду №9739/21 від 15.06.2021, а.с.169 т.39), від 14.06.2021 (вх.суду №9802/21 від 16.06.2021, а.с.171 т.39) та його представник у судовому засіданні проти вимог заперечили і пояснили,
що вимоги заявлені поза межами строків позовної давності;
що вимоги арбітражного керуючого Звєздічева М.О. повинні розглядатися судом у справі про банкрутство ВАТ "Золотоношам'ясо", а не у відокремленому провадженні, тому через порушення правил виключної підсудності справа в частині зустрічного позову підлягає закриттю;
що Звєздічев М.О. просить визнати його вимоги за період протиправної бездіяльності, яку встановлено судом і було підставою для усунення його від виконання повноважень ліквідатора банкрута, а законодавство не передбачає можливість оплати протиправних дій та протиправної бездіяльності;
що ухвалою суду від 30.10.2018 №1 у справі №01/10/5026/779/2011 були встановлені факти неналежного виконання арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. покладених на нього обов'язків ліквідатора ВАТ "Золотоношам'ясо", які стали підставою для усунення його від їх виконання;
що арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. здійснено протиправне заволодіння коштами ВАТ "Золотоношам'ясо" у загальній сумі 179 369,01 грн. (як керівник ВАТ "Золотоношам'ясо" арбітражний керуючий Звєздічев М.О. мав вільний доступ та можливість безконтрольного розпорядження коштами цього підприємства) (лист АТ "Сбербанк" від 16.10.2018);
що ухвалою суду від 19.02.2019 у справі №01/10/5026/779/2011 (в частині, залишеній без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2019) судом було встановлено, зокрема, що арбітражний керуючий Звєздічев М.О., виконуючи повноваження ліквідатора банкрута, фактично не прийняв до свого відання документів банкрута, які вказані у актах приймання-передачі від 15.01.2013, оскільки цього ж дня, підписавши акт про їх прийняття від колишнього керівника підприємства-боржника ОСОБА_3, передав їх у повному обсязі (крім печаток і штампів) на зберігання керівнику ТОВ "Артбудкомфорт" на підставі укладеного з останнім договору зберігання від 15.01.2013 №1;
що у подальшому Звєздічевим М.О. не було вжито заходів з повернення документів банкрута для їх подальшої передачі новому ліквідатору ВАТ "Золотоношам'ясо", арбітражному керуючому Юдицькому О.В.;
що ухвалою суду від 13.12.2019 у справі №01/10/5026/779/2011 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020) судом, серед іншого, було встановлено, що документи, прийняті арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. за актом приймання-передачі від 15.01.2013 та передані на зберігання ТОВ "Артбудкомфорт" відповідно до договору відповідального збергінання від 15.01.2013 №1, ліквідатору ВАТ "Золотоношам'ясо", арбітражному керуючому Юдицькому О.В., передані не були;
що арбітражним керуючим Звєздічевим М.О., всупереч правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №927/1191/14, від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 23.05.2018 у справі №905/2727/16, від 06.06.2018 у справі №904/4863/13 (згідно з якими дії ліквідатора мають бути направлені на формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів), ст.20, ч.5 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (які корспондуються відповідно зі ст.42 та ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства), не було вжито заходів для пришвидшення задоволення вимог кредиторів (майнових активів боржника не знайдено, а звіт ліквідатора не містить інформації про те, які заходи ним було вжито для пошуку майна банкрута на підтвердження здійснення ним усієї повноти дій у ліквідаційній процедурі);
що зустрічний позов подано з пропуском строку позовної давності;
8. У судовому засіданні 16.08.2021 суд, у порядку ч.4 ст.233 ГПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, вирішив такі подані учасниками справи заяви і клопотання:
а) усне клопотання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. про залишення без розгляду пояснення ВАТ "Золотоношам'ясо" від 14.06.2021 (вх.суду №9802/21 від 16.06.2021, а.с.171 т.39) на зустрічну позовну заяву. Суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання та приєднати до матеріалів справи подане ВАТ "Золотоношам'ясо" пояснення від 14.06.2021 на зустрічну позовну заяву;
б) клопотання ВАТ "Золотоношам'ясо" від 31.05.2021 (вх.суду №8823/21,8825/21 від 01.06.2021, вх.суду №9049/21, №9052/21 від 03.06.2021 а.с.104,119,131,146 т.39) про закриття провадження у справі за зустрічним позовом. Суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання;
в) заяву ВАТ "Золотоношам'ясо" від 11.06.2021 (вх.суду №9739/21 від 15.06.2021, а.с.169 т.39) з вимогою про повернення без розгляду поданої арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву від 08.06.2021. У судовому засіданні представник ВАТ "Золотоношам'ясо" заявив усне клопотання про залишення заяви без розгляду у зв'язку з тим, що відзив вже прийнято судом. Суд ухвалив заяву ВАТ "Золотоношам'ясо" від 11.06.2021 залишити без розгляду.
г) клопотання арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 13.05.2021 (вх.суду №7747/21 від 14.05.2021, а.с.69 т.39) про залишення позову ВАТ "Золотоношам'ясо" без розгляду. Суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання.
9. Учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак їх повноважні представники у судове засідання не з'явились.
Представник ВАТ "Золотоношам'ясо" у направленій суду заяві від 10.08.2021 (вх.суду №13109/21 від 13.08.2021, а.с.238 т.39) просив розглянути справу за його відсутності з огляду на епідеміологічну ситуацію. Одночасно просив позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, провадження за зустрічним позовом закрити, у задоволенні вимог арбітражного керуючого Звєздічева М.О. відмовити.
Арбітражний керуючий Звєздічев М.О. про причини неявки до суду не повідомив.
10. Явка учасників справи обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
. Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
11. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступні обставини.
08.04.2011 ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство.
18.12.2012 постановою суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О. Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті Голос України №247 (5497) від 27.12.2012.
18.12.2012 ухвалою суду установлено (затверджено) оплату послуг арбітражного керуючого Звєздічева М.О. в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним повноважень ліквідатора банкрута та додаткову винагороду в розмірі 7% від суми реалізованого майна та стягнутої дебіторської заборгованості за рахунок фонду, створеного кредиторами.
16.10.2018 на виконання ухвали суду від 11.09.2018 ліквідатор банкрута надав суду документи щодо виконання ним повноважень ліквідатора банкрута, в тому числі аналітичну інформацію у вигляді таблиць про витрачання і надходження коштів під час ліквідаційної процедури (т.39 а.с.11-23)
30.10.2018 №1 ухвалою суду скарги публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 09.01.2018 (вх.суду №591/18 від 10.01.2018), від 12.03.2018 (вх.суду №6918/18 від 13.03.2018) та від 10.09.2018 (вх.суду №26637/18 від 11.09.2018), а також клопотання від 24.08.2018 (вх.суду №25394/18 від 28.08.2018, дубльоване від 06.09.2018 за вх.суду №26572/18 від 11.09.2018) та від 16.10.2018 (вх.суду №30874/18 від 17.10.2018) задоволено частково і арбітражного керуючого Звєздічева М.О. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та зобов'язано виконувати повноваження ліквідатора банкрута, передбачені абзацами другим і шостим частини другої статті 41 Закону №2343-XII, до призначення на цю посаду іншого арбітражного керуючого іншою ухвалою суду у цій справі.
Серед обставин, які суд визнав як неналежне виконання ліквідатором банкрута своїх обов'язків, вказано, зокрема, що наявні у справі звіти ліквідатора банкрута за період з 18.12.2012 до 12.02.2018 не містять інформації про фінансове становище і майно боржника на момент подання звітів при проведенні ліквідаційної процедури, та не містять інформації про використання коштів боржника (наявність коштів на рахунках боржника і їх використання ліквідатором банкрута підтверджується актом інвентаризації майна (згідно з яким на рахунках боржника були наявні кошти у розмірі 285439,00 грн., т.15 а.с.32), а також вперше наданою інформацією про використання ліквідатором банкрута коштів з рахунку боржника (т.25 а.с.1-13), згідно з якою систематично на рахунки боржника надходили кошти і використовувались у період з 12.07.2013 до 31.10.2017); що ліквідатор банкрута зобов'язаний був розподіляти наявні на рахунку боржника кошти "в міру надходження" (норма, яку суд тлумачить "як відразу після надходження"), у той час як наявні на рахунках боржника кошти в установленій черговості не розподілялись упродовж чотирьох років, а використовувались виключно на погашення вимог першої черги і в основному на оплату послуг ліквідатора банкрута та погашення його витрат, зокрема, з 28.04.2016 до 31.10.2017; що ліквідатором банкрута безпідставно та умисно не вжито усіх необхідних заходів до стягнення дебіторської заборгованості на суму 125 693 906,39 грн.;
22.11.2018 ухвалою суду повноваження арбітражного керуючого Звєздічева М.О. припинено; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Юдицького О.В.
19.02.2019 №2 ухвалою суду (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2019) визнано дії арбітражного керуючого Звездічева М.О. щодо неприйняття до свого відання документів, які вказані в актах приймання передачі від 15.01.2013, та наступної їх передачі арбітражному керуючому Юдицькому О.В. незаконними.
Суд мотивував ухвалене рішення, зокрема, тим, що арбітражний керуючий Звездічев М.О., виконуючи повноваження ліквідатора банкрута, фактично не прийняв до свого відання документів, які вказані у актах приймання-передачі документів від 15.01.2013, оскільки цього ж дня, підписавши акт про їх прийняття від ОСОБА_3 (колишнього керівника банкрута) та не вчиняючи будь-яких дій щодо їх переміщення у приміщення, належні йому чи банкруту на будь-яких правах (тобто не вчиняючи дій на фактичне заволодіння і прийняття до свого відання документів, не вчиняючи дій на перехід прав на приміщення, у якому знаходяться документи), передав їх у повному обсязі (крім печаток і штампів) у відання іншої особи - Долініну В.В. (керівнику ТОВ "Артбудкомфорт") згідно з Договором зберігання. Уклавши Договір зберігання Звездічев М.О. не вчиняв будь-яких дій щодо перевірки наявності та збереження цих документів; що вищевказані акти від 15.01.2013 не містять відомостей про прийняття до свого відання арбітражним керуючим Звездічевим М.О. документів трудового архіву, які 04.02.2019 були ним передані нинішньому ліквідатору банкрута; що Звездічевим М.О. не було вжито заходів до повернення документів банкрута для наступної їх передачі Юдицькому О.В. 28.08.2019 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі №01/10/5026/779/2011 в частині відмови у задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 21.12.2018 №02-01/14281/779-2011 та у частковому відмовленні у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 08.01.2019 скасовано; справу №01/10/5026/779/2011 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області; ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі №01/10/5026/779/2011 в частині визнання дій арбітражного керуючого Звездічева М.О. щодо неприйняття до свого відання документів, які вказані в актах приймання передачі від 15.01.2013, та наступної їх передачі арбітражному керуючому Юдицькому О.В. незаконними залишено без змін.
13.12.2019 ухвалою суду (суддя Дорошенко М.В.) визнано неналежною бездіяльність арбітражного керуючого Звєздічева М.О. щодо не передачі ним ліквідатору ВАТ "Золотоношам'ясо" арбітражному керуючому Юдицькому О.В. бухгалтерської та іншої документації банкрута; зобов'язано арбітражного керуючого Звєздічева М.О. передати ліквідатору ВАТ "Золотоношам'ясо", арбітражному керуючому Юдицькому О.В. бухгалтерську та іншу документацію банкрута (за наведеним в ухвалі переліком).
23.04.2021 ВАТ "Золотоношам'ясо" звернулось до суду з позовом про стягнення з арбітражного керуючого Звєздічева М.О. 193 718,53 грн. збитків, що є предметом розгляду.
14.05.2021 арбітражний керуючий Звєздічев подав зустрічну позовну заяву з аимогою про визнання його грошових вимог до ВАТ "Золотоношам'ясо" у розмірі 191568,42 грн. (невиплачена грошова винагорода за період з 18.12.2012 по 22.11.2018), що розглядається.
12. На підтвердження заявлених о позовах обставин сторонами надані наступні докази: відомості про надходження та витрачання коштів з рахунку ВАТ "Золотоношам'ясо" (а.с.11 т.39); постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі №01/10/5026/779/2011 (а.с.24 т.39); ухвала Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 №1 у справі №01/10/5026/779/2011 (а.с.36 т.39); ухвала Господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 у справі №01/10/5026/779/2011 (а.с.74,84 т.39); ухвала Господарського суду Харківської області від 11.05.2021 у справі №922/3887/19 9а.с.193 т.39); постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №911/3034/15 (а.с.197 т.39); постанова Північно-Західного Апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №906/543/16 (а.с.200 т.39); постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №01/10/5026/779/2011 (а.с.217 т.39); постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі №01/10/5026/779/2011 (а.с.235 т.39).
13. Згідно з Господарським процесуальним кодексом України:
ч.1 і 2 ст.4. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
ч.1, 3 і 4 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
ч.1 ст.14. Суд роглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом;
ч.1 п.1 ч.2 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;
ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів;
ст.76. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
п.1,2 ч.1 ст.237. При ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства:
ст.1. сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір (…);
ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України;
ч.1 і 2 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; (…) спори щодо інших вимог до боржника; склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України; господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (…);
п.3 ч.1, п.1-3 ч.2, ч.3 ст.12. Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого рестрруктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом; арбітражний керуючий зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підверджують відповідну інформацію; під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти долбросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено);
ст.21. Арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом; арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом (...);
ч.1 ст.25. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону; шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати; шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим;
ч.1 і 3 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансовий стан банкрута (…); формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (…); вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (…); оплата витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, здійснюється у такому порядку: у першу чергу оплачуються витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора; у другу чергу виконуються зобов'язання перед особами, які після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника надавали кредитування, поставляли сировину, комплектуючі з відстроченням платежу (…).
Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013, далі - Закон №2343-XII):
ст.3-1: 4. Арбітражний керуючий має право: (…) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом; 9. На випадок заподіяння шкоди боржнику чи кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню. Порядок обов'язкового страхування діяльності арбітражних керуючих визначається законом. 12. Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. 14. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. 16. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.
ч.1 ст.31: Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються: г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: (…) витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; (…) витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;
Згідно з Цивільним кодексом України:
ч.1 ст.15. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
ч.1, п.8 ч.2 ст.16. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
ч.1-3 ст.22. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (…);
ч.1-2,4 ст.1166. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом;
ч.1 ст.1192. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
14. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.
14.1. Арбітражний керуючий Звєздічев М.О. виконував свої повноваження як ліквідатор банкрута (ВАТ "Золотоношам'ясо") у період з 18.12.2012 до 30.10.2018 повністю та у період з 31.10.2018 до 22.11.2018 - частково. Ці повноваження він виконував відповідно до норм Закону №2343-XII, які підлягають застосуванню при оцінці його дій.
14.1.1. Відповідно до положень ст.3-1 Закону №2343-XII та ухвали суду від 18.12.2012 про встановлення розміру оплати послуг арбітражний керуючий Звєздічев М.О. має право на отримання оплати послуг у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним повноважень ліквідатора банкрута та додаткової винагороди в розмірі 7% від суми реалізованого майна і стягнутої дебіторської заборгованості за рахунок фонду, створеного кредиторами.
Як вбачається з інформації, наданої арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. (т.39 а.с.11-23), ним здійснювалось використання коштів, які надходили на ліквідаційний рахунок боржника, зокрема, на погашення авансових витрат арбітражного керуючого і на оплату послуг арбітражного керуючого.
14.1.2. Закон №2343-XII (на відміну від Закону №4212-VI та Кодексу) не визначав момент, у який у ліквідатора банкрута виникало право на отримання суми з оплати послуг чи на відшкодування фактично понесених витрат, тому суд вважає, що такий момент визначався по аналогії для виплати заробітної плати та для виплати витрат за авансовими звітами про використання коштів під звіт (тобто у наступному за звітним місяцем для оплати послуг та після оформлення підтверджуючих документів для витрат).
Отже, під час проведення ліквідаційної процедури та до її завершення ліквідатор банкрута мав право на отримання з рахунку боржника коштів на відшкодування його витрат і оплату йог послуг, зокрема, щодо оплати послуг - щомісячно після її нарахування за минулий місяць; щодо витрат у ліквідаційній процедурі - по факту їх понесення і оформлення відповідних документів. Тому самі по собі факти здійснення арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. виплат з рахунку боржника по свої суті не є протиправними.
14.1.3. Будь-яких доводів та розрахунків тому, що конкретно виплачені у вказані дати з рахунку боржника кошти на суму 179 369,01 грн. арбітражному керуючому Звездічеву М.О. не відповідають сумам, на які він щомісячно мав право як на оплату послуг, чи не підтверджуються доказами фактичного понесення ним цих витрат, заявником (який представляє боржника у особі нинішнього ліквідатора банкрута) не надано, а отже обставини їх безпідставного отримання не доведені, у зв'язку з чим у задоволенні вимоги про стягнення цієї суми необхідно відмовити.
14.1.4. Доводи заявника (ВАТ "Золотоношам'ясо") про те, що оскільки судом установлено обставини неналежного виконання своїх обов'язків арбітражним керуючим Звєздічевим М.О., оскільки його усунено його від їх виконання ухвалою суду, оскільки результати роботи виявились незадовільними, тому він не має права на оплату послуг (не заробив оплати за ненадані послуги), суд відхиляє оскільки згідно із Законом-№2343-XII, чинним на час вчинення відповідних дій у процедурах банкрутства, а також Кодексом ліквідатор банкрута виконує повноваження за грошову винагороду, тобто оплатність виконання функцій ліквідатора банкрута боржника установлена законом.
Обставини: а) повного невиконання своїх обов'язків; б) невиконання їх у конкретний період (конкретні періоди), які підлягають виключенню із загального періоду перебування на посаді; в) умисного невиконання цих обов'язків у цей період (періоди); г) розміру сум, які підлягають виключенню із загальної суми нарахованої оплати послуг у цей період (періоди) - підлягають доказуванню, однак позивачем за первісним позовом не викладені у позовній заяві і не доведені відповідними доказами.
Посилання на те, що судовими рішеннями установлені обставини неналежного виконання обов'язків ліквідатора банкрута і тому ці обставини не підлягають доказуванню (є преюдицією) суд відхиляє, оскільки предмети доказування для прийняття рішення про усунення арбітражного керуючого від виконання ним повноважень і для прийняття рішення про стягнення з нього коштів - різні.
При цьому слід зазначити, що заявник не проводить чіткого розмежування у тому, що саме він доказує - спричинення збитків чи стягнення безпідставно отриманих коштів.
14.1.5. Крім того, позовна заява ВАТ "Золотоношам'ясо" не містить посилання і до позовної заяви не додано доказів (первинних бухгалтерських документів - платіжних доручень, квитанцій, прибуткових касових ордерів чи й інші платіжних документів) про отримання арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. коштів у сумі 179 369,01 грн., якими, на думку позивача, він протиправно заволодів. Отже й факти одержання арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. грошових коштів у вказаній сумі позивачем не доведено, що є самостійною підставою для відмови у стягненні цієї суми. Надану ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. аналітичну інформацію про отримані ним кошти, суд відхиляє як доказ, оскільки вона може не відповідати дійсності та оскільки обставини передачі грошей можуть підтверджуватись лише визначеними законом засобами доказування.
14.2. Вимоги про стягнення 5 381,07 грн. трьох процентів річних та 8 968,45 грн. інфляційних за 2020 рік є похідними від стягнення суми 179 369,01 грн.. відмова у задоволенні якої має наслідком і відмову у задоволенні цих вимог.
При цьому суд звертає окремо увагу на тому (зважаючи на невизначеність позивача у тому, вимоги про стягнення якої суми заявлено - збитків чи безпідставно отриманих коштів), що річні і інфляційні на суму збитків нараховані бути не можуть.
14.3. Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто з набранням законної сили 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність, а дія норм Кодексу розповсюджується у тому числі на правовідносини, які виникли у межах справи про банкрутство.
Згідно із ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, за правилами позовного провадження, як відокремлене провадження у справі про банкрутство.
Із зустрічної позовної заяви, поданої Звєздічевим М.О., який на час подання заяви не є ліквідатором боржника та не має повноважень діяти від імені ВАТ "Золотоношамясо", вбачається, що останній звернувся до суду з вимогою про визнання його грошових вимог до ВАТ "Золотоношам'ясо", з виплати оплати послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора цього підприємства.
Вирішуючи питання про правову природу вимог за зустрічною позовною заявою, суд виходить з того, що зобов'язання ВАТ "Золотоношам'ясо" з оплати послуг (відповідно до Закону №2343-XII чи грошової винагороди - відповідно до Закону №4212-VI і Кодексу) перед арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. та відшкодування понесених ним фактичних витрат своїх власних коштів або коштів з рахунку боржника - це є "витрати на оплату праці арбітражних керуючих" (відповідно до підп."г" п.1 ч.1 ст.31 Закону №2343-XII чи "витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді " відповідно до абз.5 п.1 ч.1 ст.64 Кодексу).
При цьому, виходячи із норм ч.3 ст.61 Кодексу, суд приходить до висновку, що це є особливий вид витрат, які на даний час і серед першої черги задовольняються у першу чергу. Вимоги з грошової винагороди і витрат арбітражного керуючого не можуть бути віднесені ні до "заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута", ні до вимог "кредиторів" (конкурсних, поточних чи й забезпечених).
При цьому "особливість" саме цих "витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство" полягає у тому:
а) що вони виникають стосовно особи, яку призначає суд, а не яку призначають органи управління боржника, а не яка є стороною договору, або яка стає стороною деліктного зобов'язання,
б) що оплата послуг чи й грошова винагорода нараховується за правилами визначеними законом, а не із штатного розпису боржника, чи із зобов'язальних відносин у кредиторів, чи із делікту,
в) що вони не безумовними (тобто виникають з настанням строку чи відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України), а потребують проходження процедури затвердження комітетом кредиторів та судом.
Ці правові відмінності оплати послуг (грошової винагороди) арбітражного керуючого не притаманні іншим вимогам, які заявляються та погашаються у межах справи про банкрутство, а тому не можуть з'являтися у справі про банкрутство як вимоги працівників (автоматично чи за заявою), чи як вимоги кредиторів (поточних і конкурсних - за заявою, забезпечених - згідно з реєстром обтяжень чи за заявою). Тобто заява арбітражного керуючого про "визнання" у справі про банкрутство його вимог саме з оплати послуг (грошової винагороди) і витрат не може ставитися в один ряд (визнаватися ідентичною чи аналогічною) із заявами про грошові вимоги інших кредиторів працівників. Вимога аж ніяк не залежить від того, чи має цей арбітражний керуючий повноваження (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на даний час чи вони припинені; чи припинені його повноваження з власної волі, чи його було усунено за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків - понесені ним витрати завжди залишаються "витратами, пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство", оскільки закон не передбачає їх трансформації, наприклад, у вимоги поточного кредитора у зв'язку з його звільненням, а штучне їх переведення судом у такі вимоги суперечить ст.19 Конституції України.
Отже вимоги, які пред'явлені колишнім ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Звєздічевим М.О. у розмірі 191 568,42 грн. не можуть пред'являтися у справу про банкрутство за правилами ст.7 Кодексу в порядку позовного провадження.
Як зазначив Північний апеляційний господарський суд у постанові від 20.05.2021 "якщо суд розглянув справу, яка непідвідомча цьому суду, такий суд не може вважатися встановленим законом, у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (див рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006), а судові акти такого суду не можуть мати законної сили."
Тому суд приходить до висновку про те, що Звєздічев М.О. має право звернутися до суду із заявленими вимогами саме як із заявою в межах справи про банкрутство про затвердження звіту про оплату його послуг та понесених витрат за період його діяльності, який підлягає розгляду і затвердженню комітетом кредиторів та затвердженню судом.
За таких обставин, провадження за зустрічною позовною заявою арбітражного керуючого Звєздічева М.О. до ВАТ "Золотоношам'ясо" підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Керуючись ст.238, 241 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні позовної заяви Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" до арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича від 20.04.2021 повністю.
2. Закрити провадження у справі за зустрічною позовною заявою арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича до Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" від 13.05.2021.
Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 04.10.2021.
Направити це судове рішення сторонам.
С у д д я Хабазня Ю.А.
Я-3
14-925-0001