29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" вересня 2021 р. Справа № 924/426/19
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Ключка Н.М., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сатанов Аграр”, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Манява
до акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрна компанія 2016”, Хмельницька область, Чемеровецький район, смт. Чемерівці
про - зобов'язання публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України” повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сатанов Аграр” зерно сої у кількості 6 тонн;
- зобов'язання публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України” повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сатанов Аграр” безпідставно набуте майно, а саме: 70 т 100 кг пшениці 6-го класу;
- стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрна компанія 2016” та публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України” завдані майнові збитки в розмірі 96618,17 грн.
Представники сторін:
позивач: не з'явився
відповідач-1: Перевозник П.М. - згідно довіреності (в режимі відеоконференції)
відповідач-2: не з'явився
Рішення ухвалюється 29.09.2021р., оскільки в судовому засіданні 20.09.2021р. постановлялася ухвала про оголошення перерви, яка занесена до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.05.2019р. відкрито провадження у справі №924/426/19, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
24.06.2019р. судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі №924/426/19 на 30 днів.
Ухвалою суду від 15.08.2018р. провадження у справі №924/426/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/675/19.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 29.06.2021р. поновлено провадження у справі №924/426/19, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 09.08.2021р. закрито підготовче провадження у справі №924/426/19, призначено дану справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 20 вересня 2021р.
В судовому засіданні 20.09.2021р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 16:00 год. 29.09.2021р., яка занесена до протоколу судового засідання.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне надання ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” послуг зберігання зерна внаслідок чого таке зерно було розтрачене (привласнене) з боку зберігача, втратило свою ринкову вартість, чим позивачу було завдано збитків. Зокрема, посилаючись на визнання недійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу сої урожаю 2015р. від 22.08.2016р., укладеного між ТОВ "Сатанов Аграр" та ТОВ "Аграрна компанія 2016" вважає, що відповідач-1 зобов'язаний повернути позивачу зерно сої у кількості 6 тонн що була передано на підставі договору складського зберігання №275-СБ/ЗБ/2016.
Також ТОВ "Сатанов Аграр" зазначає, що Ступарик О.В. не був уповноваженою особою товариства, тому не мав достатніх повноважень для проведення переоформлення зерна (70 т 100 кг пшениці 6-го класу) у рахунок погашення боргу за надані послуги по зберіганню. Тому вважає, що таке зерно підлягає поверненню позивачу, як набуте без достатньої правової підстави.
Крім того, посилаючись на незаконне позбавлення позивача права власності на зерно, ТОВ "Сатанов Аграр" заявлено вимогу до відповідачів про солідарне стягнення завданих майнових збитків в розмірі 96618,17 грн.
Позиція відповідачів.
Відповідач - АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” у відзиві (від 12.06.2019р. №130-2-19/3669) та додаткових поясненнях (від 14.07.2021р. №130-2-19/2566) проти позову заперечує з огляду на безпідставність позовних вимог.
Щодо вимоги про повернення зерна сої у кількості 6 тонн, відповідач-1 звертає увагу, що поклажодавцем (власником) зерна переданого на зберігання за договором №275-СБ/ЗБ/2016 є ТОВ „Аграрна компаній 2016”. Тому враховуючи, що ТОВ "Сатанов Аграр" не є стороною договору 275-СБ/ЗБ/2016, він не має права вимагати від АТ „ДПЗКУ” повернення йому зерна сої за цим договором.
Також відповідач-1 заперечує щодо вимоги про повернення 70 т 100 кг зерна пшениці 6-го класу, яке були передано ТОВ "Сатанов Аграр" в рахунок погашення боргу за надані АТ „ДПЗКУ” послуги по зберіганню на підставі додаткової угоди №4 від 19.08.20216р. до договору зберігання зерна №124 від 13.07.2015р. Зазначає, що позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсною вказаної додаткової угоди, однак у задоволенні позову було відмовлено.
З приводу вимоги про солідарне стягнення збитків, АТ „ДПЗКУ” звертає увагу, що в позові позивач не вказав, не обґрунтував та не підтвердив жодними доказами існування елементів складу цивільного правопорушення, які є підставою для стягнення збитків. Вказує, що обов'язок позивача (поклажодавця) оплачувати послуги зернового складу (АТ „ДПЗКУ”) прямо передбаченні умовами Договору №124 та нормами Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, а отже не може трактуватися як заподіяння збитків позивачу.
Відповідач - ТОВ „Аграрна компанія 2016” правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду про призначення судового засідання була направлена на адресу, яка значиться в Єдиному державному реєстрі, однак повернута до суду з довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням інших причин, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.
Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).
У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).
Враховуючи зазначене, суд враховуючи положення ч. 9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено таке.
Станом на момент розгляду спору в Єдиному державному реєстрі під ідентифікаційним кодом 37243279 значиться юридична особа - акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України”, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру від 24.09.2021 (раніше публічне акціонерне товариство „Державна продовольчо-зернова корпорація України”).
13.07.2015 між публічним акціонерним товариством „Державна продовольчо-зернова корпорація України” (Зерновий склад) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольча - зернова корпорація України "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" та товариством з обмеженою відповідальністю „Сатанов Аграр” (Поклажодавець) укладений договір складського зберігання зерна №124, відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язався передати, а Зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання зерно та надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору та в установлений строк повернути їх позивачу або особі, зазначеній ним як одержувач.
Згідно п. 3.4. договору вид, кількість та якість прийнятого на зберігання зерна зазначається в складському документі.
Підпунктом 4.4.2. п. 4.4. розділу 4 договору передбачено право поклажодавця переоформити право власності на Зерно відповідно до чинного законодавства України.
Зерно вважається відвантаженим Зерновим складом з моменту видачі акту-розрахунку на зерно та товарно-транспортної накладної. Зерно вважається переоформленим Зерновим складом з моменту видачі та підписання Сторонами акту-розрахунку на зерно та складського документа (п. 3.13. договору).
Переоформлення або відвантаження зерна проводиться тільки після оплати Поклажодавцем фактично наданих Зерновим складом послуг із приймання, доробки, зберігання, переоформлення та інших послуг (пункти 3.8. та 3.9. договору).
Відповідно до п.п. 4.3.2. договору Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з Додатком № 1 до цього договору.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені Зерновим складом та є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору).
Згідно п. 5.5. договору оплата послуг, що надані Зерновим складом, повинна бути здійснена Поклажодавцем не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним.
Підпунктами 4.2.4. та 4.2.5. договору сторони передбачили, що у випадку не надходження коштів від Поклажодавця за надані Зерновим складом послуги та залишення Поклажодавцем без задоволення відповідної претензії, Зерновий склад має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати послуг, шляхом зарахування відповідної кількості зерна Поклажодавця в рахунок боргу.
У п. 5.10. Договору сторони передбачили, що за домовленістю сторін розрахунки за послуги можуть бути проведені зерном, при цьому сторони укладають додаткову угоду до даного договору.
19.08.2019 між сторонами укладена додаткова угода №4 до договору складського зберігання зерна №124 від 13.07.2015, відповідно до якої сторони визнали, що заборгованість Поклажодавця (ТОВ "Сатанов Аграр") перед Зерновим складом - ПАТ "Державна продовольча - зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольча - зернова корпорація України "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" складає 269184,00 грн. і зазначена сума погашається ТОВ "Сатанов Аграр" зерном пшениці 6-го класу у кількості 70 тонн 100 кг.
19.08.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі до додаткової угоди № 4 від 19.08.2016 до договору складського зберігання зерна №124 від 13.07.2015, яким оформлено передачу Поклажодавцем та прийняття Зерновим складом у власність зерна пшениці 6-го класу у кількості 70 тонн 100 кг.
Додаткова угода №4 від 19.08.2016 до договору складського зберігання зерна від 13.07.2015 №124 оскаржувалася ТОВ "Сатанов Аграр" в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі №924/675/19 у задоволенні позову ТОВ "Сатанов Аграр" до ПАТ "Державна продовольча - зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольча - зернова корпорація України "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" про визнання недійсним додатку №4 від 19.08.2016 до договору складського зберігання зерна від 13.07.2015 №124 відмовлено. Дане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладанні спірної додаткової угоди сторонами були дотримані норми чинного законодавства, а саме: зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків. Натомість, позивач не надав суду обґрунтованих доказів того, що спірна додаткова угода суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також не надав докази того, що додаткова угода з боку відповідача підписана керівником з перевищенням його повноважень. Також колегія суддів звернула увагу на те, що з матеріалів справи вбачається наступне схвалення позивачем оспорюваного правочину, а саме з моменту укладення спірної додаткової угоди позивач припинив подальшу оплату послуг зберігання зерна за договором №124 від 13.07.2015, не сплатив борг за вказаним договором в розмірі 269184,00 грн., який виник до моменту укладення спірної додаткової угоди. Крім того, позивач не звертався до відповідача із заявами про відвантаження чи переоформлення зерна, зазначеного у спірній додатковій угоді, а також не вчиняв будь-яких інших дій щодо розпорядження цим зерном чи його повернення після закінчення терміну зберігання договору №124 від 13.07.2015.
Відповідно до додаткової угоди № 7 від 24.02.2017 до договору складського зберігання зерна №124 від 13.07.2015 та акта приймання-передачі до неї від 24.02.2017, ТОВ „Сатанов Аграр” в рахунок погашення заборгованості перед Зерновим складом в розмірі 8 690,46 грн. передав у власність останнього зерно пшениці 2-го класу у кількості 1 т 803 кг. Від ТОВ „Сатанов Аграр” дана додаткова угода підписана Гоцанюком Р.В.
18.08.2016р. між ПАТ "Державна продовольча корпорація України" (Зерновий склад ) в особі директора філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький КХП" та ТОВ "Аграрна компанія 2016" (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №274-З/ЗБ/2016, за умовами якого Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором. Згідно цього договору зерно - це плоди зернових та гречки, насіння зернобобових, які використовуються для харчових, кормових та технічних цілей. Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерноскладом Поклажодавцю відповідно до умов цього договору.
18.08.2016р. між ПАТ "Державна продовольча корпорація України" (Зерновий склад ) в особі директора філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький КХП" та ТОВ "Аграрна компанія 2016" (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання насіння сої №275-СБ/ЗБ/2016, за умовами якого Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором. Згідно цього договору зерно - насіння сої, яке призначене для використання на продовольчі, кормові та технічні потреби, і для експортування.
18.08.2016р. ТОВ "Сатанов Аграр" на підставі довіреності №2 від 18.08.2016р., виданої на ім'я Ступарика О.В., звернулося до зернового складу із заявою про переоформлення зерна пшениці 6-го класу врожаю 2016р. обсягом 33300 кг на нового власника - ТОВ "Аграрна компанія 2016".
18.08.2016р. ТОВ "Сатанов Аграр" на підставі довіреності №3 від 18.08.2016р., виданої на ім'я Ступарика О.В., звернулося до зернового складу із заявою про переоформлення зерна сої врожаю 2015р. обсягом 35680 кг на нового власника - ТОВ "Аграрна компанія 2016".
22.08.2016р. між продавцем - ТОВ "Сатанов Аграр" в особі директора Ступарика О.В., що діє на підставі статуту, та покупцем ТОВ "Аграрна компанія 2016" в особі директора Кушнірчука В.М., який діє на підставі статуту, укладено договір купівлі-продажу пшениці 6-го класу урожаю 2016р., за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти за плату у власність зерно пшениці 6-го класу у кількості 33300кг, яке знаходиться на елеваторах ПАТ "Державна продовольча корпорація України" в особі філії "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" (п.1.1).
22.08.2016р. між продавцем - ТОВ "Сатанов Аграр" в особі директора Ступарика О.В., що діє на підставі статуту, та покупцем ТОВ "Аграрна компанія 2016" в особі директора Кушнірчука В.М., який діє на підставі статуту укладено договір купівлі-продажу сої урожаю 2015р., за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти за плату у власність зерно сої у кількості 35680кг, яке знаходиться на елеваторах ПАТ "Державна продовольча корпорація України" в особі філії "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" (п.1.1).
22.08.2016р. між ПАТ "Державна продовольча корпорація України" (зерновий склад) в особі директора філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький КХП", ТОВ "Сатанов Аграр" в особі директора Ступарика О.В. та ТОВ "Аграрна компанія 2016" в особі директора Кушнірчука В.М. підписано акт приймання-передачі майна при переоформленні №220816, згідно якого зерновий склад передав, а поклажодавець прийняв зі зберігання та переоформив на нового власника зерно пшениці врожаю 2016р. у кількості 33300кг.
22.08.2016р. між ПАТ "Державна продовольча корпорація України" (зерновий склад) в особі директора філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький КХП", ТОВ "Сатанов Аграр" в особі директора Ступарика О.В. та ТОВ "Аграрна компанія 2016" в особі директора Кушнірчука В.М. підписано акт приймання-передачі майна при переоформленні №220816, згідно якого зерновий склад передав, а поклажодавець прийняв зі зберігання та переоформив на нового власника зерно сої врожаю 2015р. у кількості 35680кг.
На підставі вказаних документів Зерновим складом видано новому власнику - ТОВ "Аграрна компанія 2016" складську квитанцію №480 від 22.08.2016 про переоформлення з ТОВ "Сатанов Аграр" 33300 кг пшениці та складську квитанцію №476 від 22.08.2016 про переоформлення з ТОВ "Сатанов Аграр" 35680 кг сої.
На запит директора ТОВ "Сатанов Аграр" Гоцанюка Р.В. від 29.09.2016р. №85 щодо надання реєстрів руху ТМЦ, які належали на праві власності ТОВ "Сатанов Аграр" за період з 01.08.2016р. по 29.09.2016р., Філія ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" листом №991 від 03.10.2016 надано відповідь про те, що у вказаний період на філії перебувало зерно урожаю 2015р., яке належало ТОВ "Сатанов Аграр" у кількості 103400т. пшениці 6-го класу та 35680т. сої, 1920т. пшениці 2-го класу. Зазначено, що 19.08.2016р. за підписом Ступарика О.В. було здійснено переоформлення зерна в кількості 70 т 100 кг пшениці 6-го класу в рахунок погашення боргу за надані послуги по зберіганню на користь філії, 33 т 300 кг пшениці 6-го класу на користь ТОВ "Аграрна компанія 2016" та 35 т 680 кг сої на користь ТОВ "Аграрна компанія 2016". Повідомлено, що станом на 03.10.2016р зберігається 1920 т пшениці 2-го класу, що належить на праві власності ТОВ "Сатанов Аграр".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2018р. у справі №924/1041/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2018р. визнано недійсними договір купівлі-продажу пшениці 6 класу урожаю 2016р. від 22.08.2016р. та договір купівлі-продажу сої урожаю 2015р., укладені між ТОВ "Сатанов Аграр" в особі директора Ступарика О.В., що діє на підставі статуту, та покупцем ТОВ "Аграрна компанія 2016" в особі директора Кушнірчука В.М., який діє на підставі статуту. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Сатанов Аграр" до ПАТ "ДПЗКУ" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу відмовлено.
Судовими рішеннями у справі №924/1041/16 встановлено, що повноважним директором товариства (ТОВ "Сатанов Аграр") з 2014 року вважається Гоцанюк Р.В., що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Під час розгляду справи суди дійшли висновку, що товариство "Сатанов Аграр" не погодило укладення договорів з ТОВ "Аграрна компанія 2016" від 22.06.2018р., оскільки воно не мало на меті укладати договори з відчуження активів товариства на невигідних для себе умовах, тоді як згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Воля товариства на укладення договорів була виражена через дії Ступарика О.В., повноваження якого як директора товариств протягом 2013-2016 років не підтверджуються судовою практикою по справі. Крім того, позивачем не вчинено жодних дій, які б свідчили про подальше схвалення товариством правочинів, вчинених Ступариком О.В.
В частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у справі №924/1041/16 відмовлено у зв'язку з безпідставністю, оскільки ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не є стороною договорів купівлі-продажу сої та пшениці, не вчиняло та не мігло вчиняти дій, що свідчили б про недійсність договорів від 22.08.2016р. У діях ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не убачається порушень права позивача, що випливають з договорів купівлі-продажу від 22.08.2016р. Суди зазначили, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в собі філії у відповідності до умов договору зберігання, Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. №661, та із дотримання норм чинного законодавства було здійснене переоформлення права власності на 33 т 300кг пшениці 6-го класу та 35 т 680 кг сої на користь ТОВ "Аграрна компанія 2016".
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Зі змісту ст. 4 ГПК України слідує, що особа має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частковою (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).
Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.
Виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.06.2019 у справі №904/3169/18, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).
Позивачем заявлено вимоги до ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” про зобов'язання повернути зерно сої у кількості 6 тонн та 70 т 100 кг пшениці 6-го класу. Вимога про солідарне стягнення завданих майнових збитків в розмірі 96618,17 грн. адресована до ТОВ „Аграрна компанія 2016” та ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України”.
Щодо вимоги про повернення зерна сої у кількості 6 тонн.
ТОВ "Сатанов Аграр" вважає, що АТ „ДПЗКУ” зобов'язане повернути йому зерно сої у кількості 6 тонн, що було передано на підставі договору складського зберігання №275-СБ/ЗБ/2016, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу сої урожаю 2015р. від 22.08.2016р., укладений між ТОВ "Сатанов Аграр" та ТОВ "Аграрна компанія 2016" визнано недійсним в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 957 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
За приписами ст. 32 Закону України „Про зерно та ринок в Україні” зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Враховуючи зазначені норми законодавства, обов'язок щодо повернення речі за договором зберігання виникає у зберігача перед поклажодавцем.
Як вбачається з матеріалів справи договір складського зберігання №275-СБ/ЗБ/2016 укладений між АТ „ДПЗКУ” (Зерновий склад) та ТОВ "Аграрна компанія 2016 (Поклажодавець). Позивач не є стороною (поклажодавцем) вказаного договору. Тому у ТОВ "Сатанов Аграр" відсутні підстави вимагати від АТ „ДПЗКУ” повернення йому зерна сої, переданого на зберігання ТОВ „Аграрна компанія 2016” за договором №275-СБ/ЗБ/2016.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2018р. у справі №924/1041/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2018р. визнано недійсними договір купівлі-продажу сої урожаю 2015р., укладений між ТОВ "Сатанов Аграр" та ТОВ "Аграрна компанія 2016" у зв'язку з підписанням його неуповноваженю особою ТОВ "Сатанов Аграр" - Ступариком О.В. та за відсутності подальшого схвалення правочину товариством.
В частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у справі №924/1041/16 відмовлено у зв'язку з безпідставністю, оскільки ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не є стороною договорів купівлі-продажу сої та пшениці, він не вчиняв та не міг вчиняти дій, що свідчили б про недійсність договорів від 22.08.2016р. Під час вирішення спору суди дійшли висновків, що у діях ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не убачається порушень права позивача, що випливають з договорів купівлі-продажу від 22.08.2016р. При цьому зазначили, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в собі філії у відповідності до умов договору зберігання, Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. №661, та із дотримання норм чинного законодавства було здійснене переоформлення права власності на 33 т 300кг пшениці 6-го класу та 35 т 680 кг сої на користь ТОВ "Аграрна компанія 2016".
Судом також було визнано необґрунтованими доводи ТОВ "Сатанов Аграр" про те, що на його запит від 29.09.2016 філією ПАТ „ДПЗКУ” „Богданівецький комбінат хлібопродуктів” відмовлено у здійснені заходів з блокування переміщення ТМЦ, таким чином нібито погоджено неправомірні дії Ступарика О.В. з передачі прав власності на зерно ТОВ "Аграрна компанія 2016".
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.10.2019р. у справі №924/848/18).
Таким чином обставини щодо правомірності дій АТ „ДПЗКУ” з переоформлення права власності 35 680 кг сої з ТОВ „Сатанов Аграр” на ТОВ „Аграрна компанія 2016” встановлені судовим рішенням у справі № 924/1041/16, яке набрало законної сили, і не потребують доказування при розгляді даної справи.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що право на позов (захист в судовому порядку) в особи виникає лише тоді, коли її право, свобода чи інтерес або порушені, або невизнані, або оспорюються.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача-1, тому вимоги про зобов'язання АТ „ДПЗКУ” повернути позивачу 6 т сої є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про повернення 70 т 100 кг пшениці 6-го класу.
Обґрунтовуючи дану вимогу, позивач вважає, що АТ „ДПЗКУ” незаконно набуло 70 т 100 кг пшениці 6-го класу на підставі додаткової угоди №4 від 19.08.2016о. до договору складського зберігання зерна №124 від 13.07.2015, посилаючись на те, що Ступарик О.В. не був уповноваженою особою товариства, тому не мав достатніх повноважень для проведення переоформлення зерна у рахунок погашення боргу за надані послуги по зберіганню. Тому вважає, що таке зерно підлягає поверненню позивачу, як набуте без достатньої правової підстави.
Як було встановлено судом, 13.07.2015 між публічним акціонерним товариством „Державна продовольчо-зернова корпорація України” (Зерновий склад) в особі філії публічного акціонерного товариства "Державна продовольча - зернова корпорація України "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" та товариством з обмеженою відповідальністю „Сатанов Аграр” (Поклажодавець) укладений договір складського зберігання зерна №124, відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язався передати, а Зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання зерно та надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору та в установлений строк повернути їх позивачу або особі, зазначеній ним як одержувач.
Відповідно до п.п. 4.3.2. Договору № 124 Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з Додатком № 1 до цього договору.
Пунктом 5.1. Договору № 124 передбачено, що розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені Зерновим складом та є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору).
Згідно п. 5.5. Договору № 124 оплата послуг, що надані Зерновим складом, повинна бути здійснена Поклажодавцем не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним.
Підпунктами 4.2.4. та 4.2.5. Договору № 124 сторони також передбачили, що у випадку не надходження коштів від Поклажодавця за надані Зерновим складом послуги та залишення Поклажодавцем без задоволення відповідної претензії, Зерновий склад має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати послуг, шляхом зарахування відповідної кількості зерна Поклажодавця в рахунок боргу.
Крім того, в п. 5.10. Договору № 124 сторони передбачили, що за домовленістю сторін розрахунки за послуги можуть бути проведені зерном, при цьому сторони укладають додаткову угоду до даного договору.
19.08.2019 між сторонами укладена додаткова угода №4 до договору складського зберігання зерна №124 від 13.07.2015, відповідно до якої сторони визнали, що заборгованість поклажодавця (ТОВ "Сатанов Аграр") перед Зерновим складом - ПАТ "Державна продовольча - зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольча - зернова корпорація України "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" складає 269184,00 грн. і зазначена сума погашається ТОВ "Сатанов Аграр" зерном пшениці 6-го класу у кількості 70 тонн 100 кг.
19.08.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі до додаткової угоди № 4 від 19.08.2016 до договору складського зберігання зерна №124 від 13.07.2015, яким оформлено передачу Поклажодавцем та прийняття Зерновим складом у власність зерна пшениці 6-го класу у кількості 70 тонн 100 кг.
Додаткова угода (додаток) №4 від 19.08.2016 до договору складського зберігання зерна від 13.07.2015 №124 оскаржувалася ТОВ "Сатанов Аграр" в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі №924/675/19 у задоволенні позову ТОВ "Сатанов Аграр" до ПАТ "Державна продовольча - зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольча - зернова корпорація України "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" про визнання недійсним додатку №4 від 19.08.2016 до договору складського зберігання зерна від 13.07.2015 №124 відмовлено. Дане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладанні спірної додаткової угоди сторонами були дотримані норми чинного законодавства, а саме: зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків. Натомість, позивач (ТОВ "Сатанов Аграр") не надав суду обґрунтованих доказів того, що спірна додаткова угода суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також не надав докази того, що додаткова угода з боку відповідача підписана керівником з перевищенням його повноважень. Також колегія суддів звернула увагу на те, що з матеріалів справи вбачається наступне схвалення позивачем оспорюваного правочину, а саме з моменту укладення спірної додаткової угоди позивач припинив подальшу оплату послуг зберігання зерна за договором №124 від 13.07.2015, не сплатив борг за вказаним договором в розмірі 269184,00 грн., який виник до моменту укладення спірної додаткової угоди. Крім того, позивач не звертався до відповідача із заявами про відвантаження чи переоформлення зерна, зазначеного у спірній додатковій угоді, а також не вчиняв будь-яких інших дій щодо розпорядження цим зерном чи його повернення після закінчення терміну зберігання договору №124 від 13.07.2015.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ПІК України вказані обставини, утворюють преюдицію і не доказуються під час розгляду даної справи. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 02.08.2018 у справі №911/1065/15, від 28.01.2020 у справі №917/1335/18 та від 20.03.2020 у справі №910/2360/19.
Норми ст. 204 ЦК України визначають презумпцію правомірності правочину, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вище викладене свідчить про правомірність укладеної між ТОВ "Сатанов Аграр" та АТ „ДПЗКУ” Додаткової угоди № 4, на виконання якої позивач передав у власність АТ „ДПЗКУ” 70 т 100 кг пшениці 6 класу в рахунок погашення заборгованості за Договором №124.
Зазначені обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання АТ „ДПЗКУ” повернути позивачу 70 т 100 кг пшениці 6 класу, набутої на підставі Додаткової угоди № 4 до договору складського зберігання зерна №124 від 13.07.2015.
Крім того, необґрунтованим є посилання позивача на норми ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, які можуть застосовуватися виключно до позадоговірних відносин, які призвели до безпідставного набуття майна.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2021р. у справі №922/2030/20.
Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів майнових збитків.
У позовній заяві позивач зазначає, що на ТОВ "Сатанов Аграр" було покладено оплату вартості послуг зберігання майна (зерно пшениці - 33300 кг та насіння сої - 35680 кг), яке незаконно вибуло з власності товариства. Позивач вважає що ТОВ "Сатанов Аграр" не може проводити оплату за зберігання вказаного майна, а завдані збитки підлягають солідарному відшкодуванню з боку відповідачів. Зазначає, що збитки розраховані за період з 22.08.2016 до моменту звернення з позовом, так як не все майно було повернуто (що є предметом спору), попри що було нараховано ТОВ "Сатанов Аграр" витрати по зберіганню, зокрема: щодо сої 41974,11 грн. (приймання - 561,60 грн.; зберігання - 38016,06 грн.; сушіння - 1181,81 грн.; очищення - 2208,70 грн.) та щодо пшениці - 54650,00 грн. (приймання -1500,00 грн.; зберігання - 50400,00 грн.; очищення - 2750,00 грн.).
Разом з тим, позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, на користь ТОВ "Сатанов Аграр" не було повернуто 6000кг сої врожаю 2015р.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021р. у справі №913/335/20.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, істинність твердження Позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі № 904/6992/20.
Однак, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано наявності правових підстав, з якими чинне законодавство пов'язує виникнення в особи права на відшкодування заподіяних збитків, а також не зазначено та не доведено жодними доказам наявності усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення у діях відповідачів. Крім того, ТОВ "Сатанов Аграр" не обґрунтовано підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 543 ЦК України, оскільки відповідачі не є солідарними боржниками.
При цьому, обов'язок позивача (поклажодавця) оплачувати послуги Зернового складу (АТ „ДПЗКУ”) прямо передбаченні умовами Договору складського зберігання зерна №124 від 13.07.2015 (п. 4.3.2., 5.1., 5.5. договору) та положеннями ст. ст. 26, 28 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, тому не може трактуватися як заподіяння збитків позивачу.
Враховуючи зазначене позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів збитків в розмірі 96618,17 грн. є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене суд відмовляє у позові в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, зокрема, судовий збір, покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 04.10.2021р.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - ТОВ „Сатанов Аграр” (77772, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Манява, вул. І. Франка, 70);
3 - відповідачу-1 - ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України”, (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 1);
4- відповідачу-2 - ТОВ „Аграрна компанія 2016”, (31600, Хмельницька область, Чемеровецький район, смт. Чемерівці, вул. Шевченка, будинок 28);
Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.