Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3058/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю перукарня "Лель", м.Харків
про стягнення 47782,58 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю перукарня "Лель" про стягнення 47782,58 грн., з яких 36647,45 грн. боргу, 8096,28 грн. інфляційних, 3038,85 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2021 року відкрито провадження у справі №922/3058/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що ухвала суду отримана відповідачем 10.08.21, що підтверджується поштовим повідомленням.
Однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, відзив на позов не надав.
Частиною 4 статті 13 ГПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідач на підставі договору оренди №509 від 26.08.2002 року займає нежитлове приміщення загальною прощею 71,8 м2, яке розташоване в будинку 206-А по проспекту Московському в місті Харкові з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі” на підставі Договору постачання теплової енергії від 01.03.2002 року №565. Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 років КП «Харківські теплові мережі» здійснювало постачання теплової енергії в будинок, де розташовані нежитлові приміщення відповідача.
Відповідно до умов Договору КП «Харківські теплові мережі» (Енергопостачальна організація) зобов'язалося постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.
Відповідачу направлялися рахунки за спожиту теплову енергію. Відповідач систематично не сплачує рахунки за спожиту теплову енергію, в зв'язку чим утворилася заборгованість.
Станом на 23.07.2021 року заборгованість за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань складає 36647,45 грн., яка утворилася за період з жовтня 2016 року по квітень (включно) 2021 року.
Відповідно до Актів звіряння від 16.05.2017, 14.05.2020, 24.05.2021, підписаних відповідачем, останній визнає існуючу заборгованість за спожиту теплову енергію, але досі не сплатив. Зазначене стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч.6 ст.25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 ст.275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.193 ГК України.
За змістом ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.п.10.1.,10.4. Договір між сторонами діє до 31.12.2002 року, та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за отримані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав.
Наявність заборгованості відповідача за спірний період підтверджується матеріалами справи: актами підключення/відключення споживача; рахунками-фактурами, отриманими та підписаними відповідачем; актами звірки взаєморозрахунків, підписаними відповідачем; розрахунком заборгованості з урахуванням часткових оплат; детальним розрахунком нарахувань за кожен місяць окремо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором на загальну суму 36647,45 грн. за період з жовтня 2016 року по квітень 2021 року, та позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних суд встановив наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Позивачем нараховано 8096,28 грн. інфляційних та 3038,85 грн. 3% річних.
Перевіривши відповідні розрахунки позивача, за допомогою програми "Законодавство", з урахуванням визначених періодів прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які відповідачем не спростовані, отже позов підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю перукарня "Лель" (адреса: 61082, м.Харків, пр.Московський, 206-А; код ЄДРПОУ 14105731) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м.Харків, вул.Мефодіївська,11; код ЄДРПОУ 31557119; р/рахунок НОМЕР_1 ; Банк: Філія ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань за Договором від 01.03.2002 року №565 за період з жовтня 2016 року по квітень (включно) 2021 року, яка складає 47782,58 грн., з яких: 36647,45 грн. основного боргу; 3038,85 грн. 3% річних; 8096,28 грн. інфляційних витрат, крім того 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" жовтня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт