36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.09.2021 Справа № 917/1239/21
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ», 39600, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 2 Код ЄДРПОУ 42225136
до Кременчуцької гімназії № 8 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39610, м. Кременчук, вул. Тараса Бульби, буд.6, Код ЄДРПОУ 24827827
про стягнення 873 037 грн. 17 коп.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
Позивач: не з'явилися
Відповідач: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» звернулось до суду з позовом до Кременчуцької гімназії № 8 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 873 037 грн. 17 коп. заборгованості за договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 5043 від 31.03.2021 року, в тому числі: вартість спожитої теплової енергії в сумі 854 212 грн. 44 коп., інфляційні нарахування в розмірі 12 440 грн. 28 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 6 384 грн. 45 коп.
Ухвалою від 06.08.2021р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 26.08.21, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Ухвалою від 26.08.2021р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 14.09.2021, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
26.08.21 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив повністю, обґрунтовуючице тим, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів.
28.08.21 від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій позивач не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань з оплати теплової енергії та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Інші заяви по суті справи від сторін до суду не надходили.
У підготовчому засіданні, 14.09.2021р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 14.09.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1239/21, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28.09.2021.
Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Представники сторін в судове засідання 28.09.21 не з"явилися.
28.09.21 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника. Також, позивач у клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 568 від 19.04.2019 року ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».
Відповідно до рішення № 568 від 19.04.2019 року ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» з 25.04.2019 року надає послуги з теплопостачання.
15 березня 2021 року між ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» (далі Позивач) та Кременчуцькою гімназією № 8 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі Відповідач) було укладено Договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 5043 (далі Договір). Частиною 2 пункту 8.1 Договору передбачено, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови Договору поширюються на правовідносини, які відбулися між сторонами з 01.01.2021 року.
Згідно п.1.1 Договору Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а Споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 1.3 Договору встановлено опалювальну площу та теплове навантаження будівлі Споживача, наявність приладу обліку на об'єкті Споживача, а розділом 4 Договору встановлено тариф на послугу на дату укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
Відповідно до п. 3.5. Договору облік теплової енергії, що постачається на об'єкт споживача визначається за приладом комерційного обліку теплової енергії, встановленого на даному об'єкті. Споживач щомісяця до останнього для включно розрахункового місяця подає виконавцю інформацію про фактичне споживання теплової енергії згідно показників приладу комерційного обліку теплової енергії. При відсутності даних показників комерційного обліку теплової енергії до останнього дня включно розрахункового місяця кількість спожитої теплової енергії визначається виконавцем розрахунковим методом. До обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку або розрахунковим способом, додаються теплові витрати, згідно п. 1.3. даного Договору.
Зняття споживачем показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії оформлюється Відомістю про фактичні покази розрахункових приладів обліку на підставі якої здійснюється розрахунок, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії. Акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого Акта про обсяги спожитої (поставленої) Споживачу (субспоживачу) теплової енергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками виконавця.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 «Правил користування тепловою енергією» (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року та розділу 4 Договору.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що ціною послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на послугу.
Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 1 774,60 грн. за 1 Гкал з ПДВ.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу виконавець у строк, що не пізніше 15 днів з дати введення їх в дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Згідно пункту 4.3 Договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з першого по останнє число місяця, але не може перевищувати місяць.
Пунктом 4.4. Договору сторони передбачили, що виконавець формує та надсилає (надає) не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, рахунок на оплату послуги та Акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії.
Рахунок надається на паперовому носії/в електронному вигляді зокрема за допомогою електронних систем обліку розрахунків споживача (необхідне підкреслити).
Рахунок на оплату спожитої послуги надсилається (надається) не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно, п. 4.5 Договору, споживач здійснює оплату за цим Договором за спожиту послугу протягом (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Позивач зазначає, що в період з березня 2021 року по квітень 2021 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 854 212,44 грн., що підтверджується копіями актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.03.2021 року та від 30.04.2021 року.
В дотримання умов Договору позивачем було надано відповідачеві вищезазначені акти та відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії, що підтверджується реєстрами про надання рахунків та актів про обсяги спожитої (поставленої) Споживачу (субспоживачу) теплової енергії за березень, квітень 2021 року.
Позивач вказує, що порушуючи договірні зобов'язання в період з березня 2021 року по квітень 2021 року Відповідач здійснював не своєчасні розрахунки за теплоспоживання, що призвело, до виникнення станом на 21.07.2021 року заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 854 212,44 грн. та нарахування відповідних санкцій.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 873 037 грн. 17 коп. заборгованості за договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 5043 від 31.03.2021 року, в тому числі: вартість спожитої теплової енергії в сумі 854 212 грн. 44 коп., інфляційні нарахування в розмірі 12 440 грн. 28 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 6 384 грн. 45 коп. (розрахунки із зазначенням нарахувань та оплат додано до позовної заяви).
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи, зокрема: договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 5063 від 15.03.2021 року, рахунки за період з березня 2021 року по квітень 2021 року, копії реєстрів про надання рахунків та Актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з березня 2021 року по квітень 2021 року, копії Актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з березня 2021 року по квітень 2021 року, копію наказу ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» від 31.12.2020 року № 330 «Про введення в дію скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для споживачів», розрахунок суми заборгованості за спожиту теплову енергію, розрахунок суми нарахованої інфляції за несвоєчасну оплату теплової енергії, розрахунок суми нарахованих 3% річних за несвоєчасну оплату теплової енергії, детальний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором, надав відповідачу послуги з енергопостачання з березня 2021 року по квітень 2021 року на загальну суму 854 212,44 грн. (копії актів та рахунків залучені до матеріалів справи).
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України оплату отриманих послуг не здійснив.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 854 212,44 грн. основного боргу за період з березня 2021 року по квітень 2021 року підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив до стягнення 6 384,45 грн. 3% річних, за зобов'язаннями, які виникли в березні, квітні 2021 року, нарахованих за періоди: з 21.04.2021 року по 21.07.2021 року (за зобов'язаннями за березень 2021 року); з 21.05.2021 року по 21.07.2021 року (за зобов'язаннями за квітень 2021 року) та 12 440,28 грн. інфляційних втрат, за зобов'язаннями, які виникли березні, квітні 2021 року, нарахованих за періоди: з 21.04.2021 року по 21.07.2021 року (за зобов'язаннями за березень 2021 року); з 21.05.2021 року по 21.07.2021 року (за зобов'язаннями за квітень 2021 року).
Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю. Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Заперечення відповідача щодо відсутності вчасного належного фінансування з місцевого бюджету не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на Договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України). У зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.
Таким чином, умови договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитої електроенергії з причин затримки фінансування.
Крім того, за змістом частини другої статті 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 873 037 грн. 17 коп. заборгованості за договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 5043 від 31.03.2021 року, в тому числі: вартість спожитої теплової енергії в сумі 854 212 грн. 44 коп., інфляційні нарахування в розмірі 12 440 грн. 28 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 6 384 грн. 45 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Кременчуцької гімназії № 8 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39610, м. Кременчук, вул. Тараса Бульби, буд.6, Код ЄДРПОУ 24827827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 42225136) вартість спожитої теплової енергії в сумі 854 212 грн. 44 коп., інфляційні нарахування в розмірі 12 440 грн. 28 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 6 384 грн. 45 коп. та 13 095 грн. 56 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.10.21
Суддя Киричук О.А.