про повернення заяви про відкриття провадження у справі
01 жовтня 2021 року Справа № 915/1347/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви
боржника: ОСОБА_1
(РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, -
встановив:
Громадянка ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою № б/н від 31.08.2021 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у якій просить суд прийняти заяву до розгляду, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність та призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Рябчуна Р.М. вказана заява надійшла до суду 06.09.2021 та зареєстрована за № 13400/21.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1347/21 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), іншими законами України.
Статтею 91 КУзПБ встановлено, що відносини, пов'язані з провадженням у справах про банкрутство, визначених цим розділом, регулюються цим Кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст. ст. 115, 116 КУзПБ.
В частині 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
При перевірці підстав для звернення до суду відповідно вказаних норм судом було встановлено недоліки, у зв'язку з чим ухвалою суду від 13.09.2021 дану заяву залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків заяви. В ухвалі судом зазначено про такі недоліки заяви:
1) боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано належних доказів (договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов?язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов?язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
2) наданий боржником конкретизований список кредиторів не містить зазначення складу грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов?язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо);
3) заявником не додано належних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Зазначену ухвалу 15.09.2021 надіслано на електронну адресу заявника, зазначену у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
27.09.2021 від гр. ОСОБА_1 до суду надійшла заява, датована 24.09.2021 про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (згідно відмітки на конверті надіслана 24.09.2021).
Зі змісту заяви про усунення недоліків вбачається таке:
1) заявниця наголошує, що подана нею виписка з кредитної історії від 19.08.2021 є належним, допустимим та достатнім доказом для встановлення судом суми прострочених зобов'язань перед кредиторами. Кпім цього, до заяви додано незавірені належним чином копії (кольорові) кредитних договорів, укладених з ТОВ «Українські фінансові операції» та листів про ознайомлення з умовами отримання споживчого кредиту, кредитних договорів з ТОВ «Споживчий центр» графікфі платежів, кредитного договору з ТОВ «Лайм Кеш» з додатком;
2) щодо зазначення складу грошових вимог заявниця стверджує, що у зв'язку із введенням на території України карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) неустойка на кредитні зобов'язання не нараховується та за наявною у боржниці інформацією, вона не має заборгованості зі сплати неустойки чи інших фінансових санкцій;
3) до заяви про усунення недоліків заявницею додано квитанцію про доплату авансування арбітражного керуючого у розмірі 1685 грн.
Дослідивши подані документи суд встановив, що заявником не усунуто недоліки заяви про відкриття провадження у повному обсязі, оскільки належних доказів (договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором суду так і не надано. При цьому, наданий суду витяг з Українського бюро кредитних історій не може бути допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Окрім цього, норми Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», на який посилається заявниця, не містять положень стосовно порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії. Відтак, суд враховує загальновживаний підхід до відповідності інформації, наявної у конкретному документі, відомостям, на підставі яких він складений, а саме шляхом його підписання відповідальною посадовою особою, а отже, роздруківка кредитного звіту, яка надана Заявницею в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може сприйматися належним доказом наявності кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість у сумі 381430,73 грн.
При цьому, заявницею додано до заяви про усунення недоліків примірник запиту на надання інформації про зобов'язання, адресованого кредиторам, однак, як вказує сама заявниця, станом на подання цієї заяви відповідей не надійшло.
Поданий конкретизований список кредиторів і боржників містить лише розмір основного зобов'язання без зазначення суми неустойки (штрафу, пені) окремо), оскільки на переконання заявниці вказані санкції не застосовуються. Однак, документального підтвердження кредитними установами такого висновку до матеріалів заяви не додано.
Суд зазначає, що КУзПБ визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п.п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
У даному випадку заявницею наведено підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 КУзПБ, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, всі копії яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність. Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Слід зауважити, що перевірка обґрунтованості вимог заявниці, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 39 КУзПБ).
При цьому, питання щодо призначення підготовчого засідання господарського суду, в якому перевіряється наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, та приймається рішення про відкриття справи про неплатоспроможність або відмову у відкритті справи вирішується судом виключно після прийняття заяви про неплатоспроможність та лише у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У даному ж випадку звертаючись до господарського суду із заявою про неплатоспроможність заявниця вказувала про наявність прострочених зобов'язань перед кредиторами 381430,73 грн., однак в порушення вимог ч. 3 ст. 116 КУзПБ не надала документального підтвердження наявності, а також строку виконання зобов'язань. Тобто, заявницею не додано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені нею у вказаній заяві.
Отже, боржником недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не усунено у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Отже, недотримання заявником приписів ст. 116 КУзПБ та ст. 174 ГПК України, а також не усунення вказаних судом недоліків у встановлений судом строк свідчить у даному випадку про порушення процесуальної дисципліни, яка встановлена національним процесуальним законодавством та тягне за собою застосування наслідків, встановлених статтею 38 КУзПБ та 174 ГПК України - повернення заяви та доданих до неї документів заявнику.
Таким чином, заява б/н від 31.08.2021 (вх. № 13400/21) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з додатками підлягає поверненню боржнику, оскільки заявниця не усунула недоліки заяви про порушення провадження у справі про неплатоспроможність у строк, встановлений судом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ та ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, а тому у даному випадку право боржника на доступ до правосуддя, закріплене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод даним судовим рішеннями у цій справі не порушується та не обмежується.
Керуючись ч. 1 ст. 38, ст. ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) б/н від 31.08.2021 (вх. № 13400/21) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - повернути заявниці.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст. 174 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255-257 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 01.10.2021.
Суддя Т.М.Давченко